- •Всв “Медицина”
- •01034, М. Київ, вул. Стрілецька, 28.
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
- •Вчення про медсестринство у внутрішній медицині
- •Основні історичні етапи розвитку внутрішньої медицини
- •Принципи організації і методи надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам
- •Поняття про хворобу, її етіологію, періоди, стадії, діагностику, клінічний т медсестринський діагноз, перебіг, прогноз, лікування, профілактику
- •Методи обстеження пацієнта медичною сестрою
- •Об’єктивні методи обстеження
- •Мал. 2. Пальпація лімфатичних вузлів: а — шийних; б — підщелепних; в — надключичних; г — пахвових; ґ— пахових
- •Правила особистої гігієни та безпеки медсестри, яка проводить обстеження пацієнта
- •Медичні працівники зобов’язані бути:
- •Лабораторні методи дослідження
- •Мал. 29. Дослідження шлункового соку
- •Мал. Зо. Дослідження дуоденального вмісту
- •Т Перкусія Пальпація. Естові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із патологією органів дихання, професійними хворобами і отруєннями анатомофізіологічні особливості органів дихання
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів дихання
- •Гострий бронхіт
- •Хронічний бронхіт
- •Основні проблеми пацієнта в стадії ремісії Наявні: Потенційні:
- •Бронхоектатична хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Емфізема легенів
- •Бронхіальна астма
- •Пневмонія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Рак легенів
- •Пневмосклероз
- •Туберкульоз легенів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні:
- •Плеврит
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Професійні хвороби
- •Пневмоконіоз
- •Вібраційна хвороба
- •Основні клінічні ознаки
- •Основні проблеми пацієнта
- •Професійні інтоксикації
- •Отруєння свинцем
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Отруєння фосфорорганічними сполуками
- •Отруєння хлорорганічними сполуками (пестицидами)
- •Отруєння ртутьорганічними сполуками
- •Отруєння сполуками миш’яку
- •Наявні: Потенційні:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами серцево-судинної системи анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб серцево-судинної системи
- •Ішемічна хвороба серця
- •Стенокардія
- •Провокаційна проба з гіпервентиляцією легенів. Проводять зранку натщесерце в положенні лежачи. Пацієнт глибоко дихає з частотою 30—40 дихальних рухів за
- •Інфаркт міокарда
- •Гостра судинна недостатність
- •Серцева недостатність
- •Артеріальна гіпертензія
- •Гіпертонічний криз
- •Атеросклероз
- •Кардіоміопатії
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Легеневе серце
- •Класифікація легеневого серця (вооз, 1961)
- •За етіологією 2. За перебігом
- •За станом компенсації
- •Легенева недостатність (адаптовано згідно з наказом моз України № 499, 2003)
- •Набуті вади серця
- •Недостатність мітрального клапана
- •Мітральний стеноз
- •Аортальна недостатність
- •Аортальний стеноз
- •Септичний ендокардит
- •Додаткові методи діагностики
- •Міокардит неревматичного походження
- •Класифікація міокардиту (прийнята VI, VII Національним конгресом кардіологів України (2000, 2004)
- •Гострий: IV. Поширеність:
- •Міокардіофіброз VII. Серцева недостатність
- •Перикардит
- •Тестові завдання
- •Вимірювання at е. Визначення глюкози крові.
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із ревматичними і системними хворобами сполучної тканини, алергійними захворюваннями дифузні захворювання сполучної тканини і хвороби суглобів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматична хвороба
- •Ревмокардит.
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматоїдний артрит
- •Колагенози
- •Системний червоний вовчак
- •Мал. 34. Ураження шкіри при счв
- •Клініко-лабораторна характеристика ступенів активності запального процесу при счв
- •Системна склеродермія
- •Характер перебігу
- •Стадія розвитку
- •Ступінь активності
- •Клініко-морфологічна характеристика
- •Дерматоміозит
- •Додаткових критерії.
- •Системний васкуліт
- •Класифікація
- •Діагностичні критерії первинного системного васкуліту наведено в табл. 20.
