Цироз печінки

Цироз печінки — хронічне дифузне ураження печінки, характеризується пору­шенням її нормальної часточкової архітектоніки внаслідок фіброзу й утворення структурно-аномальних вузлів регенерації, що зумовлює розвиток функціональної недостатності органа і портальної гіпертензії.

Останніми роками показник захворюваності на цироз печінки підвищився. Чо­ловіки хворіють частіше, аніж жінки. Це пояснюється більшою схильністю чоловіків до вірусної інфекції, алкоголізму. Цироз розглядається як захворювання другої поло­вини життя, переважно п’ятого десятиріччя. Захворювання займає 4-е місце в струк­турі смертності чоловіків віком понад 40 років. Останнім часом в Україні намітилася тенденція до підвищення показника захворюваності і смертності від цирозу печінки.

Етіологія. У розвитку цирозу печінки найважливіша роль належить вірусному ге­патиту В, С, D. Можливість розвитку цирозу при інших інфекційних захворюваннях (сифілісі, туберкульозі, малярії тощо), а також паразитарних інвазіях відкидається. Другим за частотою етіологічним чинником є алкоголь, далі йдуть різні екзогенні ге- патотоксини: виробничі отрути, медикаменти, мікотоксини тощо. Важливою причи­ною цирозу є аутоімунний гепатит. Цироз печінки може розвиватися на тлі венозного застою, зумовленого тривалою тяжкою правошлуночковою серцевою недостатністю (недостатність тристулкового клапана). У розвитку цирозу печінки встановлено етіологічну роль генетично зумовлених порушень обміну заліза, міді, вуглеводів. Проте у деяких хворих на цироз печінки (понад 26 %) навіть у разі максимального об­стеження не вдається виявити його причину (криптогенний цироз).

Класифікація (Акапулько, 1974,1978; з доповненнями А.С. Логінова, 1987;

Лос-Анджелес, 1994 та уточненнями (МКХ-10))

І. За етіологією

• вірусний — унаслідок вірусного гепатиту В, С, D;

• медикаментозний;

• алкогольний;

• у

  

  Мал. 52. Дрібновузловий цироз печінки

  наслідок метаболічних порушень — ге- мохроматозу, хвороби Вільсона—Коно- валова, недостатності аі-антитрипсину, глікогенозу, галактоземії;

• біліарний (первинний, вторинний);

• застійний (псевдокардіальний Піка);

• криптогенний (ідіопатичний).

2. За морфологічною характеристикою

• дрібновузловий (вузли діаметром 1—

З мм) (мал. 52);

• в

  

  Мал. 53. Великовузловий цироз печінки

  еликовузловий (5 мм і більше) (мал. 53);

• змішаний.

2. За активністю і швидкістю прогресу­вання

• активний (з помірною або високою актив­ністю);

• неактивний.

2. За клінічними ознаками

• стадії (початкова, виражених клінічних проявів, термінальна);

• ступінь печінковоклітинної (функціо­нальної) недостатності (компенсований, субкомпенсований, декомпенсований);

• форма портальної гіпертензії (прихована, помірна, розгорнута);

• розвиток поєднаних клінічних синдромів (гепатолієнального, гепатопанкреа- тичного, гепаторенального).

Ускладнення. Печінкова енцефалопатія і кома; набряково-асцитичний синдром; геморагічний синдром (кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу й шлунка, гемороїдальних вен); тромбоз ворітної вени; бактеріальний перитоніт; цироз, рак (табл. 26, 27).

Цифровий еквівалент, бали	Білірубін крові, мг на 100 мл	Альбумін сироватки крові, г на 100 мл	Протромбі-новий час, с; протромбіновий індекс, %	Печінкова енцефалопатія, стадія	Асцит
1	<2	>3,5	1^1 (80—60)	Немає	Немає
2	2—3	2,8—3,5	4—6 (60—40)	I—II	М’який (епізодичний), добре кори­гується медикаментозною терапією
3	>3	<2,8	> 6 (< 40)	III—IV	Напружений, рефрактерний (резистен­тний до медикаментозної терапії, після парацентезу швидко прогресує)

Таблиця 26