4. Редагування та верстка тексту

4.1. Автоматизація редагування

у комп’ютерних системах

Усі програми професійного опрацювання текстів - Microsoft

Word, Adobe InDesign, Adobe PageMaker, QuarkXPress і інші -

мають набір засобів для технічного редагування текстів:

• Програма автоматично виправляє помилки або виділяє помилки

для їх виправлення вручну.

• Певні знаки під час верстки автоматично заміняють по всьому

тексту командою автоматичного пошуку і заміни з меню Edit.

• Для уникнення висячих рядків активують функцію «Заборона

висячих рядків».

• Друкування короткого та довгого тире забезпечується клавіа­

турними скороченнями чи відповідними Alt-послідовностями

РЕДАГУВАННЯ ТА ВЕРСТКА ТЕКСТУ 261

(Alt + 0151 і Alt + 0150). Тире від слів відбивається тонкою

шпацією (Ctrl + Shift + t) з обох боків, що дорівнює 2 п. Напів­

кругла (Ctrl + Shift + п) і кругла шпація (Ctrl + Shift + m) застосо­

вуються у прямій мові для відокремлення тире.

• Портібний вид лапок вказують у функції «Автозаміна».

• Для формування нерозривних конструкцій застосовують

спеціальні символи: нерозривний проміжок (Ctrl+Shift+Spacebar)

і нерозривний дефіс (Ctrl+_).

• М'який перенос встановлюється в місцях передбачуваного розриву

рядка, наприклад, між складами довгого слова. Посередині рядка

він не відображається, але у кінці рядка слово розривається

у місці м'якого переносу.

• Значна кількість корисних функцій програм закладено у

макроси, додаткові модулі чи сценарії.

Пакет макросів MS Word дає можливість при наборі тексту

вводити два типи лапок, розставляти знаки наголосу і лінії над-

креслення, плавно змінювати міжрядкові і міжсимвольні проміжки.

При опрацюванні вже складеного тексту можна впорядкувати про­

міжки (видалити зайві, установити відсутні біля розділових знаків),

створити нерозривні конструкції (розповсюджених скорочень/

прізвищ і зв'язаних з ними ініціалів), замінити знак дефіса на тир^

тощо.

TechEdit - сценарій, створений для роботи з системою Adobe

PageMaker. Усі його функції поділяються на три групи: корекція

помилок набору, редагування нерозривних конструкцій і розширене

редагування. Функції першої групи дозволяють замінити різні види

лапок на друкарські, упорядкувати проміжки, обробити крапки

і складені розділові знаки (!.., ?..). Друга група відповідає за форму­

вання і правильне відображення нерозривних конструкцій: роз­

повсюджених бібліографічних скорочень, прізвищ і відповідних їм

ініціалів, нерозривних скорочень тощо. Третя група призначена,

в основному, для розміщення символів дефіса, довгого і короткого

тире.

Non-breakable - модуль розширення до програми QuarkXPress,

призначений для правильного відображення нерозривних кон­

струкцій: розповсюджених скорочень і скорочень з дефісом,

ініціалів і прізвищ, односкладових префіксів і наступних частин

речення.

262 ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНОГО РЕДАГУВАННЯ СКЛАДОВИХ ТЕКСТУ

4.2. Технічні правила верстки тексту

Верстка - оптимальне розміщення заздалегідь підготовлених

текстових і зображальних матеріалів на прямокутній площ ині

сторінки чи друкарської форми відповідно до розміченого оригіналу

з дотриманням поліграфічних і естетичних норм. Головним докумен­

том, яким керуються під час верстки, є видавнича специфікація.

Критерії зручності читання тексту формувалися століттями.

Друкований знак, слово, речення, абзац, сторінка мають сформо­

ваний образ, стереотип сприйняття, який читач розпізнає без

додаткових зусиль. Тому верстка має допомогти йому у цьому,

не відволікати і не заважати зосередитися на змісті. Зручність

читання тексту передається у легкості переходу ока з рядка на

рядок, швидкому пошуку потрібного абзацу чи розділу, чіткому

розрізненню знаків шрифту. При цьому око не втомлюється,

швидкість читання підвищується.

