Рак легенів

Рак легенів—одне з найпоширеніших онкологічних захворювань. В Україні рак ле­генів у чоловіків посідає 2-е місце після раку шлунка і 3-є — після раку матки та органів травлення у жінок. Щорічно у світі від раку легенів помирає близько 5 млн осіб.

Етіологія досі невідома. Однак найімовірнішим етіологічним чинником є про­дукт кам’яновугільної смоли — бензпірен, який є в різних видах пального, заводсько-

му димі, вихлопних газах автомобілів, входить до складу різних смол і сажі. Він та­кож є в продуктах, що утворюються під час куріння тютюну. Нині доведено, що люди, які викурюють по 20 сигарет і більше за день протягом 20 років і більше, ста­новлять групу ризику щодо розвитку раку легенів. Рак легенів спричинюють запи­леність, загазованість атмосфери, дія канцерогенних речовин, радіонуклідів, що по­трапляють в атмосферу внаслідок аварій на атомних електростанціях, із сховищ ядер­ного пального під час вибухів, вірусних інфекцій, хронічних запальних процесів у ле­генях та їх залишкових явищ, куріння, травми, спадковість тощо.

Клінічна картина різноманітна і залежить від стадії хвороби та локалізації пухли­ни. Захворювання часто перебігає під маскою пневмонії, бронхіту, ГРЗ, туберкульозу тощо. Розрізняють кілька клінічних форм хвороби.

Центральний рак становить більше ніж половину всіх випадків захворювання на рак легенів. Виникає ця форма раку переважно в сегментарних і великих бронхах. Особливістю її є рання поява симптомів хвороби.

Клінічна картина характеризується кашлем, який виникає вночі або вранці. У хворих на хронічний бронхіт характер кашлю змінюється, збільшується кількість виділеного харкотиння. Кашель частий, надсадний, поступово стає стійким. У біль­шості хворих спостерігають кровохаркання, можуть виникати легеневі кровотечі. Окрім цього, хворі скаржаться на наростаючу задишку, біль у грудній клітці, підви­щення температури тіла до субфебрильної.

Периферійний рак виникає в дрібних бронхах, бронхіолах у третини хворих на рак легенів. Ця форма раку розпізнається переважно на пізніх стадіях захворювання.

Клінічна картина характеризується проростанням пухлини у плевру (симптома­тика плевриту) або в грудну клітку (виникає больовий синдром), іноді — розпадом пухлини з розвитком перифокального запалення.

Медіастинальна форма раку характеризується ураженням середостіння, що су­проводжується ураженням поворотного, гортанного та діафрагмового нервів (за­хриплість, дистонія тощо), здавлюванням стравоходу, набряканням вен шиї.

При ураженні верхівки легені внаслідок здавлювання пухлиною шийного та пле­чового сплетень, залучення у процес ключиці, ребер, хребта виникає біль у руці (син­дром Пенкоста). На боці ураження можна спостерігати звуження зіниці, очної щілини (синдром Горнера), птоз повіки.

Міліарна форма раку характеризується проростанням пухлини в судини, що спричинює гематогенне обсіменіння однієї або навіть обох легенів.

Клінічна картина цієї форми раку легенів дуже тяжка, характеризується вираже­ною задишкою, кашлем, серцевою та легеневою недостатністю. Первинна пухлина невеликих розмірів, розміщена в стінці бронха.

Слід пам’ятати, що міліарна та медіастинальна форма раку легенів трапляються рідше, ніж інші форми.

Дані об’єктивного обстеження обмежені. При периферійній формі раку може від­значатися приглушення перкуторного звуку, а під час аускультації — ослаблене ди­хання. При перифокальній пневмонії, бронхіті, розпаду пухлини вислуховують сухі

та вологі хрипи. При центральному раку об’єктивних змін немає. У разі неповної об- турації бронха, що утруднює видих, часто виявляють ділянки емфіземи.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні У крові — гіпохромна анемія, лейкоцитоз 12—16*10⁹/л, збільшена ШОЕ до 50— 60 мм/год. Проводять цитологічне дослідження харкотиння, бронхоальвеолярного змиву на наявність атипових (ракових) клітин.

Велика роль у діагностиці раку легенів належить рентгенологічним методам до­слідження (рентгеноскопії, рентгенографії, томографії, бронхографії).

На цей час широко використовують пульмонографію, а за потреби — комп’ютер­ну томографію. Інструментальні методи обстеження дають змогу визначити наяв­ність пухлини, її локалізацію, особливості росту, метастази. За допомогою бронхо­скопії виявляють пухлини в частковому бронху або в усті сегментного бронха. При цьому важливе значення має застосування біопсії.

Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• нападоподібний надсадний кашель ❖ легенева кровотеча;

з виділенням слизистого харкотиння; ❖ метастазування у плевру з розвитком

• задишка; ексудативного плевриту.

• виражена загальна слабість, пітливість.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Нападоподібний надсадний кашель з виділенням слизистого харкотиння	Забезпечити пацієнта індивідуальною плюваль­ницею Виконувати призначення лікаря Дати протикашльові засоби (лібексин) Дати відхаркувальну мікстуру, відвар кореня со­лодки, кореня алтеї для поліпшення відходження харкотиння
Виражена загальна слабість, пітливість	Вселити хворому надію на одужання Проводити ретельний догляд за шкірою Перемінювати натільну і постільну білизну
Потенційні
Легенева кровотеча	Надати хворому високе положення Фаулера Покласти міхур з льодом на грудну клітку Забезпечити індивідуальний сестринський пост Викликати лікаря Уводити кровоспинні засоби (амінокапронова кислота, дицинон)

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Метастазування у плевру з розвитком ексудативного плевриту	Провести бесіду з хворим про необхідність про­ведення плевральної пункції Підготувати все необхідне для плевральної пункції Асистувати лікарю під час проведення плевраль­ної пункції

Лікування. Основним методом лікування хворих на рак є операція. Призначають локальне променеве лікування з використанням гамма-установки.

Деяким хворим призначають хіміотерапію як самостійний вид лікування або в комбінації з хірургічною чи променевою терапією. Із хіміотерапевтичних препаратів використовують циклофосфан, тіофосфамід, метотрексат, 5-фторурацил, вінблас- тин, вінкристин. Часто призначають протипухлинні антибіотики (руброміцин, адрі- аміцин, брунеоміцин тощо). Хіміотерапія протипоказана пацієнтам із вираженим ви­снаженням організму, анемією, лейкопенією, захворюваннями печінки, нирок, леге­невою кровотечею. При запальних процесах застосовують антибактеріальну тера­пію. У комплексному лікуванні широко використовують дезінтоксикаційну, загаль- нозміцнювальну та симптоматичну терапію.

Профілактика. Велике значення має очищення навколишнього середовища, до­тримання гігієнічних норм на шкідливих підприємствах, боротьба з курінням, вияв­лення осіб із чинниками ризику. Необхідні своєчасне лікування і диспансеризація хворих із хронічними захворюваннями органів дихання, дотримання термінів про­філактичних оглядів з обов’язковою флюорографією органів грудної клітки.