Тема 10. Система рубрикації і зміст

Проблематика теми:

► Функції системи рубрикації і змісту у виданнях різних

видів;

► Структуризація тексту заголовками;

► Ієрархічна система рубрикації;

► Композиційне та шрифтове оформлення системи

рубрикації;

► Розмітка заголовків;

► Відображення рубрикації у змісті і його оформлення.

Повторити:

■ Стандарти щодо поліграфічного виконання книжкових,

журнальних і газетних видань [9-14].

План теми:

1. Функції та оформлення заголовків.

2. Вимоги до оформлення змісту.

3. Правила верстки заголовків та змісту.

1. ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ

Рубрикація видання, або заголовковий комплекс, — система

взаємопов'язаних заголовків, що відображає логічний чи інший

зв'язок і підпорядкованість частин тексту, які позначаються ними.

Рубриками, у загальному розумінні, називають заголовки частин

видання (творів, внутрішні заголовки підрозділів, заголовки еле­

ментів довідково-допоміжної частини видання), а також виділені

заголовками частини (розділи, глави, параграфи тощо). В періодичних

виданнях поняття рубрики має специфічний зміст — узагальнення

тематики. Отже, рубрикаційне членування друкованого видання

відбивається в поділі на частини, розділи, глави, параграфи,

пункти, змістові фрагменти.

Заголовки у виданні є важливим засобом передавання інфор­

мації. Вони призначені для:

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 429

1. Короткого розкриття змісту тексту; повідомлення читачеві про

призначення наступної частини тексту.

2. Організації, спрямування читання; систематизації текстового

та графічного матеріалу, позначення зв'язку між складовими

видання; попередження про початок нового матеріалу,

необхідності зробити паузу для осмислення прочитаного.

3. Виконання довідкової функції, полегшення і спрощення

пошук частин твору чи видання.

4. Поглибленого розуміння твору, оскільки наочно розкривають

його будову, співвідносне значення заголовків і наступних

текстів, місце кожного в загальній структурі твору.

5. Привернення уваги читачів до конкретних матеріалів.

Держстандарт України виділяє поняття «заголовковий

комплекс»: «сукупність взаємопов'язаних текстових і графічних

зображень, що лаконічно подають інформацію про видання» [17,

С. 13]. Відповідно до основної функції заголовка - дати попередні

відомості про матеріал — у газеті заголовковий комплекс

передбачає наявність чи відсутність певних компонентів із власни­

ми функціями, що висвітлюють логічну послідовність тексту

(канву змісту), з різних боків розкривають зміст. Крім цього, заголо­

вок утворює необхідні зорові центри через поєднання елементів

комплексу різними графічними прийомами та засобами. Тобто

змістова функція заголовкових компонентів дає читачеві змогу

відшукати потрібний матеріал, а графічна — привернути увагу до нього.

Читач передусім бачить заголовок як графічне зображення,

а потім читає його зміст. Саме тому важливий матеріал може

залишитися поза увагою, якщо він має непомітний заголовок.

Заголовки переривають текст, змушують читача зупинитися перед

читанням нового підрозділу, що дає можливість осмислити

прочитане і підготуватися до подальшого сприйняття. Крім цього,

членування тексту полегшує читання вибірковими порціями,

лише про той предмет, що зацікавив найбільше. Отже, вимоги до

змісту та оформлення заголовків дуже високі.

Підставою поділу тексту заголовками є:

а) обсяг і структура тексту (чим заголовок більше і складніше, тим

більше рівнів рубрикації;

б) характер використання видання (довідкові та навчальні видання

мають складнішу рубрикацію);

в) можливість сприйняття тексту цілком (обсяг найменшого

заголовка не повинен перевищувати цієї можливості);

430 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

г) межі цілісності, вихід за які заважає сприйняттю підзаголовка як

самостійного цілого;

д) рівень підготовки читача (у виданні для непідготовлених

читачів кількість рівнів рубрикації повинна бути меншою).

Компонентами заголовкового комплексу неперіодичного

видання є заголовки, надзаголовки і підзаголовки різних рівнів; у

періодичному виданні цей комплекс має більш складну структуру:

основний заголовок, шапка, рубрика, підзаголовок (основний та

внутрішній), анонс, лід, вріз, текстівка.

Для підвищення швидкості читання, спрощення і конкре­

тизації, заголовки намагаються робити якомога коротшими та

складати великим кеглем: простота викладу змісту сприяє розумін­

ню, стислість є запорукою виразності. Тому за необхідності вине­

сення у заголовок довгої фрази, його роблять складеним

(розбивають на кілька частин): у назву ставлять одне-три слова, а

продовження переносять у підзаголовок чи інші елементи

заголовкового комплексу, роблять перевернутий заголовок (кіскег,

Ьаттег).

Система заголовків і їхнє оформлення визначаються типом

видання, його змістом, призначенням, характером викладу тексту,

особливостями користування і кваліфікацією читача:

• У книгах для дітей застосовуються найпростіші системи

заголовків.

• У науковій і навчальній літературі зі складною побудовою

тексту ієрархія заголовків ускладнюється.

• У підручниках для молодших класів враховуються педагогічні

вимоги: з метою закріплення орфографічних навичок для заголовків

застосовують малий шрифт, починаючи заголовок з великої літери.

• У художній літературі велику роль відіграє сполучення

заголовків з іншими елементами оформлення книги.

• У газеті система заголовків розкриває зміст статті з різних позицій.

• Журнальний заголовковий комплекс поступово веде читача

матеріалом, зупиняє у певних моментах, підсумовує чи акцен­

тує, не дає можливості втратити зацікавленість матеріалом.

• Довідкові, наукові, навчальні та технічні віщання, електронні та

мережеві публікації можуть бути індексовані одночасно за

кількома категоріями, наприклад, за темами, авторами статей,

торговельними марками продуктів, технічними термінами,

авторами зображальних матеріалів тощо, що і відображено у

системі заголовків.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 431

Заголовки видання бувають простими і складеними. Прості —

заголовки одного рівня. Складені — заголовки різних рівнів і

значення. Ієрархічна система рубрикації будується так, іцоб

заголовки різної значимості візуально відрізнялися, а однакової

значимості були оформлені ідентично. Для цього варіюють шриф­

тами, кеглем, композиційними варіантами, пробільними та деко­

ративними елементами. Оформлення заголовків має бути однако­

вим по всьому виданню для кожного рівня. Зрозуміло, що чим

складніше побудова видання, тим більшого значення набуває

вибір графічної і композиційної системи оформлення заголовків.

Вибір складності системи рубрикації визначається автором

або редактором. Для цього роблять робочий зміст і вирішують

доцільність нумерації заголовків. Так, в інструктивній і довідковій

літературі, де текст насичений посиланнями на інші розділи,

глави, параграфи і пункти книги, нумерація глав необхідна.

Читання таких книг — вибіркове, і пошуки потрібного матеріалу

на основі посилань достатньо часті. Нумерація необхідна також у

підручниках і у виданнях з частими перехресними посиланнями.

Найчастіше робиться триярусна система заголовків: номер і заголо­

вок розділу, номер і заголовок глави, номер і заголовок параграфа.

Для правильного оформлення важливо вірно обрати як місце

для заголовків, так і шрифтові прийоми для виявлення логічної

супідрядності і максимальної зручності читання. Довжина заголовків

також відіграє значну роль. Заголовок мусить бути максимально

коротким — довгий погано читається і запам'ятовується.

Заголовки можна класифікувати відповідно до їх функцій за:

• формою вираження змісту, складом і формою;

• місцем заголовка на сторінці і способом взаємодії з текстом;

• характером текстового фрагмента і структурою тексту.

1.1. Класифікація заголовків за змістом, складом і формою

За формою вираження змісту, складом і формою заголовки

класифікують на:

• тематичні, які словами розкривають тему, зміст підрозділів твору;

• нумераційні та літерні, які цифрами вказують порядок і під­

порядкованість заголовків;

• німі, які не визначають словами зміст тексту, а лише означають

їх графічно: проміжками, декоративними елементами;

432 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

• комбіновані, що складаються з номера (літери) і тексту;

• складені заголовки, що утворюють комплекс (заголовковий комплекс)

і мають, крім основного заголовка, підзаголовок-продовження, лід вріз;

• заголовки-переліки (компендіум), які розкривають підтеми,

викладені у підрозділі твору.

Приклади видів заголовків подані на рис. 10.1:

Т ем атичні ЗйГОлОСКМ, ШО ПйрерИПйЮТ*» ТЇКСТ

Частіш а

ДіХЧг«'*

ТЕМАТИЧНІЙ

ТЈМАТИ*ШІШ

іл і о .і о а о к

ЇЯгв.іОкйч* її Сїіу 'ІЧ'ОМ

Ш О-ІОВОК х т х ш х ш п ш

ХХІХКХХШХХІХШ

ХШ 1ХЩ Ш Ш

ШХ1ХПХШХХ1

Тгмлтичишл заголовок

на шмуцтитулі

Тсуштиімим заголовок

ш ікою

Гсматичикй за гал свои

на спуску

Тештйчшг« наголовок

х х и н х и х н хх\ )\ \ хх

ЧіМШИОК, »И»Ч !»*>»»«

„ и п и , " , , » , , , , ,

Заголовок урозріз тексту Заголовок /Підбір Ј 0 Т9Ю:ту

Тематиці заголовки, паралельні таксту

хяхлхххкяхгеитіхххх

Заголовок хіхїм іхх

к‘ и аги р к'1

И КПШ И ХШ М ІШ І

іагшовіж Хххххсссх

ЇХХППУЇ

М л р» *;і.їліи \\ixvx\sx

т х х і х к х

І €К«Т МІСГІГТІ. СХОЕЯВІ

К НМ)!МУ .}#1 №<Ф»К)І, нкі

роїТіШквдкі в одному

|>М,-:і»гу * ГА««ТЛїМ

Кватирка Мер."інвл;я За гоповок, схований у тексті

>іуме >аційні і комбіновані загалоеки

ІДХІЇХХХІЗиіАХІХХІХІІ і . ХП\И\\\П\и>У ІІІА ІІХ ІЇІІХІЛ Л ІЇІІІ

XXX**»*. XXXXXXX,

2. Х х т ч т т т т х

XX« * Л XXX > Ч Ч XXIX «,чх\

ш х и х ,

І’ЛШП 1.

X X Х« ХХЛХЖ ХМЛХХЛЛЧXX

ІЇХЇХХЗХХХХЛХХХХІХХ

Цифра оісромим рядком Цифра упідбір

до тексту

Сполумоїшя ШЭОИ

заголовка а номером

Німі загслэвк.1

і к п ш і х т и і ш і

х к х х ї х ш т а ш х ш

х х х х тх .

Х ш т ш х х ш х ш

х ш и їх а х ш х н іїх

ХХХХШШХХІШХХХХ

Хх п х х х х іх п х ш х х ї

п х т х х т х х і х ( х х і

х х х х хх хш іх хх хш х х

х х и х т .

\ ш ш х х ш х т х х х

ш ш ш х х т х х ш

Пробтиимн рядок Зірочки у проміжку Лікійка у проміжку

Рис. 10.1. Види заголовків

Тематичний заголовок складається зі слова чи словоспо­

лучення, що відображають тему (зміст) тієї частини тексту, якого

він стосується. Наприклад, «Особистості сучасної історії». Зміст

такого заголовка важливий, оскільки з нього читач розуміє сюжет

наступного тексту. Тематичні заголовки класифікуються за (рис. 10.2):

• приналежністю рубрикаційних частин до основного або

додаткового тексту та виділенням з основного тексту структур­

них елементів видання;

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 433

мірою вторгнення у текст;

композицією.

Тематичні заголовки

ЮЮІСГО

f^ fp e a jp n u K v ia u tT O x n y

Зифао

я п р о ж н я у т г т

З іч л п ц м ін

< ж р ш л ііщ я >

т а у

Заголовки

підрозділів

основного тексті'

Z T X

П ерерив ають

текст

Заголовок ш

іимуцтиту,\і

Заголовок на

спуску над

текстом

оаголовок у

розріз тексту

Заголовок

упідбір тексті'

Шапка — над

всіма матеріалами

або над спускнім

проміжком

Паралельні

тексту

Кватирка —

заголовок-вріз

Маргіналія -

заголовок на

зовнішньому

Схова ні у тексті

— внутрішньо-

текстове

виділення

Заголовки всього

видання

(не належать до

підрозділів

основного тексту ;

Заголовки

ДОДіІІКОВО-

допоміжного тексту

(передмова, всіун.

висновки, додатки,

примітки,

коментарі,

покажчики...)

Виділення ?. тексту Б

о кремі блоки із

заголовками

пояснень, завдань,

підписів, прикладів,

назв документів та

таблиць, імен,

за голов ків-посилань

Рис. 10.2. Класифікація тематичних заголовків

За характером текстового матеріалу тематичні заголовки

поділяються на дві великі групи: такі, що розбивають на частини

основний текст, та заголовки всього видання.

