Т Перкусія Пальпація. Естові завдання

1. Які ви знаєте суб’єктивні методи обстеження пацієнта?

1. Скарги пацієнта

2. Стан свідомості

3. Конституціональний тип

2. Виберіть нормальне значення пульсу:

1. 20—50 за хвилину

2. 50—60 за хвилину

3. 60—80 за хвилину

4. 80—120 за хвилину

5. 100—140 за хвилину.

3. Виберіть суб’єктивний метод обстеження пацієнта:

1. Інструментальні дослідження

2. Анамнез

4. Лабораторне дослідження

5. Пальпація.

С. Огляд

4. Загальний огляд пацієнта включає:

1. Конституціональний

2. Зріст і масу тіла

3. Визначення форми живота

4. Огляд ротової порожнини

5. Загальний стан пацієнта, стан свідомості, положення в ліжку.

5. Стан свідомості в нормі:

1. Сопорозний D. Чіткий.

2. Коматозний Е. -

3. Ступорозний

6. Спіралі Куршмана та кристали Шарко—Лейдена виявлені у загальному аналізі харкотиння характерні для:

1. Стенокардії D. Гострого бронхіту

2. Туберкульозу легенів Е. Пневмонії.

3. Бронхіальної астми

7. Назвіть патологічний тип грудної клітки у разі хронічних обструктивних захворювань легенів:

1. Рахітична D. Бочкоподібна

2. Сколіотична Е. Лійкоподібна.

3. Паралітична

8. У нормі лімфатичні вузли мають такий вигляд:

1. Розміром з просяне зерно D. Не виявляються

2. Збільшені, спаяні зі шкірою Е. Збільшені, рухомі, болючі.

3. Збільшені, рухомі, не болючі

9. Експіраторна задишка — це:

1. Відчуття утрудненого видиху

2. Відчуття утрудненого вдиху

3. Дуже сповільнене і глибоке дихання

4. Через кілька дихальних рухів настає пауза від кількох секунд до 1 хв

5. Рівномірні дихальні рухи час від часу перериваються паузами від кількох до ЗО с.

10. У дорослої людини в стані спокою частота дихання за 1 хв коливається:

4. Від 25 до 35

5. Від 35 до 40.

1. Від 10 до 12

2. Від 16 до 20

3. Від 20 до 25

11. 3а допомогою пальпації можна дослідити:

1. Голосове тремтіння D. Вислухати хрипи

2. Межі легенів Е. Крепітацію.

3. Зміни везикулярного дихання

12. Якого кольору електрод прикріплюють до лівої руки під час запису ЕКГ?

1. Червоного D. Чорного.

2. Жовтого Е.

3. Зеленого

13. У яких межах коливається відносна густина сечі?

1. 1010—1025 D. 1030— 1040.

2. 1020—1030 Е.

3. 1025—1070

14. Здорова людина виділяє сечі за добу:

1. 100—200 мл D. 3600—4000 мл

2. 1500—2000 мл Е. 4000—4500 мл.

3. 3000—3500 мл

Відповіді

1, —А	8, —D
2, —С	9. —А
3, —В	10, —В
4, —Е	11. — А
5. —D	12, —В
6, —С	13, —А
7, —D	14, —В

Ведення пацієнтів із патологією органів дихання, професійними хворобами і отруєннями анатомофізіологічні особливості органів дихання

Дихальна система складається з повітроносних шляхів, до яких належать носова порожнина, гортань, трахея, бронхи, та респіраторного відділу, утвореного альвеола­ми легенів. У повітроносних шляхах повітря нагрівається, зволожується, очищується від пилу. У респіраторному відділі відбувається газообмін між альвеолярним повіт­рям і кров’ю легеневих капілярів.

Носова порожнина поділена носовою перегородкою на дві частини, які спереду відкриваються носовими отворами, а позаду переходять двома отворами (хоанами) у носову частину глотки. Носова порожнина вистелена слизовою оболонкою, у якій містяться залози, що виділяють слиз. У підслизовому шарі міститься велика кількість кровоносних і лімфатичних судин, гілочок нюхового і трійчастого нервів. На зовнішній стінці правої і лівої частин носової порожнини розташовані носові ракови­ни. Під нижньою носовою раковиною є отвір слизового каналу, який сполучає орбіту ока з носовою порожниною. Позаду нижньої носової раковини розташований отвір слухової (євстахієвої) труби, який з’єднує середнє вухо з носовою порожниною. Між нижньою і середньою носовими раковинами є отвір, який з’єднує носову порожнину з верхньощелепною пазухою.

Глотка сполучає носову порожнину з гортанню, ротову порожнину —■ зі страво­ходом. Вона вкрита слизовою оболонкою, яка містить густу мережу судин, залози, периферичні нерви. Лімфоїдна тканина біля входу в глотку утворює лімфоепітеліаль- не глоткове кільце Пирогова—Вальдеєра, де розташовані глоткові мигдалики.

