Тема 6. Художньо-технічне редагування

ТЕКСТІВ СПЕЦИФІЧНИХ ЖАНРІВ

Проблематика теми:

► Особливості структури драматичного, віршованого

текстів, їх оформлення.

► Графічне опрацювання таблиць.

► Роль виділень в тексті.

Повторити:

■ Тема 4-5. Шрифтові та нешрифтові виділення.

План теми:

1. Драматичні твори

2. Оформлення ритмізованого тексту

3. Графічне опрацювання таблиць і висновків

1. ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ

Сценічний текст драматичного твору (п'єси) складається з

прямої мови дійових осіб - реплік і монологів, у друкованому

тексті твору перед кожною реплікою (монологом) вказується ім'я

дійової особи, а також авторські зауваження - ремарки, що описують

місце дії, пояснюють обстановку на сцені (постановочні), характе­

ризують поведінку дійових осіб (акторські).

Отже, основний текст драматичного твору - репліки, додат­

ковий - ремарки й імена дійових осіб. Заголовки драматичного

твору - дії, акти, картини і яви.

Специфічне завдання оформлення тексту драматичного твору

полягає в тому, щоб допомогти читачеві (у тому числі актору, що

виконує роль) розібратися у всіх елементах цього тексту. Якщо

імена дійових осіб, репліки та ремарки оформити однаково, то

розібратися в надрукованому тексті буде дуже складно. Тому всі

три складові тексту візуально Мають відрізнятися.

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ 271

Усі репліки і монологи складають шрифтом прямого світлого

накреслення однієї гарнітури і кегля. Якщо драматичний твір

написаний прозою, тоді кожна репліка є окремим абзацом. У

драматичному поетичному творі рядки розташовуються за прин­

ципом віршованих творів. Один віршований рядок може містити

в собі кілька реплік. У цьому випадку користуються тим же

прийомом, що й при оформленні віршів із внутрішньорядковими

паузами: друга репліка починається з утягуванням від тієї верти­

калі, на якій закінчилася перша репліка.

Вибір прийому оформлення драматичних текстів залежить від:

• формату видання,

• ступеня економічності оформлення

• характеру твору, довжини реплік.

1.1. Заголовки

Заголовки драматичних творів позначають структуру видання:

номер дії, яви. Вони виділяються розрядкою, великими літерами,

іншою гарнітурою, розміщуютася в окремому рядку, і після них роз­

ділових знаків не ставлять. Важливо, щоб навіть найнижчий рівень

рубрикації був зорово більш активним, ніж імена дійових осіб.

Під рядком заголовка розміщується загальна ремарка обставин,

іноді на звужений формат.

Порядок слів і форма написання заголовків повинні бути

однаковими (вимога графічної і текстуальної однаковості).

Наприклад: Дія перша, Ява перша (але не Дія перша, Перша ява).

Якщо видання містить лише один твір, кожна дія починається

з нової сторінки. Якщо видання містить кілька п'єс, тоді з нової

сторінки починають нові твори, а дії розміщують упідверєтку,

але зорово виділяють графічними способами.

1.2. Ремарки

Ремарки поділяються на три групи:

1. Внутрішні - пояснення поведінки на сцені дійової особи під

час репліки.

2. Місцеположення та поведінка на сцені дійових осіб, крім тієї,

яка у даний момент вимовляє репліку.

3. Опис місця дії й обстановки на сцені.

272 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

Ремарки першої групи тісно пов'язані з реплікою, до якої вони

належать, тому їх розташовують у підбір із реплікою у дужках і

виділяють курсивом. Внутрішні ремарки, що передують репліці,

складають у підбір до імені, якщо твір у прозі, у підбір до імені

або окремим рядком, якщо твір віршований. У середині та в кінці

репліки їх складають у підбір до попереднього прозового тексту, чи

в новий рядок віршованого тексту. При репліці в прозі крапку після

імені переносять за ремарку, а ремарку пишуть з малої літери.

Крапку усередині дужок у цьому випадку не ставлять. Наприклад:

Дуня (дивиться йому в очі). Добре живу, Коля.

У віршованій репліці оформлення таке ж, але крапка не

ставиться ні після імені, ні після ремарки.

Внутрішні ремарки після закінченого речення в середині чи

кінці репліки пишуть з великої літери і закінчують крапкою перед

дужкою, що закривається. Наприклад:

Городенко (тримає його за комір). Правильно! Треба це

запам'ятати. (Подумавши.) Стривай-но! Я спробую.

Внутрішня ремарка всередині речення репліки починається

з малої літери, без крапки перед дужкою, що закривається, а розділо­

вий знак, який стосується тієї частини репліки, що передує ремарці,

розміщується перед дужкою, яка відкривається. Наприклад:

Ніна. Не хочу... (тихо) тебе обманювати.

Ремарки другої і третьої груп, навпаки, повинні різкіше відріз­

нятися від реплік, тому їх складають в окремі рядки, з вирівнюван­

ням відповідно до задуму оформлення книги. Якщо у ремарках

другої і третьої груп трапляються імена дійових осіб, що з'являються

на сцені чи ідуть з неї, вони виділяються напівжирним шрифтом

(якщо вони виділені таким способом перед репліками) або роз­

рядкою (в усіх інших випадках); іноді застосовують й інші способи

виділення. Імена дійових осіб, позначені кількісним сполученням

типу троє колгоспників, кілька робітників, виділяють повністю;

займенники, якими замінені імена дійових осіб, не виділяються.

Для візуального відокремлення ремарок від іншого тексту, їх

складають меншим кеглем (на 1-2 п.) порівняно зі шрифтом реплік.

У дужки текст зовнішніх ремарок не заключають. Якщо зовнішні

ремарки розпочинаються у новому рядку з абзацу, тоді їхній остан­

ній рядок центрують. Після тексту ремарки ставиться крапка.

Наприклад:

Кімната у будинку банкіра. Горить камін, на столі самовар, цукерки,

цукор, хліб, чашки, тарілки. Під вікном стоїть крісло.

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ 273

Авторські ремарки, що стоять усередині репліки, не можуть

починати нову сторінку.

1.3. Дійові особи та їхні репліки

Дійові особи зазначаються на початку драматичного твору

(переліком) і перед кожною реплікою.

Перелік дійових осіб верстається, як правило, на окремій

сторінці в одну або дві шпальти. Якщо сторінки п'єси відкри­

ваються шмуцтитулом, то перелік дійових осіб розмішується на

звороті шмуцтитулу.

Кожне ім'я розміщують у новому рядку і виділяють розрядкою

або напівжирним накресленням гарнітури основного тексту,

або складають шрифтом ремарок другої і третьої груп, але рядки

вирівнюють ліворуч з абзацного відступу. Після них двокрапка

не ставиться, якщо немає спеціальних побажань автора. Імена без­

словесних дійових осіб встановлюють наприкінці списку в підбір

(одне за одним) і вирівнюють ліворуч з абзацу.

Якіцо після імені дійової особи міститься його характеристика,

вік, вони відокремлюються від імені комою чи тире. У кінці тексту

ставиться крапка. Наприклад:

ОСОБИ

Петро Демченко, вчитель, 40 років.

Імена дійових осіб у тексті перед репліками виділяють напів­

жирним шрифтом, або розрядкою, або великими буквами. Інколи

ім'я може бути доповнене графічним зображенням. Словесна

форма імені може відрізнятися від наведеної у списку дійових осіб.

Наприклад, у списку - ім'я, по-батькові і прізвище, а перед реплі­

кою - тільки ім'я. Ця форма обирається автором, але має бути

єдиною для всього драматичного твору. Не допускається скорочу­

вати імена.

Імена дійових осіб можуть бути розташовані кількома способами:

• У підбір із текстом репліки з абзацного відступу із крапкою в кінці.

Цей спосіб економний і тому для драматичних творів у прозі його

застосовують набагато частіше за інші. Він вживається д ля коротких

та середніх за обсягом реплік. Для віршованих творів такий

спосіб є небажаним, оскільки призводить до зсуву вправо першого

274 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

віршованого рядка кожної репліки, а це ускладнює сприйняття

ритму.

• Із частковим випуском на широке поле. При такому варіанті імена

дійових осіб особливо добре помітні, але формат набору основного

тексту звужується, що призводить до більших витрат паперу.

• В окремий рядок із вирівнюванням відповідно до графічної

концепції видання, чи на середину, чи ліворуч. Найчастіше

застосовують для віршованих драматичних творів, а також, коли

репліки містять великий за обсягом текст.

• Ліворуч від реплік в окремий стовпець. Цей варіант зручний для

швидкого читання, адже не змушує зупинятися на іменах. Для

творів у прозі цей спосіб неекономний і тому майже не застосо­

вується. Для віршованих творів, де рядки реплік значно вужчі за

повний формат, цей спосіб може дати значну економію паперу.

Якщо видання п'єси призначене акторам, тоді виділення

імен дійових осіб роблять напівжирним шрифтом і розміщують

в окремому стовпці.

Текст репліки прозового твору після зовнішньої ремарки

починають від лівої межі формату набору (якщо ім'я складається

з абзацним відступом). Перед продовженням репліки ім'я дійової

особи не повторюють.

Наприклад:

Красавина. Ну, хто ж тебе кликав! (Тихо.) Відвести, чи що?

Антригіна ствердно нахиляє голову.

(Голосно.) Наша справа така! Де тобі спасибі скажуть, а де так

і в шию виштовхнуть.

Для уникнення випадкового повторення імені дійової особи

перед продовженням репліки після зовнішньої ремарки, технічний

редактор повторно переглядає всі імена.

У творах, де переважають монологи та довгі репліки, дійова

особа встановлюється над реплікою по центру чи з лівим вирівню­

ванням без абзацного відступу і складається капітеллю чи вели­

кими літерами зі збільшенням міжгіітерних проміжків, у п'єсах

з короткими репліками імена дійових осіб складають з абзацу

видільним шрифтом в одному рядку з реплікою.

