Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:

• дрібні крововиливи; ❖ можливість крововиливів у внутрішні

• інтоксикація внаслідок геморагій. органи;

• страх смерті.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Крововиливи у шкіру і слизові оболонки, загальна слабість	Побесідувати з пацієнтом, виявити рівень його знань про захворювання Пояснити причину цих явищ, переконати, що ліку­вання йому допоможе Стежити за порожниною рота, давати часто полос­кати її, горло відваром шавлії, ромашки тощо
Потенційні
Можливі кровотечі (носові, маткові, шлункові)	Заспокоїти хворого Викликати лікаря Проводити кровоспинну терапію відповідно до призначень лікаря

Лікування. Постільний режим; висококалорійна дієта; медикаментозна терапія: преднізолон або метилпреднізолон у добовій дозі 1—1,5 мг/кг протягом 2 тиж. Три­валість курсу — 4—6 тиж.

За неефективності глюкокортикостероїдів призначають похідні амінохіноліну (делагіл 1 таблетку на добу) упродовж 2 міс. під контролем кількості лейкоцитів.

Спленектомію проводять за відсутності ефекту консервативної терапії протягом 4—6 міс. (ефективна у 80 % хворих).

Застосовують також імуномодулятори (тималін, Т-активін, спленін). Так само з успіхом застосовують високі дози (400 мг/кг) імуноглобулінів внутрішньовенно впродовж 5 діб .

Імунодепресанти: вінкристин 1—2 мг внутрішньовенно щотижня протягом 4— 6 тиж. або циклофосфамід 1—2 мг/кг усередину 1 раз на добу протягом 2—3 міс., або азатіоприн 100—150 мг на добу протягом 6—8 тиж.

Місцево — гемостатичні засоби (гемостатична губка, андроксан, тампонада з є-амінокапроновою кислотою).

Рекомендують курси лікування етамзилатом внутрішньовенно або внутрішньо­м’язово в дозі 2—4 мл, потім через кожні 4—6 год по 2 мл.

Трансфузії концентрату тромбоцитів.

Профілактика. Усі хворі з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою пере­бувають на диспансерному обліку у лікаря-гематолога. Під час працевлаштування потрібно враховувати протипоказання щодо важкої фізичної праці, перебування в умовах переохолодження (на вулиці), перегрівання (у гарячих цехах), занять спор­том, теплових процедур.

Із раціону вилучають алкоголь, оцет, деякі медикаменти (НПЗП, вітамін В₆, деякі антибіотики, антикоагулянти).

Рекомендують вживати земляні горіхи — арахіс, настої з листків кропиви, подо­рожника, деревію.

Геморагічний васкуліт

Геморагічний васкуліт, хвороба Шенляйна—Геноха, — множинний мікро- тромбоваскуліт, який уражує судини шкіри, внутрішніх органів. Це імунокомплекс- не захворювання, септичне запалення мікросудин із деструкцією стінок, тромбуван- ням і утворенням імунних комплексів.

Етіологія остаточно не з’ясована. Причиною хвороби є: вірусні і бактеріальні ін­фекції; паразитарні інвазії; профілактичні щеплення; переохолодження; алергізація організму (особливо медикаментами).

Клінічна картина. За перебігом розрізняють гострий (блискавичний варіант), за­тяжний і хронічно рецидивний геморагічний васкуліт.

Початок захворювання гострий. На шкірі раптово з’являються папульозно-гемо- рагічні висипання червоно-багряного кольору з чіткими краями, не зникають у разі натискання. У разі тяжкого перебігу елементи висипань зливаються, у центрі їх утво­рюються некрози. З часом забарвлення блідне і залишає пігментацію. Нерідко прояви на шкірі супроводжуються свербежем. Висипання локалізуються на симетричних ділянках шкіри; спочатку уражуються дистальні відділи нижніх кінцівок (стопи і гомілки), потім стегна, сідниці, рідко — живіт, спина, верхні кінцівки, у разі тяжкого перебігу — обличчя.

Суглобовий синдром виникає разом із шкірним або за декілька днів після нього і характеризується болем у великих суглобах. За кілька днів біль минає, але у разі но­вих висипань може виникнути знову. Біль супроводжується набряками нижніх кін­цівок і міалгіями. Нерідко ураження суглобів буває стійким, нагадує ревматоїдний поліартрит. Тривалість суглобового синдрому рідко перевищує 1—2 тиж.

Абдомінальний синдром нерідко з’являється перед шкірними змінами. Основна ознака його — сильний колькоподібний біль у животі, постійний чи переймистий. Біль зумовлений крововиливами в стінку кишки і геморагіями в субсерозний шар і брижу. Ці крововиливи можуть поєднуватися зі шлунково-кишковими кровотечами і ділянками некрозу. З’являються симптоми нудоти, кривавого блювання, мелена чи свіжа кров у калі, несправжні позиви, часті випорожнення або затримка їх.

У хворого гарячка. У разі масивних кровотеч розвиваються колапс і гостра пост­геморагічна анемія. Часто блювання призводить до значної втрати рідини і хлоридів. У більшості хворих абдомінальний синдром нетривалий і минає самостійно протя­гом двох-трьох діб. Періоди сильного болю чергуються з безбольовими проміжками, які тривають 1—3 год.

Нирковий синдром розвивається з мікро- чи макрогематурією, протеїнурією (від

1. 33 до 30 % білка в сечі), циліндрурією. Артеріальну гіпертензію спостерігають рід­ко, можливий нефротичний синдром. Нирки уражуються не одразу, а через 1—4 тиж. після початку захворювання. Ознаки можуть зберігатися кілька тижнів чи місяців, але можливий затяжний чи хронічний перебіг з розвитком хронічної ниркової недос­татності. Найгрізнішим є підгострий нефрит з високою гіпертензією. Проте в більшості хворих гематурія і протеїнурія швидко минають.

Ускладнення. Описано поодинокі випадки легеневих кровотеч і легеневих гемо­рагій у хворих на геморагічний васкуліт. Рідко спостерігають гарячку, біль голови, енцефалопатію з незначними змінами в психічному стані, судомами, часом розвива­ються субдуральна гематома, інфаркт міокарда.

Перебіг і прогноз загалом сприятливі. Одним із несприятливих прогностичних чинників є персистивне ураження нирок, смертність від якого становить майже 30 %.

Додаткові методи дослідження і роль медичної сестри в їх проведенні

У діагностиці геморагічного васкуліту розроблено такі критерії:

• дещо підвищений геморагічний шкірний висип;

• вік початку захворювання становить менше 20 років;

• дифузний біль у животі, що посилюється після споживання їжі;

• гістологічно: гранулоцити в стінці артеріол і венул.

Наявність хоча б двох із цих критеріїв дає підставу для встановлення діагнозу ге­морагічного васкуліту.

Під час імунологічного дослідження крові є підвищення концентрації IgAв сиро­ватці крові і виявлення IgA-вмісних імунних комплексів.