4.5. Контроль за додержанням державної дисципліни цін

В Україні, як і в інших країнах, існують різні органи виконавчої влади. На них існуюче законодавство поклало відповідні повноважен­ня в галузі ціноутворення. Контроль за додержанням державної дис­ципліни цін здійснюється органами, які уповноважені на це урядом України. Координація роботи щодо здійснення політики цін, прове­дення економічного аналізу рівня та динаміки цін, вжиття заходів щодо коригування цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами, зо­крема, Державною комісією з контролю за цінами, Державною подат­ковою адміністрацією, відділами цін при облдержадміністраціях та ін. Ці органи здійснюють контроль за цінами у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Втручання держави у процеси ціноутворення передбачає насам­перед спостереження за рівнем цін. Цим займаються центральні ста­тистичні управління, а також соціальні партнери (науково-дослідні центри профспілок, спеціальні комісії за завданням голів різних партій, міжнародні організації). Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в Україні, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя насе­лення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи. Господарські суб’єкти зобов’язані у встановленому порядку подавати необхіднуінформацію для здійснення контролю за правильністю встановлен­ня і застосування цін.

Органи державної влади уповноважені здійснювати контроль за додержанням державної дисципліни цін. Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додер­жання вимог антимонопольного законодавства.

За порушення державної дисципліни цін встановлюється відпо­відальність, яка визначається відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами держав­ного контролю за цінами. Дія цієї Інструкції поширюється на всі підприємства, організації та установи незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, розта­шовані в Україні.

Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання необґрунтованої виручки. Необґрунтовано одержана суб’єктом господарювання виручка, що підлягає вилученню в доход бюджету, обчислюється :

• при порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

• при неправильному застосуванні вільних цін замість фіксова­них або регульованих (декларованих) – як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та цінами, які по­винні застосовуватися згідно з вимогами законодавства;

• при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регу­люються, фактично невиконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі – як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Визначимо, які саме дії суб’єкта господарювання регламентують­ся як порушення порядку встановлення і застосування цін та за які накладаються економічні санкції. До них, зокрема, належать:

• нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

• застосування вільних цін і тарифів на продукцію (послуги, ро­боти) за умови запровадження для них режиму державного регулю­вання;

• застосування цін на продукцію (послуги, роботи) з рентабель­ністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодав­ства граничний;

• застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого по­рядку обов’язкового декларування їх зміни;

• завищення або заниження розміру передбачених законодав­ством податків та обов’язкових зборів, що включаються до структу­ри ціни, або їх невключення до структури ціни, що регулюється;

• включення до структури у регульованих цін (тарифів) неперед­бачених законодавством витрат або витрат понад установлені розмі­ри;

• включення у вартість продукції та послуг, ціни на які регулю­ються, фактично невиконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

• застосування цін і тарифів з порушенням інших запровадже­них методів регулювання.

Забороненою в Україні є змова продавців про встановлення ціни. Так, зокрема, змова про зміну чи фіксування цін або примушення до їх змін чи фіксування передбачає, що змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок, доп­лат, націнок з метою усунення конкуренції між суб’єктами підприє­мницької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законо­давства карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років .