Заголовки основного тексту — це розділи, частини, глави,

параграфи, рубрики, заголовки, підзаголовки, які систематизують

виклад матеріалу видання і дають уявлення про зміст конкретного

фрагменту. Іноді видання складається лише з основного тексту.

Заголовки всього видання складаються не лише з основного змісту

але й вступних за заключних текстів (вступ, від автора, додатки тощо).

До змісту заголовків ставляться такі вимоги:

1. Відповідність заголовка і тексту за змістом. Якщо тематичний

заголовок вужче чи ширше тексту за змістом, це може дезорієн­

тувати читача.

434 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

2. Повнота і конкретизація теми. Заголовок має пояснювати відмін­

ність певного твору від подібних, давати уявлення про його

особливості.

Тематичні заголовки можуть бути однорівневі або багаторів­

неві. Однорівневі заголовки зустрічаються у моновиданнях (збірках

творів одного автора чи виданнях на одну тему), довідкових,

дитячих виданнях, журналах, брошурах. Найчастіше тематичні

заголовки бувають дворівневі: перший рівень вказує на загальну

об'єднувальну ознаку, а другий Рис. 1. — перелік конкретних

творів. Так, приміром, наукові журнали подають назви тематичних

напрямків даної галузі, під якими ідуть статті конкретних авторів

на задану тему. У збірці віршів вищий рівень вказує на тематичний

цикл, а нижчий - назви віршованих творів. Трирівнева тематична

рубрикація може бути розглянута на прикладі підручника.

Приміром, у підручнику з української літератури вищий рівень

вказує на хронологічний період, другий рівень — прізвища авторів,

а третій — їхні конкретні твори.

Окремим підвидом тематичного заголовку є заголовок-

посилання. Такий заголовок найчастіше міститься в кінці текстового

фрагменту і вказує читачеві розділ чи сторінку видання, де

міститься продовження матеріалу або інші матеріали на задану

тематику. Наприклад, «На цю тему можна прочитати на сторінці

5», або «Продовження матеріалу на сторінці 10». Нерідко такі

заголовки сховані у тексті і не виділяються графічно, але їх не

можна віднести до основного чи додаткового тексту. Головна

функція заголовка-посилання — вказати читачеві місцеположення

конкретного матеріалу, зв'язати тексти чи зображення, розміщені

не послідовно, але поєднані змістом.

Нумераційні (1, 2, 3...), літерні (А, Б, В...) або видові (Глава,

Розділ, Частина...) заголовки складаються з номера або літери (в

алфавітній послідовності), що визначає місце в ієрархії системи

рубрикації; або слова, що називає вид заголовка. Вони вживаються

за наявності внутрішньотекстових посилань на заголовки і багато­

рівневій рубрикації, коли заголовки близьких щаблів недостатньо

розрізняються графічно.

Цифри-номера чи літери в проміжку застосовуються у виданнях

художньої літератури з метою відокремити і позначити підрозділи

тексту, тему яких автор не вважав за потрібне позначити словами.

Цифри-номера в абзацному відступі першого абзацу застосо­

вуються у нормативній, технічній, інструктивній, довідковій

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 435

літературі з метою відокремити і позначити абзаци тексту неве­

ликого обсягу або дрібні підрозділи, тема яких визначена старшим

заголовком. Бони відокремлюються від тексту крапкою.

Видові назви заголовків у сполученні з номерами чи літерами

(частина перша, розділ А, глава І) застосовуються у всіх видах видань,

знак параграфа — тільки у технічних, нормативно-інструктивних.

Вони відокремлюють і позначать розділи, тему яких словесно

визначати немає потреби, а вказати на ієрархію необхідно.

Вибір системи нумерації заголовків залежить від виду

видання, виду заголовка та їхніх особливостей. Для нумерації

застосовується чотири системи:

1. Наскрізна по всьому виданню (від першої до останньої сторінки).

Застосовується в усіх видах видань при порівняно нескладній

небагаторівневій рубрикації, коли внутрішньотекстові посилан­

ня робляться на віддалені підрозділи або читач

малопідготовлений.

2. По розділах (всередині кожного розділу своя). Застосовується в

усіх видах видань, якщо розповсюджується лише на частину

заголовка, або при чітко розмежованих частинах видання без

взаємопосилань, або коли видання є збіркою. Вживається для

ненаскрізних заголовків, або інших заголовків, на які немає

посилань у тексті; або у виданнях з мінімальною довідковою

функцією.

3. Багаторівнева індексована (кожен заголовок має цифровий індекс,

який складається з номера старшого рівня і порядкового номера

певного підпорядкованого заголовка, відокремленого крапкою).

Застосовується у наукових, інструктивно-нормативних,

довідкових, навчальних виданнях, виробничих для фахівців;

особливо зручна у колективних монографіях та підручниках.

Кількість рівнів, зазвичай 3 — 4, без урахування заголовків у

підбір до тексту. Вживається для заголовків всіх щаблів, крім

найвищих і найнижчих. Покращує відмінність заголовків різних

рівнів, спрощує підготовку колективних видань, полегшує

редагування при перенумерації.

4. Мішана. Поєднання нумерації по розділах з наскрізною

застосовується, коли заголовки нижніх рівнів зустрічаються не у

кожному розділі, але бажана наскрізна нумерація. Потрібна

також, коли рівнів більше чотирьох і перелік цифр стає важким

для сприйняття (наприклад, 3.1.2.2.2.4). Заголовки вищих рівнів

436 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

літерують, нумерують або позначають видовими означеннями

наскрізь:

Частина перша

Розділ А

Глава перша

1.

1.1.

1.1. 1.

Нумерацію по розділах поєднують з багаторівневою при

чітко розмежованих частинах видання без взаємопосилань і

розгорнутій системі рубрикації.

Архітектоніка всіх розділів видання повинна бути однаковою.

Пропуск одного рівня рубрикації неприпустимий, але найнижчий

рівень може бути відсутній. Заголовку вищого рівня не може бути

підпорядкований лише один підзаголовок.

Німі заголовки не мають назви, а виражаються тільки

графічно — пробільним рядком чи збільшенням проміжку між

фрагментами тексту. Також до німого заголовку належить спуск на

початковій сторінці і проміжок на кінцевій; графічні позначки,

шрифтові знаки, прикраси і орнаменти, що відокремлюють один

підрозділ від іншого; орнаментальну чи сюжетну заставку і

кінцівку. Це найменш змістовний вид заголовка.

Німі заголовки застосовуються:

• для різнорідного, різнотемного матеріалу, об'єднаного спільним

заголовком;

• для текстів, які важко коротко тематично охарактеризувати;

• коли автор свідомо не бажає попереджати читача про зміст

текстової частини;

• для коротких повідомлень у періодичних виданнях;

• мало пов'язаних одна з одною частин тексту;

• для відокремлення певних змістових частин твору, наприклад,

позначення вступу, висновків, коментарів, підсумку, додаткової

інформації.

Вживаються німі заголовки у виданнях художньої літератури,

публіцистиці, документальних, історичних, періодичних видан­

нях, а також у будь-яких виданнях з підрозділами, усередині

яких вступні і заключні частини композиційно не зв'язані з

наступним і попереднім текстом.

Комбінований заголовок складається зі:

• слова чи знака, що визначає рід заголовка;

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 437

• номера чи літери, що вказують місце підрозділу серед однорівневих;

• слова чи словосполучення, що виражають тему заголовка.

Такий заголовок сполучає нумераційний, літерний чи

видовий заголовок із тематичним і застосовується найчастіше.

Тематична частина заголовка дає читачеві більш важливу інфор­

мацію, тому її виділяють сильніше. Але у підручниках нумераційна

частина буває важливішою за тематичну і тому виділяється

яскравіше.

Нумераційно (літерно)-тематичний заголовок складається з

цифри чи літери і тематичної частини, що словесно визначає зміст

заголовка. Наприклад, 2. Освіта. При цьому вид заголовка словесно

не визначений, але розрізнення заголовків різних щаблів завдяки

літерам і цифрам дуже високе.

Видо-нумераційно (літерно)- тематичний заголовок є найбільш

змістовним видом заголовка, оскільки з нього можна дізнатися про

тему, місце і підпорядкованість заголовка не лише за оформлен­

ням, але й позначенням. Наприклад, Книга четверта. Поліграфія.

Система нумерації аналогічна до нумераційних заголовків:

1. Наскрізна по всьому виданню (від першої до останньої сторінки).

Така нумерація може стосуватися лише одного рівня рубрикації,

а інші рівні — тематичні, марковані чи німі. Приміром, нумеру­

ються лише великі блоки, або параграфи. В інших випадках

нумерується лише другий-третій рівень рубрикації, а вищий

рівень — тематичний.

2. За розділами (всередині кожного розділу своя). При цьому

розділи можуть нумераційними, тематичними, нумераційно-

тематичними, видо-нумераційно-тематичними. Іноді така нуме­

рація буває складною — в межах частин нумеруються розділи, в

межах розділів — глави, а в межах глав — параграфи.

3. Багаторівнева індексована (кожен заголовок має цифровий індекс,

який складається з номера старшого рівня і порядкового номера

певного підпорядкованого заголовка, відокремленого крапкою).

Може бути як простою, так і дуже складною.

4. Змішана. Поєднання нумерації за розділами з наскрізною

нумерацією застосовується, коли заголовки нижчих рівнів

зустрічаються не у кожному розділі, але бажана наскрізна

нумерація. Поєднання багаторівневої з наскрізною нумерацією

варто вживати, коли рівнів більше чотирьох і перелік цифр стає

надто важким для сприйняття (наприклад, 3.1.2.2.2.4).

438 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

У деяких випадках нумеруються не всі рівні рубрикації,

приміром, лише перший, або всі, крім останнього рівня.

Складені заголовки, що утворюють комплекс (заголовковий

комплекс), є тематичними і поєднують, крім основного заголовка,

підзаголовок, .лід, вріз, рубрику, узагальнення, німі заголовки.

Підзаголовки бувають основними, внутрішніми, щдзаголовками-

продовженням основного заголовку. Основний підзаголовок допов­

нює та деталізує основний заголовок або продовжує його. Такий

підзаголовок додається до заголовка або як текст у круглих дужках,

або як самостійна частина (окремими рядками), що графічно

відрізняється від заголовка зменшеним кеглем, іншою гарнітурою.

Бони поліпшують загальний вигляд сторінки і створюють плавний

перехід від однієї теми до іншої, підсилюють візуальний контраст

публікації. Наприклад:

Українська рукописна книга (сер. IX — сер. X ст.)

або

Українська рукописна книга

сер. IX — сер. X ст.

Заголовок-продовження найчастіше застосовується у періодичних

виданнях при довгих заголовках. Оскільки довгий заголовок,

складений великим кеглем, погано читається, його розбивають на

частини: більшими літерами складають 2-3 слова, а продовження

переносять на наступний рядок зі зниженим кеглем. Наприклад:

Стати юристом можна лише за півгодини

або

Стати юристом

можна лише за півгодини

Внутрішні підзаголовки поясняють читачеві структуру пуб­

лікації, конкретизують тему, візуально розбивають безперервний

текст на підтеми і можуть вказувати на відносну важливість текстових

фрагментів, яким передують. Розбиття інформації на зручні для

сприйняття фрагменти допомагає читачеві швидко знаходити

потрібну інформацію і перервати читання у зручний момент.

Підзаголовок може бути розгорнутим, містити кілька речень,

бути стислим вступом, попереднім описом, виділеним графічно на

початку основного тексту. Такий розгорнутий підзаголовок має

назву лід, найчастіше вживається у періодичних виданнях і може

стосуватися як окремого матеріалу, так і добірки. Мета і форма

цього підзаголовка залежать від концепції видання.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 439

Вріз — стисле повідомлення, яке пояснює або коментує

текстовий матеріал і розміщене в окремому текстовому блоці

посередині текстових шпальт, виділеному графічним способом:

декоративни- ми елементами, відмінним форматом набору, іншою

гарнітурою чи кеглем тощо. Іноді у цій ролі виступає коментар

автора або фахівця з певної проблеми, цитата, висновки, додаткова

або пояснювальна інформація, яка може супроводжуватися фотографією.

Extract — підвид врізу, виділена цитата. Фрагмент тексту,

складений спеціальним способом серед основного тексту.

Рубрика як складова заголовкового комплексу періодичного

видання узагальнює, конкретизує тематику матеріалу і складається

з одного-двох слів, наприклад, «Економіка», «Будьмо здорові!»,

«Видатні особи». їх можна класифікувати за періодичністю, гра­

фічним оформленням та композиційним виконанням.

