Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це хронічне, неалергійне прогресивне запалення бронхів, яке супроводжується кашлем з виділенням слизисто-гнійного мокротиння і задиш­кою тривалістю не менше 3 міс. щорічно упродовж двох останніх років, у разі виклю­чення інших причин кашлю (бронхоектази, абсцес, туберкульоз тощо).

Етіологія. На виникнення хронічного бронхіту суттєвий вплив справляють екзо­генні та ендогенні чинники:

• Основною причиною хронічного бронхіту вважають куріння (активне і пасив­не). Показник смертності унаслідок хронічного бронхіту тих, що викурюють за день 25 цигарок і більше, у 25 разів вищий, аніж у тих, хто не курить.

• Професійні шкідливості:

• пил органічного походження (бавовняний, борошняний);

• пил неорганічного походження (вугільний, кварцовий, цементний).

• Забруднення атмосферного повітря (продукти згорання паливних матеріалів, токсичні випари та гази).

• Вологий та холодний клімат (весна, осінь, зима).

• Часті респіраторні вірусні інфекції, ускладнені гострим бронхітом, пневмо­нією, хронічна патологія ЛОР-органів, застійні явища в малому колі крово­обігу, хронічна ниркова недостатність.

• Спадкова схильність та гіперреактивність бронхів.

Основні клінічні ознаки. Хронічний бронхіт поділяють на простий або необ- структивний, проксимальний і обструктивний дистальний. Окрім того, має значення характер мокротиння, що виділяється при загостренні. Розрізняють катаральний бронхіт, під час якого виділяється слизисте мокротиння, і гнійний бронхіт, під час якого виділяється гнійне мокротиння. Є 4 форми хронічного бронхіту:

• простий катаральний;

• простий гнійний;

• обструктивний катаральний;

• гнійно-обструктивний;

Клінічна картина необструктивного бронхіту характеризується кашлем із виді­ленням слизисто-гнійного мокротиння, переважно зранку. У разі загострення спосте­рігають пітливість, слабкість, прогресування задишки, підвищення температури тіла до субфебрильної. Перкуторно — над легенями коробковий звук, обмежена екскур­сія нижнього краю легенів, аускультативно — жорстке дихання з подовженим види­хом, свистячі та дзижчачі сухі хрипи, вологі хрипи. У разі довготривалого перебігу гнійного бронхіту пальці хворого набувають вигляду барабанних паличок, нігті — годинникових скелець.

Хронічний обструктивний бронхіт починається поступово і повільно прогре­сує. Основними скаргами (проблемами) пацієнта є кашель і задишка.

Кашель із виділенням мокротиння в ранкові години посилюється в холодну сиру пору року, слабшає або зникає влітку. Згодом кашель турбує упродовж усього дня, з виділенням невеликої кількості слизисто-гнійного мокротиння. У разі загострення та приєднання інфекції кількість мокротиння збільшується, воно стає гнійним, з’явля­ються ознаки запального синдрому (підвищення температури тіла, пітливість, особ­ливо вночі (ознака «вологість подушки»), нездужання, запальні зміни в загальному аналізі крові, збільшення в крові С-реактивного протеїну, серомукоїду, сіалових кис­лот).

Задишка є ознакою обструктивного синдрому. Виникає поступово і повільно про­гресує, посилюючись у разі загострення захворювання, в сиру погоду.

У хворих із вираженим обструктивним синдромом з’являються симптоми гіпер- капнії: порушення сну, біль голови, підвищена пітливість, фібриляція м’язів, ча­сом — порушення свідомості.

Під час огляду шкіра та видимі слизові оболонки ціанотичного відтінку, грудна клітка діжкоподібної форми, участь в акті дихання допоміжних м’язів, ослаблення дихальних шумів, подовжений видих (набухають шийні вени). У разі довготривалого перебігу захворювання пальці набувають вигляду барабанних паличок, нігті — го­динникових скелець.

Перкуторно — коробковий звук, нижній край легенів опущений, рухомість його зменшена.

Аускультативно — жорстке везикулярне дихання, сухі свистячі або дзижчачі хри­пи, особливо під час форсованого видиху, поодинокі вологі хрипи.

Під час обстеження серцево-судинної системи виявляють тахікардію, наповнений стрибкоподібний пульс, підвищений систолічний АТ. Тони серця ослаблені, акцент

2. тону над легеневою артерією.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

Під час лабораторного дослідження крові суттєвих змін не виявляють, можливий лейкоцитоз, незначне збільшення ПІОЕ. Для виявлення збудника загострення важли­вим є бактеріологічне дослідження мокротиння. Бронхоскопічне дослідження дає змогу виявити локалізацію і ступінь морфологічних змін у бронхах. Метод має вирішальне значення для діагностики інших захворювань, які проявляються кашлем. Під час дослідження функції зовнішнього дихання виявляють зменшення об’єму форсованого видиху, ЖЄЛ.

На рентгенограмі легенів — деформація та посилення легеневого малюнка, ди­фузний пневмосклероз.

Перебіг. Захворювання повільно прогресує, періоди загострення частіше зумов­лені перенесеними респіраторними вірусними інфекціями.

Ускладнення. Емфізема легенів та легеневе серце.

Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• кашель з відходженням гнійного ❖ можливість розвитку ускладнень харкотиння; (пневмонія, абсцес легенів).

• задишка під час фізичного наванта­ження;

• підвищення температури тіла;

• зниження працездатності.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Кашель з відходженням гнійного харкотиння	Забезпечити хворому постуральний дренаж (по ЗО хв 2—3 рази на день) Давати відхаркувальні засоби (термопсис, мукал­тин, настій кореня алтеї, відвар кореня солодки, молоко з лужною мінеральною водою тощо) Зібрати харкотиння для бактеріологічного дослід­ження та чутливості мікрофлори до антибіотиків Забезпечити хворого індивідуальними плюваль­ницями Навчити пацієнта дихальної гімнастики і контро­лювати її виконання Забезпечити часте провітрювання приміщення
Задишка під час фізичного навантаження	Навчити пацієнта правильно дихати Проводити оксигенотерапію Давати бронхолітичні засоби (згідно з призначен­ням лікаря) Застосовувати протеолітичні препарати (трипсин, хімотрипсин) згідно з призначенням лікаря Проводити дихальну гімнастику, постуральний дренаж, масаж грудної клітки
Підвищення температури тіла	Догляд за хворим із пропасницею проводити відповідно до алгоритму
Зниження працездатності	Створити умови для комплексного виконання всіх призначень лікаря, щоб досягти тривалої ремісії та відновлення працездатності

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Потенційні
Можливість розвитку усклад­нень (пневмонія, абсцес ле­генів)	Забезпечити повноцінне комплексне лікування Провести бесіду з хворим та його родичами про необхідність виконання усіх рекомендацій лікаря