Г естози

Пізній гестоз вагітних є синдромом поліорганної недостатності, що розви­вається внаслідок вагітності або загострюється у зв’язку з нею. Виникає в тому разі, коли адаптаційні можливості організму вагітної неспроможні забезпечити потреби плода. Гестоз може з’явитися у здорових вагітних — чистий гестоз, а також у вагіт­них із захворюваннями нирок, печінки, серцево-судинної й ендокринної систем — комбінований гестоз.

Етіологія. Спазм судин із підвищенням проникності їхньої стінки; затримка води і натрію в організмі з наступним розвитком гіпоксії; розлади функції ЦНС, залоз внутрішньої секреції, нирок, печінки, інших органів, порушення обміну речовин.

Клінічна картина. Спочатку з’являється пастозність, а потім набряклість стоп і гомілок, надалі набрякають стегна, зовнішні статеві органи, живіт. У разі тяжкого пе­ребігу вагітності виникає загальна набряклість (анасарка). Рідина накопичується пе­реважно в підшкірній жировій клітковині, накопичення рідини в серозних порожни­нах зазвичай не буває. АТ у нормі. Білок у сечі відсутній. Якщо не вдатися до за­побіжних заходів, водянка може перейти в нефропатію.

Лікування. Обмежують уживання рідини (700—800 мл на добу) і солі (3—5 г). При значних набряках призначають постільний режим, обмежують споживання рідини до 500 мл. Рекомендують препарати валеріани і седативні засоби (за показаннями).

Нефропатія вагітних розвивається на тлі водянки.

Клінічна картина характеризується тріадою симптомів: набряки, підвищення АТ, протеїнурія. Розрізняють три ступені тяжкості нефропатії.

1. ступінь: невеликі набряки, помірна гіпертензія (систолічний АТ — не вище 150 мм рт. ст.), білок у сечі — до 1 г/л.

2. ступінь: виражені набряки, АТ підвищується на 40 % від вихідних цифр (сис­толічний АТ — до 170 мм рт. ст.), білок у сечі — до 2—3 г/л.

3. ступінь: різко виражені набряки, систолічний АТ підвищується до понад 170 мм рт. ст., виражена протеїнурія (понад 3 г/л), циліндрурія та олігурія.

Перебіг пологів у вагітних із нефропатією може бути ускладнений асфіксією пло­да, аномалією пологової діяльності, кровотечею тощо. Під час пологів збільшується загроза наступної стадії — прееклампсії.

Лікування: рослинно-молочна дієта, обмежити споживання солі; розвантажу­вальні дні. Призначають седативну терапію. При виражених набряках — сечогінні (дихлортіазид). Застосовують магнію сульфат (гіпотензивна, седативна, сечогінна дія), призначають вітаміни.

Прееклампсія. До клінічної картини приєднуються ознаки, пов’язані з порушен­ням функції ЦНС: біль голови, відчуття тяжкості в ділянці чола і потилиці, літання мушок перед очима. Прееклампсія в будь-який момент може перейти в еклампсію. Можливе передчасне відшарування плаценти й інші ускладнення, небезпечні для вагітної і плода.

Еклампсія. Це найтяжча стадія пізнього гестозу. Найяскравішою ознакою є судо­ми з втратою зору (кома). Частіше виникає під час пологів, рідше — під час вагітності

і після пологів. Перед початком нападів нерідко посилюється біль голови, погір­шується зір, настає безсоння, занепокоєння, підвищення AT. Кожен напад триває 1—2 хв і складається із послідовних періодів.

• Передсудомний період.Дрібні посмикування м’язів обличчя, повіки закрива­ються, видно тільки білки очей. Триває 20—30 с.

• Період тонічних судом.Відбувається тетанічне скорочення м’язів усього тіла, тулуб напружується, дихання припиняється, ціанотичним стає обличчя. Три­валість така само. Цей період найбільш небезпечний для вагітної і плода.

• Період тонічних судом.Бурхливі судомні посмикування м’язів обличчя, тулу­ба, кінцівок. Тривалість — 20—30 с. Судоми поступово слабшають, з’являєть­ся хрипле дихання, з рота виділяється піна, пофарбована кров’ю внаслідок при­кушування язика.

• Період завершення нападу.Хвора деякий час перебуває у коматозному стані, свідомість повертається поступово, про те, що сталося, нічого не пам’ятає. Цей період може тривати кілька годин.

Головними причинами смерті є крововиливи в мозок, асфіксія, порушення серце­вої діяльності, набряк легенів. Після припадку може бути аспіраційна пневмонія, по­рушення функції нирок, психоз.