При верстці різнопланового багатосторінкового документа

використовують узагальнення (Kickers) — короткі фрази, розташо­

вані перед основним заголовком, що пояснюють його. Узагальнен­

ня може пов'язувати задану заголовком тему зі змістом інших

статей чи з вже відомою інформацією. Іноді заголовки оформляють

у вигляді узагальнень.

У періодичних виданнях також застосовується шапка - заголовок

на ширину сторінки, що накриває собою кілька матеріалів із

власними заголовками. Часто у ролі шапки виступає назва тематич­

ної сторінки.

Заголовки-перєліки, або компендіум (від лат. compendium —

збереження, скорочення), дають коротку анотацію змісту чи основ­

ні положення теми, з яких читач перед початком читання може

дізнатися про послідовність розкриття змісту. Також переліком

подаються назви параграфів. Наприклад, Про зміст та живопис. —

Слово та зображення. — Про довічний сюжет. Перелік підзаголов­

ків міститься на шмуцтитулі, на спускній сторінці, або після

основного заголовка і не має номерів сторінок. У виданнях худож­

ньої і науково-популярної літератури такий перелік загострює

цікавість читача.

У наукових виданнях назву розділу корисно супроводжувати

переліком основних питань, навіть якщо вони відсутні у заголов­

ках. їх поміщають після основного заголовка, відокремлюючи від

нього крапкою і тире. Такий докладний зміст економить час читача

в пошуку потрібного матеріалу по тексту видання. Біля назви глави

440 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

вказують сторінки її початку і закінчення. Наприклад, Глава V.

Джерела й історіографія Древнього Єгипту... 134 — 160 Античні

автори — 134. Історія археологічних відкриттів — 158.

1.2. Класифікація заголовків за способами оформлення

Прийоми оформлення заголовків у періодичних та неперіо­

дичних виданнях складаються з:

• розміщення на сторінці;

• способу взаємодії із текстом;

• шрифтового оформлення, вирівнювання рядків;

• способу виконання, застосування декоративних елементів,

іншого кольору.

Вибір оформлення заголовків залежить від кількості рівнів

ієрархії, виду видання, формату набору, виду і розміру спуска,

кегля тексту.

За місцем заголовка на сторінці і способом взаємодії з текстом

заголовки поділяються на (рис. 10.3):

г д е ж

Рис. 10.3. Способи оформлення заголовків

• заголовок на окремій сторінці (шмуцтитул);

• заголовок шапкою, на спуску або над текстом (а — б);

• заголовок в окремому рядку (різних форм залежно від вирівню­

вання) (б —г);

• заголовок у підбір до тексту — виділення всередині тексту;

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 441

• заголовки-врізи — на полях (маргіналії, ліхтарики) або врізані у

текстовий блок кватиркою (е—ж)

• схований у тексті заголовок.

Вибір того чи іншого способу оформлення заголовка має

бути узгоджений із попереднім і наступним рівнем. Адже кожний

з перелічених видів займає своє місце в ієрархії системи рубрикації.

В цілому цю ієрархічну підпорядкованість можна схематично

подати у такому вигляді (рис. 10.4):

Шмуцтитул

і

Шапка

і

Заголовок на спуску

і

Заголовок у розріз до тексту з верхнім та нижнім проміжком

І

Заголовок у розріз до тексту без відбиттів чи тільки з верхнім відбиттям

і

Заголовок з абзацного відступу у підбір з текстом з верхнім абзацним

відбиттям

і

Заголовок з абзацного відступу у підбір з текстом і звичайним

інтерліньяжем

і

Кватирка Ліхтарик

і

Внутрішньотекстове виділення

Рис. 10.4. Ієрархія заголовків

Отже, заголовок, винесений на окрему сторінку (шмуц­

титул), незалежно від кегля і накреслення шрифту, старше всіх

інших заголовків. Заголовок, поставлений «шапкою» на спускній

сторінці, важливіший від усіх інших заголовків на сторінці.

Заголовки урозріз вище за заголовки, складені у підбір.

Шмуцтитул — заголовок вищого рівня рубрикації на окре­

мій сторінці, найчастіше — правій з пустим оборотом. Нерідко тут

розміщують ілюстрацію, епіграф, важливі довідкові відомості,

перелік (компендіум). Шмуцтитул застосовується:

- у збірках кількох великих творів ( мета — чітко відокремити твори);

442 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

- якщо твір має кілька великих за обсягом частин із самостійним

значенням (мета - відокремити частини для зручності користування);

- при складній системі рубрикації (мета — скоротити кількість

ступенів рубрикації всередині частин для кращого графічного

розмежування рівнів);

- для журнальної рубрикації (мета — чітко розмежувати рубрики);

- у виданнях зі значною довідково-допоміжною текстовою

частиною (мета — відокремити основний текст від довідково-

допоміжного, полегшити пошук відомостей у коментарях,

примітках, словниках тощо).

Шмуцтитули складно застосовувати у виданнях великого

формату і за наявності значної кількості заголовків вищого рівня

через неекономність видання. Крім цього, складність застосування

шмуцтитулу пов'язана з його традиційним розташуванням на

правій непарній сторінці розвороту, що викликає необхідність

точного посторінкового розрахунку тексту оригіналу, щоб текст

попереднього розділу закінчувався на лівій сторінці розвороту

навпроти шмуцтитулу.

На необхідність шмуціитулу може вказати автор чи художник —

якщо за задумом оформлення кожен розділ має починатися

ілюстрацією.

При розмітці заголовку на шмуцтитулі на оригіналі пишуть:

"На наступну непарну сторінку, зворот пустий", а на наступній

текстовій сторінці: "Почати з наступної непарної сторінки". Коли

шмуцтитул розташовують на парних сторінках, необхідно

зазначити: "Шмуцтитул на наступну парну сторінку".

Шапка — заголовок вгорі сторінки над всіма текстовими

шпальтами та іншими заголовками з проміжком до наступного тексту.

Інколи заголовок-шапка заміняє у виданні шмуцтитул. Застосовується:

- у неперіодичних виданнях, що складаються з творів зі складною

багаторівневою рубрикацією (мета — скоротити кількість

заголовків у розріз до тексту і для кращого графічного

розрізнення кожного рівня);

- у періодичних виданнях — назва тематичної сторінки (мета —

об'єднати кілька матеріалів на одну тему, чи поєднати всі

елементи розвороту);

- для віршованих творів, кожен з яких має різний обсяг;

- у збірках, об'єднаних у цикли (мета — виразне подання кожного

твору збірки);

- у газетах як верхній колонтитул з назвою тематичної сторінки,

виділений рамкою чи лінійкою на ширину формату набору.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 443

Основний текст після шапки, зазвичай, починається зі спуску.

Розмір спуску, у т. ч. шапка, по всьому виданню має бути однако­

вим. Заголовок-шапка, з лінійкою або без неї, має властивості

заставки. При розмітці біля нього пишуть: "У верх сторінки" та

показують розмір спуску з урахуванням заголовку. Колонтитул на

таких сторінках не ставлять.

Під шапкою може бути розміщений заголовок у спускному

проміжку. Розміщують його нижче шапки, але не над основним

текстом безпосередньо, а з помітним відбиттям від нього. Такий

заголовок охоплює весь текст до наступної спускної сторінки, на

якій у такий самий спосіб розташований заголовок цього самого

рівня рубрикації. Він застосовується при великій кількості ступенів

рубрикації, коли лише шрифтових відокремлень заголовків різних

ступенів не вистачає для розуміння їхнього логічного зв'язку і

співпідпорядкованості.

Заголовок зі спуском починає розділи, розміщується на почат­

кових сторінках над текстом із відступом від верхньої межі

сторінки. Такий заголовок застосовується:

- у виданнях творів зі складною багаторівневою рубрикацією

(мета — скоротити кількість заголовків урозріз до тексту для

кращого графічного розрізнення кожного рівня);

- у збірках творів різних авторів або статей одного автора (мета —

розмежування творів);

- для віршованих творів або у виданнях малого формату.

Чим більше відділений заголовок на спуску від тексту, тим

різкіше підкреслюється його значимість, тому він складається

гарнітурою і кеглем інших рівнів рубрикації. Способи оформлення

спусків розглядаються у розділі 9.

Заголовки без спуску з проміжками на кінцевих сторінках застосо­

вують при великій кількості заголовків високого рівня для економії

паперу. Тоді розділи на початкових сторінках не мають спуску, а

кінцеві сторінки заповнюються текстом не повністю.

Заголовок упідверстку, у розріз до тексту розміщується окре­

мим рядком після закінчення попереднього матеріалу перед

початком першого абзацу наступного, до якого він належить. Так

розташовують заголовки другого-третього рівнів рубрикації, коли

нема необхідності чітко відокремлювати сусідні розділи, або для

заголовків рівня, який часто зустрічається у виданні. Заголовки

упідверстку повинні чітко відрізнятися від основного тексту, тому

444 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

друкуються шрифтами різної насиченості, більшого кегля,

контрастної гарнітури.

Такі заголовки складають у кілька способів:

• з верхнім та нижнім проміжком;

• без відбитгів;

• тільки з верхнім відбиттям.

Вирівнювання заголовків окремим рядком підпорядко­

вується загальному принципу оформлення видання. Проміжок над

заголовком має бути у півтора рази більшим за нижній. При цьому

загальна висота заголовка разом із проміжками має дорівнювати

висоті цілої кількості рядків, щоб усі сторінки мали однакову

висоту. Наприклад, якщо текст та заголовок надруковані 10 кеглем,

тоді проміжок дорівнює 20 п., із них зверху 12, знизу — 8 п. Два

підпорядкованих заголовка впідверсгку можуть йти один за одним,

але відрізнятися графічними характеристиками шрифту. Тоді

найменший проміжок відокремлює заголовок найнижчого рівня,

а найбільший — попередній текст.

Усі підрозділи із заголовками в розріз тексту різних щаблів

верстаються поспіль, без кінцевих і спускних проміжків, що

сприятливо позначається на ємності друкованого аркуша.

Заголовок у підбір до тексту розташовується в одному рядку із

текстом із таким самим відступом, як всі абзаци. Застосовується для

заголовків низького рівня (до кількох на одну сторінку), при поділі

твору на ма^ленькі логічні частини. Часто вживається у довідкових,

навчальних, виробничо-практичних виданнях, журналах і газетах.

Між такими заголовками може бути своя підпорядкованість, адже

вони складаються у два способи:

• з верхнім абзацним відбиттям;

• із звичайним інтерліньяжем.

Заголовок складається, зазвичай, жирним шрифтом основної

гарнітури, іноді розріджено, із підкресленням чи курсивом.

Відокремлюється від наступного тексту крапкою. Такі заголовки

значно економлять папір, адже вони не вимагають додаткової площі.

Заголовки-врізи бувають двох видів:

• маргіналії, або ліхтарики;

• кватирка.

Маргіналії, ліхтарики — заголовки, розташовані на полях,

частіше зовнішніх бокових. їх можна застосовувати тільки при

широких зовнішніх полях. Мета такого заголовку — чітко відокре­

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 445

мити заголовки від тексту для спрощення пошуку довідкових

відомостей; використати поля, відведені під ілюстрації; не

розривати заголовками виклад тексту. Застосовуються:

- для заголовків другого і нижче рівнів у навчальних і довідкових

виданнях;

- при різноманітному за змістом текстовому матеріалі або для

того, щоб заголовки не порушували монолітність тексту. Необхід­

ність маргіналій може бути обумовлена тим, що заголовки мають

вигляд тез, стислого пояснення тексту, довідкових даних.

При застосуванні маргіналій необхідно передбачити можли­

вість розташування на широких полях зображень, прикладів,

додаткової інформації тощо. Недоліком таких заголовків є значні

витрати паперу через зменшення формату набору основного

тексту і, отже, зниження ємності друкованого аркуша.

Формат заголовків-врізів залежить від ширини формату

набору і загального задуму оформлення. Друкуються маргіналії

шрифтом зменшеного кегля світлої насиченості. Найкраще вони

виглядають при вирівнюванні до межі тексту. Між текстом маргі­

налії й основним текстом повинен бути проміжок не менше 6 п.

Перші рядки тексту цього заголовка розташовують на лінії

першого рядка тексту, до якого вони належать. Сам текст може

відокремлюватися від попереднього абзацу збільшеним проміж­

ком, або складатися без відступу.

Кватирка — заголовок в оборку, або врізаний у текст. Його

мета — не переривати виклад змісту, позначити заголовками

основні пункти твору, щоб читач міг легко їх відшукати, але вони

не відволікали від читання. Застосовується у навчальних виданнях

для полегшення запам'ятовування матеріалу. Часто вживається у

технічних текстах, у газетах чи журналах між текстовими

шпальтами, або у вигляді ліду, складеного на дві шпальти.

Кватирка верстається окремим текстовим блоком, який

обтікає текст. Цей блок може обмежуватися рамкою, лінійками,

проміжками. Кватирка вимагає достатньої ширини сторінки,

оскільки вона не може займати більше У\ ширини формату набору.

