Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:

• нападоподібний біль у поперековій ❖ страх виникнення наступного нападу.

ділянці (ниркова колька);

• дизуричні явища.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Ниркова колька	Заспокоїти пацієнта Застосувати теплові процедури (грілку, ванну) Увести ліки призначені лікарем Проводити контроль за кількістю і кольором сечі Підготувати пацієнта до УЗД, рентгенологічного дослідження

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Потенційні
Страх виникнення наступного нападу	Розповісти пацієнтові про причини загострення Дати можливість ознайомитися з літературою про лікування захворювання

Лікування. Консервативне лікування спрямоване на ліквідацію больових відчут­тів і запального процесу, профілактику рецидивів і ускладнень хвороби. Є багато препаратів, які сприяють спонтанному відходженню каменів. Останніми роками в практику впроваджують лікарські препарати, які сприяють розчиненню каменів.

Консервативне лікування показане переважно в тому разі, коли конкремент не впливає на відтік сечі, не спричинює гідронефротичну трансформацію чи змор­щування нирки внаслідок запального процесу, наприклад у разі невеликих каменів у ниркових чашечках. Консервативну терапію проводять також за наявності протипо­казань до оперативного лікування нефроуретеролітіазу.

Консервативна терапія охоплює загальнозміцнювальні заходи, дієтичне харчу­вання, медикаментозне і санаторно-курортне лікування. Раціональна дієта сприяє відновленню нормального обміну речовин і підтримує гомеостаз. Її призначають за­лежно від виду порушення сольового обміну. При уратурії й утворенні уратних ка­менів обмежують уживання продуктів, які спричинюють утворення сечової кислоти (мозок, нирки, печінка, м’ясні бульйони тощо). При фосфатурії і фосфатних каменях сеча має лужну реакцію. Таким хворим показана дієта, що передбачає менше введен­ня кальцію з їжею і сприяє окисненню сечі. Призначають переважно м’ясну їжу, ви­лучають із раціону молоко, овочі та фрукти. Окрім м’яса рекомендують рибу, сало, борошняні вироби, рослинні жири. При оксалатних каменях у раціоні обмежують щавлеву кислоту, вилучають салат, шпинат, щавель, зменшують споживання кар­топлі, моркви, молока.

У комплексному лікуванні хворих із СКХ неабияке значення має санаторно-ку­рортне лікування.

Важлива роль у лікуванні хворих із нефроуретеролітіазом належить лікарським препаратам, що їх застосовують для боротьби із сечовою інфекцією. їх призначають з урахуванням результатів аналізів посіву сечі і чутливості її мікрофлори до ан­тибіотиків та інших антибактеріальних препаратів.

Оперативне лікування. Видалення каменя не звільняє хворого від СКХ, але вод­ночас запобігає патологічним змінам у нирковій паренхімі. Тому до оперативного лікування розроблено певні показання. Операція конче потрібна, якщо камінь спри­чинює біль, унаслідок чого хворий стає непрацездатним; у разі порушення відтоку сечі, що призводить до зниження функції нирок і гідронефротичної трансформації; при атаках ГПН чи прогресивному ХПН; при гематурії.

Лікування хворих із каменями сечовода. Консервативне лікування показане за наявності каменів сечовода, які не спричинюють сильного болю, суттєво не порушу­ють відтік сечі, не призводять до гідроуретеронефрозу і мають тенденцію до са­мостійного відходження.

У 75—80 % випадків камені сечовода після консервативних заходів відходять са­мостійно. Лікування спрямоване на посилення моторики сечовода і ліквідацію його спастичних скорочень. Рекомендують водні навантаження, активний режим, уживання всередину спазмолітичних засобів, при нирковій кольці — вищеописані заходи.

Застосовують дистанційну ударно-хвильову літотрипсію — лікування шляхом руйнування каменів миски і сечівника сфокусованими ударними хвилями. Опти­мальний розмір каменів для ударно-хвильової літотрипсії має становити 10—15 мм. Такі камені руйнуються у 96—98 % випадків.

Якщо розмір каменя такий, що розраховувати на його самостійне відходження марно, а також з появою ознак закупорення сечоводу каменем і розвитку пієлонефри­ту показане оперативне лікування — уретеролітотомія.

Профілактика СКХ базується на лікуванні хворих із порушеннями обміну речо­вин, які призводять до каменеутворення, своєчасному лікуванні ХПН і відновленні порушеного пасажу сечі.

Дієтотерапія полягає в обмеженні загальної кількості споживаної їжі, жирів, ку­хонної солі. Із раціону доцільно повністю вилучити бульйони, шоколад, каву, какао, гостру і смажену їжу. Якщо клубочкова фільтрація нирок нормальна, рекомендують уживати не менше аніж 1,5 л рідини на добу.

Хронічна хвороба нирок характеризується тривалими (не менше аніж 3 міс.) структурними та/або функціональними нирковими змінами, що їх виявляють за ре­зультатами клінічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних досліджень, які водночас дають підставу для виключення гострого характеру патологічного про­цесу в нирках. Цей термін є дещо узагальненим, як, наприклад, ішемічна хвороба сер­ця або хронічні неспецифічні захворювання легенів.

Основними причинами розвитку ХХН є цукровий діабет (ЦД) типу 1 і 2 і ар­теріальна гіперетензія, які разом становлять понад 55 % усіх причин. Аутоімунні за­хворювання, системний васкуліт, дія токсичних речовин і ліків становлять менше ніж 20 %, а інфекції сечових шляхів і полікістоз нирок — близько 5 %.

Критеріями визначення ХХН є:

1. ураження нирок тривалістю понад 3 міс., проявами якого є структурні або функціональні порушення органа з наявністю чи відсутністю зменшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Ураження маніфестує патоморфологічними змінами ниркової тканини або змінами в крові чи сечі;

2. ШКФ менше аніж 60 мл/хв на 1,73 м² тривалістю 3 міс. і довше за відсутності інших ознак ураження нирок.

У перебігу ХХН розрізняють 5 стадій:

• І — із нормальною або збільшеною ШКФ (90 мл/хв на 1,73 м²);

• II — із помірним зменшенням ШКФ (60—89 мл/хв на 1,73 м²);

• III — зі зменшенням ШКФ середнього ступеня (30—59 мл/хв на 1,73 м²);

• IV —зі значним зменшенням ШКФ (15—29 мл/хв на 1,73 м²);

• V — із термінальною ХНН (менше 15 мл/хв на 1,73 м²).

Кожна стадія передбачає виконання конкретних дій:

І — діагностика та лікування основного захворювання;

2. — діагностика та лікування основного захворювання, оцінювання швидкості прогресування ХХН і застосування препаратів для сповільнення її темпів;

3. — діагностика та лікування при ускладненнях, застосування препаратів для сповільнення темпів прогресування ХХН;

4. — діагностика та лікування при ускладненнях, підготовка до ниркової замінної терапії (НЗТ);

5. — НЗТ і лікування при ускладненнях.

Ураження нирок, що триває менш аніж 3 міс. і проявляється структурними і/або функціональними порушеннями, розцінюють як гострий процес. За наявності пів­місяців у понад 50 % клубочків і тривалості захворювання менш аніж 3 міс. його кла­сифікують як швидкопрогресивне.