Загальний аналіз крові у нормі

Гемоглобін — у чоловіків— 130—160 г/л, у жінок— 120—140 г/л Еритроцити — у чоловіків — 4,5—5,0*10¹²/л, у жінок — 3,9—4,7*10¹²/л Колірний показник — 0,85—1,05 Ретикулоцитит — 2—12 %

Класифікація

1. Анемія внаслідок крововтрати (постгеморагічна):

• гостра;

• хронічна.

2. Анемія в разі порушення кровотворення:

• залізодефіцитна;

• Ві₂- і фолієводефіцитна (мегалобластна);

• гіпопластична (апластична).

3. Анемія внаслідок посиленого руйнування еритроцитів (гемолітична):

• спадкова;

• набута.

За колірним показником анемію поділяють на:

• нормохромну (КП — 0,85—1,05)

• гіперхромну (КП — більше ніж 1,05)

• гіпохромну (КП — менше ніж 0,8)

За величиною еритроцитів розрізняють анемію:

• нормоцитну — діаметр еритроцитів 7 мкм;

• мікроцитну — діаметр менший ніж 7 мкм;

• макроцитну — діаметр більший ніж 7—10 мкм;

• мегалоцитну — діаметр більший ніж 12 мкм.

За тяжкістю перебігу анемію поділяють на чотири стадії:

• легка — еритроцитів більше ніж 4,1—4,5*10¹² л, гемоглобін — 100—120 г/л;

• середньої тяжкості—еритроцитів від 3,5—4,0* 10¹² л, гемоглобін—70—100 г/л;

• тяжка — еритроцитів менше ніж 3,0—3,5*10¹² л, гемоглобін — менше ніж 50—70 г/л;

• дуже тяжка — еритроцитів від 2,0—3,0» 10¹² л, гемоглобін — менте ніж 50 г/л.

Клінічна картина. Усі симптоми поділяють на загальні для всіх видів анемії (по­в’язані з гіпоксією) і характерні для визначеної групи анемії.

З-поміж загальних симптомів виділяють симптоми, що їх об’єднують в анемічний синдром, властивий для всіх видів анемії:

• блідість шкіри і слизових оболонок;

• загальна слабість;

• запаморочення;

• біль голови;

• мерехтіння «мушок», поява сріблястих смуг, темних плям перед очима;

• задишка;

• прискорене серцебиття;

• систолічний шум над усіма точками вислуховування;

• шум дзиги на шийних судинах;

• зменшення кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну в одиниці об’єму крові.

Специфічні симптоми

• при постгеморагічній анемії — прояви основного захворювання (виразка, пух­лина, геморой, метрорагії);

• для залізодефіцитної анемії характерні втрата смаку, трофічні зміни, сухість шкіри, випадіння волосся, ахілія шлунка;

• при гемолітичній анемії — жовтяниця, гемоглобінурія;

• при гіпопластичній анемії — геморагічні прояви, септицемія.

Постгеморагічна анемія — анемічний стан, спричинений крововтратами. Пост-

геморагічну анемію поділяють на гостру і хронічну.

Гостра постгеморагічна анемія розвивається внаслідок швидкої втрати значної кількості крові, причиною якої є зовнішня або внутрішня кровотеча.

Етіологія. Травми з ушкодженням великих судин, кровотеча з ран; хвороби і травми, що супроводжуються масивними крововтратами: операції, пологи, гемото­ракс, туберкульоз, абсцес легенів, цироз печінки, виразкова хвороба, пухлини внут­рішніх органів.

Клінічна картина. Мінімальна крововтрата, під час якої виникають її клінічні прояви, становить 500—700 мл крові.

Симптоматика гострої постгеморагічної анемії залежить від швидкості і кількості крововтрати, стану й віку хворого.

Крововтрата після поранень поєднується з травматичним шоком, а крововтрата з внутрішніх органів — з колапсом.

Констатувати факт зовнішньої кровотечі, а також виявити її джерело медична сес­тра може вже під час першого огляду.

Прояви внутрішньої кровотечі переважно залежать від ураженого органа:

• криваве блювання: червона кров — зі стравоходу, кольору кавової гущі — зі шлунка;

• кров у харкотинні (яскраво-червона піна) — з легенів;

• у сечі (кривава сеча);

• у калі — мелена в разі кровотечі зі шлунка і тонкої кишки, темна або яскрава кров — із термінального відділу товстої кишки.

У разі кровотечі з травного тракту минає певний час перед виділенням крові з блювотними або каловими масами. У разі розриву селезінки, печінки, травми грудної клітки кров накопичуватиметься у черевній або грудній порожнині, де її своєчасно виявити не так легко.

У клінічній картині виділяють три основні синдроми:

Анемічний синдром. Хворий скаржиться на наростаючу загальну слабість, втом­люваність, шум у вухах, запаморочення, потемніння в очах, мерехтіння «мушок» пе­ред очима, біль голови, задишку, прискорене серцебиття при незначному фізичному навантаженні, зниження апетиту, сухість у роті, нудоту, іноді виникають позиви до блювання. Якщо втрата крові перевищує 25—ЗО % ОЦК, розвивається клінічна кар­тина шоку або колапсу.

Синдром гострої судинної недостатності внаслідок крововтрати проявляється шоком або колапсом.

Гематологічний сидром характеризується змінами у загальному аналізі крові.

Під час огляду шкіра і слизові оболонки бліді, вкриті холодним липким потом, температура тіла знижена, дихання поверхневе, часте, пульс частий, малого напов­нення і напруження; АТ знижений, свідомість сплутана, хворі загальмовані.

Якщо швидко не поповнити ОЦК, настає колапс, знижується діурез, розвивається гостра ниркова недостатність.

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

У діагностиці гострої постгеморагічної анемії важливе значення має загальний аналіз крові. У перші дні клінічні ознаки анемії відсутні в зв’язку з активацією ком­пенсаторних властивостей організму, та вже на 2—3-й день уміст еритроцитів і ге­моглобіну зменшується, знижується показник гематокриту.

Із 3—7-го дня з’являються ознаки активації еритропоезу — ретикулоцитоз.

Ускладнення. Виражені клінічні прояви анемії виникають у разі крововтрати 20—25 % ОЦК, геморагічний шок — у разі втрати 40—50 % ОЦК у раніше здорових осіб, в ослаблених — летальний кінець.

Перебіг і прогноз. У разі вчасного й ефективного лікування втрата крові попов­нюється через 4—5 тиж.