Текст заголовка-кватирки розбивають на рядки за змістом без

переносів і розташовують лише окремими рядками посередині

висоти блоку, відведеного для нього. Для виділення застосовується

контрастний шрифт, найчастіше жирного накреслення, і збільше­

ний інтерліньяж. Кватирка має бути оточена текстом зверху і знизу

446 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

не менш як трьома рядками тексту на формат набору. В рядку

безпосередньо поряд з кватиркою прибирають абзацний відступ

тексту.

Сховані у тексті заголовки ще називають внутрішньо-

текстовими заголовками. Такі заголовки, зазвичай, не виносяться у

зміст, вони лише позначають перехід від однієї теми до іншої.

Застосовують сховані у текст заголовки:

• у виданнях з великою кількістю рівнів рубрикації (10 і більше),

коли використані всі види заголовків;

• за необхідності розбити підзаголовками текст, що має заголовок

кватиркою чи маргіналією, адже в цьому випадку жоден інший

вид заголовків застосуватися не може;

• у виданнях із дрібними параграфами (на кожній сторінці чи по

кілька на сторінку);

• для економії паперу;

• коли небажано розбивати текст на підрозділи, щоб не дробити

його, а позначення нової теми необхідне.

Внутрішньотекстові заголовки найчастіше виділяються

редактором, адже автор не завжди вважає за потрібне дробити

текст.

Перелічені вади заголовків можна класифікувати відповідно

до їх взаємодії із текстом на:

• Заголовки, що переривають текст: шмуцтитул, шапка, заголовок

на спуску, у розріз до тексту, заголовок з абзацного відступу

окремим рядком і в підбір з наступним текстом. Вони, відокрем­

люючи фрагменти тексту, надають їм дещо самостійний харак­

тер і змушують читача робити паузу.

• Заголовки, паралельні тексту, кватирки і ліхтарики. Вони не

переривають текст, лише вказують, де закінчується одна зміс­

това частина і розпочинається інша.

• Заголовки всередині тексту, внутрішньотекстові виділення. Вони

дають можливість читачеві, не відволікаючись від тексту,

розуміти його структуру.

Заголовки, що переривають текст, складають двома спосо­

бами: безспускним та спускним.

Безспускна система рубрикації — складання заголовків упід-

верстку, послідовно без спускних та кінцевих проміжків. Це дає

змогу зекономити папір, але знижує зручність користування

виданням, рівні заголовків гірше розрізняються. Така система

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 447

застосовується у виданнях з нескладною рубрикацією (не більше 4

рівнів), збірках невеликих творів (оповідань, віршів, статей).

Спускна система рубрикації — складання заголовків з відсту­

пом зверху. Застосовується у виданнях з багаторівневою системою

рубрикації і малим форматом. В проміжках кінцевих сторінок іноді

розміщують довідкові відомості, коментарі, списки літератури.

Шрифтове оформлення вибирається відповідно до значення

заголовка в ієрархії і ролі у заголовковому комплексі. Промовис­

тість рубрикації досягається різноманітними прийомами компози­

ційного розташування заголовків, а також застосуванням для

суміжних заголовків контрастних за розміром вічка і малюнком

шрифтів. Для більш яскравого вираження співпідпорядкованості

заголовки розташовують з різним вирівнюванням.

Насамперед, зміст заголовка, потім його формат і форма

визначають конкретну гарнітуру, якою може бути складений

заголовок. Шрифти різняться не тільки зручністю читання, але й

по-різному психологічно впливають на читача.

В основі використання шрифтів для заголовків всіх рівнів

лежать два принципи — подібності та контрасту: протиставленням

шрифту заголовка і підзаголовка, т ексту та врізу. Контраст виража­

ється в щільності шрифту, накресленні та розмірах. Заголовки,

розташовані поряд, мають полярні характеристики за кеглем та

накресленням. Одноманітність шрифтів призводить до значен­

нєвого злиття заголовків, особливо якщо вони не розділені текстом,

лінійками чи рамкою.

За способом виконання заголовкові компоненти поділяються

на шрифтові й зображальні. Шрифтові заголовки виділяються

збільшеними проміжками, відкреслюються лінійками, рамками,

встановлюються на плашках, виворотках, поверх зображень.

Зображальні заголовкові компоненти поділяються на три групи

[146, С. 152-153]:

• текстові — мальованими літерами;

• символічні — у вигляді емблеми, логотипу;

• комбіновані або зображально-текстові — монтаж із літер і

зображень.

Зображення в заголовках виконує роль пізнавального знака.

Зображальний заголовок є сильним засобом виділення, він

сприймається на рівні ілюстрацій, тому використовується на

шмуцтитулах, перших сторінках періодичних видань у анонсах,

448 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

рубриках. Текст зображального заголовка складається шрифтом з

простим малюнком, але може розміщуватися по колу, хвилястій

лінії, трикутнику тощо.

Текстово-зображальні заголовки мають вигляд літер візерун­

частої, мальованої форми, поєднуються з простими геометрич­

ними фігурами: зірками, лініями, прямокутниками. Вони одно­

часно розкривають суть матеріалу з двох боків: зображення є

символом, прапорцем, візитною карткою, відображенням основної

ідеї, а текст пояснює зображення. Скажімо, якщо текстова частина

комбінованого заголовка «В Україні», то зображення символізує

карту України, якщо — «У світі», тоді зображення у вигляді глобуса.

Заголовок повністю або частково може стояти поверх

зображення. Тоді він має бути складений контрастним насиченим

шрифтом, вивороткою або з контуром.

Вибір того чи іншого способу оформлення заголовків

визначається, насамперед, цільовим та читацьким призначенням і

має бути уніфікованим по всьому виданню.

1.3. Структуризація твору, ієрархічна підпорядкованість

заголовків

Структура документа відбивається в рубрикації і змісті.

П о д іл твору на частини, тобто структурування матеріалу має бути

обгрунтованим — відповідно до однієї підстави поділу, ознаки,

принципу. Тематичні частини твору мають видові розходження,

що і є підставою для їх приналежності до різних груп. Редактор при

аналізі авторського твору звертає увагу на спосіб розкриття теми,

при цьому виключається перехрещування і повторення фактів в

різних підрозділах твору. Частини публікації мають бути логічно

пов'язані, але не повторюватися.

Логічність структури твору виявляють на основі заголовків

2 — 5 найбільших розділів. їх розбивають на підрозділи, і так до

найменших пунктів. Кожна частина, з одного боку, є самостійною,

має завершений смисл, в ній виявляються свої складові частини, а

3 іншого боку, займає визначене місце у складі цілого твору, є

логічним продовженням попередньої частини і містить відомості,

потрібні для розуміння наступних частин. Логічний поділ видання

на частини має бути розмірним. Бажано, щоб всі розділи були

приблизно однакового обсягу. При цьому тема повинна бути

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 449

цілком розкрита, всі цілі, поставлені у вступній частині, досягнуті.

Нерозмірність частин буває доцільною через необхідність роз­

глянути окремі питання докладніше чи за наявності цікавого

матеріалу великого обсягу.

Наявність рубрикації і обсяг заголовків визначаються

специфікою теми твору, виду літератури, жанру, обсягу, цільового

призначення і читацької адреси видання. Чим складніше зміст і

характер зв'язків між фактами, тим складніше рубрикація. Чим

менше підготовлений читач, тим простіше структура видання, у

наукових, довідкових, навчальних книгах поміщають докладний

зміст.

Найменшою рубрикаційно-композиційною частиною твору

є абзац. Речення в одному абзаці становлять значеннєву єдність.

Процес читання й осмислення літературного матеріалу залежать

від розміру і значеннєвої єдності абзаців. У процесі аналізу твору

редактор визначає, по-перше, правильність абзацного поділу з

логіко-значеинєвої точки зору у межах окремих фрагментів і твору

загалом і, по-друге, відповідність поділу специфіці предмета,

розглянутого в творі, виду літератури, жанру твору, цільовому

призначенню і читацькому призначенню видання. Крім цього,

відповідно до призначення видання редактор визначає необхід­

ність виділень всередині абзацу.

Кількість рядків абзацу обумовлюється не лише змістом, але

й читацьким призначенням видання. Так, короткі абзаци перева­

жають у шкільних підручниках. Однак дрібні абзаци утруднюють

читання й осмислення літературного чи аналітичного матеріалу.

При читанні фіксується реакція на абзац, тобто миттєва природня

зупинка читача при переході до нового абзацу. Численні необ­

грунтовані змістом зупинки такого роду призводять до розсіювання уваги.

Більшість недоліків композиції твору і системи рубрикації

пояснюються порушенням вимог основних законів логіки. До

найбільш розповсюджених недоліків композиції належать:

• неправильний поділ твору на найбільші структурні частини;

• неточна класифікація фактичного матеріалу;

• вихід за межі теми, неповне її розкриття;

• несумірність частин;

• перехрещування і взаємопоглинання матеріалу, повторення;

• безсистемний виклад;

• порушені логічні зв'язки між частинами;

450 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

• невірна чи недоцільна послідовність частин;

• невдале розбиття тексту на абзаци.

Структура тексту дає можливість виробити систему рубри­

кації із урахуванням видів тексту. За цим принципом розрізняють

заголовки двох рівнів:

1. Заголовки основного тексту утворюють єдину систему, в якій

усі заголовки взаємозалежні і супідрядні один з одним.

2. Заголовки довідково-допоміжних текстів (передмова, зміст, пи­

тання для самоперевірки, методичні рекомендації, додатки,

коментарі) утворюють другу систему рубрикації, безпосередньо

не пов'язану з заголовками першої системи. Вони можуть мати

власну ієрархію і оформлення.

Заголовки таблиць, внутрішньотекстових прикладів, додатків,

зазвичай, не є самостійними рубрикаційними одиницями, .лише

виділяють у тексті додаткові матеріали, полегшуючи їх пошук.

Технічний редактор починає свою роботу над заголовками зі

створення робочого змісту, в якому вказуються щаблі підпоряд­

кованості заголовків і їхнє оформлення (шрифтове, композиційне

або графічне). Вимога логічної підпорядкованості досягається, якщо:

1. Жоден заголовок одного щаблю не входить за змістом у

попередній рівень того самого щаблю. Інакше заголовки різної

значущості стають рівнозначними.

2. Жоден із підпорядкованих заголовків не виходить за межі обсягу

змісту підпорядкованого заголовка. Інакше заголовки одного

рівня стають підпорядкованими. Підзаголовки мають розкри­

вати зміст заголовка і не виходити за його межі. Інакше або

старший заголовок вужче, ніж повинен бути, і його треба

розширити, або для частини підзаголовків необхідний заголовок

вищого рівня, або від загального заголовка слід відмовитися.

3. Кількість підпорядкованих заголовків більше одного. Один

підпорядкований заголовок означає або текстову частину без

заголовка, або рівнозначність сусідніх рівнів.

4. Рівнозначні заголовки відповідають однаковому щаблю по

всьому змісту і однаково оформлені.

Для перевірки відповідності заголовків ієрархічній системі

рубрикації видання зіставляють за змістом та значимістю

однорівневі заголовки. Якщо один заголовок входить до змісту

іншого — підпорядкованість порушена. Крім цього, заголовок

вищого рівня співвідносять з усіма підлеглими на наявність під­

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 451

заголовків, що не входять до змісту старшого заголовка. Головне —

будь-який заголовок має відповідати тексту, і навпаки. Отже, для

уникнення логічних помилок у підпорядкованості заголовків

зіставляють:

• м т пчіки одного рівня: спочатку першого, потім другого;

• кожен підпорядкований заголовок з вищим рівнем;

• (.»головки одного рівня з усіма заголовками сусіднього рівня:

шукають у різних частинах робочого змісту рівнозначні заголов­

ки на різних рівнях;

• рівнозначні за обсягом тексту частини.

Підпорядкованість номерів, літер та видових назв здійсню­

ють за таким принципом:

Ну мера дія 1 лїтврація Приклади Вивозі назви Паиклади

1 Частина 1 Том (Книга) То« перший

А Розділ А Частина Частина перша

1 Глдыа 1 Ро4Ци1 Ри^ціл А

1ї Тематичний заголовок Глаз« Глава 1

*) А) Тематичний! ЖітпГЯЛК § §1

Кількість заголовків одного рівня, з'єднаних заголовком стар­

шого рівня не повинна перевищувати 7 ± 2 . Якщо підзаголовків

більше, потрібно або ввести додаткову ступінь рубрикації, або з

одного зробити два.

Для зменшення кількості рівнів системи рубрикації можна:

а) зняти заголовок вищого рівня і повторювати його у заголовках

нижчого рівня;

б) відмовитися від заголовків вищого чи нижчого рівнів шляхом

переробки тексту;

в) доповнити нумераційний заголовок літерою, наприклад , 2.1А.