Сторінка не може закінчуватися іменем дійової особи - після

неї має бути не менше двох рядків репліки. У віршованому драма­

тичному творі ім'я дійової особи розміщується в окремому рядку

ліворуч від реплік і після нього крапка не ставиться. Розміщення

ОФОРМЛЕННЯ РИТМІЗОВАНОГО ТЕКСТУ 275

імен осіб в одному рядку з віршованим текстом чи над рядком

вірша може порушити ритм читання твору. Виділення імен в

окремий стовпець ліворуч від тексту забезпечує спокійне, без­

перешкодне читання віршів.

Якщо віршована репліка розділяється на дві особи, тоді друга

частина її складається з відступом, рівним довжині першої частини

того ж рядка, вимовленої першою дійовою особою.

Кожна реготіка різних осіб після імені колективної дійової

особи - Діти, Солдати, Голоси - (крім першої) починається з тире,

із вирівнюванням другої і наступної реплік по межі першої репліки.

У віршованому драматичному творі колективні репліки

оформляються так само, як і прозові, але репліки, що складають

один віршований рядок, розміщують сходинками (наступна

частина починається на рівні кінця попередньої), і перша репліка

також починається з тире.

За необхідності перенести частину рештіки на інший формат

чи сторінку, в кінці першої сторінки повинно стояти не менше

трьох рядків. Крім цього, сторінку не можна закінчувати тільки

іменем дійової особи в окремому рядку і ремаркою, - після них має

бути не менш двох рядків репліки.

2. ОФОРМЛЕННЯ РИТМІЗОВАНОГО ТЕКСТУ

2.1. Види ритмізованого тексту

Віршований текст, на відміну від прозового, поділяється

не лише на слова, речення та інші смислові одиниці, але й на

віршовані рядки, якими створюється певний ритм. Тому, при

оформленні такого тексту, автор і редактор повинні полегшити

читачеві сприйняття його ритмічної будови. Це досягається

графічним розділенням тексту на ритмічні одиниці - кожен

віршований рядок складають окремим рядком.

Ритмічна будова віршованого тексту має велику кількість

варіантів, тому у кожному окремому випадку обирають власний

спосіб оформлення. Наприклад, швидкому темп}' віршів відповідає

плавне ковзне розміщення рядків:

Принципи ритмічної організації віршів також відрізняються.

За тонічним принципом класичного віршування рядок ділиться на

276 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

стопи" - групи складів, один з яких є наголошеним. Відстань між

стопами має бути однаковою - від одного до двох рядків.

Залежно від кількості та послідовності наголошених і нена-

голошених складів виділяють стопи різних видів (ямб, хорей,

дактиль). Кількість стоп не завжди однакова, причому віршований

твір може бути написаний як рівностопними (тобто з однаковою

кількістю стоп у всіх рядках), так і нерівностопними віршами.

Різним може бути і побудова стоп у рядках. Для полегшення

ритмічного читання віршовані твори складають рядками із

різними за розміром відступами від лівої межі. Це необхідно для

того, щоб читач міг одразу помітити зміну ритму, пов'язану

зі зміною кількості чи будови стоп у рядку. При східчастому

оформленні не можна розривати єдиний римований рядок із

переносом на наступну сторінку лише його частини.

Якщо усі рядки віршованого твору рівностопні та складаються зі

стоп однакової будови, їх початок розміщується від однієї вертикалі:

Якщо трапляються рядки двох розмірів (різні за кількістю стоп

або їх будовою), тоді використовують таке розміщення рядків, щоб

вони починалися від двох вертикалей:

Оформлення віршів із рядками різних розмірів, що довільно

чергуються, потребує набору від однієї вертикалі сусідніх рядків,

тісно пов'язаних між собою римою чи за сенсом, навіть якщо вони

нерівномірні (як у байках).

Якщо весь вірш центрується, тоді центр має бути відповідно до

найдовшого рядка. Рядки з меншою кількістю стоп складаються з

відступом, що допомагає читачеві вловити ритмічну будову віршів

і дає можливість зорово зрівноважити текст. У деяких випадках

особливості віршованої будови краще виявляються, якщо з відступом

розташовані рядки з більшою кількістю стоп - це підкреслює закін­

чення строфи чи напівстрофи.

При перенесенні вірша на наступну сторінку, стопи бажано

не розбивати, але ж якщо це зробити неможливо, тоді на наступній

і попередній сторінках має бути не менше 2 рядків.

У віршах із внутрішньорядковими паузами кожен рядок

поділяється на декілька тактів. Для створення враження єдиного

віршованого рядка, використовують набір зв'язаним вирівнюван­

ням рядків (сходинками), коли початки всіх віршованих рядків роз­

мішуються за однією вертикаллю, а кожен наступний такт вірша

11 Стопа - сполучення сильного та слабкого місця у віршованому метрі, що повторюється

і служить одиницею довжини вірша (наприклад, 2-, 3-, 4-стопні розміри віршів

ОФОРМЛЕННЯ РИТМІЗОВАНОГО ТЕКСТУ 277

подається з відступом у вигляді окремого рядка. Розмір відступу

залежить від закінчення попереднього такту.

Ще більшою ритмічною складністю відзначаються так звані

дольники - вірші з довільною, нерівною кількістю ненаголошених

складів між наголошеними. В їхньому оформленні всі рядки

або центруються, або починаються від однієї вертикалі, щоб не

ускладнювати сприйняття.

Перед здачею верстки технічний редактор ретельно перевіряє

розмір лівих відступів (від поля до межі вірша).

2.2. Розташування та оформлення віршованих рядків

Існують такі варіанти розташування віршів:

1. Кожний вірш на окремій сторінці або розвороті.

2. Кожний вірш із нової сторінки.

3. Упідверстку.

Перші два варіанти менш економні, але дають можливість

чітко відокремити кожен вірш.

Вірші розташовують на окремих сторінках (розворотах) пере­

важно у виданнях малого формату. Оскільки всі вірші мають різну

кількість рядків, художній редактор має ретельно продумати

спосіб розташування віршів. Заголовок вірша в окремому рядку

центрують. Вірші розміщують також уніфіковано, наприклад,

посередині, із вирівнюванням вліво або вправо залежно від обра­

ного оформлення. Місце початку рядків, як правило, визначається

автором чи дизайнером. Для збереження композиційної єдності

видання на всіх сторінках мають бути однакові спуски чи співроз-

мірні проміжки зверху та знизу віршованих рядків. Нижнє поле

визначає композицію сторінки. Саме тому при виборі способу роз­

ташування вірші (по центру сторінки, з однаковим відступом

зверху) аналізують всі твори, що входять у видання.

При верстанні віршів, що займають розворот, на другу

сторінку переносять не менше 1/3 і не більше Уі всіх рядків вірша,

але без розриву строф.

Кожен вірш, залежно від середньої ширини рядків, складають

із власним відступом ліворуч, щоб він здавався розміщеним

посередині і сприймався відособлено. Формат набору вірша має

бути трохи ширше самого довгого рядка. Візуально оптична вісь

віршованого стовпця не повинна сполучатися з оптичною віссю

сторінки із заголовком.

278 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

Якщо на спуску розміщують заставку, бажано, щоб вона від­

повідала не формату набору, а видимому прямокутнику тексту,

або ж не мала чітких меж.

При розташуванні віршів підряд, їх групують за тематичною

чи хронологічною ознакою. На початковій сторінці задається

спуск, а між віршами задається постійна відстань (не менше 2-3

рядків). Розділення заголовками або декоративними елементами

також роблять уніфіковано, проміжок над заголовком завжди

більше, ніж під ним. Новий вірш не може починатися внизу

сторінки, після назви має бути не менше 4 рядків.

Вірші з короткими рядками складають на дві шпальти, що дає

економію площі і поліпшує конструкцію сторінки. Заголовок вірша

при цьому розміщується над обома шпальтами.

У віршах переноси є небажаними, і це враховують при виборі

формату видання і формату набору. Якщо окремі довгі рядки

доводиться переносити, щоб не порушити переносом плавність

читання, віршований рядок не поділяють на склади, а переносять

цілі слова. Крім того, частину рядка вирівнюють праворуч, чим під­

креслюється його зв'язок з основним рядком та прискорюється

зоровий перебіг до кінця рядка. Другу частину рядка можна роз­

містити на правій частині сторінки з початком на одному рівні.

Пряму мову всередині вірша беруть у лапки і переносять на

новий рядок із початком від правої межі попереднього. Продов­

ження рядка після прямої мови переноситься на наступний рядок

із відступом. Між двома частинами діалогу ставиться тире. Кожна

частина діалогу може починатися з нового рядка або у тому ж

рядку - на розсуд автора. Але, якщо наступна і попередня частина

діалогу складають повний рядок, між ними тире не ставиться.

Вибір гарнітури для видання з ритмізованим текстом тісно

пов'язаний із його змістом.

Відступ зліва визначається індивідуально для кожного вірша.

Для розрахунку відступу при вирівнюванні посередині розрахунок

провадиться за формулою: (а - в) / 4, де а - ємність повного рядка

тексту даної гарнітури, кегля, накреслення і формату набору;

в - ємність середнього рядка даного вірша.

2.3. Розбиття на строфи

Віршований твір часто поділяється на строфи (від грец.

strophe - поворот) - групи віршів (стоп), об'єднаних ритмічно і за

ОФОРМЛЕННЯ РИТМІЗОВАНОГО ТЕКСТУ 279

змістом якою-небудь формальною ознакою, що періодично повто­

рюється. Існують три основні способи відокремлення строф:

• проміжком, що дорівнює кеглю рядка;

• початком парних і непарних строф від різних вертикалей;

• відокремленням строф цифрами чи декоративними елементами.

