Тема 2. Аплікація як вид дпм. Зміст роботи з аплікації у різних вікових групах План

1. З історії виникнення аплікації.

2. Поняття аплікації.

3. Класифікація аплікації.

4. Зміст роботи з аплікації у різних вікових групах.

Ключові поняття: аплікація, ознаки аплікації, аплікація предмета, сюжетна, декоративна.

Аплікація є одним з найдавніших способів прикрашання одягу, взуття, предметів побуту, житла, застосовуваним і понині у багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших часів і пов'язане з появою стібка, шва на одязі зі шкір тварин. Еволюція аплікації простежується по зображеннях в пам'ятниках мистецтва давніх цивілізацій Азії, Європи, Америки, за літературними джерелами, а також за збереженими зразками аплікацій різних часів і народів.

В умовах первісного ладу, коли не було соціальної нерівності, матеріали, використовувані для аплікаціі, були однаковою мірою доступні всім. Надалі аплікація, як і інші види прикладного мистецтва, відчула на собі вплив нових соціальних умов. Вишивки, які призначені були для знаті, відрізнялися як складністю малюнка, так і вартістю матеріалів Високою художньою майстерністю відзначені вже самі ранні зі збережених аплікацій Пазиркскіх курганів - (5-3 ст до н.е ..). Проведені розкопки п'яти курганів - могил вождів - виявили мумії з різними предметами. Знайдено останки 10 коней, на яких завдяки вічній мерзлоті в курганах збереглися вироби не тільки з металу, а й з дерева, шкіри, повсті. Сідла коней, вкриті синьою повстю, прикрашені шкіряною аплікацією, що зображує боротьбу двох крилатих чудовиськ. Хутряні фляги, зшиті зі шматочків шкіри з вишитими на ній способом аплікації стилізованими зображеннями голови лося, є зразками художнього шиття. Незважаючи на умовність і схематичність ізображень , в них з дивним майстерністю помічені особливості зображення людей, птахів, дано влучні і вірні їх характеристики. Звірів вони зображували особливою любью, проявляючи при цьому гостру спостережливість: лось з потужними широкими і гіллястими рогами, характерною горбоносою мордою. Майстерність у передачі динаміки рухів і тонке декоративне відчуття свідчить про виключно високомий рівніень художньої культури племен кочевників.

Різні народи використовують для аплікації різноманітніші матеріали: тувинці, наприклад, прикрашаючи конськое сідло, поєднують в аплікації шкіру з золотисто-жовтою корою степового куща - курганика, що створює неповторну по своєрідності і красі гру світлотіні і об'єму . Повсть здавна знаходила широке застосування у західних тувинців. ЇЇ використовували в оздобленні головних уборів. Аплікаціями з тканини оформляли мішечки для чаю, солі, кисети, шаманські костюми.

Широко розповсюдженою є аплікація, не тільки в Азії, але і в Європі: Італії, Іспанії, Німеччини, Франції. Великої популярності аплікація досягла за часів рицарства. Війни, турніри зумовили появу родових знаків - гербів. Герби повинні бути чітко видні з двох сторін, що призвело до розвитку вишивки, як аплікації. Одна з особливостей сіцілійських вишивок - своєрідне застосування техніки апплікаціі. Великою популярністю користувалися так звані "вирізане сіцілійскіе сукно". Незабаром виконання аналогічних вишивок росповсюдилось по всій Італії. Особливо славилися іспанські аплікації - виезние візерунки з оксамиту на тлі атласу.

На зміну аплікації з тканини прийшла аплікація з паперу. Пов'язана вона з початком виробництва паперу. Наймолодшим видом аплікації вважалися чорні силуети, вирізані з паперу. Силует як вид образотворчого мистецтва виник в 16 ст. У Греції народилася легенда про те, як дочка Дібутара начертала на стіні будинку тінь свого коханого. З тих пір чорні плоскі профільні фігури. Прикрашали грецькі вази. Відродилося мистецтво силуету під Франціі. Тут же з'явилося й саме назва сілует. При дворі Людовика 16 головним контролером фінансів був Етьєн Сілует. Справа в тому, що Силует провів ряд реформ, в одній з яких пропонував скоротити особисті витрати короля і на утримання двору. Природно, головний контролер став, предметом загальних насмішок вищого суспільства, після чого він змушений був піти у відставку. Йому залишилося одна втіха – вирізувати з чорного паперу свої улюблені картинки. Так народилася назва "сілует". Воно дійшло до наших днів.

У Росії наприкінці 18 - початку 19ст. сілуети були також модні. Вирізання сілуетов стало улюбленим заняттям не тільки художників-професіоналів, а й дворянства. В цей час в Росії працювали два сілуетіста, котрі мали европейську славу: Ф. Сидо і Ф. Антинг. В 1799г. була видана книга "Катерина-2 і її найближче оточення. В ній більш 180 силуетів виконані Ф. Сидо. Це портрети вельмож, представників великосвітської знаті.

Мистецтво чорного силуету стало використовуватися як прикраса в будинках російських дворян. І. С. Тургенєв в романі "Новина" писав: "і дійсно, вісімнадцяте століття зустріло готсей в передній у вигляді низеньких сіненьких ширмочек, обклеєних вирізаними чорними сілуетамі напудрених дам і кавалерів .. Широко розповсюдженими були профільні портрети і жанрові сценки Техніка ізображеня була різною:. Малюють малюнок тушшю , або вирізування з однотонного паперу.