- •Вузликовий періартеріїт
- •Вузликовий періартеріїт
- •Деформівний остеоартроз
- •Класифікація остеоартрозу (остеоартриту), адаптована за в.О. Насоновою, м.Г. Астапенко (1989), затверджена узгоджувальною комісією з класифікації ревматичних хвороб (2002)
- •Клінічні форми:
- •Переважна локалізація:
- •Рентгенологічна стадія (за Келгреном):
- •Реактивний синовіт:
- •Функціональна недостатність суглобів:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Імунні захворювання
- •Історія розвитку імунології
- •Розвиток імунології в Україні
- •Захист організму від патогенів
- •Основні поняття клінічної імунології
- •Клінічні синдроми дисфункції імунної системи
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Алергійні захворювання
- •Класифікація імунних реакцій Типи імунних реакцій (адаптовано за r. Coombs, p. Gell, 1968)
- •Полінози
- •Кропив’янка
- •Набряк Квінке
- •Медикаментозна алергія
- •Анафілактичний шок
- •Сироваткова хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Тестові завдання
- •Ведення пацієнтів із хворобами органів травлення анатомофізіологічні особливості травної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів травлення
- •Гострий гастрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Хронічний гастрит
- •Класифікація хронічного гастриту, адаптована за Сіднейською системою (1990) з модифікаціями (Хьюстон, 1994) та уточненнями (мкх-10)
- •Основні проблеми пацієнта
- •Наявні:
- •Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (пептична виразка)
- •Класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка і дванадцятипалої кишки, адаптована згідно з рекомендаціями в.Г. Передерія зі співавторами (1997) та мкх-10
- •6. За перебігом:
- •1. За наявності Helicobacter pylori:
- •За локалізацією:
- •За розмірами виразкового дефекту:
- •Стадії:
- •Ускладнення:
- •Симптоматичні виразки:
- •Клінічні варіанти:
- •Мал. 44. Вигляд виразки шлунка через фіброгастроскоп
- •Мал. 45. Обсіменіння виразки Нр. Фіброгастроскопія Дослідження секреторної функції шлунка
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Основні групи лікарських препаратів, що їх застосовують у лікуванні хворого з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікування при гелікобактерних пептичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Рак шлунка
- •Екзогенні чинники Ендогенні чинники
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Роль медичної сестри в диспансерному спостеріганні
- •Хронічний ентерит
- •Класифікація хронічного ентериту, адаптована за Парфьоновим (1981), Григор’євим, Яковенко (1993), Фролькісом (1996)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний коліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Класифікація нвк, адаптована за Івашкіним (2002)
- •Місцеві
- •Системні
- •Перебіг
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний панкреатит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Обоє ’язкові: Факультативні:
- •Хронічний гепатит
- •Класифікація, адаптована: Лос-Анджелес (1994) з доповненнями V. Desmetзі співавторами (1995)
- •Ступені активності хронічного гепатиту (адаптовані за k.G. Knodellзі співавт., 1981, с.Д. Подимовою, 1998)
- •Цироз печінки
- •Мал. 52. Дрібновузловий цироз печінки
- •За морфологічною характеристикою
- •Мал. 53. Великовузловий цироз печінки
- •За активністю і швидкістю прогресування
- •За клінічними ознаками
- •Ступені тяжкості цирозу печінки (за критеріями Уайльда—Турко, 1964 у модифікації п’ю, 1973)
- •Мал. 54.Розчухи на шкірі у хворого на цироз печінки
- •Мал. 56. Асцит, набряклі підшкірні вени живота («голова медузи»), випнутий пупок при цирозі печінки (адаптовано за р. Хеггліним, 1965)
- •Мал. 57. «Судинні зірочки» у хворого на цироз печінки
- •Хронічний холецистит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Пухлини печінки
- •Дискінезія жовчного міхура
- •О Потенційні: ❖ можливе загострення процесу.
- •П Медсестринські втручання ланування медсестринських втручань
- •Тестові завдання
- •Основні клінічні симптоми захворювань нирок і сечовивідних шляхів
- •Дослідження сечі
- •Методи дослідження сечі
- •Гострий гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Гострий пієлонефрит
- •Хронічний пієлонефрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Хронічні хвороби нирок Сечокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Г естози
- •Лікування еклампсії за Строгановим
- •Амілоїдоз нирок
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами системи крові анатомо-фізіологічні особливості системи крові і органів кровотворення
- •Система крові складається з: центральних органів кровотворення:
- •Загальний аналіз крові у нормі
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Основні проблеми пацієнта
- •Основні проблеми пацієнта
- •Фолієводефіцитна анемія
- •Г емобластози
- •Лейкемія
- •Гостра лейкемія (лейкоз)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічна лейкемія
- •Хронічна лімфоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта
- •Розгорнута і термінальна стадія захворювання
- •Хронічна мієлоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічні захворювання
- •Порушенням функції зсідання крові (коагулопатп).
- •Тромбоцитопенія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічний васкуліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •1 Роль медичної сестри у лікуванні пацієнтів див. Видання «Основи сестринської справи».
Основні проблеми пацієнта
Наявні: Потенційні:
гарячка; ❖ можливість розвитку гемолітичної
збільшені і болючі лімфатичні вузли; анемії;
збільшена печінка, селезінка; ❖ можливість загострення процесу.
геморагічні висипання;
швидка втомлюваність.
