Відповіді

1, —А	11. — D
2, —D	12. —А
3, —А	13. — D
4, —А	14, —Е
5. —А	15, —А
6, —А	16, —D
7. —А	17. —D
8. —А	18, —А
9. —D	19. —А
0 1 >

Професійні хвороби

Розвиток професійних хвороб зумовлений впливом на організм працівників шкід­ливих виробничих чинників.

За етіологією виділяють такі групи професійних хвороб, зумовлені:

• впливом виробничого пилу (пневмоконіоз, пиловий бронхіт);

• впливом фізичних виробничих чинників (вібраційна хвороба, ураження орга­нізму внаслідок інтенсивного шуму, різних видів випромінювання, високих і низьких температур);

• впливом хімічних виробничих чинників (гострі і хронічні інтоксикації);

• впливом біологічних чинників (інфекційні і паразитарні хвороби в осіб, які контактують з інфікованими матеріалами чи тваринами).

Щоб установити діагноз професійної хвороби необхідно знати санітарно-гігієніч­ну характеристику виробництва, добре зібрати професійний анамнез, проаналізувати результати клінічних, біохімічних і функціональних методів дослідження.

Важливе значення мають дані професійного анамнезу. При цьому відзначають контакт хворого з професійними шкідливими чинниками. В анамнезі праці відзначи­ти наявність шкідливих чинників, тривалість впливу їх на організм хворого, а також використання засобів колективного й індивідуального захисту, ефективність їх.

Пневмоконіоз

Пневмоконіоз — загальна назва професійних хвороб органів дихання, зумовле­них дією виробничого пилу, що характеризуються розвитком склеротичних змін ле­геневої тканини. Залежно від виду пилу розрізняють такі види пневмоконіозу: си­лікоз, силікатом, антракоз, сидероз.

Силікоз — найпоширеніший вид пневмоконіозу, часто з тяжким перебігом.

Етіологія. Хворіють працівники різних галузей промисловості, де у процесі ви­робництва утворюється пил (каменярі, шліфувальники, робітники ливарних цехів). Пил містить діоксид кремнію, який, потрапивши в легені, спричинює прогресивний склероз.

Основні клінічні ознаки

Клінічною ознакою силікозу є задишка, біль у грудній клітці і кашель.

На початкових стадіях задишка виникає під час фізичних навантажень, у разі про­гресування процесу — набуває характеру ядухи.

Больовий синдром пояснюється ураженням плеври. Спочатку хворі скаржаться на колючий біль без чіткої локалізації непостійного характеру, який на пізніх стадіях хвороби стає стисним з відчуттям здавлення грудної клітки.

Кашель виникає у разі прогресування процесу, набуває ознак вологого. А при силікозі, ускладненому бронхітом, бронхоектатичною хворобою або туберкульозом, супроводжується виділенням гнійного мокротиння.

Хворі скаржаться на загальну слабість, швидку втомлюваність, пітливість, підви­щену дратівливість.

Об’єктивно під час перкусії легенів виявляють мозаїчність: коробковий звук у місцях емфіземи і приглушений перкуторний — над пухлиноподібними вузликами (симптом шахівниці). Аускультативно — над ділянками приглушеного звуку ослаб­лене везикулярне дихання, жорстке дихання — над емфізематозними ділянками.

З боку серцево-судинної системи — ослаблення тонів серця, функціональний сис­толічний шум над верхівкою серця, акцент II тону над легеневою артерією (внаслідок розвитку легеневої гіпертензії).

Порушується моторна і секреторна функції шлунка і кишок, знижується антиток­сична і синтетична функції печінки.

Ускладнення. На тлі силікозу розвивається туберкульоз легенів (у 80 % випад­ків), спонтанний пневмоторакс, інтерстиціальна пневмонія, бронхоектатична хворо­ба, бронхіальна астма, рак легенів.

Перебіг пневмоконіозу постійно прогресуює. Періоди загострення змінюються ремісіями.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

Перебіг силікозу поділяють на три клініко-рентгенологічні стадії.

1. стадія. Задишка лише в разі значних фізичних навантажень. У грудній клітці пе­ріодично з’являється біль невизначеної локалізації. З’являється непостійний сухий кашель. Об’єктивно — ознаки базальної емфіземи з коробковим відтінком перкутор- ного звуку в нижньобічних відділах грудної клітки. Під час функціонального дослід­ження виявляють нормальну або дещо збільшену ЖЄЛ. За допомогою рентгеногра­фії легенів виявляють симетричне посилення легеневого малюнка і невелику кіль­кість вузликових тіней діаметром до 1 мм.

