Тема 14: концепція управління інформаційною інфраструктурою підприємства

1. Історія розвитку

2. Система управління інформаційними технологіями

3. Створення системи управління інформаційними технологіями на підприємстві

4. Вигоди

5. Стандарти і методики

6. IT Governance в Україні

7. Висновки

1. Історія розвитку

Концепція управління інформаційною інфраструктурою у своєму розвитку пройшла кілька етапів, на кожному з яких змінювалися пріоритети і важелі впливу на розвиток основного бізнесу підприємства. Кожний з цих етапів характеризується значним впливом інформаційно-комунікаційних технологій, які з кожним роком усе глибше проникають у структуру підприємства, займаючи найвідповідальніші позиції, змінюючи саму технологію ведення бізнесу і надаючи йому нові можливості для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Інформаційні технології змінили традиційний підхід до управління. Набувають поширення системи ERP (Enterprise Resource Planning - планування ресурсів підприємства) і CRM (Customer Relationship Management - управління взаємодією зі споживачем) та ін., які допомагають контролювати фінансові й виробничі показники компанії, вирішувати проблеми обслуговування споживачів тощо.

Перший етап (початок 90-х років минулого століття) характеризується тим, що в країнах з найрозвиненішими ринками капіталу почався процес становлення і розвитку концепції корпоративного управління (Corporate Governance⁹). Корпоративне управління визначається як режим регулювання в корпорації, який забезпечує ефективне використання капіталу й урахування корпорацією інтересів широкого кола зацікавлених осіб, передусім власників корпорації та інвесторів. Подібне регулювання має на меті гарантувати те, що наймані працівники (менеджери корпорації) діють виключно виходячи з інтересів цих осіб.

Саме на цьому етапі відбулося кількісне накопичення ІТ-активів підприємств.

На цьому етапі сформувався “родючий грунт” для можливих конфліктів між ІТ- менеджментом, з одного боку, і керівниками й акціонерами – з іншого. Його підготували [1]:

• зростаюча вартість ІТ (системи за десятки і сотні млн. дол., багаторічні контракти на аутсорсинг на млрд. дол..);

• зростаючі ризики, пов’язані з впровадженням таких дорогих і масштабних систем;

• децентралізація та ускладнення управління ІТ, пов’язана з глобалізацією бізнесу і ускладненням взаємин між компаніями партнерами, постачальниками і замовниками;

• зростаюча залежність бізнесу від ІТ (телекомунікації, ERP-системи, електронний документообіг тощо).

Другий етап – середина 90-х –характеризується тим, що була усвідомлена необхідність регулювати також відносини між ІТ-менеджерами як виконавцями і керівництвом корпорації як замовником. Власне на цьому етапі виникло поняття і практика ІТ Governance (управління ІТ).

Термін ІТ Governance поки що не має адекватного перекладу на українську мову. Англійське слово “governance” означає “управління”. Разом з тим в англійській мові є ще одне слово, є ще одне слово “management”, яке так само перекладається. У чому ж різниця? Зазвичай під governance мають на увазі прийняття рішень про те, ЩО і ЯК робити, а management – управління що дозволяє реалізувати намічені плани. Отже, governance – це стратегічне управління, а management – тактичне. Разом вони становлять цикл планування й реалізації будь-яких управлінських заходів усередині ІТ-служби. Більш докладно найбільш поширені визначення ІТ Governance ми розглянемо пізніше.

Третій етап – віховий у становленні ІТ Governance. У 1996 р. Конгресом США був прийнятий закон про реформу управління ІТ – так званий АКТ Клінгера-Коена. Цей акт зобов’язав усі державні агентства фокусуватися на результатах, яких вони досягають, інвестуючи в ІТ. Він вимагав від керівництва кожного агентства побудови процесів, що гарантують максимізацію віддачі й мінімізацію ризиків від використання ІТ. Зокрема, цей АКТ зробив посаду СІО (Chief Information Officer) обов’язковою для державних організацій США і визначив сферу відповідальності СІО.

На цьому ж етапі (середина 90-х) організація US General Accounting Office випустила низку нормативних документів, що регулюють управління інвестиціями і ризиками, пов’язаними з ІТ 1:

• Оцінка ризиків і ефектів: керівництво по прийняттю рішень по інвестиціях в ІТ для державних агентств.

• Керівництво по максимізації успіхів.

• Методика оцінки і підвищення зрілості процесу управління інвестиціями в ІТ.

Хоча законодавство регулювало управління інвестиціями в ІТ лише в державних відомствах багато підприємств також усвідомили необхідність аналогічного регулювання власних процесів.

Відомо, що попит породжує пропозицію. Відповідно, попит на методології подібного регулювання породив пропозицію, і в 1998 р. був створений ІТ Governance Institute (ІТGI), який розробляв і популяризував методологію управління інформаційними технологіями/ інформаційною інфраструктурою (ІІ).

ІТ Governance Institute був створений за ініціативою асоціації ISACA (Information Systems Audit and Control Association) і пов’язаної з нею фундації ISACF (Information Systems Audit and Control Foundation), заснованої ще в 1976 р. для проведення досліджень у сфері управління ІТ.

Четвертий етап – друга половина 90-х – характеризується впровадженням масштабних ERP-систем, величезними інвестиціями в ІТ- інфраструктуру, надмірними надіями на Internet і електронну комерцію. 2000 р. став переломним для всієї ІТ-галузі. Завершився період більш ніж щедрих витрат на вирішення “проблеми 2000 р.”. В тому ж році відбувся “обвал” на ІТ-ринку – значно уповільнились темпи зростання галузі.

Закінчився період, коли багатьом здавалося, що ІТ приносять успіх лише самим фактом своєї присутності. Настало розуміння того, що величезні витрати на ІТ принесли реальні результати далеко не всім.

Виявилося, що у виграші залишилися лише ті, хто реально практикував ІТ Governance, пов’язуючи використання ІТ з інноваціями у сфері управління, зосереджуючи ІТ у тих бізнес-областях, які мають максимальний потенціал скорочення витрат, шукаючи специфічні для своєї галузі точки максимально ефективного застосування ІТ, розставляючи пріоритети розвитку ІТ відповідно до планів розвитку бізнесу.

Нинішній, п’ятий етап – початок нового тисячоліття – характеризується радикальним скороченням ІТ-бюджетів компаній і організацій по всьому світу, і, як наслідок, необхідністю раціонального використання скорочених бюджетів, а, разом із тим, зростанням попиту на ІТ Governance.

Україна з деяким запізненням повторює шлях західних країн і Росії. Від безсистемного оснащення технічними засобами (початок 90-х) відбувся перехід до закупівлі ERP-систем (кінець 90-х), а нині – до більш виваженого ставлення до планування закупівель ІТ. Усе більше компаній визнають необхідність розробки ІТ-стратегії, відштовхуються від вимог бізнесу, про що свідчать публікації та виступи на тему ІТ Governance на форумах, конференціях, виставках і з’їздах СІО.