Тема 5: інформаційні ресурси як економічна категорія
1. Поняття iнформацiйного ресурсу
Основними видами ресурсів, що вже стали класичними економічними категоріями в індустріальному суспільстві, де, як відомо, основні зусилля направлені на матеріальне виробництво, є економічні ресурси - фундаментальне поняття економічної теорії, що означає загалом джерела, засоби забезпечення виробництва. Ресурси – грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, прибутків. Таке трактування наведене в Великому економічному словнику [ ?].
До економічних ресурсів відносять сукупність ресурсів, що використовуються в господарській діяльності. Як економічні ресурси розглядаються природні, трудові, матеріальні та фінансові ресурси, грошовий капітал.
Природні ресурси - ресурси, що є в природі у вигляді землі та земельних угідь, водних багатств, повітряного басейну, корисних копалин, лісів, рослинного і тваринного світу, інші об'єкти, процеси, умови природи, що використовуються суспільством для задоволення матеріальних та духовних потреб людей;
Трудові ресурси - частина населення країни працездатного віку, яка має в своєму розпорядженні сукупність фізичних і духовних здібностей і може взяти участь в процесі праці. Слід зазначити, що у західній економічній науці немає єдиного підходу до визначення трудових ресурсів, тому в національних статистичних виданнях країн з ринковою економікою, а також в міжнародній статистиці зустрічаються різні поняття, що стосуються характеристики даної категорії.
Матеріальні ресурси - сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва, наприклад, сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, незавершене виробництво та відходи виробництва, а також запасні частини машин, призначені для ремонту обладнання, тара і тарні матеріали та ін. Окремо розглядають, вторинні матеріальні ресурси - матеріали і вироби, які після первинного використання можуть застосовуватися повторно у виробництві як первинна сировина або виріб. Основними джерелами вторинних матеріальних ресурсів є відходи виробництва і споживання продукції.
Фінансові ресурси - сукупність фондів грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємства, організації.
Енергетичні ресурси - носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія тощо.
Крім того відомі так звані відновлювані ресурси: енергія річок, сонця, лiсовi масиви, сiльськогосподарськi угіддя, робоча сила, обладнання та інше.
Економічна вага цих ресурсів в загальному національному багатстві країни цілком зрозуміла i не потребує пояснень.
Слід зазначити, що такий розподіл не є строго однозначним.
В інформаційному суспільстві акцент уваги зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс (ІР), який, хоча завжди існував, але не розглядався, ні як економічна, ні як інша категорія. Ніхто спеціально про нього не говорив і тим більше не вводив ніяких визначень, хоча з політичної та військової точок зору значимість національних iнформацiйних ресурсів (IР) усвiдомлювалась вже багато століть, а економічний аспект став усвідомлюватись лише в останній чверті ХХ століття. Для бiльшостi промислово розвинених країн світу iнформацiя стає одним з найбільш важливих національних ресурсів та національним багатством. Поступово формується ставлення до інформації, як до одного з найважливіших організаційних ресурсів виробничої та комерційної діяльності.
Отже, інформаційні ресурси входять до складу основних ресурсів, що використовуються будь-якою організацією, поряд з трудовими ресурсами, капіталом, матеріалами, технологією тощо.
Інформаційні ресурси – це нова економічна категорія, для якої потребують розробки такі проблемні питання:
як кількісно оцінити ці ресурси ?
їх зв'язок з іншими економічними категоріями ?
хто володіє IР ?
хто зацікавлений в IР ?
наскільки i кому вони доступні ?
чи можливе їх комерційне використання i на яких засадах та ін.
Зараз ці питання інтенсивно опрацьовуються фахівцями та науковцями рiзноманiтних галузей знань.
Що ж реально вкладається в поняття iнформацiйнi ресурси?
Тлумачення і обговорення сутності поняття "інформаційні ресурси", велося з того моменту, коли почали говорити про перехід до інформаційного суспільства. Цьому питанню присвячено досить багато публікацій, в яких відбилися різні думки та визначення, різні наукові школи.
В науковій та спеціальній літературі набули поширення два підходи до тлумачення поняття IР: розширений та більш вузький.
Згідно з розширеним тлумаченням IР - це безпосередній продукт інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої та творчо активної частини працездатного населення країни. До IР входить не тільки інформація, а i нові вироби, технології тощо (тобто будь-яка, а не тільки інформаційна техніка та інформаційні технології) [?].
Наведемо ще кілька визначень з метою їх аналізу та узагальнення.
Інформаційні ресурси - це сукупність ресурсів різної природи, це iнформацiйна складова засобів праці (до яких віднесено iнформацiйну техніку, iнформацiйнi технології iнформацiйнi системи та органiзацiйнi форми їх функціонування (обчислювальні центри та ін.)), це приміщення та споруди, комунікації та допомiжнi засоби i нарешті iнформацiя як предмет праці в усіх формах її існування, формалiзованiй і неформалізованій, зафiксованiй на будь-яких носіях [1].