Перший прийом чіткіше розділяє строфи і робить оформлен­

ня спокійним, може бути використаний для віршів будь-якого

типу. Другий прийом підходить тільки для віршованих творів, усі

рядки яких починаються від однієї вертикалі, застосовується у

випадку особливо економічного оформлення.

Нумерація віршів чи строф застосовується у творах великого

обсягу, коли в кінці видання містяться коментарі чи примітки, які

належать до різних місць віршованого твору. Як правило, номером

позначається кожен п'ятий вірш (строфа), а для цифр обирають

найменший можливий кегль.

У ХУІІІ-ХІХ ст. для поділу строф (у рівностопних віршах) було

прийнято починати перший рядок кожної строфи з абзацного

відступу, що застосовується при перевиданнях творів поетів

минулого.

2.4. Підписи, дати, епіграфи

Прізвище та ім'я автора розміщують під віршованим твором

із вирівнюванням праворуч. Якщо вірш перекладений, прізвище

перекладача встановлюється ліворуч від автора. Під останнім

рядком лівої межі перед рядком з іменами автора і перекладача

може бути зазначена дата написання твору.

Якщо вірш має епіграф або присвяту, її складають зменшеним

на 2 п. кеглем гарнітури основного тексту, найчастіше курсивом, роз­

міщують перед віршем і вирівнюють до правої межі формату набору.

3. ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ

3.1. Зміст, структура і способи побудови таблиць і висновків

Таблиця - особлива форма тексту, згрупованого за певними

ознаками у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних стовпців

280 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

із заголовками, розділених лінійками; словесно-цифровий матеріал

у вигляді сітки, кожний елемент якої є складовою частиною одно­

часно графи (вертикального стовпця) та рядка. На перехрещенні

графи та рядка встановлюється графічний смисловий зв'язок між

поняттям рядка і графи. Таблиця, завдяки особливостям своєї

форми, спрощує та прискорює аналіз того змісту, який вона пере­

дає читачеві. Водночас таблиця - специфічний метод дослідження

різних явищ, предметів, процесів для точної їхньої характеристики.

Стовпцем називають текстовий чи цифровий матеріал, роз­

ташований один під одним (без проміжків чи з ними) у вигляді

вертикального ряду. Формат стовпця не враховує лівих та правих

проміжків від тексту чи цифр до лінійок. Графою називають елемент

таблиці, що складається зі стовпця, оточеного вертикальними про­

міжками і лінійками. Графи таблиці (не менше двох) поділяються на

декілька самостійних за сенсом рядків - елементів графи. Кожна графа

таблиці має заголовок (простий чи складений), який розкриває її

зміст; сукупність заголовків створює заголовкову частину таблиці -

голівку. Заголовки рядків утворюють боковик таб лиці - ліву графу, яка

містить дані про зміст кожного з рядків таблиці.

Основний текстовий і цифровий матеріал розташовується в

рядках і графах таблиці, що утворюють хвостову частину - хвіст

таблиці. У більшості випадків хвостова частина складається з

боковика і прографки. В окремих випадках у хвостовій частині

міститься ще і підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий

рядок) із сумарними даними щодо кожного стовпця. Хвостова і

заголовна частини таблиці розділяються між собою підзаголовною

лінійкою.

Сукупність граф - прографка - всі елементи, що складають

зміст таблиці, розміщені на перехрещенні голівки та боковика і

відповідають їхнім заголовкам. Повторювані елементи, додаткові

відомості, умовні позначення виносяться до приміток таблиці,

що складають безпосередньо за хвостовою частиною.

Заголовок таблиці може бути нумераційний, тематичний та

нумераційно-тематичний. Назву (тематичний заголовок) друкують

малими літерами (крім першої великої) і розташовують над

таблицею. Вона має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумера­

цією, у наукових виданнях - в межах розділу (номер складається

з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 281

крапкою. Наприклад, Таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу).

У заголовках мають бути позначені одиниці виміру.

Таблиця має вигляд (рис. 6.1):

Таблиця__ нумераційний заголовок

Голівка

Боковик (графа

для заголовків

рядків)

Рис. 6.1. Структура таблиці

Таблиці, що є складовими частинами книг, журналів, газет,

каталогів та іншої видавничої продукції, називають книжково-

журнальними таблицями. Таблиці, які є зразками форм обліку і звіт­

ності та складаються лише із заголовної і надзаголовної частин,

називають проформами. Таблиці з незаповненою прографкою,

призначеною для наступного заповнення у будь-який спосіб,

називають пустографками чи бланковими таблицями.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату

сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну

частину під одною, або поруч, або переносять частину таблиці

на наступну сторінку із повторенням головки і боковика. При

поділі таблиці голівку або боковик замінюють відповідними

номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами.

Слово «Таблиця___» вказують один раз зліва над першою частиною

таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці___»

із зазначенням її номера.

По вертикалі таблицю іноді розбивають на кілька самостійних

частин - здвоюють чи строюють вузьку вертикальну таблицю,

що займає багато місця на сторінці.

Відповідно до характеру інформації - текст, цифри - роз­

різняють таблиці:

• цифрові (усі графи містять тільки цифрові дані й окремі

математичні знаки);

• текстові (усі стовпці прографки містять тільки текст);

Тематичним заголовок таблиці

Заголовки граф

Підзаголовки граф

Рядки

ГТООГОкЬка

Графи (ствопці)

282 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

• змішані (частина стовпчиків текстова, частина - цифрова);

• математичні (хоча б один стовпчик містить математичні чи

хімічні формули);

• з зображеннями (хоча б в одній графі є зображення).

Висновок - вид таблиці, в якій текстовий і цифровий матеріал

згрупований у вигляді кількох горизонтальних рядків і вертикаль­

них стовпців, розділених за допомогою проміжків без лінійок і без

голівки, адже їх зміст визначений попереднім текстом. У вигляді

висновків можна оформити не будь-яку таблицю, а лише такий

організований у стовпчики і рядки матеріал, який безпосередньо про­

довжує текст і входить у синтаксичну будову речення. Наприклад:

Аркушевий папір має основні формати (у см):

60x70 70x84 75x90 84x90

60x84 70x90 90x120 84ХЮ0

60x90 70x100 84x108

60x108 70x108

Висновки класифікуються за змістом і характером даних (тексто­

вий, цифровий, змішаний, графічний) та за ступенем складності

(без заголовків граф або прості; з нескладними заголовками; з багато­

ярусними заголовками чи складним боковиком або складені).

Висновки не нумеруються як таблиці, оскільки їх завжди роз­

ташовують відразу після того тексту, в якому на них посилаються -

вони продовжують текст.

При роботі технічного редактора над таблицею, головна увага

приділяється її наочності, полегшенню розуміння і користування,

що досягається логічно правильною побудовою, лаконічністю

і простотою. Саме тому, подані автором таблиці можуть бути

докорінно змінені. Перш за все визначається зміст голівки таблиці

і вірність подання назв у заголовках. Ширина граф визначається

відповідно до змісту, найбільш заповнений стовпець має бути най-

ширіним. Оформлення таблиці і висновків включає:

• спосіб побудови даних, включених у таблицю;

• шрифтові характеристики;

• вибір заголовка таблиці, заголовків граф і боковика;

• групування даних у просту і зрозумілу послідовність;

• спосіб найчіткішого розміщення усіх її елементів.

Таблиця відокремлюється від основного тексту проміжками або

лінійками. Так само відокремлюються графи таблиці. Верхня

лінійка обов'язкова - без неї заголовкова частина таблиці має

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 283

невпорядкований вигляд та погано сприймається. Необхідність

лінійок обумовлюється такими причинами:

• велика кількість граф, вузькі проміжки між ними;

• числові стовпці розрізняються за конструкцією і потребують

чіткої ізоляції одна від одної.

• горизонтальні лінійки - якщо горизонтальні пробіли мало­

помітні, або відповідно до змісту існує необхідність чітко відо­

кремити групи цифр.

Таблиці, обрамлені з чотирьох боків у рамку з лінійок,

називають закритими - вони доцільні у виданнях, насичених неве­

ликими чи різноформатними таблицями (особливо при компактній

верстці). Рамка чітко відділяє таблицю від тексту. Таке ж обрам­

лення бажане для таб лиць, які займають усю сторінку. Якщо лінійки

обмежують таблицю з трьох боків (зверху, праворуч і ліворуч) -

це напівзакрита таблиця. Таблиця з лінійкою лише зверху є відкри­

тою. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки,

а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна

не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування

таблицею.

Бічні лінійки необов'язкові, вони потрібні для надання прямо­

кутної форми таблиці з ламаною лінією лівої межі боковика

чи правої межі останньої графи. Вертикальні лінійки необхідні

у таблицях із великою кількістю граф, проміжки між якими вужчі

кегельної шпації (тобто кегля шрифту, яким складені графи),

чи якщо в графах розміщений різнохарактерний матеріал (на­

приклад, який містить креслення, формули, різнойменні цифрові

дані). Якщо ж у таблиці складною є лише заголовна частина, тоді

можна обмежитися застосуванням лінійок лише в ній. У цьому

випадку відсутність лінійок у прографці майже не впливає на

сприйняття таблиці читачем. Тристороннє обрамлення бажане

при багатопшальтній верстці чи розташуванні таблиці в оборку.

Нижня лінійка чіткіше відокремлює таблицю від наступного

тексту. Вона обов'язкова тоді, коли у таблиці є горизонтальні

лінійки у прографці.

