Обоє ’язкові: Факультативні:

• загальний аналіз крові; ❖ коагулограма;

• загальний аналіз сечі; ❖ консультація хірурга, ендокрино-

• біохімічний аналіз крові (загаль- лога, невропатолога, ний білок, білірубін, холестерин,

(3-ліпопротеїди, амінотрансферази, лужна фосфатаза);

• глюкоза крові;

• амілаза крові і сечі;

• копрограма.

Профілактика. Запобігти захворюванням, які спричинюють панкреатит (холе­цистит, жовчнокам’яна хвороба, дуоденіт, ожиріння), та своєчасно проводити ліку­вання. Хворий мусить цілком відмовитися від вживання алкоголю, упродовж усього життя дотримуватися раціонального харчування. У період ремісії показане санатор­но-курортне лікування (Трускавець, Моршин, Миргород, Сонячне Закарпаття, Поля­на, Шкло, Шаян, Одеса-Куяльник).

Хронічний гепатит

Хронічний гепатит — дифузне запальне дистрофічне ураження печінки різної етіології, що триває не менше аніж 6 міс., характеризується астенічним, диспептич- ним больовим та абдомінальним синдромами без ознак портальної гіпертензії.

Етіологія. Хронічний гепатит є поліетіологічним захворюванням, що виникає внаслідок різних причин. Найчастіше хвороба розвивається після перенесеного гост­рого вірусного гепатиту В, С, D.

З

Ііі.ікоїш < п'ю. юнка

Мал. 49. Будова вірусу гепатиту В

а даними ВООЗ, у різних країнах світу на вірусний гепатит хворіють близько

2. млрд осіб. Щорічно вірусом гепатиту В інфікується понад 50 млн осіб, помирає 1—

5. млн (мал. 49). У зв’язку з великою поши­реністю більшої уваги заслуговує вірусний гепатит С. Однією з особливостей вірусного гепатиту з парентеральним механізмом пере­дачі є формування хронічних форм захворю­вання. При цьому вірусний гепатит В перехо­дить у хронічну форму в 5—10 % дорослих і до 90 % — у новонароджених, вірусний гепа­тит С — у 50—80 % хворих, а вірусний гепа­тит D— у 70 % хворих (табл. 25).

Іншими причинами хронічного гепатиту є медикаментозні і токсичні ураження печінки, в тому числі й алкогольні. Медикаментозний гепатит спричинюють препа­рати прямої гепатотоксичної дії (антиметаболіти, антибіотики, фторотан та ін.), а та­кож медикаменти, які мають токсико-алергійні властивості (протитуберкульозні, протизапальні, гормональні препарати, психотропні засоби). Токсичне ураження пе­чінки можуть зумовлювати, зокрема, хлоровані вуглеводи (хлороформ, чотирихло- ристий вуглець, дихлоретан), бензол та його похідні (нітробензол, тринітротолуол, анілін), метали (свинець, ртуть, золото, миш’як, фосфор).

У розвитку хронічного гепатиту мають значення зміни імунологічної реактив­ності організму та генетична схильність.

Основною вважається вірусімуногенетична концепція патогенезу багатьох форм хронічного гепатиту.

Класифікація, адаптована: Лос-Анджелес (1994) з доповненнями V. Desmetзі співавторами (1995)

І. За етіологією: II. За активністю:

• вірусний гепатит В, С, D; ❖ мінімальна (латентний хронічний);

• вірусний гепатит, який не характери- ❖ слабка (слабовиражена); зується інакше; ❖ помірна;

• аутоімунний гепатит — типи 1, 2, 3; ❖ висока (тяжка).

• медикаментозний; III. Стадії:

• криптогенний; 0 — відсутність склерозу;

• первинний біліарний цироз; І — незначний фіброз (портальний і

• первинний склерозивний холангіт; перипортальний);

• захворювання печінки Вільсона— II — портопортальні септи (> 1); Коновалова; III — портоцентральні септи (> 1);

• хвороба недостатності а і-антитрипсину. IV — цироз.

Таблиця 25