Гострий бронхіт

Гострий бронхіт — це гостре запалення бронхів, яке характеризується набряком слизової оболонки, утворенням запального ексудату в просвіті бронхів, супровод­жується кашлем.

Етіологія

бактеріальна інфекція (пневмококи, стрептококи, стафілококи, паличка Фрідлєндера);

• вірусна інфекція;

• екзогенні та ендогенні токсико-хімічні чинники (хлор, аміак, сірководень, азо­тисті шлаки при уремії);

• алергійні чинники;

• низька і висока температура;

• забрудненість повітря;

• зниження реактивності організму при тяжких захворюваннях та операціях;

• куріння, зловживання алкоголем;

• неповноцінне харчування;

• хронічні вогнища інфекції носоглотки.

Основні клінічні ознаки. Клінічна картина гострого бронхіту характеризується:

• загальною інтоксикацією: зниження працездатності, загальне нездужання, біль у м’язах спини, ніг, субфебрильна температура тіла (рідко — вище 38 °С), по­гіршення апетиту і сну;

• ураження бронхів: сильний кашель, задишка під час фізичного навантаження, охриплість голосу, подразнення в горлі при супутніх ларингіті, трахеїті.

Найчастіше гострий бронхіт може перебігати в легкій формі без втрати працездат­ності. Пацієнти мляві, їх турбують підвищена втомлюваність, сухий або вологий ка­шель з виділенням незначної кількості слизистого мокротиння. Температура тіла не вища за 37,5 °С, з боку периферичної крові відхилень від норми немає. Рідше гострий бронхіт перебігає в тяжкій формі, коли хворі скаржаться на розбитість, загальне не­

здужання, біль у м’язах спини і кінцівок, часто температура тіла підвищується до субфебрильних цифр.

Раннім симптомом бронхіту є кашель — спочатку сухий, нападопоподібний, су­проводжується задишкою. У зв’язку з кашлем виникає біль у нижніх відділах грудної клітки, зумовлений напруженням м’язів і діафрагми. На 2—3-й день починає виділя­тися слизисте мокротиння, пізніше — слизисто-гнійне. Гострому бронхіту часто пе­редують нежить, охриплість голосу, подразнення в горлі, кон’юнктивіт.

При бронхіті легкої форми під час огляду, пальпації і перкусії змін не виявляють. При тяжкій формі можливе прискорене дихання, незначний ціаноз. Перкуторно над легенями ясний легеневий звук, при обструктивному синдромі — з коробковим відтінком. Під час аускультації — жорстке дихання, сухі та вологі хрипи різного калібру.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

У більшості випадків рентгенологічні зміни відсутні, іноді може бути розширення коренів легенів, посилення легеневого малюнка. У розпалі захворювання може змен­шуватися ЖЄЛ.

У периферичній крові помірний лейкоцитоз до 10—12*10⁹/л із незначним зсувом лейкоцитної формули вліво, іноді збільшується ШОЕ — до 20—30 мм/год.

Ускладнення. Гострий бронхіт може ускладнитися хронічним чи пневмонією. Перебіг. Гострі явища хвороби зменшуються через 3—5 днів після того, як мок­ротиння починає вільно відходити під час кашлю. Функція зовнішнього дихання і прохідність бронхів відновлюються лише протягом місяця.

Оцінювання стану хворого проводять на підставі гострого початку захворювання, клінічних і лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і роз­робляють план сестринського догляду залежно від клінічних синдромів. Виконують необхідні лікарські призначення.

Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• нападоподібний сухий кашель; ❖ перехід гострого бронхіту в хронічну

• подразнення в горлі, за грудниною; форму або ускладнення бронхопнев-

• погане відходження мокротиння; монією.

• підвищення температури тіла, озноб.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Нападоподібний сухий кашель, подразнення в горлі, за грудни­ною	Давати пити багато теплого чаю з липового цвіту, малини, квітів бузини тощо Забезпечити приймання протикашльових за­собів: діонін, лібексин (згідно з призначенням лікаря)

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Утруднене відходження мокротиння	Для розрідження харкотиння та полегшення відхаркування давати хворому тепле молоко на­половину з боржомі або іншою лужною міне­ральною водою, або з невеликою кількістю натрію гідрокарбонату та відхаркувальні засо­би: настої кореня алтеї, листя подорожника, відвари кореня солодки, соснових бруньок тощо
Підвищення температури тіла, озноб	Створити хворому ліжковий режим Зігріти хворого (грілки до ніг, закутати, давати багато теплого питва) Приймати жарознижувальні засоби (згідно з призначенням лікаря)
Потенційні
Перехід гострого бронхіту в хронічну форму або ускладнення пневмонією	Забезпечити виконання всіх призначень лікаря Усунути подразнення верхніх дихальних шляхів (шкідливі чинники, куріння) Навчити пацієнта виконувати дихальну гімнас­тику та контролювати її виконання Забезпечити часте провітрювання приміщення (20—30 хв) Спостерігати за динамікою розвитку захворю­вання, у разі появи нових симптомів або погіршення стану — повідомити лікаря

Лікування. Найчастіше хворих лікують в амбулаторних умовах. У стаціонарі лікують пацієнтів з тяжкою формою хвороби, із супровідною легеневою або серцево- судинною патологією, вираженими проявами інтоксикації та при загрозі ускладнень.

Лікування має бути комплексним і проводитися з урахуванням етіологічних і па­тогенетичних чинників. У перші дні хворому призначають ліжковий режим і пити ба­гато гарячих напоїв: чай з липового цвіту, малини, молоко з лужною мінеральною во­дою, медом, потогінні й грудні лікарські збори.

Найбільш якісні позитивні наслідки під час лікування гострого бронхіту спос­терігають у хворих, які отримують антибактеріальну терапію:

• напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, оксацилін, ампіокс);

• макроліди (еритроміцин, реваліцин, кларитроміцин, спіраміцин, макропен);

• сульфаніламідні препарати (бісептол, сульфадиметоксин, сульфатон).

Рекомендують також призначати:

• протизапальні препарати (ацетилсаліцилову кислоту, індометацин, ібупрофен, целекоксиб);

• протикашльові препарати (кодеїн, кодтерпін, лібексин, глаувент);

• відхаркувальні засоби (амброксол, бромгексин, ацетилцистеїн, мукалтин, настій кореня алтеї, відвари кореня солодки, соснових бруньок.

З появою ознак обструктивного синдрому широко застосовують еуфілін, ефед­рин, теофедрин, солутан, бронхолітин, інстерил. При клінічній картині бронхоліту призначають короткий курс преднізолону по 15—20 мг на добу. Застосовують ан- тигістамінні препарати: димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін, семпрекс.

У разі затихання запального процесу призначають найпростіші фізіотерапевтичні процедури, масаж, ЛФК.

Прогноз — сприятливий. При вчасному і правильному лікуванні хворий одужує. Якщо лікування виявилося недостатнім, можливий розвиток бронхопневмонії, хро­нічного бронхіту.

Профілактика. Профілактичні заходи мають бути спрямовані на зміцнення за­хисних сил організму, загальне загартування, здоровий спосіб життя, боротьбу з еко­номічними та професійними шкідливими чинниками.