У прографку таблиць можуть входити не лише вертикальні,

але й горизонтальні лінійки, що особливо чітко вказують на зв'язок

між елементами в горизонтальних рядах таблиці, якщо, наприк­

лад, одному елементу відповідає кілька елементів в інших графах,

якщо в деяких графах вміщені креслення чи складні формули,

284 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

або якщо висота одного горизонтального рядка таблиці різко

відрізняється від іншої.

Між шрифтовим оформленням текстової частини таблиці

та її обрамленням є зв'язок: більша насиченість і контрастність

гарнітур заголовків потребує товстіших лінійок і навпаки. У простих

таблицях використовують тонкі однопунктові лінійки, складні

багатоярусні таблиці потребують подвійних і жирних лінійок

для візуального групування, виділення підсумків. Підзаголовна

лінійка вибирається тонкішою від лінійок обрамлення. У здвоєних

і строєних таблицях для поділу частин використовують тонкі

подвійні або напівжирні лінійки, як і лінійки обрамлення.

Таблиці можуть займати частину сторінки, всю сторінку, дві

сторінки розвороту (повздовжні і поперечні), переноситися на

наступну сторінку (багатосторінкові таблиці), дві маленькі таблиці

ставлять поруч, при довгій прографці таблицю подвоюють,

таблиці до трьох стовпців оформляють у вигляді висновку. За

характером розміщення на сторінці виділяють (рис. 6.2):

• клаптикові таблиці - займають лише частину формату набору:

I) клаптикові таблиці, заверстані в оборку,

2-4) клаптикові таблиці, заверстані урозріз,

5) клаптикові поперечні таблиці, заверстані в оборку,

6-7) клаптикові розгорнені таблиці урозріз;

сторінкові таблиці - займають усю площу сторінки:

8) сторінкові повздовжні - розміщені уздовж сторінки видання;

9) сторінкові поперечні - розміщені поперек сторінки і

можуть бути прочитані при повороті видання на 90° за стрілкою

годинника;

• розгорнені таблиці - розташовані на двох суміжних сторінках

видання (розвороті):

12) розгорнені повздовжні,

13) розгорнені поперечні;

• багатосторінкові таблиці - займають більше однієї сторінки, можуть

складатися з двох чи кількох сторінкових або розгорнених

таблиць із продовженнями:

10) повздовжні з клаптиком,

II) поперечні з клаптиком,

14) поперечні з оборкою (продовженням) на парній сторінці.

Таблиці, які не можуть бути розміщені навіть на розворотах,

складають на вклейках необхідного формату.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 285

1 2 3 4 5

6 7

12 и 14

Рис. 6.2. Варіанти розміщення таблиць на сторінці

У повздовжній таблиці рядки боковика і граф розташовуються

паралельно рядкам основного тексту видання; ширина такої

таблиці дорівнює ширині формату набору чи вужча за нього.

Повздовжня таблиця з довгим боковиком і невеликою кількістю

граф займає багато місця, тому її нерідко здвоюють чи строюють:

прографку поділяють на кілька частин і повторюють над кожною

з них заголовки голівки. Здвоєні частини таблиці розділяють

видільною лінійкою. При посиленні деяких лінійок усередині

таблиці відповідно підсилюються і лінійки обрамлення.

У поперечній таблиці рядки боковика і граф розташовуються

перпендикулярно рядкам основного тексту, і ширина відповідає

286 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

довжині книжкової сторінки. Поперечне розташування таблиці не

дуже зручне для читача, але ним доводиться користуватися, якщо

в таблиці багато граф, і вона не вміщається повздовжньо. Формат

рядків у поперечних таблицях дорівнює висоті формату, а висота

таблиці - менше ширини сторінки хоча б на 2 '/г кв. При дво-

і багатошпальтному наборі висота таблиці кратна формату рядків

шпальти з середником.

Для перетворення поперечної таблиці у повздовжню елементи

боковика переводять у заголовки граф, а заголовки граф - в

елементи боковика. Однак перебудова таких таблиць допускається

тільки за узгодження з редактором.

Повздовжньо-розгорнена таблиця - на розвороті двох суміжних

сторінок видання. При цьому на лівій сторінці міститься боковик і

частина граф, на правій - інші графи (боковик на правій сторінці

не повторюється). Формат рядків такої таблиці дорівнює подвоє­

ному формату рядків тексту з додаванням 1-2 цицеро (12-24 п.)

кожній частині для виходу в корінцеве поле - для підкреслення

зв'язку між ними. Крім того, додаються горизонтальні лінійки

всередині розвороту на 12 п. Висота граф може бути будь-якою, але

не має відрізнятися від висоти сторінки в межах 1 кв. Якщо загальна

висота таблиці менша, на правій сторінці розвороту роблять

оборку текстом, мінімальний розмір якої - 2 Уі кв. При верстанні

вертикальних поздовжно-розгорнених таблиць колонтитули не

ставлять, адже вони можуть заважати розумінню таблиці.

Багаторядкові повздовжні і поперечні таблиці, які за довжиною

не вміщуються на сторінку, продовжують на наступній сторінці

із повторенням голівки на кожній сторінці. У повздовжньо-роз-

горненій таблиці голівка повторюється тільки на парних сторін­

ках, що відповідають лівій сторінці розвороту. Вертикальні лінійки

таких таблиць трохи подовжують (приблизно на 12 п.) у бік корін­

цевого поля видання.

Якщо довжина рядків клаптикових таблиць менша за формат

рядків текстового набору на 2‘/г кв. (чи більше), тоді їх заверстують

в оборку. При різниці форматів рядків таблиці і тексту в 1-2 '/і кв.,

таблиці складають урозріз, якщо ж ця різниця менша, ніж 1 кв., -

на повний формат. В особливих випадках допускається збільшення

формату рядків таблиці понад формат рядків тексту на '/і кв.

з виходом таблиці на поля. Клаптикова таблиця, розміщена серед

багатошпальтного тексту, має формат, кратний ширині текстової

шпальти, причому оборка таблиці в одній шпальті є неприпустимою.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 287

Повздовжні розгорнені клаптикові таблиці складають на повний

формат двох суміжних сторінок зі збільшенням кожної частини

на 1-2 цицеро (12 п.) з виходом у корінцеве поле. Разом із клапти­

ковою таблицею на сторінці розміщують не менше 5-6 рядків

тексту, тобто висота таблиці менша висоти формату набору хоча

б на 1 кв. (48 п., або 18 мм). Якщо різниця висот менша - таблицю

роблять сторінковою (на повний формат сторінки).

Сторінкова таблиця за форматом точно відповідає формату

набору.

Багатосторінкові таблиці чи таблиці з продовженням, розташо­

вані на кількох сторінках чи розворотах підряд, оформлюють

залежно від їхнього змісту за наступними правилами:

• Заголовки повторюють, а боковик роблять перемінним (великою

кількість рядків) якщо:

- граф небагато, і вони можуть бути розміщені на сторінці -

таблиця з кількох сторінкових повздовжніх таблиць;

- прографка разом із боковиком може бути розміщена при

форматі рядків, рівному висоті сторінки - ряд поперечних розгор­

нених таблиць;

- прографка може бути розміщена тільки на розвороті - кілька

повздовжніх розгорнених таблиць.

• Боковик повторюють, а голівку роблять перемінною (велика

кількість граф) якщо:

- боковик має небагато рядків, і вони розташовуються в межах

ширини сторінки - сторінкові поперечні таблиці;

- кількість рядків боковика вимагає використання висоти

сторінки - розгорнені повздовжні таблиці;

- рядків боковика дуже багато - розгорнені поперечні таблиці.

• Надзаголовну частину в багатосторінкових таблицях складають

один раз на початку таблиці, а на наступних сторінках чи роз­

воротах вказують Продовження табл., але заголовна частина

таблиці має бути обов'язково на всіх сторінках чи розворотах

розгорнених таблиць.

Якщо у таблиці є посилання на ілюстрації, на кожній із них

вказують сторінку тексту і номер таблиці, якої вона стосується.

Якщо до таблиці додається кілька ілюстрацій, кожній із них дають

додаткові номери або літери, що прив'язують зображення до

визначеного місця в таблиці, цей номер або літеру повторюють

у відповідному місці таблиці в основному тексті.

288 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

Логіка побудови таблиці базується на принципі: логічний

суб'єкт, чи підмет (позначення тих предметів, що у ній характери­

зуються) розміщується у боковику, чи в голівці, чи в них обох, але

не у прографці; логічний предикат таблиці, чи присудок (дані, які

характеризують підмет, власне характеристика), - у прографці.

При недотриманні цього правила порушується залежність, яку має

встановлювати таблиця. Щоб правильно побудувати таблицю слід

(Наприклад, існують дані: кількість будівельних організацій

у 2000-2004 роках, і таких, що спеціалізуються на житловому

будівництві у ті ж роки):

1. Сформулювати те, що буде схарактеризоване у таблиці, - по­

казники підмета: роки, будівельні організації, житлові будівельні

організації.

2. Сформулювати показники присудка, тобто дати назви тим

числовим даним, які схарактеризують показники підмета: кількість

організацій, відсоток кожної групи до загальної кількості.

3. Визначити місце показників підмета і присудку: підмет -

у боковику, чи боковику і голівці одночасно, чи боковику, голівці

і у розріз прографки (коли у таблицю потрібно внести кілька груп

показників підмета); присудок - у голівці: роки - у боковику, а види

організацій і показники присудка - у голівці.

4. Відповідно до розмітки показників підмета і присудка

створити каркас таблиці та заповнити його даними:

РІК

Кількість будівельних організацій Відсоток до загальної кількості

Загальних Житлових Загальних Житлових

2000 2920 1080 73 27

2001 5196 4556 53 47

2002 6042 6130 49 51

2003 7430 8364 42 58

2004 8452 9452 40 59

5. Визначити тему таблиці - тематичний заголовок: Зміна

кількості і співвідношення загальних і житлових будівельних

організацій.