Для збільшення кількості рівнів рубрикації слід:

а) об'єднати декілька заголовків узагальнюючим;

б) дати назви частинам тексту, не розбитим заголовками і у такий

спосіб увести додатковий рівень рубрикації.

1.4. Розмітка заголовків в оригіналі й у робочому змісті

Ієрархічний принцип рубрикації видання розробляється і

перевіряється за допомогою робочого змісту, в ньому письмово

фіксується логічне дослідження композиції.

452 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

Робочий зміст — перелік усіх без винятку заголовків, що роз­

ташовуються окремими рядками, від найвищих до найдрібніших

(внутрішньотексіових виділень). Заголовки кожного рівня починаються

від однієї вертикалі. Робочий зміст демонструє підпорядкованість

заголовків, композицію видання, відображену в рубрикації, схема­

тичну будову твору.

Встановлення підпорядкованості — завдання технічного

редактора. Він підраховує кількість рівнів заголовків і для кожного

зазначає графічні параметри:

• шрифтові характеристики (гарнітура, кегль, насиченість,

проміжки, колір, ефекти);

• місцерозташування (шмуцгиіул, шапка, спуск, окремий рядок тощо);

• вирівнювання.

За великої кількості щаблів рубрикації використовують

додаткові оформлювальні засоби: декоративні елементи, шрифтові

чи мальовані зображення, кольори.

Іноді заголовки-внутрішньотекстові виділення переносять у

заголовки в підбір з текстом, чи навпаки. Так досягається уніфіко-

ваність рубрикації будь-якої складності. При цьому кеглі шрифтів

повинні бути найбільшими у заголовку першого рівня. Саме тому

проект оформлення реалізують лише після остаточного з'ясування

системи рубрикації.

За цільовим призначенням розрізняють два види робочого

змісту:

1) редакційний, який складають автор і редактор для перевірки

логічності рубрикації і композиції, виправлення їх при

порушенні;

2 ) оформлювальний, який редактор розмічає до набору і верстки

після уточнення з автором композиції і рубрикації; по ньому

перевіряють відповідність заголовків у тексті.

Заголовки одного рівня починають від однієї вертикалі.

Заголовки нижчих рівнів складають з однаковим відступом щодо

вищого рівня. Біля кожного заголовка вказують, до якої сторінки

тексту він належить. Так, заголовки 1-го рівня складають від

крайньої лівої вертикальної лінійки, позначеною римською

цифрою І; заголовки 2 -го рівня — від другої вертикальної лінійки,

позначеною цифрою II і т.п. Вертикальні лінійки всіх рівнів

відкреслюються на кожній сторінці робочого змісту, незалежно від

того, чи є на сторінці заголовки всіх рівнів. Якщо певний рівень

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 453

рубрикації пропущений для розділу, у робочому змісті однак цей

рівень відкреслюється вертикальною лінійкою. Ліворуч набирають

перелік рубрик і їхньої назви, праворуч — цифри, що вказують

сторінки, на яких відповідні заголовки знаходяться в тексті книги.

Цифри вирівнюють по правій межі, після цифри крапку не

ставлять.

Наприклад:

1 Розділ 1. Тематичний заголовок

1! Глава‘ . Тематичний заголовок

III 1.1. Тематичний заголовок

111 1.2. Тематичний заголовок

ІІ Глава 2. Тематичний заголовок

III 2.1. Тематичний заголовок

IV 2.1.1. Тематичний заголовок

IV 2.1.2. Тематичний заголовок

III 2.2. Тематичний заголовок

1 Розділ 2. Тематичним заголовок

Для збірок статей різних авторів робочий зміст складають

окремо для кожної статті, оскільки вони мають власну систему

рубрикації.

Останній етап оформлення заголовків — їхня розмітка, а саме:

• зазначення гарнітури і кегля шрифту, яким буде складений

заголовок;

• розбиття довгих заголовків на рядки відповідно до змісту;

• вирівнювання проміжків між літерами (особливо в шрифтах

великих кеглів);

• уточнення відбиття заголовків від тексту;

• вказівка способу вирівнювання.

Розмітка заголовків полягає в тому, що їх розбивають на

логічно закінчені рядки, які займають обраний формат, біля кож­

ного вказують гарнітуру, кегль і накреслення шрифту. Після цього

визначають кількість рядків заголовку, інтерліньяж, проміжки над

та під заголовком. При цьому враховують кегль основного тексту

для узгодження лінійності рядків. Правильність розмітки заголов­

ків залежить від точності побудови робочого змісту, що визначає

візуальну залежність заголовків. Адже кожен наступний рівень має

454 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

бути слабкішим за насиченістю від попереднього рівня, а останній

рівень — сильніший за основний текст.

Заголовки у підбір до тексту підкреслюють і на полях вказу­

ють їх характеристики. Для їхнього оформлення використовують

внутрішньогарнітурні виділення (напівжирний, курсив, розрядка).

Заголовок шапкою чи на спуску позначається словами «у

верх сторінки» із зазначенням розміру спуску разом із заголовком.

Правильно побудований заголовковий комплекс створює

естетично виразне, гармонійне, цілісне, містке за змістом і стисле та

яскраве за формою видання з максимально чіткою структурою.

1.4.1. Шрифтове оформлення заголовків

Гарнітуру та кегль шрифту обирають відповідно до міри спів-

підпорядкованосгі заголовків. їх обирають таким чином, щоб:

1 ) шрифт відповідав типу видання і загальному стилю оформ­

лення;

2) співпідпорядкованість заголовків була виражена максимально

точно.

Сила, виразність і чіткість заголовків залежить від площі, яку

вони займають. А площа заголовка — це кегль, тобто висота рядка

титульного шрифту, та кількість рядків заголовка. На розмір літер

впливає обсяг тексту заголовку і довжина рядків, але насамперед —

формат видання, кегль шрифту основного тексту. Чим більший

формат видання, тим більший кегль можна використовувати для

оформлення заголовків. Для багатошпальтних текстів застосовують

шрифт більшого кегля, ніж для тексту такого самого обсягу, але

одношпальтного; для короткого повідомлення на 10 — 15 рядків

використовують менший кегль, ніж для великої етапі.

Для оформлення заголовків використовують шрифти кеглів

від 6 до 40 п. різних накреслень малими та великими. Приміром,

на титулі підручників використовують шрифт кеглем 20 п. і більше

[10]. Кеглі заголовків обирають на основі принципу подоби й

контрасту. Приміром, сусідні матеріали в періодичних виданнях

мають контрастні, а матеріали добірки чи рівнозначні статті —

однакові кеглі заголовків. Заголовок, складений більшим шриф­

том, виділяється сильніше, якщо сусідні заголовки мають дрібні

шрифти.

Від кількості рівнів рубрикації залежить кількість застосо­

вуваних гарнітур шрифтів. При виборі гарнітури враховують

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 455

підпорядкованість шрифтів різних накреслень, інтенсивність

штрихів шрифту. Шрифтова підпорядкованість заголовків відпо­

відає таким правилам:

• Складання великими — малими: напівжирний — напівжирний

курсив — курсив — світлий.

• Шрифт більшого кегля старше шрифту меншого кегля. Проте

в суміжних кеглях із різницею не більше 2-х пунктів (наприклад

кг. 8 і 1 0 ) складання великими літерами меншого кегля старше

складання малими більшого кегля (наприклад, великі літери

напівжирний 8 кегля старше малих літер напівжирного

1 0 кегля).

Основний текст, підзаголовки і заголовки співвідносяться

1 :1 ,3 :2 , тобто підзаголовок в 1,3 рази контрастніше, ніж основний

текст, заголовок — у два рази контрастніше, ніж текст. Подібне

правило може бути застосоване для кеглів шрифтів, насиченості,

гарнітур, проміжків. Так, якщо заголовок складений шрифтом

28 її., дня підзаголовка обирають 18 п. при кеглі основного тексту 14

м. Рубрика співвідноситься із заголовком та підзаголовком за таким

самим принципом. Кожен з наступних рівнів заголовків складають

шрифтом, на 2 п. меншим за попередній. За необхідності під­

силити виділення застосовують декоративні елементи.

Більшість заголовкових компонентів складається шрифтами

напівжирного і жирного накреслень, що пов'язано з їх функціями.

Проте це обмежує можливості виділення, тому, відповідно до

принципу подоби та контрасту, напівжирне накреслення проти­

ставляють світлому, пряме — курсивному, нормальне — вузькому,

великий кегель — малому. Наприклад, якщо назва рубрики

складена курсивом, тоді основний заголовок — прямим жирним

вузьким, підзаголовок — світлим широким, лід — жирним курси­

вом. До заголовка, складеного прямим напівжирним, додають

підзаголовок або лід світлого накреслення — прямого чи курсив­

ного. Рубрика над таким заголовком буде сприйматися легше,

якщо вона також складена шрифтом контрастного накреслення

або вивороткою. Шрифти курсивного накреслення рекоменду­

ється застосовувати для додаткових заголовків, рівнобіжних системі

основних заголовків. Невеликі заголовки, розмічені напівжирним

шрифтом, сприймаються як лінійки. Це враження посилюється

завдяки пробільним елементам, що стоять під і над заголовком.

Шмуцтитул є сполучною ланкою між титулом і заголовками

усередині видання, тому його шрифтографія залежить від

456 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

шрифтів, прийнятих для всієї системи заголовків видання, шрифту

на титулі. Однак за графікою шрифти шмуцтитулу більше набли­

жаються до шрифтів титулу.

На спускній сторінці заголовки розмічаються контрастними

шрифтами. Чергування світлих рядків з напівжирними з відповід­

ною кегельною градацією дає можливість виділити як світлі, так і

виділені рядки.

Основний заголовок (першого рівня) складається:

• титульними шрифтами великого кегля і жирної насиченості без

декоративних елементів;

• вивороткою, виділяється декоративними елементами;

• із додаванням інших заголовкових компонентів у блок (наприк­

лад, заголовок, зображення, підзаголовок чи лід), обмежений

проміжками чи рамкою;

• з підкресленням чи рамкою — при розташуванні посередині тексту;

• поверх зображення контурними чи тіньовими шрифтами.

Підзаголовки оформляють однаково — однією гарнітурою та

кеглем безвідносно до кегля та шрифту заголовка і основного текс­

ту, із підкресленням чи вирівнянням щодо заданої межі.

Для назв рубрик в періодичних виданнях застосовують дрібні

шрифти, що зумовлюється поєднанням із декоративними елементами —

плашками, лінійками. Також назва рубрики нерідко сполучається

з зображенням чи логотипом видання.

Узагальнення (Kickers) розташовується перед заголовком. Для

нього застосовують «звужені» світлі шрифти і курсивне накреслен­

ня, протилежні за графікою до заголовка гарнітури, кегль — на

15 —20 % менше від кегля заголовка.

Кватирки чітко виділяються на сторінці, тому їх складають

гарнітурою основного тексту напівжирного накреслення, зі змен­

шенням на 1 —2 п.

Для маргіналій і врізів обирається контрастна щодо основного

тексту гарнітура і збільшений кегль, іноді курсивне накреслення

або декоративна гарнітура. Це — додатковий заголовок, що засто­

совується для пожвавлення текстового моноліту: перервати рівні

текстові шпальти, звузити формат набору, підсилити сторінку без

зображень.

Цитати (Extract): складають у два способи: кеглем, на 1 п.

меншим за текст на неповний формат та кеглем основного тексту

з відступом з обох боків, зверху і знизу.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 457

Лід оформляється збільшеним кеглем або напівжирним

шрифтом гарнітурою і кеглем основного тексту на кілька текс­

тових шпальт, оскільки він має дуже тісний зв'язок з текстом.

Для оформлення заголовків у підбір до тексту викорис­

товують внутрішньогарнітурні виділення, складають малими

літерами напівжирним, курсивом або розрядкою. Між заголовками

у підбір також може бути визначена співпідпорядкованість, в

основі якої правило: напівжирний старше курсиву, а курсив старше

розрядки.

Заголовки найнижчого рівня, що повторюються у кожному

розділі, приміром, «Приклади», «Питання», «Вправи», найкраще

оформляти контрастним шрифтом щодо інших заголовків і

складати окремим рядком з лівим вирівнюванням.

1.4.2. Композиція заголовків

Застосування різноманітних композиційних видів заголовків

(шмуцтитул, шапка, спуск, у розріз до тексту, у підбір) дає можли­

вість читачеві візуально відрізняти рівень заголовка. Симетричне

розташування заголовкових компонентів зв'язує їх у єдиний

комплекс. Прикладом може бути таке розташування: основний

заголовок — над усіма шпальтами тексту на формат, підзаголовок — над

першою шпальтою, рубрика - над останньою, або лід над першою

шпальтою врівноважується зображенням над останньою. Симетричні

заголовки сусідніх матеріалів чітко відокремлюють їх, а не­

симетричні — з'єднують.

