Висновки до розділу 1

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми дав можливість дійти таких висновків:

Уміння як спосіб дій складаються із упорядкованого ряду операцій, які мають загальну мету та засвоєні до ступеня готовності застосувати їх у варіативних ситуаціях (І. Лернер). Професійно-творчі вміння − реалізовані креативні здібності фахівця, результатом виявлення яких є новий продукт професійної діяльності (Є. Бойко, С. Гончаренко, В. Орлов, К. Платонов, Г. Селевко, Н. Яковлева).

Професійно-творчі вміння майбутнього вчителя є культурним надбанням особистості внаслідок свідомої, цілеспрямованої виробничої творчої діяльності. Сформовані професійно-творчі вміння майбутнього вчителя є його власним внутрішнім особистісно значущим творчим продуктом.

В основі розвитку і формування професійно-творчих умінь спеціаліста лежить пізнавально-творча діяльність студентів, яка характеризується певним ступенем їхньої пізнавальної активності, що визначається ставленням особистості до творчої діяльності.

Формування професійно-творчих умінь є складним процесом аналітико-синтетичної діяльності, який можна представити у вигляді послідовних етапів: мотиваційно-цільового (готовність, зацікавленість, наявність мотиву до професійної творчої діяльності); аксіологічного (усвідомлення цінності, задоволення, визнання пріоритетності творчої діяльності); когнітивного (наявність умінь використовувати знання і навички у нових, змінних, незвичайних умовах); операційного (ефективність і продуктивність творчої діяльності, постійне самовдосконалення майбутнього фахівця, здатність до співпраці); аналітично-рефлексивного (оволодіння аналітичними та оціночно-інформаційними вміннями, самокритичність, самоконтроль, самооцінка); індивідуально-творчого (гнучкість та варіативність мислення, готовність до професійної діяльності на евристичному, креативному рівнях).

Професійно-творчі вміння майбутніх учителів гуманітарних дисциплін доцільно представити сукупністю інтелектуальних, конструктивних, організаторсько-регулятивних і діалогічно-евристичних умінь.

Необхідною умовою успішного оволодіння професійно-творчими вміннями є систематичне й системне запровадження евристичного діалогу в навчальному процесі, де ініціатива від викладача систематично передається студенту на всіх етапах навчального процесу.

Евристичний діалог у навчанні − системоутворювальний елемент особистісно орієнтованого евристичного навчання, який базується на міжсуб’єктній взаємодії та охоплює основні складові освітньої ситуації: формування змісту, мети, завдань, форм і методів навчання, систему контролю та оцінки, діяльність самих суб’єктів навчання, яке спрямоване на формування діалогових професійно-творчих умінь.

Способом опредмечення евристичного діалогу є діалогова навчальна взаємодія, яку розуміємо як цілісну і відносно завершену навчальну технологію у межах більш широкої технології евристичного навчання, де запитальна ініціатива систематично передається студентам на всіх етапах навчального процесу: виявлення проблеми, мети, завдань, постановки запитань щодо їх розв’язання, створення нової серії основних та уточнювальних запитальних конструкцій для пошуку істинних знань, конструювання запланованих освітніх продуктів.

Технологічним опредмеченням евристичного діалогу і невід’ємною складовою евристичного навчання виступає діалогова навчальна взаємодія, у процесі якої при досягненні паритетності відносин викладача і студентів запитальна ініціатива часто передається останнім на всіх етапах навчального процесу: виявлення проблеми, мети, завдань, постановки запитань щодо їх розв’язання, створення нової серії основних та уточнювальних запитальних конструкцій для пошуку істинних знань і конструювання освітніх продуктів.

В основу розробленої моделі застосування евристичного діалогу для формування професійно-творчих умінь у майбутніх учителів гуманітарних дисциплін було покладено системний, компетентнісний та особистісно-діяльнісний концептуальні підходи.

Розроблена дидактична модель формування професійно-творчих умінь студентів за допомогою евристичної діалогової взаємодії включає підготовчо-мотиваційний, процесуально-діяльнісний і рефлексивно-діагностичний компоненти. Підготовчо-мотиваційний компонент розробленої моделі передбачає забезпечення психологічної і теоретико-методичної готовності викладачів до евристичної діалогової взаємодії, а також позитивної мотивації та теоретико-практичної готовності студентів до евристично-діалогового навчання. Процесуально-діяльнісний компонент спрямований на забезпечення творчої діалогової взаємодії суб’єктів навчального процесу в різних видах навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на формування професійно-творчих умінь студентів. Головною метою і завданнями рефлексивно-діагностичного компоненту розробленої моделі є організація рефлексивно-оцінної діяльності викладачів і студентів для виявлення змін у рівнях сформованості професійно-творчих умінь студентів й при необхідності внесення відповідних коректив у організацію евристично-діалогового навчання.