Тема 8. Умови постачання товарів у зовнішній торгівлі

8.1 Умови «ІНКОТЕРМС»

8.2 Особливості визначення митної вартості товарів із застосуванням умов “ІНКОТЕРМС”

8.3 Оптимізація умов постачання

8.1 Умови «інкотермс»

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України «Про зовні­шньоекономічну діяльність». Низку питань, що виникають у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти (Указ ¹567 і Положення ¹75). Саме ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. Згідно з пп.1.5 Положення ¹75 до умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов’я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгод-женостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС» (International Commercial Terms).

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО-ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо правадійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі пору­шення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилан­ня на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підста­вою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту використовуються умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», як зазначалося раніше, походить від слова «вільно» (від франц. franco). Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пунк­ти, заводи – виробники продукції, будівельні площадки об’єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’я­зань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкоджен­ня чи втрати вантажу і пов’язаних з цим витрат, усі умови ІНКО-ТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Група Е регламентує зобов’язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зо­бов’язання покупця вважаються виконаними після того, як він на­дав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відпові­дає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт(продавець бере на себе зобов’язання сплатити експортне мито) , якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов’язані з перевезен­ням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умо­ва передбачає мінімальні зобов’язання для продавця.

Група F містить умови:

• франко-перевізник – FCA;

• франко – вздовж борту судна – FAS;

• франко – борт судна – FOB.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що вико­нав свої зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передба­чають, що в обов’язки покупця входять вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає до­говір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Умова франко-перевізник застосовується для перевезень будь– яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розу­міють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але й ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов’я­зання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експеди­торськими.

Група С включає такі умови:

• вартість і фрахт – CAF;

• вартість, страхування і фрахт – CIF;

• доставка оплачена до … – СРТ;

• доставка та страхування оплачені до … – СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір переве­зення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправ­лення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прий­няття товару. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Про­давець зобов’язаний оплатити перевізнику всю вартість транспорту­вання товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до повантаження товару, чи оплата допускається після його достав­ки до місця призначення (окрім додаткових витрат, пов’язаних з пев­ними обставинами, які виникли після навантаження та відправлен­ня товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пун­ктах, продавець може укладати кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантаження товару. Однак якщо перевантаження спри­чинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), додат­кові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оп­лачуватиме навантаження товару у місці призначення. При переве­зенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість навантаження. Тому, якщо характер ван­тажу передбачає перевезення саме лінійним судном, ці витрати ав­томатично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження. Група D передбачає умови:

• поставлено на кордон – DAF;

• поставлено з борту судна – DES;

• поставлено з пристані – DEQ;

• поставлено без сплати мита – DDU;

• поставлено зі сплатою мита – DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До пер­шої належать контракти, укладені на умовах: поставлено на кордон – DAF; поставлено з борту судна – DES; поставлено без сплати мита – DDU. Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту (не сплачує експортного мита).

До другої категорії входять: поставлено з пристані – DEQ; по­ставлено зі сплатою мита – DDP. За цими умовами продавець пови­нен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, ос­кільки продавець зобов’язаний доставити товар у вказане місце, беру­чи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах D належить до групи «контрактів доставки», тоді як кон­тракти на умовах С називаються «відвантажувальними контрактами».

Деякі з базових умов, що містяться в ІНКОТЕРМС, застосову­ються у сучасній практиці зовнішньої торгівлі дуже часто. Тому не­обхідно більш детально їх розглянути.