6. Оцінити зручність читання, логічність, економічність

побудови і знайти кращий варіант.

7. За необхідності третю групу показників підмета (на­

приклад, міст України) розмістити у розріз прографки, в один з

ярусів голівки, у другий рядок боковика:

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 289

Перший варіант:

РІК Кількість будівельних організацій Відсоток до загальної кількості

Загальних Житлових Загальних Житлових

Київ

2000 2920 1080 73 27

2001 5196 4556 53 47

Донецьк

2000 2920 1080 73 27

2001 5196 4556 53 47

Другий варіант:

Рік

Кількість будівельних організацій Відсоток до загальної кількості

Київ Донецьк Київ Донецьк

Загальних Житлових Загальних Житлових Загальних Житлових Загальних Житлових

2000

2001

Третій варіант:

Рік

Кількість будівельних організацій Відсоток до загальної кількості

Загальних Житлових Загальних Житлових

Київ Донецьк Київ Донецьк Київ Донецьк Київ Донецьк

2000

2001

У третьому варіанті інформація організована найкраще,

оскільки вдалося уникнути повторів загальних даних, а міста

України, як найдрібніший елемент, увійшли до більших груп.

Логічність побудови таблиці визначається правильним підпо­

ри; жуванням елементів таблиці: даних графи - її заголовку, даних

рядка - заголовку боковика, заголовків нижнього ярусу голівки -

заголовку верхнього ярусу, заголовок над графою стосується всіх

даних графи. Кожен показник графи і рядка має підпорядковува­

тися своєму заголовку і логічно входити у його зміст чи залежати

під нього. За одним критерієм здійснюється поділ підпорядкованих

рубрик. Групування даних здійснюється на основі суттєвих ознак

із точним позначенням меж кожної групи і з можливістю зіставити

ці дані, порівняти з іншими. Перша вимога зручності читання

таблиці - дані, що зіставляються, розташовуються поряд, не пере­

межовуються іншими, щоб читач не «перестрибував» поглядом

графи чи рядки. Числа, які зіставляються, розміщують по вертикалі -

у графі із відповідним вирівнюванням.

На швидкість читання таблиці впливає місце для показників

присудка (боковик чи голівка) і, відповідно, розташування

290 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

присудків горизонтально чи вертикально. При декількох рядах

підметів (за інших рівних умов) у боковик доцільніше вмішувати

ряд, числова характеристика якого у прографці зіставляється

у першу чергу, оскільки зіставляти кількості зручніше по вертикалі.

У голівці розміщують спочатку показники присудка, потім - підмета,

щоб читач спочатку дізнався, що це за числа, а потім - умови їхньої

організації у графі. Однак, економність таблиці також грає неабияку

роль.

Сучасні текстові редактори пропонують велику кількість

різновидів таблиць. Але в одному документі таблиці оформлю­

ються однаково: за формою, використанням шрифтів і кеглів,

накресленням лінійок, розміщенням однотипних заголовків,

форматом, розмірами абзацних відступів, вирівнюванням, систе­

мою рубрикації боковика, характером вертикальної розбивки

рядків, системою застосування перерізів і лінійок-перерізів. Це

надає виданню єдності та полегшує сприйняття таблиць читачем.

Неприпустимо вміщувати в одному виданні одночасно закриті,

відкриті і напівзакриті таблиці. Лише у деяких випадках до­

пускаються винятки, наприклад, якщо у виданні всі таблиці

складені петитом (8 п.), а окремі таблиці не вміщуються навіть на

розвороті, тоді, щоб уникнути вклейок, їх за рекомендацією видав­

ництва складають нонпареллю (6 п.).

3.2. Заголовки таблиць

Тема таблиці визначає її основне завдання, ту характеристику,

яка міститься у прографці і виноситься у заголовки: загальна

назва - у надзаголовкову частину, що об'єднує тематичний та нуме­

раційний заголовок; заголовки граф - у заголовки голівки верхньої

заголовної частини таблиці; заголовки боковика - у ліву графу.

Надзаголовкова частина розміщується над таблицею, її

оформлення має відповідати загальній системі рубрикації, при­

йнятій у виданні. Наприклад, якщо всі рубрики видання вирів­

няні у ліву межу, тоді і тематичні заголовки таблиць вирівнюють

уліво. У наукових виданнях нумераційний заголовок (в окремому

рядку) вирівнюють праворуч, а тематичний - центрують, крапку

в кінці не ставлять, розбивають на рядки за значенням без пере­

носів слів.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 291

Нумераційний заголовок спрощує посилання на таблицю у

тексті, у наукових виданнях є обов'язковим. Найбільш розповсю­

джена форма: слово Таблиця і номер арабськими цифрами

(без знака номера перед ними, без крапки укінці). Розташовується

окремим рядком над тематичним чи перед ним в одному рядку.

Система нумерації таблиць може бути простою (наскрізна

по всьому виданню), за розділами чи статтями, або ієрархічною

(складеною із номера розділу і номера таблиці у цьому розділі,

починаючи від першого: Таблиця 1.1., Таблиця 1.2., таблиця 2.1.,

Таблиця 2.2.). Нумераційний заголовок не потрібний, якщо

таблиця єдина у виданні чи статті. Коли видання вимагає особливої

компактності - тоді номер таблиці ставлять безпосередньо перед її

тематичним заголовком.

Тематичний заголовок визначає тему і зміст таблиці, вказує на

основне завдання та спосіб отримання результату наведених

даних. Основними вимогами до заголовка є: точність, відповідність

призначенню і змісту таблиці, виразність і стислість. Наприклад:

Собівартість продукції... чи Зниження собівартості продукції; Числен­

ність приватних підприємств... чи Підвищення продуктивності робіт

приватних підприємств....

У повздовжніх розгорнених таблицях надзаголовкові рядки

вирівнюють відповідно до загального формат}' розвороту, тому

текст тематичного заголовка може бути розірваний на дві частини,

причому знак переносу не ставиться; нумераційний заголовок,

вирівняний у праву межу, розміщується на непарній сторінці,

а короткий тематичний заголовок, вирівняний уліво - на парній

сторінці. Відповідні місця на суміжних сторінках заповнюють

проміжками.

При переносі таблиці на наступну сторінку над продовженням

чи закінченням ставиться заголовок типу Продовження табл. 1

чи Закінчення табл. 1 відповідно, який виділяється подібно до

нумераційного, чи відповідно до загального стилю оформлення.

Зрідка заголовок багатосторінкових таблиць повторюється на

кожній сторінці у скороченому вигляді, складається курсивом

гарнітури тематичного заголовка на першій сторінці.

Заголовки граф розташовують у голівці таблиці над кожною

графою, а також над боковиком. У сукупності вони утворюють

заголовкову частину таблиці. Назва заголовка графи складається

з елементів, які не повторюють тематичний заголовок у чіткій

292 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

послідовності: словесне визначення та літерне позначення (без роз­

ділового знака), одиниці виміру, межі величин (від, до, не більше,

не менше), наприклад: Довжина 1, м, від. Якщо елементи повторю­

ються, їх виносять у верхній ярус заголовка. За можливістю, текст

розміщують горизонтально, але можливе і вертикальне розмі­

щення; при цьому заголовки інших граф, крім боковика, можна

також розташовувати вертикально. Багатоярусна голівка утруднює

сприйняття таблиці, тому необов'язкові яруси виносяться у тема­

тичний заголовок. У багатоярусній голівці з характеристиками

присудка і підмета, першими ставлять показники присудка, тобто

спочатку повідомляють читачеві про особливості даних таблиці

у графах, а потім - об'єкти, що ними характеризуються чи залежать

від них. Перша комірка голівки, яка розміщена над заголовками

боковика, дає можливість зробити його заголовки лаконічнішими,

зменшити площу - тому у нього виноситься загальна характери­

стика заголовків боковика або слова, що повторюються. Наприклад:

Словники: Кількість слів

Мовний 20000

Тлумачний 40000

Іноземних слів 30000

У багатоярусній голівці ліва комірка може бути поділена

по діагоналі рискою, що дає можливість зменшити кількість ярусів

голівки. Однак при простій голівці поділ комірки не рекомендуєть­

ся, оскільки це ускладнює сприйняття таблиці - краще заголовок із

правої частини комірки над боковиком перетворити у верхній ярус

заголовків граф.

Графічні елементи у заголовках граф можна замінити на

загальновідомі позначки, умовні позначення, що трапляються

у тексті, а за необхідності розшифрувати їх у примітках до таблиці

чи тематичному заголовку. В окремих випадках графи таблиць

нумерують, нумерація дається окремим рядком у нижньому ярусі

заголовка і відокремлюється від хвостової частини другою гори­

зонтальною лінійкою.

Рядки заголовків, розташовані горизонтально, вирівнюють

точно посередині графи по ширині і висоті з відокремленням від

вертикальних лінійок не менше, ніж на 2 п., а верхній проміжок від

горизонтальних лінійок може бути на 2 п. більше, ніж нижній. Якщо

заголовки мають неоднакову кількість рядків, тоді однорядковий

заголовок розміщують посередині дворядкового (за висотою).

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 293

Інтерліньяж має бути не менше кегельної. Вертикальні заголовки

складають від однієї горизонтальної лінії, їхній текст закінчують

за 2 п. від верхньої горизонтальної лінійки.

Заголовкову частину найчастіше складають шрифтом того ж

кегля, що і хвостову, однак іноді кегль шрифту (однаково по усьому

виданню) для заголовків зменшують на 2 п. (наприклад, при

прографці 8 п. заголовки - 6 п.). В одноярусному заголовку текст

кожної графи складають з великої літери, а підзаголовки - з малої,

якщо вони становлять одне речення з заголовком; у багатоярус­

ному - самостійні заголовки - також з великих, а граматично

підлеглі нижніх ярусів - з малої. Наприкінці заголовка кожної

графи розділових знаків не ставлять (крім обов'язкових крапок

у скороченнях).

