Основні проблеми пацієнта

П

Наявні:

❖ біль оперізувальний, інтенсивний,

отенційні:

• можливість розвитку раку, абсцесу

іррадіює в ліву руку, ділянку серця

(імітує стенокардію);

• втрата апетиту;

• нудота, невпинне блювання;

• метеоризм, бурчання в животі;

• проноси чи закрепи.

підшлункової залози;

• розвиток ЦД;

• утворення псевдокіст;

• кровотечі.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Різкий біль у верхній частині живота оперізувального характеру	Укласти пацієнта в ліжко Заспокоїти пацієнта Покласти міхур з льодом на ділянку надчерев’я Призначити голод на 2—3 дні Наступні 7 днів призначити дієтичний стіл № 1а, потім 7 днів — № 16. їжу споживати часто в не­великій кількості (не більше 300 г) енергетичної цінності 3500—3000 ккал на добу (14 654— 12 560 кДж)
Нудота, блювання	Заспокоїти хворого, пояснити причини цих явищ, запевнити пацієнта, що через деякий час вони минуть Для зменшення відчуття нудоти дати декілька м’ятних крапель, ковток холодної мінеральної води, 0,5 % розчину новокаїну Під час блювання надавати допомогу хворому і доглядати за ним відповідно до дій під час блю­вання
Страх перед загостренням хвороби	Пояснити, що дотримання рекомендацій лікаря і здоровий спосіб життя допоможуть знизити ризик загострення
Потенційні
Можливий розвиток колапсу	Забезпечити постійне спостерігання за хворим, проводити контроль AT, пульсу, стежити за кольором шкіри У разі появи ознак колапсу викликати лікаря та вживати заходів, спрямованих на усунення ко­лапсу Надати долікарську допомогу і доглядати за пацієнтом, як при колапсі Запам’ятайте! Першочергове завдання — це усунення причин колапсу і шоку, ліквідація больового синдрому, а тому потрібно негай­но викликати лікаря і виконувати всі його призначення; до приходу лікаря створити умови для фізич­ного і психічного спокою пацієнта;

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Можливий розвиток колапсу	надати пацієнтові горизонтальне положення з трохи піднятими ногами для поліпшення кровопостачання мозку; зігріти пацієнта, прикладаючи до ніг гарячі грілки (за винятком випадків кровотеч); дати випити гарячого солодкого чаю чи кави (якщо пацієнт у стані притомності); увести парентерально кофеїн, мезатон, кордіамін для підвищення судинного тонусу й ATза призначенням лікаря

Лікування у період вираженого загострення проводять у стаціонарі. У перші

1. 3 доби призначають повне голодування, лужне питво (тепла без газу мінеральна вода поляна купель, поляна квасова, лужанська), холод на ділянку надчерев’я, спокій, постійну череззондову аспірацію шлункового соку. Для поліпшення відтоку панкреатичного соку призначають спазмолітики (папаверин, но-шпу), холінолітики (платифілін, атропін, гастроцепін). Для зниження стимулювальної дії шлункового соку призначають також антациди (альмагель, фосфалюгель), блокатори Н₂-рецеп- торів гістаміну (ранітидин, фамотидин, квамател) та інгібітори протонного насоса (омепразол). Для зниження активності панкреатичних ферментів призначають інгі­бітори протеолітичних ферментів внутрішньовенно (трасилол 100 000 ОД на добу, контрикал 20 000—40 000 ОД, гордокс 50 000 ОД на добу).

Сечогінні препарати (фуросемід, гіпотіазид, індапамід) призначають не тільки як діуретики для зниження інтоксикації шляхом виведення продуктів розпаду, а й для інгібування активності ферментів залози. Аналогічний ефект дає є-амінокапронова кислота.

При вираженому больовому синдромі призначають анальгін, баралгін, максиган, промедол (але не морфін, оскільки він посилює тонус м’яза—стискача печінково- підшлункової ампули — сфінктера Одді).

Для корекції розладів мікроциркуляції і водно-сольового обміну застосовують ре- ополіглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду, трисоль.

При зовнішньосекреторній недостатності для замінної терапії застосовують фер­ментні препарати (креон, панкреатин, фестал, панзинорм, дигестал, мексазу, оразу, абомін, панкурмен, панкреолізат, трифермент, солюзим тощо).

При деструктивних формах панкреатиту внутрішньовенно вводять цитостатики (циклофосфан, 5-фторурацил).

У разі недостатності острівцевого апарату підшлункової залози призначають інсулін внутрішньовенно або протидіабетичні засоби всередину (метформін, діабетон, амарил).

Для профілактики гнійного запалення застосовують антибіотики (пеніциліни, це- фалоспорини, фторхінолони, аміноглікозиди).

Патогенетична терапія у фазі ремісії передбачає дієтичне харчування (дієта № 5п)

з вилученням із раціону копчених, гострих, смажених страв, обмеженням солі, капус-

ти, сирих яблук, цитрусових, жирів. Таким хворим категорично заборонено вживати алкоголь, шоколад, каву, какао, міцний чай, кока-колу, пепсі-колу тощо.

Диспансеризація. Регулярно запрошувати пацієнтів на огляд до гастроентеролога.

Пацієнти мають перебувати на диспансерному обліку пожиттєво. Один раз на рік їм проводять обов’язкові і факультативні діагностичні дослідження.