Основні проблеми пацієнта

Наявні:

напад нестерпного болю у правому підребер’ї;

здуття живота, нудота, блювання, відрижка повітрям;

Потенційні:

• страх перед повторним нападом печінкової кольки.

Наявні: Потенційні:

• підвищення температури тіла; ♦> страх перед повторним нападом

• закрепи і проноси; печінкової кольки.

• відчуття тяжкості в ділянці надче­рев’я чи в правому підребер’ї.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Напад нестерпного болю в правому підребер’ї, нудота, блювання	Хворого заспокоїти, укласти в ліжко, виклика­ти лікаря Звернути увагу на колір шкіри і слизових оболонок (можлива субіктеричність) Визначити френікус-симптом, симптом Мюс- се—Георгієвського; якщо вони позитивні, це підтверджує діагноз печінкової кольки Під керівництвом лікаря ввести болеза­спокійливі (анальгін, баралгін, промедол), спазмолітики і периферійні холінолітики (атропін, платифілін, папаверин, нош-пу) За наявності симптомів перитоніту (симптом Боткіна—Блюмберга і дошкоподібне напру­ження м’язів живота) потрібно проконсульту­ватися в хірурга Під час блювання вживати заходів відповідно до алгоритму дій
Підвищення температури тіла	Пояснити пацієнтові, що температура тіла нормалізується, як тільки зменшиться напад печінкової кольки
Відчуття тяжкості в ділянці надчерев’я чи в правому підребер’ї, метеоризм, відрижка повітрям, закрепи і проноси	Провести бесіду з пацієнтом і визначити рівень його знань про захворювання Розповісти про причини виникнення хвороб­ливих явищ Пояснити, що дотримання правил лікування, дієти, зменшення маси тіла і заняття лікуваль­ною фізкультурою поліпшать його стан Дати можливість пацієнтові ознайомитися з літературою про лікувальне харчування

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Відмова від дуоденального зонду­вання у зв’язку з труднощами під час ковтання зонда	Пояснити хворому необхідність такої процеду­ри як невід’ємного елемента лікування У доступній формі пояснити хворому методи­ку виконання процедури, навести позитивний приклад, можливо навіть познайомити з тим пацієнтом, якому вже робили зондування Дати заспокійливі засоби відповідно до при­значень лікаря
Потенційні
Страх перед повторним нападом печінкової кольки	У доступній формі пояснити пацієнтові причи­ни виникнення печінкової кольки Переконати пацієнта в тому, що від нього ба­гато що залежить задля профілактики нападів Порекомендувати дотримуватися порад лікаря, повністю відмовитися від шкідливих звичок, уникати інтенсивного фізичного і психічного навантаження

Лікування. У період печінкової кольки хворих госпіталізують, рекомендують спокій. Невідкладна допомога під час нападу кольки полягає в усуненні болю: при­значають знеболювальні ненаркотичні і наркотичні анальгетики (анальгін, баралгін, промедол), спазмолітики, холінолітики (атропін, платифілін, папаверин, но-шпу), нітрогліцерин. За наявності ознак запалення призначають антибіотики, нітрофура- нові препарати.

У період ремісії хворим рекомендують дієту № 5, часте вживання їжі, у раціон включають сирі овочі — квашену капусту, моркву, несолодкі фрукти. Обмежують продукти, багаті на холестерин (яєчний жовток, тваринні жири, твердий сир, мозок, печінку), легкозасвоювані вуглеводи (цукор, торти, цукерки, печиво). Слід вживати ОЛІЮ, страви з великим умістом клітковини, достатньою кількістю вітаміну С і анти­оксидантів (зелену цибулю, паростки пшениці, зелені і бурі водорості, шпинат, зеле­ний горошок, абрикоси). Показані систематичні заняття фізкультурою, гімнастикою.

У період між нападами призначають холеретики і гідрохолеретики (для зменшен­ня застою жовчі): алохол, холензим, циквалон, оксафенамід, маломінералізовані сульфатні мінеральні води: моршинську свердловини № 2-ре або № 29 у розведенні

5. г/л. Протипоказані холекінетики (ксиліт, сорбіт, карловарська сіль), оскільки мо­жуть спровокувати напад печінкової кольки.

У разі супутнього хронічного панкреатиту з явищами зовнішньосекреторної не­достатності підшлункової залози застосовують засоби, які містять панкреатичні ен­зими: креон, панкреатин, фестал, панзинорм, дигестал, трифермент, ензистал.

При змінах у печінці рекомендують курси гепатопротекторів: карсил, гепафальк. Добрий клінічній ефект дає застосування гомеопатичного препарату Галстена — по 20 крапель 3 рази на добу; курс лікування — 8 тиж.

Для розчинення холестеринових каменів призначають препарати жовчних кис­лот: хенофальк, урсофальк, літофальк. Найефективніший із них — урсофальк. Його призначають з урахуванням маси тіла. Це становить у середньому 500—750 мг на добу. Препарати вживають на ніч, оскільки найбільш інтенсивно камені утворюють­ся саме вночі. Основний курс лікування становить 6—8 міс., після чого слід проводи­ти 2—3-місячну підтримувальну терапію — по 250 мг урсофальку на ніч. Холелітич- ну терапію не рекомендується призначати вагітним.

При неускладнених формах жовчнокам’яної хвороби пацієнтам молодого віку можна рекомендувати апаратну літотрипсію. Дробленню підлягають великі холесте­ринові камені. Дрібні конкременти літотрипсії не підлягають. Літотрипсія також про­типоказана пацієнтам, в анамнезі яких є механічна жовтяниця.

Лікувальну тактику при ускладнених формах жовчнокам’яної хвороби розробляє хірург, оскільки в більшості хворих холецистектомія є основним методом лікування. Окрім класичного методу холецистектомії з кінця 90-х років XX ст. використовують лапароскопічну холецистектомію.

Абсолютними показаннями до операції холецистектомії є перфорація, розлитий або обмежений жовчний перитоніт, механічна жовтяниця, емпієма, водянка жовчно­го міхура, жовчні нориці. Відносними показаннями до операції є множинні камені, часті напади жовчної кольки, нефункціональний жовчний міхур.

Профілактика жовчнокам’яної хвороби передбачає позбавлення надмірної маси тіла, гіподинамії, нормалізацію функції кишок, раціональне харчування.