Теоретично існує необмежена кількість композиційних варіан­

тів схем оформлення заголовків, що зводяться до т а к т (рис. 10.5):

Центрований заголовок Заголовок з виступом

Заголовок, обмежений

рамкою

Загол овок-шапка

теїст текст текст тест текст текст текст

текст текст текст тест текст текст текст

тест текст текст такт текст текст текст І

тесттексттексттесттексттексттест 1

текст текст тест тест текст тест

тест текст тест тест текст тест

тест текст теїст текст текст тест

теит тексттексттест текгттест тес

тест текст тест тест текст тест тест

тест теїст тест тест текст тест тест

тест теюгг тест теїст текст тест тест

тест тексттекст теїст текст тенггтест

тест тест тест текст текст текст

тест тест тест текст текст текст

тест тест текст текст текст текст

тест тексттексттест текст тест т

1 ! 2 3 4

..................... і

В щелка

Заголовок

зігзап сходинками

Кватирка ттеесстт теткессттт ектсетстте сттекст Заголовок вправо

теїст тега текст теїст тест текст

тест текст текст тест тест текст

тест тест текст текст текст текст

тест текст тест теїст текст тесі

тест текст тест тест текст тест

текст текст тест тест текст тест

тест тексттекст текст тексттесттес

тест те пп-

тест тест

тесттекстт

тест теїст тест текст

тест тест тест текст

тест текст те кет тест

тест тест тест текст текст текст

тест тест тест текст текст текст

тест тест тест текст текст текст

тест тексттексттест текст тест т

5 ------------------ -------------- 6 0

е с т тест тест тест 1

тест тест тест тест

Ліхтарик теіст теіст ТЄІСТ тскст

^ тест тест тест тест

тест тест тест тест |

тест

Заголовок з розбиттям...

тест тексттексттест тексттекст

текст текст текст тест текст текст

...заголовок з розбиттям

тест текст текст тест текст текст іегст

тест текст те кет тесттекстт

Kickm -

Осноений заголовок

тесі текст тест тест текст тест тест

тест текст тест тест текст тест тест

тест текст текст тест текст тест тест

те с т текст те кет тест текст тест те с т

Наштеї

Основині заголовок

тест тест тест тест текст текст

тест тест тест текст текст текст

тест тест тест текст текст текст

тест тексттексттест текст текст т

.......................... 9 10 11 12

Рис. 10.5. Композиція заголовків

458 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

1. Центрований щодо тексту, не зважаючи не те, скільки шпальт

він займає.

2. Заголовок з виступом. Рядок заголовка виступає на ліве поле

щодо формату набору тексту.

3. Заголовок, обмежений рамкою. Розміщується в довільному місці

публікації, виділяється рамкою чи підкладкою, в межах якої

центрується.

4. Заголовок-шапка. Розтягується на ширину публікації.

5. Заголовок-виделка (fork). Розміщений лише над кількома шпаль­

тами, а не над усім текстом.

6 . Заголовок-зигзаг. Перший рядок складають з виступом ліворуч,

а кожен наступний рядок — з відступом, сходинками.

7. Кватирка, або вріз. Заголовок всередині тексту.

8 . Заголовок, вирівняний праворуч.

9. Маргіналія, або ліхтарик. Розміщується на полях.

10. Заголовок з розбиттям. Розділяється на дві частини: перша

половина — у верхній частині сторінки, друга — всередині

тексту. У кінці першої ставляться три крапки, з яких починається

наступний рядок.

11. Заголовок-узагальнення (Kickers). Коротка фраза, що передує

заголовку і зв'язує з іншим розділом. Для нього застосовується

менший кегль, порівняно з основним заголовком чи курсив;

вирівнювання — за лівою межею, можливе підкреслення тонкою

лінійкою.

12. Заголовок-натиск (Hammer-молоток). За змістом подібний до

заголовка-узагальненпя, але має протилежне оформлення —

вдвічі більший за основний заголовок.

Різні композиційні варіанти оформлення багаторівневих

заголовків у поєднанні зі шрифтовими виділеннями застосо­

вуються для чіткої зовнішньої відміни кожного рівня рубрикації й

ідентифікації її читачем. При поєднанні заголовка з декоратив­

ними елементами враховується накреслення шрифту: напівжирні

і жирні шрифти не сполучаються зі світлими лінійками чи

навпаки, світлі шрифти — з жирними: плашка чи виворотка

несумісні з тонкими, курсивними шрифтами.

Вирівнювання заголовка зводиться до чотирьох видів

(праворуч, ліворуч, по центру, на формат), кожен з яких має власні

модифікації. Застосування конкретного способу залежить від

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 459

насиченості сторінки і місця матеріалу на ній, розмірів та оформ­

лення сусідніх матеріалів, наявності зображальних і декоративних

елементів, реклами.

Підзаголовок, особливо тематичний, найчастіше розташо­

вують безпосередньо піц заголовком в окремому рядку, за центральною

віссю текстового матеріалу або асиметрично, вирівняно ліворуч чи

праворуч на формат основного заголовка чи зменшений: примі­

ром, якщо заголовок займає чотири текстові шпальти, підзаголовок

розміщують під ним, але на формат однієї чи кількох центральних

шпальт і виділяють короткою тонкою лінійкою або фігурним

елементом, гшашкою, вивороткою.

Композиційні варіанти рубрики зводяться до таких: над або

під основним заголовком, поряд або на відстані від заголовка,

вертикальна. Інколи назва рубрики встановлюється вертикально у

верхній частині матеріалу чи на зовнішньому полі сторінки,

причому в такому випадку вона обов'язково виділяється виворот­

кою чи рамкою з підкладкою.

Узагальнення, розміщені над заголовком, мають такі компо­

зиційні варіанти:

• вирівнювання по лівій межі;

• відбиття зверху на 12 п.;

• без відбиття знизу (від заголовка);

• один рядок менший за ширину заголовка.

Врізи розмішуються посередині або наприкінці текстового

блоку кватиркою, окреслюють простою чи фігурною рамкою,

поєднують з підкладкою і оформляються у такі способи:

• у лапках великого розміру;

• в рамці;

• з лінійками зверху та знизу;

• проміжками великого розміру;

• між текстовими шпальтами в лінійках чи проміжках;

• на кольоровій підкладці;

• шрифтом іншого кольору;

• на формат двох шпальт;

• на полях ліхтариком.

Лід виділяють пробільними елементами, вирівнюванням,

фігурними, кутовими, вертикальними або горизонтальними ліній­

ками, рамкою, підкладкою, з'єднують із зображальними елемен­

460 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

тами, складають жирним шрифтом або роблять виворотним, на

висоту текстового матеріалу. Спосіб вирівнювання ліду, зазвичай,

відрізняється від вирівнювання тексту, найчастіше — з нерівною

межею. Лід може займати площу біля зображення на його висоту.

При лівому вирівнюванні простір між лідом та зображенням

відтіняє його.

Варіювання різним вирівнюванням є додатковим способом

акцентування заголовків, надає виданню динамічності або

статичності. Найпоширеніший заголовок — центрованиіі. Симет­

ричне вирівнювання сприймається читачем спокійно, вирівнювання

до лівої чи правої межі діє більш активно, причому активніше діє

вирівнювання уліво. Асиметричне розташування чітко виділяє

заголовки. Центровані заголовки краще сполучаються з текстом без

абзацних відступів з вирівняними лівою і правою межами

одночасно. Адже абзацні відступи зорово зсувають текст праворуч.

Застосування різних видів вирівнювання заголовків надає

контрастності: основним засобом виділення стає білий простір

навколо заголовка. Вирівнювання на формат створює неконт-

растне, стримане оформлення: сполучаються чорне і сіре, а біле

майже вилучається зі сторінок. При вирівнюванні праворуч або

ліворуч виникають великі білі плями праворуч і ліворуч від

заголовка, які необхідно врівноважити.

Розташування заголовка щодо тексту пов'язане з кількістю

текстових шпальт. Так, в одношпальтних матеріалах заголовки

вирівнюються щодо центральної вісі чи розмішуються ліхтариком,

кватиркою. Багатошпальтні матеріали мають більше варіантів (над

усіма шпальтами або над кількома з них) і потребують такого

розміщення заголовка, щоб з першого погляду було очевидно, що

він стосується всіх текстових шпальт. Найпростіше це досягається

розміщенням заголовка над усіма шпальтами (на формат) шапкою.

Усе розмаїття способів розташування заголовків щодо тексту

можна звести до шести основних (рис. 1 0 .6):

• над текстом окремим рядком (а);

• між шпальтами тексту (б-д);

• всередині тексту (є-ж);

• збоку («боковик») (е);

• під публікацією (з);

• вертикально (и).

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 461

Є Ж з и

Рис. 10.6. Способи розташування заголовків

Заголовок над текстом на одному рівні з текстовими шпаль­

тами, або втоплений (б-д) у 68 % випадків розташований над

першими шпальтами і займає 2/3 ширини публікації. Якщо текст

займає більше двох шпальт, заголовок лише над однією з них

порушує зв'язок з іншими елементами. Приміром, тришпальтний

матеріал із заголовковим комплексом над середньою шпальтою

набуває вигляду буклету, а над першою припустимий лише для

матеріалів з 8 —10 рядків. Заголовок над першою шпальтою чоти-

ришпальтного матеріалу вказує на його другорядність, приміром,

у разі перенесення з іншої сторінки, але й тоді архітектонічність

видання порушується. Ширина заголовка може бути більшою за

ширину тексту. Приміром, двошпальтний матеріал має заголовок

над трьома або чотирма шпальтами, які займає зображення.

Симетричне чи асиметричне розташування заголовкового

комплексу над текстовими шпальтами пов'язане не стільки з

обсягом матеріалу, скільки з кількістю шпальт тексту (рис.10.7).

ІЗ АГ 11 Ш З АХ

Ыш ~

ЗАХОЛОВ Ш

ЗАТО 1 =

НІ

ЗАГОЛО; Щ ЗАГОЛОВО ЗАГОЛОВОК

Симетричні заголовки | І І | | І і ! 1 Ц І І

Несиметричні заголовки

Рис. 10.7. Варіанти симетричного та несиметричного заголовка над текстом

462 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

Для збереження рівноваги сторінки глухий заголовок

ставлять в оптичному центрі матеріалу, тобто на рівні третини висоти

шпальти. Для визначення співвідношення над- і підзаголовкової

частин публікації користуються рядом Фібоначчі: горизонтальна

симетрія назви при співвідношенні частин тексту над і під

заголовком визначається пропорцією 2:3,3:5, 5:8. Кількість шпальт

праворуч і ліворуч від заголовка має бути симетричною або

однаковою.

Заголовки посередині текстового матеріалу (глухі) (рис. 10.8)

використовуються задля уникнення злиття сусідніх матеріалів або

в матеріалах на всю сторінку. Формат заголовка такого типу має

бути меншим за формат матеріалу, тому не застосовується для

одношпаїьтних матеріалів.

її ізР ис.и 10 і.8.з В ааріан тіи »р озтташу вїанїня зіаготло вiкiівi пsоiс ернедиіні тeекстsов огон матаері алуш

Заголовки посередині тексту виділяються пробілами чи

рамками, щоб рядки тексту не зливалися з текстом, а початок статті

позначають ініціалом. Найкращий заголовок — на середні шпальти

Для чотиришпальтних матеріалів заголовковий комплекс

розташовують на 2 —3 шпальтах чи на останніх трьох. Якщо заголо­

вок розміщений на перших двох шпальтах — його видільні

властивості зникають через те, що погляд по діагоналі пов'язує

ініціал, текст і заголовок у єдине ціле.

Заголовок розміщують під текстом тоді, коли публікація

займає розворот і більше. У такому випадку яскраво оформлений

заголовок привертає увагу читача, де б він не стояв. Обов'язковими

вимогами до такого заголовка є співвідношення зі всією сторінкою,

а не з окремою публікацією, наявність шапки або рубрики.

Вертикальне розташування заголовкових компонентів

зустрічається рідко, переважно для назв рубрик у періодичних

виданнях, оскільки такі заголовки важко читати.

Формат для заголовка на дві або декілька текстових шпальти

повинний дорівнювати їх сумі з урахуванням середників. Текст

видання до та після заголовка розверстують рівномірно по всіх

шпальтах. У останній шпальті тексту може бути на рядок менше.

Головне — не змінювати стиль оформлення підзаголовків

усередині всього документа.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 463

1.4.3. Поділ заголовків на рядки

Усі заголовки перед розміткою розбивають коректурними

знаками на логічно закінчені рядки без розриву тісно пов'язаних

груп слів. Заголовок повинний бути як можна коротшим, най­

краще — не більш ніж 45 знаків, причому однорядковий заголовок — не

більше 32 знаків. У кожному рядку дворядкового заголовку можу

6)011 22 знака, трирядкового — 15 знаків. У середньому більшість

заголовків — одно- та дворядкові. У дворядкових заголовках їх

площа щодо тексту на сторінці найбільша — 1:4, або 25 %,

чотирирядковий заголовок має співвідношення 2:13, або 20 %,

однорядковий — 1:5, або 19 %, трирядковий — 1:6, або 17 %.