Боковик - один із головних елементів хвостової частини таблиці

або висновку, що подає характеристики даних кожного рядка

таблиці, може містити рубрики, складні показники (з підрозділами,

наприклад, у тому числі). Повторювані текстові показники боко­

вика замінюють лапками або словами «те ж», «так само» і лапками.

Перші рядки боковика починають від однієї вертикалі, а другі

та наступні рядки - з невеликим втягуванням або виступом. Текс­

тові і цифрові елементи боковика у відкритих таблицях вирівню­

ють ліворуч, за наявності лівої лінійки - текст відокремлюють від

неї на напівкегельну, цифрові дані вирівнюють посередині графи.

Повні рядки боковика закінчують на одній вертикалі - за

напівкегельну від правої лінійки, а неповні доповнюють крапками

з проміжками однакового розміру (в один кегель) і вертикальним

вирівнюванням останньої крапки по лінії закінчення рядків -

за напівкегельну від правої лінійки. Рядки боковика таблиці мають

бути в одному рядку із відповідними їм даними у графах, їх

підпорядкування виражається системою втягнень чи нумерацією

рядків простим олівцем. Рубрики відокремлюються таким чином,

щоб їхня загальна висота з проміжками була кратна цілій кількості

рядків того кегля, яким складена таблиця. Дво- і багаторядкові

елементи боковика складають одним із способів:

• для чіткого виділення початку кожного заголовка перший рядок

кожного елемента - без абзацного відступу, наступні - із втягу­

ванням в одну кегельну;

• для економії площі перший рядок кожного елемента - з абзацним

відступом (як правило, в одну кегельну), наступні - на повний

формат.

294 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

Бокових у відкритих

таблицях:

1) перший рядок у

край, інші - з

утягуванням

і Боковик у закритих

таблицях:

І 4) перший рядок у

край, інші - з

утягуванням

Рис. 6.3. Приклади розміщення заголовків

у боковику відкритих і закритих таблиць

На рис. 6.3 продемонстровано способи розміщення заголовків

боковиків для відкритих (1-3) та закритих (4-6) таблиць:

1,4 - перший рядок у край, інші - з утягуванням;

2 - перші рядки з абзацного відступу, інші - на повний формат;

3 - перші рядки з абзацного відступу, інші - на повний формат

без крапок;

5 - перший рядок з абзацу, інші - на формат з відокремленням

від лінійки на напівкегельну;

6 - всі рядки відцентровані.

Можливе безабзацне оформлення, але в разі відсутності лінійок

відокремлювати заголовки важко. Підпорядковані елементи боко­

вика виділяються іншим шрифтом або розміщенням із відступом.

Заради економії місця відступ може замінюватися літерною чи

цифровою нумерацією.

Першому рядку боковика може передувати графа «№ п/ п».

Нумерація рядків боковика потрібна для спрощення посилань на

табличні рядки і розрізнення заголовків різних ступенів. їх скла­

дають без абзацу, наступні - з вирівнюванням за початком тексту,

при цьому обов'язковим є вирівнювання розрядів чисел нумерації.

У простих боковиках усі елементи починають з великих букв,

у складних - самостійні чи нумеровані елементи - з великих, а

підлеглі - з малих. У кінці заголовків боковика розділові знаки не

ставлять, коли далі йдуть підлеглі показники - ставиться дво­

крапка. Якщо проти загального показника є цифри, то після нього

ставлять кому, а далі слова «у тому числі:».

Боковик у відкритих

таблицях:

2) перші рядки з

абзацного відступу, інші -

на повний формат .........

Боковик у закритих

таблицях:

5) перший рядок з

абзацу, інші - на формат з

відокремленням від лінійки

на напівкегельну_________

Боковик у відкритих

таблицях:

3) перші рядки з

абзацного відступу, інші -

на повний формат без

крапок

Боковик у закритих

таблицях:

6) всі заголовки

відцентровані

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 295

3.3. Табличні дані - прографка та примітки

Спільні дані, наприклад, одиниці величин, виносять у заголов­

ки графи чи у тематичний заголовок. Якщо величина в одному ряду

даних відрізняється від зазначеної, тоді її вказують як виняток у про-

графці, щоб не вводити зайву графу.

Текст, цифри усіх граф розміщуються навпроти відповідних

рядків боковика, а якщо в ньому кілька рядків, а текст - один, тоді

він вирівнюється за останнім рядком боковика.

Цифрові значення однієї величини в графах таблиць і висновків

вирівнюють по вертикаті відповідно до розрядів, причому най­

більше число - посередині графи з проміжками від лінійок не

менше, ніж на 2 п., щоб одиниці стояли під одиницями, десятки -

під десятками, сотні - під сотнями. Особливо важливе таке вирів­

нювання, якщо таблиця містить підсумок. Проміжок зліва може

бути на 2 п. більшим, ніж праворуч. Якщо в таблиці чи висновку

є хоча б одне п'ятизначне число, тоді всі інші числа розбивають

на розряди (по три цифри) вузькими нерозривними проміжками.

Числові значення неоднакових величин вирівнюють посередині

(рис. 6.4). Діапазон значень величин вказують через тире чи три

крапки із вирівнюванням посередині графи, а числа вирівнюють

за гире чи крапками. Однотипні числові дані, як правило, округ­

люють з однаковим ступенем точності. У різних графах чи рядках

це можна робити по-різному, обираючи найраціональніший спосіб.

У статистичних таблицях, коли це не впливає на точність

даних, прийнято:

• абсолютні кількості округлювати до чотирьох значущих цифр;

• значення відносних величин округлювати до трьох значущих

цифр.

За відсутності даних в окремих рядках ставлять тире, за

відсутності відомостей - крапки. Ці знаки у будь-якому випадку

вирівнюють за абзацним відступом; лише якщо в усій таблиці

величини вирівнюються за тире, тоді цей принцип зберігається.

Текст кожного текстового елемента графи, що відповідає

визначеному елементу боковика, завжди складають із великої

букви, розділові знаки усередині тексту - за правилами граматики,

наприкінці розділових знаків не ставлять. Текст графи найчастіше

розмішується посередині. Можливі й інші способи (з відступом

чи виступом, з центрованим останнім рядком), але бажано, щоб

296 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

розташування текстових рядків у графах і боковику відрізнялося.

Спосіб вирівнювання тексту повинен бути єдиним в одній таблиці,

а краще - в усьому виданні (рис. 6.4). Формат набору текстових

даних у колонках має бути таким, щоб відстань між текстом

і лінійками була не меншою за 2 п. з кожного боку.

цифрові

00 00,00 00-00 00

000 000,00 000-00 000

00 000 00 000,00 00 000-00 00 000

0 0,00 0-00 0

000 000,00 000-00 000

за розрядами за комою за тире центрування

текстові

Перший рядок Перші ря­

із виступом

до лівої межі

дки почи­

нають з аб­

Всі

Рівна ліва і

права межа, а

формату на­

бору

зацного від­

ступу, інші -

відцентро­

вані

останній рядок

вирівнюється

інші - з утягу­ на повний по центру

ванням формат

Рис. 6.4. Приклади вирівнювання цифрових і текстових граф

При продовженні таблиці з повторюваними даними друкують

всі відомості, а потім, якщо потрібно, ставлять «Те ж» і лапки.

Повторювані елементи не замінюють лапками, якщо це - цифри

і знаки; позначення одиниць величин; ініціальні абревіатури;

марки машин і механізмів, що містять ініціальну абревіатуру;

скорочені позначення нормативних документів із номерами;

при переносі тексту, що повторюється, на нову сторінку.

Рядки дво- чи багаторядкових заголовків боковика з одно­

рядковими даними вирівнюють за останнім рядком заголовка

боковика, з двох і більше рядкових - за верхнім рядком заголовка

боковика. Усі рядки з різною кількістю рядків даних у комірці

вирівнюють за верхнім рядком, навіть якщо багаторядкова комірка

єдина в таблиці. Рядки з нумерацією в окремій лівій крайній графі

для полегшення співвідношення даних рядка з номером вирів­

нюють за верхнім рядком заголовка боковика, у цілому, розташу­

вання табличних рядків щодо багаторядкових заголовків боковика

зводяться до наступних:

• при всіх однорядкових елементах в прографці - рядок про-

графки вміщують проти останнього рядка заголовка боковика;

• при одному або кількох дво- чи багаторядкових елементах - рядок

прографки вирівнюють по верхньому рядку заголовка боковика.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 297

Для підвищення виразності прографки при об'єднанні таблиць,

їх розділяють подвійними чи потрійними лінійками (рис. 6.5).

1 таблиця Голівка 2 таблиця Голівка 3 таблиця Голівка

Боковик

-

Всього 456 454 444 78 64

Рис. 6.5. З’єднані таблиці

До таблиць можуть бути додані примітки. Вони розміщуються:

1. У вигляді окремої графи. Доцільні, якщо в них є потреба для

більшості рядків таблиці і обсяг приміток невеликий.

2. Під таблицею. Доцільні, якщо вони стосуються лише не­

значної частини рядків; коментують, пояснюють, доповнюють

окремі числові чи текстові елементи; великі за обсягом і можуть

призвести до утворення порожнеч усередині таблиці.

