Мал. Зо. Дослідження дуоденального вмісту

відміняють ліки, що містять панкреатичні ферменти. Вечеря повинна бути легкою. При закрепах рекомендують очисну клізму перед сном. Велике значення має психо­логічна підготовка пацієнта.

Зондування проводять уранці натще. Зонд стерилізують парою або кип’ятінням упродовж 45 хв (для усунення запаху гуми в киплячу воду можна додати кілька кра­пель ментолу). Заковтування зонда відбувається поетапно і триває близько 1,5 год. Про місцеперебування зонда судять за позначками, насесеними ще до введення. Пер­ша позначка — відстань від різців до пупка — відповідає відстані від оливи до кар- діальної частини шлунка; друга — відстань від різців до часточки вуха — відповідає відстані до воротаря шлунка; третя — додається ширина долоні пацієнта — відпо­відає відстані до сосочка дванадцятипалої кишки (місце виходу загальної жовчної протоки в кишку). Пацієнта садовлять у крісло, при незначно нахиленій голові допе- реду вводять зонд, змочений теплою перевареною водою. Оливу кладуть на корінь язика і пропонують глибоко дихати із закритим ротом, а на висоті видиху робити ков­тальні рухи. Щоб полегшити заковтування зонда і зменшити блювотний рефлекс під час проходження оливи через глотку, можна подавати через зонд воду, яку пацієнт мимовільно ковтає (одночасно заковтуючи і зонд). До другої мітки пацієнт заковтує зонд самостійно, ходячи по кімнаті. Щоб олива зонда пройшла через воротар шлунка, пацієнт лягає на правий бік, ноги згинає в колінах, під таз підкладають валик (або по­кладену на ребро подушку), а під праве підребер’я — теплу грілку, обгорнуту рушни­ком. Пацієнт продовжує повільно заковтувати зонд до третьої мітки. Вільний кінець зонда опускають в одну з пробірок штатива, що стоїть нижче від рівня розташування пацієнта на спеціальному стільчику. Доки олива міститься в шлунку, може витікати мутний шлунковий сік, який має кислу реакцію (лакмусовий папірець червоніє). Після потрапляння зонда в дванадцятипалу кишку починається мимовільне виділен­ня прозорої рідини золотисто-жовтого кольору, яка має лужну реакцію (лакмусовий папірець синіє) — це «порція А». У нормі виділяється 15—20 мл протягом 10—15 хв, містить жовч загальної жовчної протоки, панкреатичний і кишковий сік.

Якщо жовч не виділяється, потрібно уточнити місцеперебування зонда (він може скрутитися в шлунку і не пройти через воротар). За допомогою шприца в зонд уво­дять повітря. Якщо хворий відчуває надходження повітря зліва від пупка і бурчан-

ня — зонд у шлунку. Розташування оливи можна визначити рентгенологічно. Для зменшення спазму воротаря підшкірно вводять 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або через зонд — 100 мл теплого 2 % розчину натрію гідрокарбонату.

Після припинення виділення жовчі вводять холецистокінетик (подразник, що сприяє скороченню жовчного міхура). Через зонд можна ввести 30—50 мл 33 % роз­чину магнію сульфату, підігрітого до температури 38 °С, або 40 % розчину глюкози, рідше оливкову олію, яєчні жовтки, 10 % розчин сорбіту чи ксиліту. Парентерально можна застосувати холецистокінін чи пітуїтрин. Через деякий час (3—5 хв) після вве­дення подразника із зонда починає надходити густа міхурна жовч темно-оливкового кольору — «порція В».

У нормі «порція В» виділяється протягом 20—30 хв у кількості 30—50 мл.

Про появу печінкової жовчі, «порції С», свідчить надходження прозорої рідини світло-лимонного кольору. Всі три порції рідини збирають в окремі пробірки. Після завершення зондування зонд обережно виймають. На пробірках роблять позначки (А,

В, С), а в супровідній документації вказують тривалість виділення кожної порції. В лабораторію матеріал відправляють одразу. Під час дослідження оцінюють кількість рідини в кожній порції, її колір, прозорість, консистенцію, мікроскопічний склад оса­ду. Інколи в мікропрепаратах жовчі виявляють лямблії, яйця глистів.

Дослідження промивних вод шлунка і блювотних мас

Лабораторне дослідження промивних вод шлунка і блювотних мас має важливе значення для діагностики отруєнь недоброякісними харчовими продуктами, гриба­ми, алкоголем, лікарськими препаратами, токсичними речовинами.

Першою порцією рідини, яку вливають у шлунок за допомогою зонда (або хворий самостійно випиває у разі беззондового промивання), має бути чиста переварена вода. Рідину, що надійшла в лійку зі шлунка, виливають безпосередньо в суху скляну посу­дину, на яку прикріплюють етикетку-направлення і відправляють у лабораторію.

Взяття промивних вод у разі беззондового промивання шлунка таке саме, як і взяття блювотних мас: під підборіддя пацієнта підкладають сухий чистий лоток, в який надхо­дять блювотні маси. Частину рідини з лотка відливають у лабораторний посуд.

Якщо необхідно провести бактеріологічне дослідження промивних вод і блювот­них мас, посуд має бути стерильним, а матеріал доставляють у лабораторію негайно.