Планування медсестринських втручань
Основні проблеми пацієнта |
Медсестринське втручання |
Початкова стадія |
|
Наявні |
|
Загальна слабість, зниження працездатності, зменшення маси тіла |
Провести бесіду з пацієнтом, виявити рівень його знань про захворювання Переконати хворого, що це тимчасове явище і лікування обов’язково поліпшить його стан |
Потенційні |
|
Можливість загострення процесу |
Порекомендувати пацієнтові ретельно виконувати всі рекомендації лікаря Своєчасно, не менше 1 разу на 3 міс., звертатися до дільничного лікаря для профілактичного лікування |
Розгорнута і термінальна стадія захворювання
Ці стадії мають перебіг, подібний до гострого лейкозу. Тому проблеми, можливо, такі самі, як і при гострому лейкозі (див. Гострий лейкоз)
Лікування хворого із ХЛЛ досить складне завдання. Доступні нині лікарські препарати і променева терапія не спроможні радикально знищити всі лейкозні клітини, а отже індукувати повну ремісію.
Лікувальна програма щодо цих хворих включає: режим; цитостатичну терапію; лікувальний лімфоцитоферез; променеву терапію; спленектомію; глюкокортикосте- роїдну терапію; лікування інфекційних ускладнень.
У початкову стадію хвороби рекомендують загальнотерапевтичні заходи: раціональний режим праці і відпочинку, повноцінне збалансоване харчування, збагачене вітамінами, ретельний догляд за порожниною рота, санація всіх вогнищ інфекції.
Цитостатична терапія. Хворі із ХЛЛ тривалий час не потребують спеціального хіміотерапевтичного лікування.
Показання до призначення цитостатиків:
погіршення загального стану, що супроводжується швидким збільшенням печінки, селезінки і лімфатичних вузлів;
поява гемолітичної анемії і цитопенії;
лейкемічна інфільтрація нервових стовбурів і некровотворних органів із больовим синдромом або порушенням функції;
неухильне підвищення рівня лейкоцитів (100109/л і більше).
Монохіміотерапію поділяють на:
Первинну стримувальну; призначають при помірних клініко-гематологічних проявах хвороби (лейкоцитоз ЗО—50*109/л, незначне збільшення лімфатичних вузлів і селезінки, тенденція до прогресування хвороби.
(Хлорбутин 10—15 мг 1—3 рази на тиждень).
Курсову хіміотерапію; її призначають хворим із вираженими клініко-гемато- логічними проявами хвороби (високий лейкоцитоз, значне збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, печінки). Необхідність у курсовому лікуванні виникає в тому разі, коли, незважаючи на постійну первинну стримувальну терапію, прогресування хвороби триває.
(Добова доза хлорбутину може становити від 10 до 20 мг).
Підтримувальна терапія дає можливість подовжити досягнутий ефект і нерідко на кілька років зберегти сублейкемічну кількість лейкоцитів, задовільні показники еритро- і тромбоцитопоезу, стан соматичної компенсації і працездатності. Методика підтримувальної терапії, дози препаратів такі, як при первинній стримувальній терапії.
Основне значення в лікування ХЛЛ мають алкілувальні препарати. Вони вступають у реакцію з нуклеофільними центрами білкових молекул, порушуючи синтез ДНК і менше — РНК, унаслідок чого порушується життєдіяльність клітин і блокується їхній мітотичний поділ.
Дозу хлорбутину зменшують поступово і відміняють у разі досягнення кількості лейкоцитів у крові менше ніж 20*109/л.
Циклофосфан випускають у таблетках по 0,05 г і в ампулах, що містять 0,2 г препарату. Уводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 400 мг щодня або через день, курсова доза — 8—14 г, середня добова — 2 мг/кг.
Пафенцил випускають у таблетках по 0,025 г, призначають у разі високого лейкоцитозу (понад 200*109/л), значного збільшення лімфатичних вузлів і селезінки в разовій дозі 25—75 мг щодня або через 1—3 дні до загальної курсової дози 500—1200 мг.
Показання до поліхіміотерапії:
пухлинний варіант ХЛЛ, пухлинне прогресування;
синдром Ріхтера (швидке збільшення розмірів одного або кількох лімфатичних вузлів і селезінки на тлі відносно спокійного або прогресивного перебігу ХЛЛ).
Схеми поліхіміотерапії ХЛЛ (за Ф.Є. Файнштейном, 1992):
ЦВП (циклофосфан, вінкристин, преднізолон).
ЦПП (циклофосфан, пафенцил, преднізолон).
СПОР (циклофосфан, адріаміцин, вінкристин, преднізолон).
ВАМП (вінкристин, A-methopterin(метотрексат), 6-меркаптопурин, преднізолон).
ЦВАМП (ВАМП + циклофосфан).
Застосування нових аналогів пурину в лікуванні ХЛЛ
До нових аналогів пурину належать 2-хлородеоксіаденозин (2 СІ < ІА, кладрибін), флударабін (РАМР) і 2-деоксикоформіцин (БСР, пентостатин). Ці препарати мають значну терапевтичну активність у хворих із хронічними лімфопроліферативними захворюваннями, особливо з низьким ступенем злоякісності. Спочатку їх застосовували у тих пацієнтів, в яких пухлини були резистентними до інших методів лікування. Нині їх застосовують як препарати першої лінії, а також у комбінованій хіміотерапії.