У видавничій справі розрізняють два види верстки: макетна

і безмакетна. Газети та журнали верстають на основі заздалегідь

створеного макету сторінки, що дає можливість розмістити

матеріали саме на тих сторінках і у тих блоках, де вони повинні

стояти. Для верстання книг заздалегідь підготовлені макети не

потрібні, оскільки структура видання обумовлюється змістом

конкретного твору. Отже, для верстки простих за структурою

публікацій достатньо розміченого оригіналу, для більш складних

публікацій створюють макет (його виконують у вигляді ескізу

або комп'ютерного шаблону).

При верстці книг звертають увагу на:

• візуальний зв'язок видань серії;

• відповідність формата змісту текстової частини та формі й роз­

міру зображень;

• художнє оформлення титульних сторінок;

• чітке розмежування й уніфікацію оформлення основного,

додаткового і довідкового тексту;

• вибір шрифту для основного тексту, щоб він був легко читаним,

економним і не відволікав від сприйняття змісту;

» оформлення окремих сторінок, що відрізняються від основного

набору;

• зв'язок елементів, розміщених на відстані;

• наявність відомостей в тексті про формули, зображення, інші

види тексту;

РЕДАГУВАННЯ ТА ВЕРСТКА ТЕКСТУ 263

• однотипність оформлення рубрикаційних частин;

• вибір виду колонтитулу і його змістову відповідність тексту;

• стандартизацію вихідних відомостей.

Під час верстки газети важливим є:

• якісно розроблена концепція - графічна і змістова;

• дотримання шаблону на всіх тематичних сторінках, наявність

візуальних графічних ідентифікаційних елементів;

• склад та змістовність заголовкового комплексу;

• відповідність заголовків у тексті та анонсах, при перенесенні

матеріалів з однієї сторінки на іншу;

• розміщення тексту у шпальтах (чітке позначення початку і кінця

матеріалу, варіювання кількості стовпців на одній сторінці,

горизонтальне вирівнювання багатошпальтних матеріалів, від­

повідність ширини стовпця та кегля шрифту);

• оформлення заголовкового комплексу;

• чітке відокремлення сусідніх матеріалів;

• композиція тексту та зображень;

• групування матеріалів подібної тематики.

У кольорових виданнях, особливо глянцевих журналах,

зважають на:

• відповідність читацькому призначенню;

• чітку рубрикацію;

• відповідність тематиці;

• чітке позначення тематичних сторінок (рубрик);

• використання кольору;

• композицію зображень і декоративних елементів;

• продумані схеми розміщення реклами.

Правила набору і верстки не є обов'язковими, вони не зафіксо­

вані у стандартах, але їх дотримання дає можливість зробити

видання естетично привабливим, покращити сприйняття змісту,

уникнути подвійного тлумачення, підвищує культуру видання. Всі

правила мають в основі закони композиції, традиції друкарської

справи і культури нашого суспільства. Отже, загальні норми

верстання зводяться до таких:

Верстка тексту:

• Поля, формати набору, абзацні відступи, інтерліньяж повинні

мати однаковий розмір на всіх сторінках видання.

• Лінійність рядків на сторінці і розвороті - рядки тексту у шпальтах

та на розвороті видання мають бути на одній лінії.

264 ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНОГО РЕДАГУВАННЯ СКЛАДОВИХ ТЕКСТУ

• Уникнення коридорів - суміщення проміжків між словами по

вертикалі чи похилій лінії у трьох чи більше рядках підряд.

• Відсутність висячих рядків (перший рядок абзацу, що закінчує

сторінку, і останній рядок абзацу, що починає сторінку). Рядок

на ширину шпальти висячим не вважається.

• В одній публікації використовують не більш двох-трьох гарнітур

шрифтів.

• Шрифт додаткового і довідкового тексту має бути на 2 п.

меншим за основний текст тієї ж гарнітури, або складений

іншою гарнітурою, розмір літер якої візуально менший за

основний текст.

• Текст, складений меншим кеглем або з утягуванням, відділяють

зверху і знизу збільшеним проміжком.

• Проміжок між словами дорівнює одному символу.

• Текст кінцевого рядка має перевищувати в 1,5-2 рази розмір

абзацного відступу, тобто містити не менше 5-7 літер. Рядок перед

кінцевим не може закінчуватися переносом; кінцевий рядок має

починатися повним словом. В кінцевих рядках не залишають

скорочення ("і т. п."), абревіатури чи цифри з позначеннями.