Примітки зв'язуються з текстом за допомогою знаків виноски

або заголовка Примітки. Знак виноски ставлять у місця таблиці, що

коментується (числа у прографці, одного із заголовків граф чи

боковика), і перед приміткою. Якщо примітки стосуються таблиці

в цілому, вони можуть бути оформлені подібно до внутрішньо-

текстових приміток, тобто починатися заголовком Примітка

(Примітки). При повторенні чисел чи символів, що коментуються

у примітці, вони теж можуть бути оформлені як внутрішньо-

текстові. Знаками виноски є:

• арабські цифри (порядкові номери на верхній лінії шрифту) у

примітках до текстових елементів;

• зірочки на верхній лінії у примітках до окремих цифр чи символів,

якщо їх небагато;

• арабські цифри з закриваючою дужкою чи зірочка з цифрою-

порядковим номером і закриваючою дужкою, якщо приміток

до окремих цифр чи символів більше трьох.

Знаки виноски приміток мають відрізнятися від знаків виноски

до підрядкових приміток чи бібліографічних посилань.

Якщо таблиця вимагає загальних приміток (у цілому до

таблиці) і приміток до конкретних даних, то першими вміщують

загальні примітки, а під ними - примітки до конкретних даних

(у вигляді виносок).

298 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

3.4. Робота технічного редактора над таблицями

Важливе завдання технічного редактора - проаналізувати

подані автором таблиці і визначити їхню необхідність, правиль­

ність логічної побудови і, за потребою, структурної перебудови.

Від структури таблиці залежить, перш за все, зручність її читання,

швидкість пошуку необхідної інформації, можливість зіставлення

даних і отримання власних висновків.

У таблицю включають лише необхідні для розуміння дані, її

форма має бути максимально спрощеною, без нагромадження

незіставних даних. Дані таблиці мають бути зіставленими,

повними, згрупованими за істотними для висновків ознаками,

систематизованими за зрозумілою для читача ознакою відповідно

до поставленого завдання і заголовка таблиці. Система розташування

може бути різною: за збільшенням чи зменшенням показників,

за алфавітом, вагомістю, датою, географічним положенням. Для

правильного групування даїшх визначають їх належність до певної

групи. Кількісні дані групуються у визначеному діапазоні.

Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, у якому

вона згадується вперше. Якщо вона не повністю вміщується на

сторінку, її переносять на наступну після посилання сторінку. На

всі таблиці мають бути посилання в тексті. Текст, що аналізує чи

коментує таблицю, не переказує її зміст, а формулює основні

висновки, звертає увагу на найхарактерніші та найважливіші дані,

або ж підкреслює особливості, додаткові дані, закономірності.

Коментар до таблиці й аналіз її в тексті мають відповідати фактич­

ному і значеннєвому змісту таблиці.

Технічний редактор перевіряє та уточнює зміст і структуру

таблиці, підпорядкованість рядків заголовкам голівки і боковика.

Для уникнення нелогічності в супідрядності елементів таблиці,

послідовно співвідносять кожен показник графи з її заголовком

і кожен показник рядка - із заголовком боковика, кожен заголовок

нижнього ярусу голівки - із заголовком верхнього ярусу. Боковик

із заголовками декількох ступенів перевіряють на логічність

супідрядності заголовків нижчого ступеня заголовкам, яким вони

підпорядковуються. Посилання на таблиці виносять на ліве поле

навпроти тексту, де вони мають бути розміщені.

Поряд із першою таблицею (один раз) вказується шрифтове

і графічне оформлення:

• формат таблиць і граф у них;

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 299

• кегль і гарнітура шрифту,

• вид і накреслення лінійок,

• місце поділу багатосторінкових таблиць,

• точність розташування окремих елементів.

Всі виділення зазначаються коректурними знаками і прийня­

тими скороченнями в кожній таблиці окремо. На оригіналі на ліве

поле виносять номери таблиць навпроти місць, де вони повинні

бути. До кожної таблиці дається формат набору і розмір граф по

горизонталі.

Таблиці, розміщені відразу після тексту, до якого вони відно­

сяться, відокремлюють зверху меншим проміжком, ніж знизу.

3.4.1. Розрахунок площі та перетворення таблиць

Для зручнішого вміщення тексту в таблицю обирають неве­

ликий кегль літер (менший, ніж кегль основного тексту на 2 п.),

найчастіше - 8 п. Таке зниження кегля виправдовується тим, що

цифри (основний зміст таблиць) мають більше вічко, ніж у малих

літер того ж кегля. Однак при основному тексті 8 п. зменшувати

кегль у таблиці недоцільно, краще обрати іншу гарнітуру - з

меншим вічком. Зменшення кегля припустиме тільки в довідни­

ках, якщо необхідна особлива компактність.

Для цифрових таблиць обирають моноширинні шрифти,

оскільки в них цифри мають своєрідне накреслення, однакову

ширину й добре розрізняються.

При розрахунку таблиць, що розміщуються в оборку, міні­

мальними форматами оборки є - 1/4 кегля основного тексту: при

12 п. - 3 кв., при 10 п. - 2Уг кв., при 8 п. - 2 кв., при 9 п. - 2гА кв. Роз­

рахунок проміжків над і під таблицею робиться за правилами

звідності. Тематичний заголовок від таблиці відокремлюється про­

міжком 2-4 п. ; між нумераційним і тематичним заголовками

додаткових проміжків не роблять, якщо вони стоять окремими

рядками.

Приклад. Нумераційний і тематичний заголовки складають

2 рядки 8 кегля. Висота голівки таблиці 3/4 кв., висота прографки 3 кв.

Підрахуйте проміжки, якщо текст видання складений 10 кеглем.

Розрахунок: 8 п. * 2 + 36 п. (або 3А кв.) + 144 п. (або 3 кв.) + 4 п.

(проміжок між заголовком і таблицею) + 4 п. (лінійки над і під заголов­

ками голівки таблиці) = 204 п. або 20 рядків + 4п.10 кегля На проміжки

слід додати 16 п. (по 8 п. зверху і знизу). У результаті таблиця разом

13 проміжками складатиме 22 рядка 10 кегля.

300 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

Поперечна таблиця ускладнює сприйняття, тому, за можливо­

сті, її перетворюють у повздовжню звичайним поворотом, чи пере­

носять один з рядів показників підмета з голівки в розріз

прографки, розділивши по вертикалі на дві частини і вмістивши

другу - під першою з повторним боковиком. Але при великій

кількості заголовків боковика поворот таблиці не роблять.

У багатоярусній таблиці спільні заголовки вищого рівня короткі, а

нижній рівень багатослівний. Якщо недоцільно міняти голівку

і боковик місцями («перевернути» таблицю), тоді можна перенести

деякі показники з голівки у прографку. Щоб зробити таблицю більш

компактною, підмети, зосереджені в одному місці (наприклад,

голівці), розподіляють між голівкою і прографкою. У прикладі

таблиць 1-2 три ряди підметів (вид продукції; рік; собівартість, ціна,

рентабельність), з яких два зосереджені в голівці (рік; собівартість,

ціна, рентабельність). Це ускладнило таблицю, а заголовки граф

стали вертикальними. Якщо ж перенести один ряд (вид продукції) з

боковика у прографку, а інші розподілити між боковиком і голівкою

(рік переноситься - у боковик), тоді таблиця стане простішою.

Таблиця 1. Собівартість і середня реалізаційна ціна

центнера основних продуктів (гривні)

2000 2003

Продукція

'Зт-о ;зг-о

й

сг;о (? X сго ■О

ь

о .

(0

ш

я

о.

з е-

з-

' і

е;

ф

ю

1-

й

я

ш

іо

о.

2 Є-

'3-

‘х

А

С

Ф

Ю

О X

§

&

О

X

ф

й.

О X=1

ф

о.

ф

о

X

ф

О.

Кенаф 9,8 21,9 + 123 7.1 18,5 + 161

Хлопок 35,2 32,3 -8,3 29,4 32,3 +9,8

Таблиця 2. Собівартість і середня реалізаційна ціна центнера основних продуктів (гривні)

Рік Собівартість Середня ціна реалізації, гр. Рентабельність, %

Кенаф

1959

1961

9,8

7.1

21,9

18.5

+ 123

+ 161

Хлопок

1959 35,2 32,3 -8,3

1961 29,4 32,3 +9.8

У виданнях з великою кількістю таблиць, технічний редактор

уніфікує, об'єднує деякі із них, особливо ті, що стоять поряд. Це

заощаджує площу видання, оскільки зникає необхідність повторю­

вати однакові заголовки граф і боковика (порівняйте таблиці 3-5).

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 301

Таблиця 3. Цінова політика на продукти харчування у Хмельницькій області (у%)

Вид продукції 2000 2001 2003

Молоко 25 31 20

М’ясо 32 31 34

Таблиця 4. Цінова політика на продукти харчування у Херсонській області (у %)

Вид продукції 2000 2001 2003

Молоко 24 31 23

Фрукти 32 31 35

Риба 12 31 32

Таблиця 5. Цінова політика на продукти харчування в областях (у %)

Вид продукції 2000 2001 2003

Хмельницька область

Молоко 25 31 20

М’ясо 32 31 34

Херсонська область

Молоко 24 31 23

Фрукти 32 31 35

Риба 12 31 32

За великої кількості таблиць тематичні заголовки відокремлюють

проміжками у підбір із нумераційними.

Складні таблиці спрощують усуненням зайвих граф з однако­

вим показником, порожні, частково незаповнені (у наведених табли­

цях графу 2001 рік можна винести у примітки: Примітка: у 2001 р.

приріст за всіма продуктами 31 %). Дані графи можуть бути пере­

несені у тематичний заголовок, основний текст чи примітки.

Витягнуті по вертикалі дво-, триграфні таблиці (Таблиця 6)

здвоюють чи строюють.

Таблиця 6. Цінова політика на продукти харчування в областях (у %)

Вид продукції 2000 2001 2003 Вид продукції 2000 2001 2003

Хмельницька область Херсонська область

Молоко 25 31 20 Молоко 24 31 23

М’ясо 32 31 34 Фрукти 32 31 35

Риба 12 31 32

Обмін місцями рядків і граф доцільний, якщо таблицю дово­

диться верстати боком, чи коли боковик містить багаторядкові

тексти, а дані граф уміщаються в один рядок.