Формат і композиція однорядкових та багаторядкових

заголовків дещо різняться. Однорядковий заголовок при розташу­

ванні над матеріалом має чотири варіанти розміщення: у центрі

заголовкового простору, на формат тексту, праворуч або ліворуч.

Дворядковий — не менше десяти варіантів (рис. 10.9). Формат

багаторядкових заголовків залежить від кількості текстових шпальт

і рядків заголовка, площі, наявності зображальних матеріалів.

Дворядковий заголовок часто ставлять за центральною віссю

(рис. 10.9 (д) чи на формат текстового матеріалу. Коли рядки

неоднакової довжини, верхній у 83 % випадків довший за нижній

(рис. 10.9 (г-е, й-к), рідше зустрічається піраміда (рис. 10.9 (є, з).

Заголовок з двох нерівних рядків може мати такі форми:

ПЕРШИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА ПЕРШИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА

ДРУГИЙ РЯДОК ДРУГИЙ РЯДОК

або:

ПЕРШИЙ РЯДОК ПЕРШИЙ РЯДОК

ДРУГИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА ДРУГИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА

або:

ПЕРШИЙ РЯДОК ПЕРШИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА

ДРУГИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА ДРУГИЙ РЯДОК

або:

ПЕРШИЙ РЯДОК ПЕРШИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА

ДРУГИЙ РЯДОК ЗАГОЛОВКА ДРУГИЙ РЯДОК

Дворядковий заголовок може мати ключове слово, яке сто­

сується обох рядків заголовка і дорівнює їх висоті.

З'єднання рядків багаторядкового заголовку може бути

найрізноманітнішими: блоком, пірамідою, сходами. Форму блоку

заголовка надають застосуванням міжлітерних проміжків, іншої

гарнітури чи накреслення, іншим кеглем.

464 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

ЗАГОЛОВОК ЗАГОЛОВОК ЗАГОЛОВОК!

дворядковий

заголовок заголовок

---------

дворядковпи

заголовок!

заголовок

ідвопятпсстшт

з атол

овок

Д

заголовок

ІШШорядк овщ

Ж

зато

шов о

заголовок;

пволядковииі

н а 3

загилї

- І 10В0К І

И

дворядковий

заі'ол

дворядковий

з атол

И К

Рис. 10.9. Композиція одно- та дворядкових заголовків

1.4.4. Заголовки і проміжки

Важливі значення для оформлення видання має рівномір­

ність проміжків між літерами заголовків і правильність відбиття

заголовків від попереднього і наступного тексту. Однакові проміж­

ки між літерами з прямими вертикалями («П», «И», «Н») і літерами

із закругленими контурами («О», «С») оптично здаються різними.

Тому для одержання єдиного зорового враження проміжки між

прямими вертикальними штрихами трохи збільшують, а для

трикутних літер («У», «Т») — зменшують.

Між рядками заголовків і текстом зверху та знизу проміжки

встановлюються так, щоб всі текстові рядки розвороту були на одній

лінії, а останній текстовий рядок - на нижній межі формату набору.

Правила встановлення проміжків між заголовками і текстом такі:

• Заголовок зверху має проміжок у 1,5 — 2 рази більший, ніж знизу.

• Розміри проміжків мають бути однакові для заголовків одного

рівня.

• Сума рядків заголовка з проміжками має складати ціле число

рядків основного тексту.

ФУНКЦІЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ 465

• Між рядками багаторядкового заголовку встановлюється промі­

жок 2 п.

• Заголовок на початку сторінки проміжків зверху не має, але за

наявності колонтитула — до стандартного проміжку додається

один рядок.

• Розміри проміжків від одного рівня рубрикації до іншого

поступово зменшують.

• Всі заголовки відокремлюються від наступного за ним тексту

проміжком, що дорівнює кеглю шрифту основного тексту.

• Між кінцівкою попереднього матеріалу і заголовком встанов­

люють проміжок 8 п.

• Текст після заголовків, вирівняних по лівому краю, складають без

абзацного відступу, щоб встановити між ними більш тісний зв'язок.

• Для заголовка над кількома текстовими шпальтами або глухого

відбиття зверху заголовка таке саме, як над текстом.

• Проміжки німої рубрикації повинні бути кратними рядкам

основного тексту. Декоративні чи графічні елементи в ролі

німого заголовка відокремлюються проміжками так, щоб над

елементом відстань була меншою, а під ним — більшою.

Наприклад, текст має два рівні заголовків, які йдуть один за

одним: перший складений великими літерами 10 кеглем, а другий —

малими. Тоді сума проміжків дорівнює трьом рядкам (або ЗО п.),

тобто зверху першого заголовка — 1 2 п., між заголовками — 10 п.,

під другим заголовком — 8 п. Якщо сума проміжків дорівнює 4 рядкам

(40 п.), тоді: зверху — 20 п., між заголовками — 12 п., знизу — 8 п.

Проміжок між попереднім текстом і заголовком варіюється

відповідно до кінцевого текстового рядка: якщо він повнофор-

матний, то відбиття зверху заголовка буде збільшеним, приміром,

при 10 кеглі — 12 п., а якщо короткому заголовку передує короткий

кінцевий рядок, тоді вільний від тексту кінець рядка підсилює

проміжок і може бути достатньо і 10 п., щоб не створювати «дірку».

2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ

2.1. Види та функції змісту

Зміст — це перелік заголовків розділів та інших частин твору,

а також назв творів із прізвищами авторів у збірниках, періодичних

466 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

або продовжених виданнях із указівкою початкових сторінок.

Відомості у змісті подаються в тій послідовності, якій вони наведені

у творі або виданні. Зміст відображає будову твору моновидання

або будову збірника.

Зміст є обов'язковим елементом довідкового-пошукової

системи видання. Припустима відсутність змісту лише у виданнях

без заголовків, або з 2 —3 заголовками, що не мають довідкового

значення. Також зміст може бути відсутнім у енциклопедіях, слов­

никах та художній літературі з нумераційними заголовками.

Функції змісту:

• довідково-пошукова — спростити і прискорити розшук складових

частин видання (розділів, параграфів, статей, оповідань,

приміток, малюнків);

• інформаційно-пояснювальна — дати читачеві загальне уявлення

про зміст і структуру видання, підготувати його до читання або

до вибору матеріалу, нагадати зміст;

• рекламна — викликати зацікавленість читача до видання, бажан­

ня прочитати його, купити або взяти в бібліотеці.

Зміст, який не відповідає функціям, знижує функціональні

якості видання: сповільнюється пошук структурних частин,

ускладнюється підготовка до читання і вибір матеріалу для не-

наскрізного читання, збільшується шлях видання до читача.

Щоб зміст давав уявлення про архітектоніку видання, у

ньому повинна чітко простежуватися супідрядність заголовків, що

досягається кількома прийомами [48, С. 85 — 86 ]:

• заголовки різних щаблів складаються шрифтами різної кольо­

рової насиченості та їх рівень вказується розміром літер;

• заголовки різних щаблів розміщуються із відступами, що вказує

на їх супідрядність.

Зміст буває коротким, повним або розширеним. У виданнях

великого обсягу зі складною рубрикацією вміщують два змісти:

спочатку короткий (лише назви основних розділів), потім розши­

рений (із зазначенням абсолютно всіх, навіть дрібних, параграфів).

Короткий зміст застосовується у виданнях з детальним пред­

метним покажчиком, або за наявності двох змістів одночасно. У

склад короткого змісту входять:

• заголовки 1—3 рівня;

• заголовки лише перших двох рівнів при багаторівневій руб­

рикації;

• назви заголовків або матеріалів у періодичному виданні.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ 467

Повний зміст містить:

• назви елементів структури видання;

• назви розділів, що об'єднують кілька творів;

• назви всіх творів і матеріалів видання;

• внутрішні заголовки твору.

Коли заголовків у виданні багато, повний зміст займає багато

сторінок, і його наочність знижується, структуру видання прослід­

кувати стає важче, на пошуки потрібного підрозділу витрачається

багато часу. Але повний зміст необхідний в таких випадках, коли

видання — збірка творів, кожний із власною структурою чи пе­

ріодичне видання з рубриками, кожна з яких складається з кількох

статей. Також, якщо додатково-допоміжна частина видання роз­

бита на розділи, чи примітки згруповані відповідно до структури

видання, це має відображатися у змісті.

Розширений зміст поєднує відсутні у тексті заголовки, які

утворюються завдяки виділенням у тексті, таблицям, рисункам. У

зміст їх включає автор чи редактор. Розширений зміст застосо­

вується з метою ширшого розкриття теми і спрощення пошуку

інформації, особливо при вибірковому читанні.

При великій кількості заголовків застосовують скорочений

зміст — заголовки нижчих щаблів вилучають чи складають у

підбір. Це необхідно:

• при нестачі місця;

• при рубрикації з багатьма рівнями;

• за наявності малих підрозділів (на 1 — 2 сторінки);

• коли нема необхідності виносити у зміст заголовки у підбір до

тексту.

Повнота складу заголовків у змісті має відповідати способам

і умовам використання видання. Заголовок у змісті відтворюють у

повному вигляді з усіма структурними частинами: тематично-

нумераційний, із підзаголовком у дужках, уточненням жанру та

іншим підзаголовками. Неможливо у змісті залишити лише родо-

нумераційну частину і відкинути тематичну, чи навпаки. Також у

більшості випадків не можна відкидати тематичні, жанрові під­

заголовки та подані після заголовка дати. Заголовки, подані

автором іноземною мовою, бажано у змісті доповнити перекладом.

Скорочений заголовок у змісті допустимий тільки в тому випадку,

якщо це не ускладнює роботу читача з виданням. Припустимо

скорочувати дуже довгі заголовки, характерні для стародавньої

книги, але без змін для змісту.

468 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

Заголовки всередині видання й у змісті повинні текстуально

збігатися — дослівно і графічно. Наприклад, якщо у тексті числів­

ник представлений арабськими цифрами, то й у змісті повинні

бути арабські цифри (а не римські, або словесна форма цього

числівника): Глава перша, Глава 1, Глава І, Глава 1-а. Розходження

відволікають читача, утруднюють пошук. Змінювати порядок слів

у родо-нумераційних заголовках не можна: якщо усередині

видання «Розділ перший», то й у змісті ця частина заголовка

ідентична («Перший розділ» — не вірно).

У деяких випадках автор або редактор подає зміст, пос­

лідовність якого не відповідає порядку викладу матеріалу видання.

Це доречно у довідкових, документальних виданнях (записки,

документи, мемуари), творах з хронологічною послідовністю роз­

ділів, путівниках, жанрових збірниках (із розділами проза, поезія,

критика, публіцистика). При цьому нерідко застосовують також

два змісти: дзеркальний (послідовний) та перебудований (відсорто­

ваний за певною ознакою). Найчастіше такі змісти містять збірники

кількох авторів, коли твори можуть бути відсортовані як за авто­

рами, так і за тематикою, чи за датами, країнами. Хоча у більшості

випадків перебудований зміст може замінити покажчик (алфа­

вітний, іменний, хронологічний, тематичний), розміщений наприкінці

видання.

В алфавітно побудованих довідникових виданнях зміст

заміняє ієрархічний систематичний покажчик заголовків статей.

Він корисний для читачів, які бажають отримати спеціальну

інформацію з певної тематики, що охоплює кілька словарних

статей.

У перекладних чи іншомовних виданнях застосовують

паралельні змісти різними мовами, що корисно читачам, які не

володіють мовою чи для осіб, що купують видання як подарунок.

Без змісту випускаються такі види видань:

• видання без заголовків або з німими заголовками;

• довідкові видання з алфавітним розташуванням статей;

• газетні видання;

• моновидання драматичних творів;

• альбоми з мистецтва;

• каталоги;

• рекламні проспекти.

Але в більшості цих видань для пошуку потрібної інформації

вмішуються покажчики.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ 469

2.2. Місцерозташування і оформлення змісту

Зміст друкують на окремих сторінках і розташовують або на

початку видання після звороту титулу, сторінок з епіграфом,

присвятою, або в кінці видання, на сторінці перед випускними

даними. В журнальних виданнях зміст може стояти після кількох

сторінок реклами.

На перших сторінках зміст розміщують, якщо для читача

важливо з перших сторінок видання знати його зміст, склад,

структуру, архітектоніку — попереднє ознайомлення до початку

читання основного тексту. Загалом, зміст на початку видання

розміщують:

• у наукових виданнях (періодичних та неперіодичних);

• у періодичних виданнях;

• у виданнях, в яких наприкінці розміщені покажчики, примітки,

коментарі, додатки;

• в альбомах з ілюстраціями наприкінці видання.