• Абзацні відступи однакові (з точністю до 1 п.) у всьому виданні,

незалежно від кегля набору окремих частин тексту. Рівність

абзацних відступів може бути порушена з метою виділення або

особливого оформлення певних фрагментів чи видів тексту. Роз­

мір абзацу обумовлюється кеглем шрифту і довжиною рядка. Як

правило, він дорівнює 1,5-2 кегельних для книг і брошур і 1-1,5

кегельних для газет і журналів.

• Якщо текст у виданні складається без абзацних відступів, тоді всі

кінцеві рядки обов'язково повинні бути неповними.

• Наприкінці текстових рядків не залишають прийменники і союзи

з однієї-трьох літер, якщо вони починають речення (невірно «...у

І І якомусь...», «...За І І допомогою...»), однолітерні приймен­

ники і союзи в середині речення (невірно «...І І І після цього...»,

«...з І І нового...»), цифра з дужкою чи з крапкою.

• Кількість переносів підряд не може бути більше: для одно-

шпальтного тексту - 4; для багатошпальтного - 6. В переносах слід

уникати двозначних і неблагозвучних словосполучень, верти­

кальних чи діагональних коридорів у трьох і більше сусідніх

рядках.

• Сторінку не можна закінчувати знаком переносу.

РЕДАГУВАННЯ ТА ВЕРСТКА ТЕКСТУ 265

• Неповні кінцеві сторінки за висотою дорівнюють 1/4-3/4 висоти

набору, нижче за спуск на сусідній початковій сторінці роз­

вороту.

• Не допускається розривати ініціали і прізвище (невірно «...Т. | |

Г. Шевченко...», але «...Т. Г. Шев-| | ченко...»), скорочення і

прізвище (невірно «...проф. І І Іванов...»), цифри йїх позначення

(невірно «25 І І %»,«...250 | |квт»), загальноприйняті скорочення

«і т.п.", «та ін.", діапазон цифр («3-7»).

• Розділові знаки (.,?!:;), відкриваючу дужку, лапки ставляться

впритул до попереднього тексту, а після них - один проміжок.

Проміжок також потрібний після ініціалу перед прізвищем

(Т. Шевченко). Закриваюча дужка, лапки ставляться впритул до

попереднього тексту, а від наступного відбиваються проміжком.

Усі розділові знаки основного тексту ставлять за закриваючою

дужкою, лапками (виключення - для знаків запитання, оклику,

трьох крапок). Якщо текст у дужках закінчується крапкою як

знаком скорочення, то її залишають усередині дужки.

• Знаки градуса (°), хвилини (') і секунди (") застосовують тільки

разом з кількостями, що їх стосуються; інакше їх позначення

заміняють словами. Ці символи стоять відразу після цифрового

значення, а від іншого тексту відбивають міжслівним проміжком.

Якщо знаки відносяться до кількох значень, тоді їх ставлять після

останнього з них. У виразах типу «°С» знак градуса і символ

скоалають без проміжку.

• Знаки номер (№), параграф (§), відсоток (%) при двох і більше

числах вказують лише один раз перед рядом чисел чи після

нього, наприклад, № 5, 6, 7; 8, 9 %; § 5 та 6. їх відокремлюють від

тексту вузьким нерозривним проміжком на напівкегельну.

• Лапки мають бути однаковими по всьому виданню: « », чи " ",

чи „ ".

• При відділенні десяткових часток від цілих кількостей ставлять

кому, а не крапку,

• Існує три знаки: дефіс ( ) - в місці з'єднання складених слів,

скороченнях, стиснутих перерахуваннях (аудіо-, відеоматеріали)

і при переносах; довге тире ( —), або М-тире - для логічного

поділу частин речення, позначення прямої мови, в описах діапа­

зонів значень, коли цифри використовуються разом з словами

(1941 рік — 1945 рік, Київ - Одеса); коротке тире (-), або Ы-тире -

для позначення операції мінус (15 - 8), в описі діапазонів значень

266 ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНОГО РЕДАГУВАННЯ СКЛАДОВИХ ТЕКСТУ

(1941-1945), але лише між цифрами без літер чи між словами,

складеними заголовними літерами. Довге тире завжди (крім

прямої мови) відбивається проміжками з двох сторін на 2 п.,

дефіс і коротке тире проміжками не відбивається, крім матема­

тичних операцій.

