Основні проблеми пацієнта в стадії ремісії Наявні: Потенційні:

• постійний кашель з виділенням сли- ❖ можливе виникнення загострень; зисто-гнійного харкотиння. ❖ можливий розвиток емфіземи легенів,

утворення бронхоектазів і пневмо­склерозу.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Постійний кашель з виділенням слизисто-гнійного харкотиння	Рекомендації пацієнтові: періодично приймати відхаркувальні засо­би; щоденно проводити постуральний дренаж; щоденно виконувати дихальну гімнастику; проводити лужні інгаляції; уникати переохолодження та ГРВІ
Потенційні
Можливе виникнення загострень хвороби	Рекомендації пацієнтові: уникати переохолодження, вживання хо­лодних напоїв; не курити, уникати виконання роботи в умовах запилення та дії хімічних речовин; щоденно виконувати дихальну гімнастику; своєчасно звертатися до лікаря для профілактичного огляду; санаторно-курортне лікування; своєчасно лікувати ГРВІ
Можливий розвиток емфіземи ле­генів, утворення бронхоектазій і пневмосклерозу	Виконувати всі рекомендації лікаря та медич­ної сестри Виконувати заходи, спрямовані на профілак­тику загострень Своєчасно лікувати загострення

Лікування. Основним у лікуванні хронічного бронхіту є зниження темпів ушкод­ження бронхів й альвеол, що призводить до наростання дихальної недостатності, зни­ження частоти загострень, подовження періоду ремісії та підвищення якості і трива­лості життя.

• Насамперед потрібно провести навчання серед пацієнтів: інформувати їх про природу хвороби, необхідність відмовитися від куріння, максимально усунути інгаляційні шкідливі чинники, провести санацію вогнищ інфекції, уникати пере­охолоджень.

• Під час загострення хронічного бронхіту обов’язковим є стаціонарне лікування та ліжковий режим.

• Призначають лікувальне харчування, яке має бути переважно білко- во-вітамінним. При формуванні некомпенсованого легеневого серця обмежують кількість рідини і солі, рекомендується підвищений вміст калію.

• За наявності загострення, а особливо, коли виявляють гнійне харкотиння, при­значають антибактеріальні препарати з урахуванням виявлених збудників та чутливості їх до антибіотиків.

Антибактеріальна терапія включає:

• антибіотики: пеніциліни (ампіцилін, амоксицилін), інгібітори Р-лактамаз (амо- ксиклав), цефалоспорини (цералексин, керзол), аміноглікозиди (амікацин, кар- беніцилін), макроліди (роваміцин, сумамед, рулід), тетрацикліни (рондоміцин, доксициклін), фторхінолони (ципрогексал, норфлоксацин);

• сульфаніламідні препарати (тисентол, сульфатон, сульфадиметоксин);

• нітрофуранові препарати (фуразолідон, трихонол, метронідазол).

Для поліпшення дренажної функції бронхів призначають:

• засоби, що стимулюють відхаркування (настої трави термопсису, кореня со­лодки, кореня алтея, листя подорожника, відвар листя мати-й-мачухи);

• бронходилятатори (еуфілін, теофілін, атровент, беротек, інгакорт, бекотид);

• муколітичні препарати (трипсин, хімопсин, мукосольвін, мукодин, бромгек- син, амброксол, лазолван);

• постуральний дренаж — надання тілу певного положення для ліпшого відход- ження харкотиння. Виконується 2—3 рази на день через ЗО хв після приймання бронходилятаторів та відхаркувальних засобів. Пацієнтові пропонують зроби­ти глибокий вдих через ніс і видих через стиснені губи, після чого покашляти

2. 5 разів. Це слід повторити 4—5 разів поспіль під час кожного дренажу;

• масаж грудної клітки.

• Для корекції дихальної недостатності призначають інгаляції зволоженого кис­ню, кисневу пінку.

Для підвищення опірності організму призначають:

• імуномодулятори (декарис, тималін, Т-активін, ехінацин, рибомуніл);

• імуностимулятори (екстракт елеутерокока, настоянку родіоли рожевої, лимон- ника).

• Лікувальна фізкультура (ходьба, гімнастика йогів, дихальна гімнастика, загарто­вування організму).

• По закінченні курсу лікування в стаціонарі хворі продовжують відновне ліку­вання в санаторіях Криму та Карпат.

Профілактика. Першими умовами профілактики є відмова від активного і пасив­ного куріння, поліпшення умов на виробництві та економічної ситуації, особливо у великих промислових зонах. Велике значення має своєчасне й ефективне лікування при вірусно-респіраторних інфекціях, санація вогнищ інфекції.

Диспансеризація. Протирецидивне лікування проводять за призначенням лікаря

З—4 рази на рік; додаткові методи обстеження:

• флюорографія, біохімічний аналіз крові — 1 раз на рік;

• спірографія — 2 рази на рік;

• загальний аналіз крові —- 3 рази на рік.