2. стадія. Задишка навіть у разі незначних фізичних навантажень, постійний біль у грудній клітці. Кашель сухий або з харкотинням. Емфізема легенів стає вираженою. Обмежується рухомість нижніх країв легенів, стають вираженими зміни зовнішнього дихання: збільшується кількість дихальних рухів, зменшується ЖЄЛ. Рентгенологіч­на картина нагадує дисемінований туберкульоз легенів (симптом снігової хурделиці).

3. стадія. Задишка в стані спокою, інтенсивний біль у грудній клітці, кашель з харкотинням, можливі напади ядухи. Характерна мозаїчність перкуторного звуку і аускультативних даних. Кількість дихальних рухів за 1 хв збільшена в стані спокою під час різко зменшеної ЖЄЛ. У цій стадії можуть виникати симптоми легеневого серця. Рентгенологічно — злиття вузликових тіней у великі конгломерати.

Показники легеневої вентиляції при пневмоконіозі визначають за допомогою спірометрії і спірографії. Спірограму виконують в умовах основного обміну вранці натще у стані спокою, після 40—60 хв відпочинку. Визначають дихальний об’єм, ре­зервний об’єм, ЖЄЛ, ХОД, максимальну вентиляцію легенів.

Пневмотахометрія і пневмотахографія — методи, що їх застосовують для оціню­вання стану зовнішнього дихання. За допомогою пневмотахометра вимірюють швид­кість проходження повітря під час форсованого вдиху і видиху. У здорових чоловіків швидкість видиху дещо менша. За допомогою універсального пневмотахометра можна визначити також тривалість фаз дихального циклу, ХОД, внутрішньоальвео- лярний тиск, опір дихальних шляхів рухові повітря. За допомогою згаданих вище ме­

тодів можна оцінити стан бронхової прохідності. За наявності хронічних захворю­вань легень показники зовнішнього дихання до і навіть після лікування залишаються низькими.

Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• задишка; ❖ ядуха;

• біль у грудній клітці; ❖ гнійне харкотиння;

• кашель. ❖ кровотеча.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Задишка під час фізичного навантаження	Навчити пацієнта правильно дихати Проводити оксигенотерапію (3 рази на добу) Застосовувати бронхолітичні засоби (згідно з призначенням лікаря) Застосовувати протеолітичні препарати (згідно з призначенням лікаря) Продовжувати проводити дихальну гімнасти­ку, постуральний дренаж
Потенційні
Кашель з відходженням гнійного харкотиння	Виконувати всі призначення лікаря Давати відхаркувальні засоби Застосовувати олійні інгаляції Проводити постуральний дренаж (по 30 хв 2—3 рази на добу) Навчити пацієнта проводити дихальну гімнас­тику і контролювати її виконання Забезпечувати часте провітрювання палати

Лікування силікозу спрямоване на припинення подальшого розвитку процесу, запобігання ускладненням.

Хворому необхідно рекомендувати висококалорійну їжу (сир, м’ясо) і вітаміни. Харчовий режим такий, як у хворих на туберкульоз.

Патогенетична терапія полягає в призначенні антигістамінних, олійних препара­тів і інгаляцій. Глюкокортикостероїди застосовують в умовах стаціонару в поєднанні з протитуберкульозними препаратами: ізоніазидом і рифампіцином. Преднізолон призначають по 20—25 мг на день упродовж 10—12 днів з подальшим зменшенням дози. Курс лікування — 1,5—2 міс., повторюють 2 рази на рік.

При розвитку легеневого серця показане введення еуфіліну, корглікону або стро­фантину, сечогінних засобів. У разі загострення запального процесу застосовують цефалоспорини, фторхінолони. Також призначають бронхолітики, відхаркувальні препарати, кисневі суміші, дихальну гімнастику, масаж грудної клітки, оксигеноте­рапію, вітаміни групи В: В_ь В₆; нікотинову кислоту.

У період ремісії лікування необхідно продовжити в санаторно-курортних ліку­вальних установах: степова зона Казахстану (кумисолікування), на курортах Криму (Євпаторія, Саки, Ялта, Алушта)

Профілактика. Проведення технічних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямова­них на зниження запиленості у виробничих приміщеннях.

Важливе місце належить проведенню профілактичних медичних оглядів (1 раз на рік) робітників.

Обов’язково проводити рентгенографічні обстеження легенів, пікфлуометрію, дослідження крові і мокротиння.

На роботу, де є контакт із пилом, не слід приймати осіб, які не досягли вісімнадця­тирічного віку, а також осіб із захворюваннями верхніх дихальних шяхів і бронхів, серцево-судинної системи, різними формами туберкульозу.