У кінці розміщати зміст доцільно у виданнях, в яких він не

має важливого значення, або якщо читач звертається до нього не

часто, приміром, у виданнях художньої літератури, брошурах,

літературних журналах.

У виданнях невеликого обсягу через нестачу місця зміст

розміщують на звороті титульного аркуша і навіть на третій чи

четвертій сторінці обкладинки.

У журнальних виданнях зміст розміщують іноді на звороті

обкладинки, у вузькій шпальті поряд із рубрикою редактора чи

добіркою повідомлень.

Слово «Зміст» складають із такими самими графічними

характеристиками, як заголовки вищого рівня рубрикації, із

відповідним розміщенням (на спуску, із відступом). Також дають

докладну характеристику шрифту, яким треба друкувати текст

змісту, вказують розмір спуска, а також формат набору і розмір

абзацного відступу або виступу кожного рівня рубрикації.

Оскільки зміст не є основним текстом, його складають

шрифтом зниженого кегля. Зміст видань зі складною рубрикацією

оформлюють так, щоб чітко простежувалася підпорядкованість

заголовків. Для цього застосовують засоби виділення шрифтами та

проміжками, системою втягувань.

Шрифтові виділення застосовують до старших заголовків

(рубрик, частин, розділів, глави), інші заголовки складають

470 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

зменшеним кеглем. Сполучення шрифтових і композиційних

прийомів дозволяє чітко продемонструвати у змісті структуру

видання. Невеликі змісти з короткими рядками можна друкувати

великими літерами.

Заголовки додаткових та довідково-допоміжних текстів

(додатки, примітки, покажчики, передмова, висновки, списки

скорочень, перелік рисунків і таблиць) у змісті графічно відрізняють

від заголовків внутрішньої частини видання — складають курсивом

або шрифтом меншого кегля.

Прізвища авторів і перекладачів у змісті виділяють або

малими (світлий курсив, розрядка, напівжирний), або меншими

шрифтами курсивним накресленням.

Номери сторінок у змісті позначаються у два способи: лише

номер сторінки, на якій починається текст, або діапазон сторінок (цей

спосіб застосовується, коли певний підрозділ входить в середину

розділу вищого рівня і після його закінчення розділ продовжується).

Номери сторінок, зазвичай, вирівнюють за правою межею,

причому одиниці стоять під одиницями, десятки під десятками,

сотні під сотнями. Номери заголовків у вигляді арабських або

римських цифр вирівнюють у правий край таким чином, щоб

крапки після них і власне назви були на одній вертикалі.

Номери сторінок у змісті не ставляться навпроти заг оловків, які

зазначають назви розділів, розташованих на шмуцтитулах або почи­

наються на спускних сторінках разом із підпорядкованим заголовком.

Колонцифри, що повторюються у змісті, не можна заміню­

вати рискою, необхідно зазначати номер сторінки. Іноді номери

сторінок ставлять лише для заголовків великих розділів, а

підпорядковані заголовки друкують звичайним списком. Якщо

більшість розділів мають примітки або додатки, розташовані у

кінці видання, бажано це відобразити у змісті окремим стовпцем:

С. Примітки

1. З аго л о вок.— .------------------------------------------------------------------- 5 368

2. 35 374

ІЗ. 35 398

102. 178 410

118. Іа»чм о*ок~.— --------. — — . ................. — ..............— ........... ....... 250 425

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ 471

Крапки у змісті між заголовком і номером сторінки ставити не

обов'язково. Але у змісті з невеликими заголовками, щільно

надрукованому, коли назви заголовків короткі і розміщені достатньо

далеко від номерів сторінок, вільний простір заповнюють крапками.

Вони об'єднують елементи сторінки, з'єднують текстовий блок, не

дозволяють оку читача змістишся на іншу колонцифру.

За технічними вимогами проміжки між крапками мають

дорівнювати кеглю або півкеглю шрифту, а крапки вирівняні за

вертикаллю. Закінчувати крапки слід на тій вертикалі, де

закінчується повні рядки заголовка. Між крапками і графою

колонцифр проміжок має дорівнювати половині кегля.

Крапки пропускаються, якщо між назвою заголовка і

колонцифрою вміщується менш трьох крапок або заголовок стоїть

окремим рядком без зазначення номера сторінки.

У змісті крапка після назви заголовка та після колонцифри

не ставиться. Якщо назва закінчується трьома крапками, окличним

чи питальним знаком, вони зберігаються.

Формат набору змісту може бути вужчим за формат набору

основного тексту, з урахуванням місця для колонцифр. Іноді його

розмішують за оптичною серединою сторінки чи на кілька шпальт (у

виробничо-технічних, навчальних, наукових, журнальних виданнях).

Якщо зміст має складну структуру або включає довгі заголовки

(наукові та навчальні видання), його складають на формат тестової

сторінки видання. У збірниках, де містяться твори кількох авторів,

зміст може розміщуватися на трьох шпальтах: перша — прізвища

авторів, друга — заголовки творів, третя — номера сторінок,

причому для всіх елементи мають свій шрифт. Зустрічається й

інший варіант оформлення змісту — прізвище автора виділяється в

окремий рядок, а під ним дається перелік творів.

Загалом існують такі форми змісту.

• таблиця із заголовками в одній шпальті і номерами сторінок —

в другій. Застосовується для видань із простою рубрикацією;

• таблиця із заголовками в одній шпальті, номерами сторінок —

в другій, сторінками із коментарями — в третій. Застосовується

у виданнях з примітками та коментарями, згрупованими відпо­

відно до рубрикації видання, із зазначенням назви розділу

перед відповідною частиною коментарів;

• таблиця із заголовками в одній шпальті, номерами сторінок - в

другій, номерами сторінок варіантів — у третій, коментарів -

четвертій. Застосовується у виданнях із затекстовими варіанта­

ми і примітками, або коли крім приміток видавництва є

примітки автора. Також у кілька стовпців може бути розміще­

ний зміст багатотомних видань;

472 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

• спочатку розміщуються номери сторінок, а після невеликого

відступу — заголовки. Такий зміст може бути лише у виданнях

з однорівневою рубрикацією;

• позначення номера сторінки в окремому стовпці після заголовка

найвищого рівня, а заголовки нижнього рівня із сторінками

розмішуються упідбір. Застосовується у виданнях з дворівневою

рубрикацією, коли заголовків другого рівня багато і їм відпо­

відає текст в одну-дві сторінки, а для читача найбільшого

значення мають заголовки розділів.

• перелік — подібний до покажчика, оскільки номери сторінок

не виносяться в окрему шпальту, а розміщують поряд із

заголовками без проміжків та крапок.

У зміст входять зображальні та декоративні елементи,

тематично пов'язані з заголовками. Особливо часто такі змісти

подаються у журналах, коли статті рубрик складаються на

плашках, колір яких відповідає кольору рубрики всередині

видання. Назву може супроводжувати невелике зображення, яке

повторюється у колонтитулах на відповідних сторінках.

3. ПРАВИЛА ВЕРСТКИ ЗАГОЛОВКІВ ТА ЗМІСТУ

1. Заголовки одного рівня мають бути оформлені однаково.

2. Заголовки усередині видання й у змісті повинні повністю збіга­

тися до знака. Припустимо скорочувати дуже довгі заголовки,

характерні для стародавньої книги, але без спотворення змісту.

Всі елементи заголовків (літери, цифри, тематичні назви, дати,

жанр творів) слід повторювати у змісті в такій самій формі і

послідовності, як у тексті. Не припускається заміняти слова

(Розділ перший) цифрами (Розділ 1) чи подавати їх у іншій

послідовності.

3. У деяких випадках варто нумераційні заголовки у змісті допов­

нювати тематичними, навіть якщо вони відсутні у тексті.

4. Заголовки іноземними мовами корисно в змісті доповнювати

перекладом (у квадратних дужках) на мову видання.

5. Розмір проміжків між заголовком і текстом залежить від

загального стилю і задуму оформлення видання, але сума рядків

заголовка з проміжками має складати ціле число рядків основ­

ного тексту.

6. Зміст повинен графічно вказувати на міру підпорядкованості

заголовків (за допомогою відступів, виділення, кеглів шрифту).

ПРАВИЛА ВЕРСТКИ ЗАГОЛОВКІВ ТА ЗМІСТУ 473

7. Пропуск одного рівня рубрикації неприпустимий, але най­

нижчий рівень може бути відсутній.

8 . Заголовку вищого рівня не може бути підпорядкований лише

один підзаголовок

9. Розмір заголовку, надрукованого у підбір, разом із проміжками

знизу і зверху, повинен бути кратними кеглю шрифту

основного тексту.

10. Рядки заголовків, надрукованих розріджено, а також багато­

рядкові заголовки, надруковані великими літерами, повинні

мати інтерліньяж не менше 2 п. і збільшені міжслівні проміжки.

11. Заголовки, розташовані вгорі сторінки, відділяються від колон­

титулу та верхньої колонцифри на кегль шрифту основного

тексту та звичайний проміжок.

12. Німі заголовки не можуть відкривати та закінчувати сторінку

(крім спуску).

13. Якщо текст розбитий лише німими заголовками, у зміст можна

ввести редакційні назви, але про це зазначити у передмові.

14. Заголовки, розміщені у кватирках і маргіналіях складають без

переносів і крапка після них не ставиться. Кількість рядків у

заголовку-кватирці більше п'яти не рекомендується.

15. Кватирка закривається зверху та знизу 2 —3 рядками тексту.

16. Маргіналії встановлюють на непарній сторінці праворуч, на

парній - ліворуч від тексту в рядку першого абзацу тексту. Внизу

сторінки під маргіналією повинно бути не менш двох повних

текстових рядків.

17. Між окремими частинами заголовка, тобто текстовою та

нумераційною частиною проміжок повинен бути таким, щоб не

порушувалася цілісність заголовка.

18. Проміжки між складними заголовками послідовно зменшують.

19. Проміжок над заголовком повинен бути в три рази більшим,

ніж під ним.

20. Формат набору заголовків обирають рівним формату набору

тексту. Формат для заголовка на дві або декілька текстових

шпальт повинен дорівнювати сумі шпальт із урахуванням

середників.

21. Якщо довжина заголовка менше довжини рядка на кілька

символів, рядок треба довести до повного формату збільшенням

міжслівних проміжків.

2 2 . У заголовках неприпустимі переноси слів.

474 ТЕМА 10. СИСТЕМА РУБРИКАЦІЇ І ЗМІСТ

23. Не можна залишати в кінці рядка прийменники, сполучники

або прислівники або частини слів — їх потрібно переносити на

наступний рядок.

24. Наприкінці заголовків в окремому рядку крапку не ставлять.

25. У заголовку з двох самостійних, синтаксично не зв'язаних

речень між ними ставлять крапку, а наприкінці, за загальним

правилом, крапку опускають. Подібний заголовок розбивають

на рядки так, щоб крапка попадала усередину рядка, а не

закінчувала його.

26. Після заголовка в підбір з текстом крапка необхідна. Після

номера, літери, родового позначення крапка ставиться, якщо

номер чи літера стоїть в одному рядку з тематичним заголовком,

у іншому випадку її пропускають, а після цифри або крапки за

цифрою ставиться вузький проміжок.

27. У драматичних творах до змісту виносять назви всіх актів.

28. Родо-нумераційний заголовок з розгорнутим підзаголовком у

змісті вилучають, якщо це не ускладнює пошук розділу видання.

29. Не допускається розміщувати заголовок в нижній частині

сторінки, якщо після нього залишається 1 — 2 рядки тексту.

30. При внутрішньогарнітурних виділеннях враховують підпоряд­

кованість: жирний вище курсиву, курсив вище розрядки.

Питання:

1.3начення рубрикації друкованого видання. Робота технічного редактора над рубрикацією.

2.Класифікація заголовків за змістом, складом і формою.

3.Класифікація заголовків за способами оформлення.

4.Види нумераційних заголовків, їх призначення і застосування.

5.Технічні вимоги до заголовків. Правила встановлення проміжків між заголовками і

текстом.

6.Шрифтове оформлення заголовків. Вибір оформлення заголовків залежно від кількості

щаблів ієрархії, виду видання, формату набору, виду і розміру спуска, кегля основного

тексту.

7.Робота редактора над робочим змістом.

8.Роль змісту у друкованих виданнях різних типів. Види, функції змісту та застосування у

виданнях різних типів.

9.Порядок роботи над створенням змісту, відповідність заголовків.

10.Технічні вимоги до змісту видання.

Література:

[44], [48, С. 84-86], [51, С. 9-36], [56], [63, С. 250-262], [71], [77], [144], [146, С.147-177].