Бронхоектатична хвороба

Бронхоектатична хвороба — хронічне захворювання легенів, яке характери­зується патологічним обмеженим розширенням бронхів у їхніх нижніх відділах і внутрішньобронховим нагноєнням.

Етіологія. Найчастіше причиною бронхоектатичної хвороби є хронічні бронхіт, пневмонія, абсцес легенів, туберкульоз, пневмоконіоз, бронхіальна астма. Нерідко бронхоектази виникають на тлі дифузного або вогнищевого пневмосклерозу. Врод­жені бронхоектази спостерігають рідко і зумовлені вони аномаліями розвитку стінки бронха.

Клінічна картина. Розрізняють безсимптомні форми (часто нерозпізнані) і вира­жені з кашлем, що супроводжується виділенням мокротиння. Деякі клінічні ознаки дають змогу запідозрити захворювання ще до проведення спеціальних обстежень. Характерними є часті гострі респіраторні захворювання, з раннього дитинства схильність до застуди з короткочасним нездужанням (3—7 днів) і наступним трива­лим субфебрилітетом. Виражені форми хвороби можна спостерігати в осіб віком від 5 до 25 років.

Типовою є скарга на періодичне нездужання з появою або прогресуванням кашлю із виділенням мокротиння, кількість якого поступово збільшується. Найбільше виділяється мокротиння вранці, за певних положень тіла (дренажні положення на здоровому боці, при нахилянні вперед, «збиранні» грибів, у положенні Квінке). До­бова кількість мокротиння може бути від ЗО—50 до 500 мл. Воно може виділятися «повним ротом», з неприємним запахом і після відстоювання утворюється 3 шари: верхній — пінистий, середній — серозний і нижній — гнійний.

Кровохаркання — часта, іноді єдина ознака, з часом може перейти в легеневу кро­вотечу.

Частою ознакою є пропасниця неправильного типу, яка зникає у разі відходження великої кількості мокротиння. У деяких хворих — тривале підвищення температури тіла до субфебрильних цифр.

Ознаками інтоксикації є зниження працездатності, швидка втомлюваність, при­гнічений настрій у період загострення хвороби, хворі втрачають масу тіла.

Під час огляду — шкіра землисто-сірого кольору, стоншені нігті у вигляді годин­никових скелець, змінюються нігтьові фаланги пальців рук, набуваючи форми бара­банних паличок.

Уже на ранніх стадіях захворювання перкуторно виявляють ділянки звуку з ко­робковим відтінком, обмеження екскурсії легенів, за наявності вогнищевого запален­ня вислуховують приглушений ясний легеневий звук. Аускультативні зміни мо­заїчні, певне значення має вислуховування на тлі жорсткого дихання вологих різно­каліберних хрипів, які зникають у період ремісії.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

Під час дослідження периферичної крові у період загострення виявляють лейко­цитоз, нейтрофільоз, збільшення ШОЕ. Вирішальне значення в діагностиці захворю­вання має рентгенологічне дослідження. Тільки у частини хворих виявляють легене­вий малюнок у нижніх сегментах легенів у вигляді сот. Більш інформативною є то­мографія легенів, виконана на різній глибині. Діагноз підтверджує бронхографічне дослідження. Проводять поетапне контрастування обох легенів після ретельної са­нації бронхового дерева і максимального усунення загострення. Щоб діагностувати хворобу, проводять бронхоскопію, під час якої виявляють морфологічні зміни стінок бронхів. Дослідження мокротиння важливе для визначення антибіотикограми мікро­флори.

На оглядовій рентгенограмі — вогнищева деформація легеневого малюнка, кісто- подібні утворення, на томограмах — ділянки карніфікації, тонкостінні порожнини, циліндричні розширення бронха. Найінформативнішим методом у діагностиці брон- хоектатичної хвороби є бронхографія.

Ускладнення виникають, якщо хвороба прогресує. Внутрішньолегеневими ускладненнями є пневмонія, абсцес, гангрена, емфізема легенів, легенева кровотеча, позалегеневими — амілоїдоз, абсцес мозку, артропатія.

Перебіг. Виокремлюють три періоди перебігу бронхоектатичної хвороби:

• безсимптомний, з явищами нерізко вираженого бронхіту;

• періодичні рецидиви з клінічними проявами;

• хронічне нагноєння і хронічна інтоксикація.

Характерними є сезонні (осінньо-весняні) загострення захворювання. Тривалий час процес лишається обмеженим.