Гортань розташована перед стравоходом на передній поверхні шиї, де добре вид­но щитоподібний хрящ. Гортань складається з хрящів, м’язів, зв’язок. Над гортанню нависає надгортанник, який розташований позаду язика і під час ковтання прикриває вхід у гортань, цим самим перешкоджаючи потраплянню їжі в дихальні шляхи. Най- вужчим місцем верхніх дихальних шляхів є ділянка голосових зв’язок.

Трахея має форму трубки завдовжки 12—14 см, діаметром 1,5—2,5 см. Вона по­чинається від перснеподібного хряща гортані на рівні VI—VII шийних хребців і закінчується на рівні IV грудного хребця біфуркацією — утворенням головних бронхів. Правий головний бронх відходить від трахеї під більш тупим кутом; він ко­ротший і ширший, поділяється на правий верхній частковий бронх і сегментний, останній — на середній частковий бронх і правий нижній частковий бронх. Лівий го­ловний бронх довший, тонший, поділяється на лівий верхній і лівий нижній часткові бронхи. Останні поділяються на сегментні, які своєю чергою утворюють субсег- ментні, міжчасткові і внутрішньочасткові бронхи. У цілому бронхи утворюють 15 ге­нерацій, за якими розташовані термінальні бронхіоли, які, своєю чергою, утворюють

респіраторні бронхіоли першого, другого і третього порядків. Структурною одини­цею респіраторного відділу є ацинус (легеневий мішечок).

Легені займають значну частину порожнини грудної клітки; їхня поверхня, за ви­нятком ділянки кореня, вкрита нутрощевою плеврою. Між листками пристінкової і нутрощевої плеври розміщена замкнута плевральна порожнина.

Своїми коренями легені з’єднані з бронхами, кровоносними та лімфатичними су­динами, нервами.

Права легеня складається з трьох часток, ліва — з двох. Кожна частка складається із сегментів. Останні є структурно-функціональною одиницею легень. Сегмент за формою нагадує піраміду, вершина якої спрямована до кореня легені, а основа — до плеври. Межею між сегментами слугує сполучна тканина, де розташовані міжсег- ментні судини.

Кровопостачання бронхів і легенів здійснюється за рахунок бронхових артерій, що відходять від грудного відділу аорти.

Лімфа з легені відтікає по лімфатичних судинах до кореня легені, проходячи на своєму шляху крізь лімфатичні вузли. Значна кількість лімфатичних вузлів розташо­вана вздовж головних бронхів і трахеї.

Іннервація бронхів і легенів здійснюється за рахунок симпатичної і парасимпа­тичної нервових систем.

Стінка трахеї і бронхів складається зі слизової, фіброзно-хрящової та адвентицій- ної оболонок. Слизова оболонка починається з проксимальної частини трахеї і закін­чується у бронхіолах. Вона вистелена багатошаровим циліндричним епітелієм, клі­тини якого мають війки. В епітелії дихальних шляхів виявлено кілька типів клітин: базальні, проміжні, циліндричні з війками і без них, келихоподібні (секреторні), щіткові. У міру розгалуження дрібних бронхів багаторядний циліндричний епітелій поступово стає однорядним війчастим кубічним (термінальні бронхіоли). У респіра­торних бронхіолах кубічні клітини втрачають свої війки. Кожна війчаста клітина на апікальній частині має до 200 війок завдовжки 6 мкм.

Слизова оболонка в нормі протягом дня виробляє близько 100 мл бронхового сли­зу. Товщина базальної мембрани в нормі становить близько 7 мкм. Щільно сполучені між собою епітеліальні клітини утворюють захисний бар’єр проти проникнення з повітрям шкідливих речовин. Між базальною мембраною слизової оболонки і хря­щем бронха розташований підслизовий шар (у якому містяться залози, що виробля­ють слиз), м’язові волокна, судини, симпатичні та парасимпатичні нерви.

Війки і слиз, що секретуються келихоподібними клітинами підслизового шару, утворюють мукоциліарний апарат. Бронховий слиз складається з двох частин. Верх­ній є густим секретом (гель), який міститься над війками і вкриває їх неначе ковдрою, нижній утворений більш рідинним секретом, у якому плавають і скорочуються війки циліндричного епітелію. Рухаючись, війки просовують слиз догори, очищуючи ди­хальні шляхи від шкідливих речовин.

Респіраторні бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, які сполучаються з альвео­лярними мішечками та альвеолами. Загальна кількість альвеол у дорослої людини ста­новить 300—500 млн, загальна площа їх — 90—130 м². Кожна альвеола обплетена ме-

режею капілярів. Альвеолярне повітря відділене від крові тонким повітряно-кров’я- ним бар’єром, який складається з клітин альвеолярного епітелію та ендотелію крово­носних судин. Парціальний тиск в альвеолярному повітрі становить 100 мм рт. ст., а в крові легеневих капілярів—60 мм рт. ст. Саме тому в цих ділянках кисень з альвеоляр­ного повітря проникає в кров, а з крові в альвеоли надходить вуглекислий газ.