• Тире чи дефіс в тексті не може починати новий рядок, крім

прямої мови і переліків, де він є маркером.

• Знаки математичних дій і співвідношень (+ - х / : = < > ~)

відбивають від сусідніх символів та чисел на 2 п., а знаки (+ -), що

позначають позитивність чи негативність значення, складають

злитно з цифрою (+5, -6). Дробі записують без пробілу (5/6).

• Після цифри у переліку ставиться крапка, а наступний текст

починається з великої літери, якщо кожний пункт переліку є

закінченим реченням. Після такого пункту переліку ставиться

крапка. Після цифри у переліку ставиться дужка, якщо пункти

переліку є логічним продовженням речення до двокрапки,

словами чи словосполученнями. Після такого пункту переліку

ставиться кома чи крапка з комою. Якщо список маркований,

розділові знаки ставлят ься за тим же принципом.

• Після позначення пункту і знака (крапка, дужка) роблять

проміжок у напівкегельну. Один пункт переліку не може бути

перенесений на наступну сторінку.

• Сторінка не може завершуватися реченням з двокрапкою, що

передує переліку.

• Роз'єднувати математичні формули на рядки треба на знаках

відношення між лівою та правою частиною формул (=,<,>,);

на знаках додавання, віднімання; і лише в останню чергу - на

знакові множення. Знак, на якому формула переноситься,

залишається в кінці рядка і повторюється на початку наступного.

• Перенос у хімічних формулах дозволяється тільки у випадку

крайньої необхідності. Розбивку рекомендується робити на

знаках напрямку реакції (стрілках), знаках рівності, рівноваги,

взаємодії. Не можна розбивати формули на знаках зв'язку та

резонансу. Знак, на якому зроблено перенос, повторюється на

початку наступного рядка.

• Таблиці складають зменшеним порівняно до основного тексту

кеглем: текст 12 - таблиця 8,10; текст 10 - таблиця 6, 8; текст 8 -

таблиця 6, 8.

• Нетекстові компоненти вирівнюють відносно рядків основного

тексту, розміщують відразу після того місця в тексті, де на них

є посилання, чи якнайближче до нього.

РЕДАГУВАННЯ ТА ВЕРСТКА ТЕКСТУ 267

• Неповноформатні зображення центрують чи вирівнюють відносно

межі формату набору (шпальти). Вузьких оборок слід уникати.

• Ширина декоративних елементів, що підкреслюють чи обрамляють

сторінки, має дорівнювати формату набору, або за пропорціями

відповідати прямокутнику сторінки.

Розміщення елементів:

• Колонтитули не ставлять на титульних сторінках, верхній

колонтитул - на початковій, а нижній - на кінцевій сторінці.

Колонтитул має займати один текстовий рядок.

• Колонцифри друкують гарнітурою основного тесту, кеглем,

зменшеним на 2 п. Вони не ставляться на титульних сторінках

і на сторінках, повністю зайнятих зображеннями.

• Спуск на початку розділу має бути у межах 1/4-1/3 формату

набору і однаковим у всьому виданні.

• Нижній рядок тексту на попередній сторінці має бути нижче за

спуск на сусідній сторінці розвороту, або не менш ніж 5 рядків.

Остання сторінка має виглядати заповненою хоча б наполовину.

Послідовність елементів видання наступна:

- авантитул, видавнича марка на першій правій сторінці;

- контртитул чи фронтиспіс - на другій лівій сторінці, чи вона

залишається вільною;

- титул - на третій сторінці (при наявності перших двох);

- вихідні відомості, макет анотованої каталожної картки, інші

обов'язкові дані звороту титулу;

- присвята чи епіграф до всієї книги - п'ята сторінка з порожнім

обертом;

- зміст (якщо він не у кінці видання) - сьома сторінка;

- передмови (видавця, автора, до перекладу, до першого

видання, перевидань) - дев'ята

- вступна стаття - одинадцята сторінка;

- вступ чи початок тексту.

Оформлення заголовкового комплексу:

• При верстці заголовків проміжок зверху має бути більшим, ніж

знизу. При цьому слід дотримуватися правила відповідності

рядків, тобто сума проміжків зверху і знизу з інтерліньяжем

заголовка має бути кратною інтерліньяжу основного тексту.

