Пухлини печінки

Злоякісні пухлини печінки А. Первинні злоякісні пухлини печінки

Первинні злоякісні пухлини печінки становлять приблизно 0,7 % усіх пухлин (у де­яких регіонах Південної Африки та в Азії геп атоми становлять 50 % усіх карцином). У чоловіків 90 %, а в жінок тільки 40 % усіх первинних пухлин печінки є злоякісними. В Україні показник захворюваності на рак печінки низький. З-поміж усіх злоякісних захворювань рак печінки становить 1—2 %. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки (3:1).

Етіологія. У розвитку первинного раку печінки значна роль відводиться таким чинникам:

• хронічний вірусний гепатит В (80 % пацієнтів із гепатомою). Ризик виникнен­ня печінковоклітинного раку в носіїв вірусу зростає в 100 разів. У чоловіків- носіїв ризик вищий на 50 %;

• цироз печінки (особливо крупновузлова форма) діагностують приблизно в 60—90 % хворих із гепатомою;

• гемохроматоз (надмірна кількість заліза в організмі);

• иіистосомоз та інші паразитарні захворювання;

• канцерогени:

• промислові продукти — поліхлоровані дифеніли, хлоровані вуглеводневі роз- инники (наприклад тетрахлористий вуглець, нітрозаміни); органічні пестициди, що істять хлор;

• органічні сполуки (наприклад афлатоксини, що містяться в харчових продук­тах, зокрема в арахісі).

Клінічна картина. Початок хвороби прихований. Клінічна симптоматика з’яв­ляється при розвинутому раковому процесі:

• гепатомегалія (у 88 % хворих);

• ниючий біль у підребер’ї праворуч;

• загальне нездужання;

• гарячка;

• зменшення маси тіла (85 %);

• болісне під час пальпації пухлиноподібне утворенім в черевній порожнині (50 %);

• ознаки печінкової недостатності (60 %);

• жовтяниця (на пізніх стадіях);

• асцит (50 %);

• внутрішньочеревна кровотеча, що супроводжується геморагічним шоком (у 10—15 % хворих);

• можливі ендокринні порушення (наприклад синдром Кушінга), що зумовлено секрецією пухлинними клітинами гормоноподібних речовин.

Діагностику проводять за допомогою відповідних методів дослідження.

• Анамнез, клінічні симптоми(слід брати до уваги метастатичне ураження печін­ки, що його спостерігають значно частіше).

• Фізикальне обстеження(огляд, пальпація).

• Лабораторне дослідження— можливі відхилення у функціональних пробах печінки. У крові 70—90 % хворих на рак печінки збільшена кількість АФП (б-фетопротеїну). Для ранньої діагностики захворювання пацієнтам групи ри­зику бажано провести скринінг АФП.

• Інструментальні методи дослідження.За допомогою УЗД, КТ, МРТ, діагнос­тичної лапароскопії з біопсією діагноз можна встановити у 90 % хворих. Мінімальний розмір пухлини, що діагностується, становить 1 см.

Лікування. На сьогодні єдиним радикальним методом лікування хворих на рак ПЄЧІНКИ Є оперативне, ЩО обов’язково включає біопсію пухлини. Установити опера- бельність пухлини можна тільки після виконання лапаротомії.

Сучасний хірургічний підхід до цієї проблеми — це гепатектомія з алотрансплан­тацією печінки.

У разі обмеженого ураження печінки можлива резекція частки печінки (гемігепа- тектомія) або сегментарні резекції.

Частота смертності внаслідок оперативного втручання становить понад 20 %, у пацієнтів із супровідним цирозом печінки може сягати 60 %.

• Хіміотерапіядає тимчасове поліпшення у 20—25 % хворих. Хіміотерапев­тичні препарати, уведені внутрішньовенно, ефекту майже не дають. Селектив­не введення препаратів у печінкову артерію або пупкову вену дає ліпші резуль­тати. Застосовують 5-ФУ, доксорубіцин, мітоміцин.

• Променеву терапіюмайже не застосовують.

Прогноз. У разі операбельних пухлин тривалість життя пацієнтів після операції в середньому становить 3 роки. П’ятирічна виживаність цих хворих становить 20 %. У разі неоперабельних пухлин тривалість життя пацієнтів після встановлення діагнозу в середньому становить 4 міс.

Б. Вторинні (метастатичні) пухлини печінки

Метастатичні пухлини печінки діагностують набагато частіше, аніж первинні (50:1). Після регіонарних лімфатичних вузлів печінка посідає друге місце щодо ура­ження органів черевної порожнини метастазами первинних пухлин. Пухлини товстої кишки більше ніж у 2/3 випадків, а пухлини позачеревної локалізації в 50 % випадків метастазують у печінку. Загалом понад 1/3 пухлин різної локалізації уражує печінку гематогенним шляхом.

Діагностика. Для уточнення діагнозу і ступеня поширення метастазів найчастіше застосовують:

• УЗД,КТ,МРТ.

• Променеві методидіагностики сприяють ліпшому виявленню метастазів.

• Лабораторні дослідження.Біохімічні проби залишаються нормальними біль­ше ніж у 65 % хворих із метастазами в печінку (на субклінічній стадії хвороби). Підвищення рівня ACTабо лужної фосфатази виявляють лише в 50—65 % хво­рих. Дослідження крові на карциноембріональний антиген допомагає виявити ураження печінки метастазами при колоректальному раку.

Лікування. Вибір методу лікування залежить від типу і локалізації первинної пухлини.

• Хірургічні методи:

Оперативне видалення — найефективніший метод лікування. Близько чверті пе­чінкових метастазів є поодинокими. У 5 % хворих метастази потенційно є операбельни- ми. Операція показана при ураженні тільки однієї частки печінки і за відсутності ознак позапечінкових метастазів. Частота п’ятирічної післяопераційної виживаності стано­вить приблизно 20—30 %. У хворих цієї групи показник смертності внаслідок оператив­ного втручання нижчий ніж 6 %, так що ризик виконання операції цілком припустимий.

Перев ’язка печінкової артерії значно зменшує розміри пухлини, проте цей ефект тимчасовий.

Останнім часом у комплексному лікуванні злоякісних пухлин широко впровад­жується метод кріодеструкції поверхневих печінкових метастазів.

• Хіміотерапія.Парентеральне введення 5-ФУ дає терапевтичний ефект у 9— 33 % хворих, а середня тривалість життя при цьому становить 30—60 тиж. (під терапевтичним ефектом розуміють стан, коли розміри наявної пухлини змен­шуються на 50 %, а протягом 1—2 міс. нові пухлини не виникають). У разі вве­дення в печінкову артерію 5-ФУ настає більш виражений терапевтичний ефект, проте середня тривалість життя пацієнтів майже не збільшується.

• Променеву терапіюзастосовують як паліативний метод лікування.