Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• гарячка; ❖ можливість розвитку гемолітичної

• збільшені і болючі лімфатичні вузли; анемії;

• збільшена печінка, селезінка; ❖ можливість загострення процесу.

• геморагічні висипання;

• швидка втомлюваність.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринське втручання
Початкова стадія
Наявні
Загальна слабість, зниження працездатності, зменшення маси тіла	Провести бесіду з пацієнтом, виявити рівень його знань про захворювання Переконати хворого, що це тимчасове явище і лікування обов’язково поліпшить його стан
Потенційні
Можливість загострення процесу	Порекомендувати пацієнтові ретельно виконувати всі рекомендації лікаря Своєчасно, не менше 1 разу на 3 міс., звертатися до дільничного лікаря для профілактичного лікування

Розгорнута і термінальна стадія захворювання

Ці стадії мають перебіг, подібний до гострого лейкозу. Тому проблеми, можливо, такі самі, як і при гострому лейкозі (див. Гострий лейкоз)

Лікування хворого із ХЛЛ досить складне завдання. Доступні нині лікарські пре­парати і променева терапія не спроможні радикально знищити всі лейкозні клітини, а отже індукувати повну ремісію.

Лікувальна програма щодо цих хворих включає: режим; цитостатичну терапію; лікувальний лімфоцитоферез; променеву терапію; спленектомію; глюкокортикосте- роїдну терапію; лікування інфекційних ускладнень.

У початкову стадію хвороби рекомендують загальнотерапевтичні заходи: раціо­нальний режим праці і відпочинку, повноцінне збалансоване харчування, збагачене вітамінами, ретельний догляд за порожниною рота, санація всіх вогнищ інфекції.

Цитостатична терапія. Хворі із ХЛЛ тривалий час не потребують спеціального хіміотерапевтичного лікування.

Показання до призначення цитостатиків:

• погіршення загального стану, що супроводжується швидким збільшенням пе­чінки, селезінки і лімфатичних вузлів;

• поява гемолітичної анемії і цитопенії;

• лейкемічна інфільтрація нервових стовбурів і некровотворних органів із больо­вим синдромом або порушенням функції;

• неухильне підвищення рівня лейкоцитів (10010⁹/л і більше).

Монохіміотерапію поділяють на:

• Первинну стримувальну; призначають при помірних клініко-гематологічних проявах хвороби (лейкоцитоз ЗО—50*10⁹/л, незначне збільшення лімфатичних вузлів і селезінки, тенденція до прогресування хвороби.

(Хлорбутин 10—15 мг 1—3 рази на тиждень).

• Курсову хіміотерапію; її призначають хворим із вираженими клініко-гемато- логічними проявами хвороби (високий лейкоцитоз, значне збільшення лімфа­тичних вузлів, селезінки, печінки). Необхідність у курсовому лікуванні виникає в тому разі, коли, незважаючи на постійну первинну стримувальну терапію, про­гресування хвороби триває.

(Добова доза хлорбутину може становити від 10 до 20 мг).

• Підтримувальна терапія дає можливість подовжити досягнутий ефект і нерідко на кілька років зберегти сублейкемічну кількість лейкоцитів, задовільні показ­ники еритро- і тромбоцитопоезу, стан соматичної компенсації і працездатності. Методика підтримувальної терапії, дози препаратів такі, як при первинній стри­мувальній терапії.

Основне значення в лікування ХЛЛ мають алкілувальні препарати. Вони вступа­ють у реакцію з нуклеофільними центрами білкових молекул, порушуючи синтез ДНК і менше — РНК, унаслідок чого порушується життєдіяльність клітин і бло­кується їхній мітотичний поділ.

Дозу хлорбутину зменшують поступово і відміняють у разі досягнення кількості лейкоцитів у крові менше ніж 20*10⁹/л.

Циклофосфан випускають у таблетках по 0,05 г і в ампулах, що містять 0,2 г пре­парату. Уводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 400 мг щодня або через день, курсова доза — 8—14 г, середня добова — 2 мг/кг.

Пафенцил випускають у таблетках по 0,025 г, призначають у разі високого лейко­цитозу (понад 200*10⁹/л), значного збільшення лімфатичних вузлів і селезінки в разо­вій дозі 25—75 мг щодня або через 1—3 дні до загальної курсової дози 500—1200 мг.

Показання до поліхіміотерапії:

• пухлинний варіант ХЛЛ, пухлинне прогресування;

• синдром Ріхтера (швидке збільшення розмірів одного або кількох лімфатичних вузлів і селезінки на тлі відносно спокійного або прогресивного перебігу ХЛЛ).

Схеми поліхіміотерапії ХЛЛ (за Ф.Є. Файнштейном, 1992):

ЦВП (циклофосфан, вінкристин, преднізолон).

ЦПП (циклофосфан, пафенцил, преднізолон).

СПОР (циклофосфан, адріаміцин, вінкристин, преднізолон).

ВАМП (вінкристин, A-methopterin(метотрексат), 6-меркаптопурин, преднізолон).

ЦВАМП (ВАМП + циклофосфан).

Застосування нових аналогів пурину в лікуванні ХЛЛ

До нових аналогів пурину належать 2-хлородеоксіаденозин (2 СІ < ІА, кладрибін), флударабін (РАМР) і 2-деоксикоформіцин (БСР, пентостатин). Ці препарати мають значну терапевтичну активність у хворих із хронічними лімфопроліферативними за­хворюваннями, особливо з низьким ступенем злоякісності. Спочатку їх застосовува­ли у тих пацієнтів, в яких пухлини були резистентними до інших методів лікування. Нині їх застосовують як препарати першої лінії, а також у комбінованій хіміотерапії.