До економії площі може призвести об'єднання граф, які містять

дані одного роду: скорочується кількість лінійок і проміжків

між графами. У більшості випадків заголовок графи ширше

стовпця цифр у графі, що розтягує таблицю, а за об'єднання граф

ширина об'єднаної графи не змінюється: у ній вміщуються дані

двох граф.

302 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

В інших випадках одну таблицю розбивають на кілька окремих:

якщо таблиця містить різнорідний матеріал, який неможливо

згрупувати; виникають порожні комірки, заповнення несумісною

інформацією, повторення характеристик у боковику та прографці.

Таблипі, що не мають нумерації', а також надзаголовкових рядків,

чи йдуть безпосередньо за словами «... у наступній таблиці:»,

розмішують упідверстку (одразу після тексту, якого вони стосуються).

Щоб таблиця повністю вміщалася на сторінці, розтягують

попередній текст. Якщо це зробити неможливо (надто велика

таблиця чи кілька таблиць підряд), тоді таблицю поділяють на дві

частини з повтором голівки, при переході другої частини таблиці на

іншу сторінку, вказують: «Продовження таблиці див. на звороті»,

«Продовження таблиці».

Клаптикові таблиці з нумерацією з посиланнями «див. табл.» роз­

міщують на оптичній середині сторінки з урахуванням інших

елементів розвороту (зображень, формул, заголовків) у будь-якому

місці видання, але ближче до тексту. Якщо посилання розміщене у

верхній частині парної сторінки, тоді таблицю заверстують на тій же

сторінці, якщо в нижній частині парної - то таблиця буде на непарній

сторінці. Як виняток, допускається розташовувати таблицю на

непарній сторінці трохи вище посилання. Якщо ж посилання знахо­

диться внизу непарної сторінки, тоді краще прибрати кілька рядків із

попередніх сторінок для того, щоб посилання перейшло на наступну

парну сторінку, а за ним розмістити таблицю. Неповноформатні

клаптикові таблиці не можна розміщувати у верхній частині сторінки,

вони обов'язково закриваються мінімум трьома рядками тексту. На

сторінці разом з клаптиковою таблицею має бути не менше 5-6 рядків

тексту. Інакше клаптикову таблицю перетворюють у сторінкову.

Сторінкові таблиці розміщуються після посилання на них.

Якщо посилання на таблицю розташоване зверху непарної

сторінки, тоді краще перенести кілька рядків на попередні

сторінки, перемістити посилання на парну сторінку і розташувати

таблицю на непарній; якщо ж посилання розташоване внизу

непарної сторінки, то кілька рядків прибирають і переміщують

посилання на наступну парну сторінку, щоб таблиця була на

одному розвороті з посиланням на неї.

Розгорнені таблиці завжди розташовують на розвороті за

сторінкою з посиланням на них. Якщо розгорнену таблицю не­

можливо розміщувати на розвороті (наприклад, наприкінці глави),

з неї роблять дві сторінкові таблиці.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 303

Розгорнені повздовжні клаптикові таблиці заверстують на роз­

вороті; при цьому необхідними є чітке узгодження їхнього розмі­

щення на сторінках, тобто кількість тексту і проміжків над кожною

частиною таблиці повинна бути однаковою (з точністю до 0,5 п.)

на обох суміжних сторінках. До тексту обох сторінок (над і під

таблицею) додають проміжки 1-2 цицеро у корінцевому полі, щоб

сторінка була чітко прямокутною. Розгорнені таблиці, що не

займають розворот повністю, розміщують так, щоб вони зайняли

всю парну, а їхній залишок - частину непарної сторінки біля

корінця. Праворуч від таблиці складають текст, відокремлений

проміжком 6-12 п.

Поперечні таблиці обов'язково повинні бути розташовані

так, щоб на парній сторінці голівка була у зовнішньому полі, а на

непарній - у корінці.

Якщо авторський оригінал містить велику кількість таблиць,

видавництво перед отриманням авторського оригіналу може

попросити автора принести кілька таблиць, створених власноруч.

Адже переробляти неправильно скомпоновані таблиці - важке і

трудомістке завдання, що потребує багато часу і значних витрат.

Якщо ці зразки не задовольняють основних вимог видавництва

до таблиць, в авторський договір вписується пункт про додаткові

витрати на доопрацювання оригіналу.

Таблиці, за необхідністю, можуть бути перераховані у змісті

із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок,

на яких вони розміщені.

3.4.2. Правила оформлення таблиць

Сучасні комп'ютерні системи, як правило, мають спеціальні

шаблони для складання таблиць. Існують також редактори

таблиць. Норми опрацювання таблиць зводяться до таких:

• Поліграфічне оформлення таблиць у всьому виданні повинне

бути однаковим: однотипні таблиці мають однакову структуру,

шрифти і формат, зовнішні та внутрішні лінійки - однаковий

малюнок та товщину, заголовки - спосіб формулювання, розта­

шування і шрифти.

• У таблиці подають лише необхідні елементи. Приміром, стовпець

нумерації рядків потрібен лише якщо йде перетік даних за різ­

ними критеріями або рядків багато і є посилання до них в тексті.

Нумерація в графах потрібна при перенесенні таблиці зі сто­

рінки на сторінку.

304 ТЕМА 6. ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ СПЕЦЕФІЧНИХ ЖАНРІВ

• Формат клаптикових таблиць має бути меншим за формат на­

бору. Якщо формат таблиці менше формату набору по ширині

на 2 Уг кв., тоді таблиця верстається в обклад.

• При багатошпальтній верстці формат клаптикових таблиць має

дорівнювати ширині шпальти, кількох шпальт у сукупності або

формату набору.

• Формат рядків поздовжної таблиці має дорівнювати висоті фор­

мату набору.

• Формат сторінкової таблиці має точно дорівнювати формату набору.

• Шапка таблиці може оформлятися окремим текстовим блоком

чи як частина таблиці без лінійок.

• Текст у голівці таблиці має бути максимально спрощеним, ви­

рівняний вертикально по центру.

• Текст боковика вирівнюють по вертикалі так, щоб було чітко

видно, де починається рядок (особливо у таблицях без внутрі­

шніх лінійок). Якщо боковик містить відбиття крапками (..........),

тоді текст і цифри в графах вирівнюють на рівні крапок, інакше

- на рівні першого рядка боковика.

• Якщо текст боковика складається з кількох рядків, а у прографці

текст займає лише один рядок, тоді він вирівнюється за останнім

рядком боковика. Якіцо тексти і боковика, і прографки багато­

рядкові, тоді текст видівнюється за першим рядком боковика.

• Рядок підсумку боковика «Усього», «Сума» повинен мати верхню

лінійку і виділятися графічно (жирним шрифтом основної гар­

нітури, підкладкою).

• Вирівнювання в усіх комірках таблиці має бути однаковим.

• Текст таблиці складають кеглем на один-два пункти меншим за

основний текст, можливе зменшення кеглю до 6-го.

• У всіх комірках текст має відступати від лінійок не менше, ніж на 2 п.

• Абзацні відступи у таблицях необов'язкові.

• Цифри прографки вирівнюють за розрядами.

• Знаки у прографці«...»,«-» обов'язково центруються по горизонталі.

• Нумеровані рядки таблиці вирівнюються по вертикалі за рядком,

на якому стоїть номер.

• Клаптикові таблиці не можуть стояти одразу після формули чи

перед нею, поряд із зображенням, а також одразу за заголовком,

якщо це не передбачено текстом видання - їх повинні відокрем­

лювати мінімум три рядки тексту. Також небажано розташову­

вати клаптикові таблиці на кінцевих сторінках.

• Товщина лінійок найчастіше дорівнює 2 п., мінімальна відстань

тексту від лінійок - 2 п.

ГРАФІЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТАБЛИЦЬ І ВИСНОВКІВ 305

В оформленні висновків дотримуються правил оформлення

таблиць, але існують особливості:

• Висновки без заголовків граф складають гарнітурою і кеглем

основного тексту, із заголовками граф - кеглем на 1 п. меншим за

основний текст.

• Формат набору висновків відповідає формату основного тексту -

відступ не менше 18 мм із кожної сторони, а мінімальна ж

ширина висновку може дорівнювати половині формату набору.

Якщо ширина висновку менша, розширюють боковик або

додають крапки.

• Заголовки граф висновків складають горизонтально і вирівню­

ють по центру графи. Якщо заголовок складається з різної

кількості рядків, їх вирівнюють: дворядкові - посередині три­

рядкових; однорядкові - посередині дворядкових.

• Заголовки боковика висновку, якщо вони безпосередньо продов­

жують попередній текст чи синтаксично йому підпорядко­

вуються, складають з малої літери.

• Слова, що повторюються у кожному рядку, переносять у старший

заголовок чи у попередній текст.

• Проміжки між заголовками граф повинні бути не менше кегля

шрифту.

• Висновки не мають нумераційного заголовка, оскільки вони про­

довжують текст за змістом.

Деякі таблиці можна перевести у діаграми, які підвищують

наочність і більш легкі для сприйняття. Іноді одночасно вміщують

і таблицю, і діаграму.

Питання:

1. Структура драматичного тексту та особливості його художньо-технічного оформлення.

2. Види ритмізованого тексту, принципи ритмічної організації, вибір шрифту і варіанти

верстання ритмізованого тексту.

3. Таблиці, їхній зміст, структурні елементи, способи побудови і оформлення^ роз­

міщення на сторінці.

4. Види, призначення та особливості текстових виділень у драматичних творах.

Література:

[9-14], [23], [28-35], [39], [46], [56], [57], [63], [68], [72], [73], [77, С. 127-171], [110], [112],

[118], [150].