Сімейні форми влаштування дітей-сиріт.

Відповідно до законодавства України, за умови втрати дитиною бать­ківського піклування відповідний орган опіки та піклування повинен вживати вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян нашої країни - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Прийомна сім'я - це сім'я, або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування, від одного до чотирьох дітей для виховання і спільного проживання.

Інститут прийомної сім'ї як форма влаштування дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування, в Україні набув законодавчого закріп­лення в Законі України «Про охорону дитинства» (№ 2402-ІП від 26 квітня 2001 р.), що визначив поняття «прийомна сім'я».

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) - це сім'я, яка створюється за ба­жанням подружжя або окремої особи (батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування.

В Україні створення дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) почалося в 1989 р. Створення в Україні прийомних сімей як сімейної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, розпочато в 1998 р. в рамках експерименту. На законодавчому рівні можливість експерименту була визначена постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей у Запорізькій області та затвер­дження Положення про прийомну сім'ю» № 241 від 2.03.98 р.

У 1999 р. Постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей у деяких регіонах України» № 1713 від 15 вересня 1999 р. соціальний експеримент було поширено на шість регіонів України: Харківську, Одеську, Львівську, Запорізьку області, Автономну Республіку Крим та м. Київ.

Порядок передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім'ї/ДБСТ окреслюється Положенням про прийомну сім'ю (постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565) та Положенням про дитячий будинок сімейного типу (постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564).

Розміри відшкодувань витрат на перебування дітей-сиріт і дітей, позба­влених батьківського піклування, у прийомних сім'ях визначаються згідно з нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України (МОН). Зокрема, спільним листом МОН та Мінфіну від 23 лютого 1994 р. № 1/9-24 і № 12-101 та Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН від 15 квітня 1993 р. № 102 (із змінами та доповненнями).

Метою створення прийомних сімей/ДБСТ є забезпечення належних умов для виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, в сімейному оточенні. Прийомні діти/діти-вихованці оформлюються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах.

Особливість прийомної сім'ї / ДБСТ:

- дитина, яка виховується в прийомній сім'ї / ДБСТ, не позбавляється статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського пік­лування, за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавст­вом для таких категорій дітей;

- між батьками та прийомними дітьми сімей­них правовідносин не виникає;

- утримання прийомної дитини / дитини-вихованця в сім'ї фінансу­ється державною з розрахунку витрат на утримання вихованців ін­тернатних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування;

- кандидати в прийомні батьки/батьки-вихователі обов'язково про­ходять курс відповідної підготовки.

Дитячий будинок сімейного типу відрізняється від інших форм влашту­вання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тим, що держава надає сім'ї матеріальну та соціальну підтримку. Однією з умов створення ДБСТ є надання родині житлової площі, що дає змогу забезпечити гармонійний розвиток дітей, гарантує кожному вихованцю, а також рідним дітям батьків-вихователів нормальні умови життя. Прийомні батьки влаш­товують дитину на власну житлову площу, ніяких пільг щодо поліпшення житлових умов при оформленні прийомної сім'ї законодавством не перед­бачено.

Суттєва відмінність ДБСТ від прийомної сім'ї - кількість дітей, які вла­штовуються на виховання (прийомна сім'я - від одного до чотирьох; ДБСТ - не менше п'яти).

До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються ді­ти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть вихо­вуватися разом.

Виховання в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу ди­тини, яка позбавлена можливості перебувати в біологічній родині, спрямо­ване на надання їй можливості в сімейному оточенні засвоїти соціальні правила й норми життя.

За педагогічним потенціалом прийомна сім'я та ДБСТ мають об'єктивні переваги перед інтернатними закладами. Насамперед, мається на увазі: природність процесу виховання; емоційний контакт дитини з прийомними батьками / батьками-вихователями, який ґрунтується на довірі дітей до дорослих членів родини; виховання в малій групі найповніше відповідає вимозі поступового залучення дитини до соціального життя; тривалість виховного впливу батьків на прийомних дітей; комплексний підхід до вихо­вання; інтегративний характер виховання; індивідуальний підхід до кожної дитини; взаємозацікавленість у стосунках вихователів і вихованців; конт­роль за негативними проявами серед дітей, негативними впливами на них як внутрішніх, так і зовнішніх факторів (однолітки, засоби масової інформації, література тощо).

У прийомній сім'ї та ДБСТ формування особистості дитини відбувається в природних умовах, вплив прийомних батьків на світогляд і самоусвідом­лення дитини домінує. Під впливом сімейного оточення в дитини форму­ються морально-етичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтації, тобто всі ті якості, які характеризують особистість, індивідуальність.