• Заголовки розбиваються на рядки за змістом, кожен рядок заголов­

ка має нести певний зміст;

268 ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНОГО РЕДАГУВАННЯ СКЛАДОВИХ ТЕКСТУ

• Не слід починати сторінку заголовком низького рівня. На

початку сторінки, перед підзаголовком, повинно бути не менше

чотирьох рядків, а наприкінці сторінки, після заголовка будь-

якого рівня - не менше двох рядків.

• У заголовках і підзаголовках в окремому рядку крапка не ставиться

(якщо підзаголовок складений у підбір, крапка цілком доречна).

• Перенесення слів у заголовках вищого рівня не допускається.

• Якщо ширина заголовка менше висоти графи заголовка у

таблиці, то рядок складають вертикально.

Перенос слів з одного рядка в інший:

• Не припускаються переноси, що викривляють зміст.

• В кінці рядка не залишають частину слова, яка не утворює склад,

а також одну літеру; дві однакові приголосні («завдан-ня», а не

«завда-ння»), за винятком початкових подвійних приголосних

кореня чи другої основи складного слова («ново-введення», а не

«новов-ведення»).

• Не відділяють приголосну від наступної за нею голосної (за

винятком випадків, коли ця приголосна - остання літера чітко

вираженого префікса).

• Не відривають літеру «ь» від попередньої приголосної, літеру «й»

від попередньої голосної, останню приголосну односкладового

префікса від самого префікса при наступній приголосній («під­

бити», а не «пі-дбити»).

• Не залишають в кінці рядка при префіксі початкову частину

кореня, яка не утворює склад («при-слати», а не «прис-лати» чи

«присл-ати»), початкову частину другої основи складного слова,

якщо ця частина не утворює складу («п'яти-річний», а не

«п'ятирі-чний»).

• Не розбивають односкладову частину складноскороченого слова

(«спец-виставка», а не «спе-цвиставка»), буквені абревіатури,

що пишуться великими літерами.

• Не переносять абревіатури, що друкуються великими літерами.

• Не розривають скорочення (і т. д., цифри, що складають одну

кількість). При необхідності можна розривати кількості, з'єднані

тире, яке залишається в попередній рядку: 1985-1990, X -XI ст.

По закінченні основного тексту розміщуються послідовно

на непарних сторінках:

• післямову;

• бібліографію;

РЕДАГУВАННЯ ТА ВЕРСТКА ТЕКСТУ 269

• додатки;

• коментарі і примітки (зі спуском, а іноді і зі шмуцтитулом);

• покажчики;

• зміст (якщо він відсутній на початку видання);

• випускні дані на окремій парній сторінці.

Після випускних даних іноді можна розмістити рекламу чи

сторінки для заміток, але частіше їх поміщають до випускних

даних.

Питання:

1. Класифікація текстових елементів друкованого видання, їх призначення та загальні

принципи оформлення.

2. Види, призначення та особливості текстових виділень.

3. Особливості змісту та редакційного оформлення різних видів коментарів

4. Обґрунтувати необхідність приміток у виданнях різних видів. Внутрішньотекстові і

підрядкові примітки.

5. Зв’язок затекстових приміток з основним текстом

6. Види додаткових текстів, їх розташування у виданні й оформлення

7. Відмінності передмови, вступу, вступної статті, післямови, висновків, супроводжувальної

статті. їх призначення, оформлення і місце у виданні.

8. Прийоми оформлення присвяти, її місцерозташування, формат набору, шрифтове

оформлення, вирівнювання рядків, відбиття від тексту. Епіграфи в книзі і статті. Відмінно­

сті присвяти та епіграфа.

9. Примітки та коментарі - їхні функції, відмінності, місце у виданні, класифікація і правила

оформлення.

10. Додатки і додаткові тексти - класифікація, правила оформлення.

11. Особливі види тексту - цитати, тексти документів - способи оформлення і зв’язок з

основним текстом.

12. Види формул. Вимоги щодо їх оформлення.

13. Правила верстки тексту.

Література:

[9-14], [23], [28-35], [39], [46], [56], [57], [63], [68], [72], [73], [77, С. 127-171], [110], [112],

[118], [150].