У першій половині 19ст. видатним майстром сілуету був граф Ф.П. Толстой (1783-1873). За своє довге життя Ф. П. Толстой зробив понад 2000 різноманітних робіт: він скульптор, художник, живописець. В Ермітажі зберігаються 50 силуетів Ф. П. Толстого, в Російському музеї 20 силуетів, стільки ж в Історичному музеї Москви.

Але не тільки художники-професіонали займалися мистецтвом ап-пликации. Народний майстер Капітон Акакій, який народився він у 60-х роках 19ст. в селі Теплякова. З десяти років став вирізати з паперу церкви, дзвіниці. До кінця життя віддавав він весь вільний час цій улюбленій справі. Зміст робіт Капитона Акакія дуже різноманітний: будови, дерева, птахи, люди, орнаменти всіх стилів, віків і народів. Можна виділити основні віхи в його творчості: у першому періоді - складна різьба готичних гостроконечників, світ куполів, хрестів, палаців, пізніше - (1904-1906) - фантастичні дерева з фантастичними звірами і птахами, на гілках, дрімучий чаклунський світ, від якого віє страхом. Третій період (посляжовтневий) - монументальні лінії суворої громадянської архітектури та символічні фігури людей. У самих лініях відчувається щось нездолане. Наприклад, оголена м'язиста людина стоїть на бесформеній скелі і високо над головою тримає в своїх могутніх руках стрункий палац, увінчаний п'ятикутною звзіркою. Протягом багатьох років Капітон Акакій віддавав свої вирізки відомому російському художніку Н. Н. Харламову, який склав кілька альбомів з робіт Капітона Акакія.

І. Е. Рєпін в своїх спогадах "Далеке близьке" писав, що він долучився до мистецтва через простонародную художню діяльність, вирізаючи з паперу.

А плікації приділяли увагу і видатні закордонні художники. Цікаві та своєрідні аплікації видного французького живописця Анрі Матісса (1869-1954). Спадщина Матісса різноманітно: малюнки пером, олівцем, вугіллям, кистю; офорти, літографії, гравюри на лінолеумі, монотипії; оформлення книг книг. Матісс офарблював білі аркуші паперу яскравою гуашшю, а потім вирізував з неї без попереднього малюнка силуети. У його вирізках немає і натяку на деталі. Головну роль відіграє колір. Він стверджував, що кольори, які можна використовувати для зображення предметів і явищ природи, самі по собі, совершенно незалежно від цих предметів мають силу впливу на почуття глядачів. Більш того, кольори можуть діяти на почуття тим сильніше, чим вони простіше. У кожній аплікації він брав 4-5 тонів, але підбирав їх так, щоб виразити сутність декоративності і богатства кольору, як такого. Матісс стверджував, що "ножніци можуть більшу чуттєвісь, ніж олівець". Він створив понад 200 робіт, в тому числі ¬ сколько монументально-декоративних вирізок.

ВИТИНАНКИ

Витинанка - стародавній вид декоративно-прикладного мистецтва, який був надзвичайно поширений в Україні. Це ажурне вирізування з паперу, тканини, шкіри, навіть дерева. Кожному народу притаманні свої мотиви, але в основному це сюжетні і орнаментальні композиції. Вирізалися такі роботи за допомогою ножиць, ножа, іноді різака або сокири. Але вирізання притаманне не тільки слов'янській культурі, на батьківщині паперу Китаї, це мистецтво називається «Цзяньчжу», в Європі - силуетне вирізування. Але це вже інша історія ... По праву можна сказати, що це мистецтво одне з древніх. Звичайно в кожній культурі свої мотиви і символи.

Про походження цього явища традиційного мистецтва в нашій країні однозначно сказати можна небагато. Витинанка розвивалася самостійно як один з видів декоративно-прикладного мистецтва. Про це свідчать спільні для всіх інших видів народної творчості образи і мотиви, які закріпилися і в витинанках.

Виникнення і поширення витинанки в українському селі пов'язано з розвитком промислового виробництва паперу і переходом до пічного опалення.

Витинанка набуває широкого поширення в оформленні селянського інтер'єру з середини ХIХ століття. Найбільший її розквіт припадає на кінець ХІХ - початок ХХ століття.

Основні риси народної вирізки - симетрія і декоративність образів (неодмінно висока ступінь стилізації, схильність до геометризації прорізів і т.п.). Асортимент ажурних виробів з паперу складають віконні фіранки, мережива для прикраси полиць, стельових балок, рамок з фотографіями, ікон, дверних косяків; серветки та ін. За усталеним звичаєм витинанками прикрашали інтер'єр житла щороку до найбільш важливих свят Різдва і Великодня (Пасхи).

О скільки папір був дешевим і доступним матеріалом, вироби з нього не дорожчали. По закінченні певного часу старі витинанки викидали або спалювали. Етнографи досить пізно звернули увагу на цей вид народного мистецтва.

В даний час витинанка широко застосовується в школі і позашкільних закладах освіти та культури для дитячої творчості. Популярна як техніка графічного мистецтва для оформлення книг, плакатів, листівок, календарів. Дизайнери і оформлювачі оцінили виразні художні особливості витинанки і використовують її у своїй творчості.

Завдання до лекції 2.

1. Прочитайте подані матеріали.

2. Подані нижче таблиці та схеми заповніть.

3. Відповідь на питання 4 подане у програмі «Дитина»,2012 р.