Методичні рекомендації

Шановні студенти!

Вашій увазі пропонується курс «Художня праця».

Вивчення цієї дисципліні вам пропонується у вигляді роботи над зошитом з друкованою основою.

У зошиті поданий лекційний матеріал, який слід уважно прочитати та обміркувати. Після кожної лекції подані завдання, які слід виконати.

Практичні роботи представляють різні види завдань: запони таблицю, намалюй схему і т.д.

У кожному практичному завданні є творчі завдання, які слід виконати власноруч і підтвердити це фото з виробом.

Зверніть увагу! На останній сторінці зошиту подані тестові завдання. Вони є обов’язковими для виконання.

Увага! Зошити заповнювати на комп’ютері у програмі Microsoft Word і електронний варіант зошиту відправляти на електронну пошту luda.Varaniza@gmail.Com

Лист слід помічати так:

Кому: luda.varaniza@gmail.com

Від:

Тема: 4-До-Художня праця – Іванова Тетяна Іванівна ( це поле обов’язкове для заповнення)

До електронного листа слід прикріпити файл з «Зошит»

Лекція 1. ( теоретичний матеріал) Папір, види паперу. Технологічні операції з папером.

План

1. Історія винаходження паперу.

2. Технологія сучасного виробництва паперу.

3. Види та властивості паперу.

4. Технологічні операції з папером.

1. Історія винаходження паперу.

Папір – це матеріал, властивості якого в першу  чергу визначаються особливостями будови. Аркуші паперу складаються з переплетених між собою волокон, що утримуються за рахунок сил щеплення.

До винайдення паперу люди писали на кам’яних і глиняних плитках, дерев’яних дощечках, папірусі, пергаменті та інших матеріалах. Серед цих матеріалів найвизначніше місце займали папірус і пергамент. У Стародавньому Єгипті, в долині ріки Ніл, була поширена трав’яниста рослина – папірус. Єгиптяни розрізали стебла папірусу на тоненькі і широкі стрічки, склеювали їх між собою, пресували і сушили. Виготовлені таким способом довгі аркуші скручували і діставали згортки. Папірус як матеріал для письма був поширений і в інших країнах.

В ІІ ст. до н. е. в. У Малій Азії в Пергамскому царстві в місті під назвою Пергама, було організовано виробництво матеріалу для письма, але не з папірусу, а з оброблених особливим способом шкір молодих тварин телят, ягнят, козлів, ослів. У давньоруських пам'ятках за ним закріпилася назва Гарате (шкіра), а іноді і просто «телятина» (кращий пергамент виготовлявся з коров'ячих шкір). На ім'я міста цей матеріал став називатися пергамент. На відміну від папірусу пергамент був значно міцніший, еластичніший, довговічніше, на ньому було легше писати, причому з обох сторін, а в разі необхідності текст можна було легко змити і нанести новий. Але, незважаючи на ці переваги пергаменту, виготовлення його занадто дорогим. Тому перший час його використовували лише для написання державних грамот, законів і статутів. Цей матеріал, на якому писали книги і документи використовувався аж до кінця ХV століття. У давньоруських пам'ятках за ним закріпилася назва Гарате (шкіра), а іноді і просто «телятина» (кращий пергамент виготовлявся з коров'ячих шкір). Робили пергамент так. Сиру шкуру - козячу, овечу або телячу - вимочували у воді. Щоб вона розм'якла. Потім зіскоблювали ножем м'ясо і знову вимочували, додавши золу. Після цього шерсть знімали спеціальним скребком. Потім шкуру сушили, розтягнувши на спеціальній рамі, вигладжує, натирали крейдою і полірували. Виходила тонка, трохи жовтувата шкіра, проте рівна і чиста з обох сторін.  Іноді пергамент фарбували в синій, пурпуровий або чорний колір. На такому пергаменті писали золотим пилом розтертої з водою і клеєм. Чим тонше пергамент. Тим дорожче він цінувався. Спочатку з пергаменту робили такі ж сувої, як і з папірусу. Але дуже скоро помітили, що його можна складати в зошити і з цих зошитів зшивати книги. Так і з'явилася книга, зшита з окремих листів.

Коли про пергамент знали вже повсюди, зовсім несподівано з'явився перша папір. Батьківщиною її вважається Китай. Хоча існує припущення, що китайці перейняли спосіб виготовлення паперу у туркменів. За цією версією, саме туркмени першими навчилися розпускати шматочки вовни у воді, пресувати їх, віджимати і сушити, щоб потім отримати дуже тонкий повсть. Перейнявши цю технологію, китайці замінили шерсть на рослинні волокна і отримали папір. Її вони робили з шматочків кори тутового дерева, а також з добре розмочених стебел бамбука. 

Папір вперше був винайдений у ІІ ст. до н. е. в Китаї. Перший папір виготовляли з молодих пагонів бамбука, подрібненого до волокон. Одержану масу розбавляли водою і виливали на сито. Коли вода стікала, паперовий аркуш був готовий. Його залишалось лише спресувати і висушити. Древній Китай – країна традиційної ізольованості: всі свої винаходи китайці намагалися тримати в секреті. Не минув цієї участі і папір. Тому вдруге папір був «винайдений» у Самарканді  - одному з центрів науки і культури Середньої Азії того часу. Звідти папір став поширюватись по всьому світу. В Росії паперове виробництво виникло лише в середині ХVІ ст., коли під Москвою на річці Уча побудували перший «паперовий млин». Такі млини працювали і в нас на Україні.

Особливо швидко розвивається паперове виробництво після винайдення книгодрукування. В 1665 р. на річці Пахрі під Москвою розпочато будівництво першої паперової фабрики. Російські винахідники внесли значний вклад  у розвиток технології паперового виробництва. У ХVІІ ст. в Росії винайшли спосіб відбілювання паперової маси на морозі, у 1710 р. – спосіб виробництва вогнетривкого азбестового паперу, у 1707-1714 рр. папір почали виготовляти з соломи. 

До кінця ХVІІІ ст., спосіб виготовлення паперу майже не змінився. І лише 1799 р., коли француз Нікола Луі Робер побудував машину для виробництва паперу, почався період удосконалення технології паперового виробництва.

У першій половині XVI ст. в Україні почало розвиватися паперове виробництво, що виникло у формі початкової мануфактури, минаючи ремісничу стадію. Протягом XVI ст. було засновано 10 папірень, перша в м. Янові (1522 p.) біля Львова. Працювали вони в Перемишлі, Луцьку, Буську, Острозі, Жашкові, Брюховичах, Радомишлі. У Лівобережній Україні перші папірні виникли в кінці XVII ст. Протягом XVIII ст. їх налічувалося 9. Виробничий процес на папірнях характеризувався значною спеціалізацією, здійснювали його робітники таких професій: ганчірники, дереворуби, візники, кочегари, черпальники, формувальники, сушильники. У XVI—XVII ст. власниками папірень часто були городяни, які експлуатували найману робочу силу. Панські папірні були на оренді, працювали на ринок.

У Лівобережній Україні папірні належали монастирям і козацькій старшині.

У XVI ст. в Україні з'явилося книгодрукування: у Львові (1573 p.) і Острозі (1580 p.). Працювали польські та вірменські друкарні. У 1616 p. була заснована друкарня Києво-Печерської лаври, в 40-х роках XVII ст. — Єлецького монастиря в Чернігові. На Волині в XVIII ст. працювали дві пересувні друкарні. Обладнання, кількість найманих робітників, праця на ринок свідчили, що друкарні були мануфактурами.