Тлумачний словник з основ iнформацiйної діяльності подає таке роз'яснення: інформаційні ресурси - результат об'єктивного цілеспрямованого відображення закономірностей та фактів реалiзацiї будь-яких процесiв, що відбуваються в суспiльствi та в навколишньому середовищі (природі). Вони складають сукупність наукових знань, зафіксованих на паперових та інших носіях, що зберігаються в довiдково-iнформацiйних фондах органів НТI та бiблiотек [2].
Інформаційні - ресурси - певний обсяг науково-технічної інформації (книги, журнали, описи винаходів та інші матеріали), які має в своєму розпорядженні конкретна держава, район, галузь народного господарства, підприємство і т.д. Вони є складовою частиною національного багатства [2].
Останнім часом все більшого поширення набуло більш вузьке трактування IР, згідно з яким до інформаційних ресурсів відносять будь-яку задокументовану (незалежно від носія) iнформацiю. Іншими словами, iнформацiя, що залучена до господарського обороту, тобто направлена у вiдповiдний час у вiдповiдне місце i спожита у вiдповiднiй формі є економічним ресурсом. А з точки зору iнформацiйного виробництва - вона є також iнформацiйною сировиною.
З прийняттям законів України "Про інформацію”, “Науково-технічну інформацію”, “Про Національну програму інформатизації” та ін. велика частина невизначеності щодо тлумачення поняття інформаційного ресурсу знята.
У законі України “Про Національну програму інформатизації” записано: інформаційний ресурс - сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).
Керуючись не науковою стороною цього питання, а швидше прагматичною позицією споживача інформації, доцільно скористатися саме цим визначенням. Тим більше, не можна не враховувати той факт, що юридичне тлумачення в усіх випадках є для користувача інформації опорою при захисті його прав.
Треба розуміти, що документи, про які говориться в цьому законі, не існують самі по собі. У них в різних формах представлені знання, якими володіли люди, що створювали їх.
Таким чином, інформаційні ресурси - це знання, підготовлені людьми для соціального використання в суспільстві та зафіксовані на матеріальному носієві.
Інформаційні ресурси суспільства, якщо їх розуміти як знання, відсторонені від тих людей, які їх накопичували, узагальнювали, аналізували, створювали тощо. Ці знання матеріалізувалися у вигляді документів, баз даних, баз знань, алгоритмів, комп’ютерних програм, а також творів мистецтва, літератури, науки.
Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні за значущістю запасам сировини, енергії, корисних копалин та інших ресурсів.
Як зазначалось вище, нині ще не розроблена методологія кількісної і якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування потреб суспільства в них. Це знижує ефективність інформації, що нагромаджується у вигляді інформаційних ресурсів, і збільшує тривалість перехідного періоду від індустріального до інформаційного суспільства. Крім того, невідомо, який обсяг трудових ресурсів повинен бути задіяний у сферу виробництва та поширення інформаційних ресурсів у інформаційному суспільстві. Безсумнівно, в майбутньому ці проблеми будуть вирішені.
Інформація як ресурс, з одного боку, має багато загальних рис з іншими ресурсами, а з другого, вiдрiзняється від інших ресурсів.
Для інформаційних ресурсів притаманні риси, що є спільними з іншими ресурсами: об'єктивна необхiднiсть для досягнення цілей органiзацiї; обмеженість; вартість/ціна (інформація збільшує вартість продуктів та послуг, у тому числі iнформацiйних); життєвий цикл; можливість транспортування; можливість накопичення, зберігання та перетворення, поліпшення споживчих якостей; можливість утилізувати використану iнформацiю через архівування з подальшим її залученням у кругообіг як вторинних інформаційних ресурсів.
Основні особливості інформаційних ресурсів, які збільшують їх цiннiсть та притаманні лише цьому виду ресурсів:
на відміну від більшості матеріально-речовинних ресурсів, інформаційні ресурси відносяться до числа благ, що виробляються в процесі трудової дiяльностi, а тому є відтворюваними i практично невичерпними;
з розвитком суспільства і зростанням споживання інформаційних ресурсів їх запаси не зменшуються, а зростають за рахунок продукування нової iнформацiї, нових знань, отриманих при цьому;
інформаційні ресурси створюються в процесі інтелектуальної праці, як більш високого виду людської трудової дiяльностi і, таким чином, є формою безпосереднього включення науки, в тому числі теоретичних досліджень, до складу продуктивних сил;
інформаційні ресурси можна багаторазово використовувати в залежності від суспільної потреби через здатність до тиражування практично без додаткових витрат (або з незначними витратами, які можна не враховувати);
під час використання інформаційні ресурси не зникають, а залишаються і навіть збільшуються (через трансформацію первинної інформації з урахуванням досвіду, місцевих умов тощо);
використання інформаційних ресурсів має синергічний ефект, який полягає в тому, що інформація, об'єднана з іншими видами ресурсів, а також з іншою iнформацiєю, дає більший ефект, ніж звичайне об'єднання окремих корисних ефектів від кожного ресурсу окремо;
ефективність застосування інформаційних ресурсів пов'язана з ефектом повторного виробництва знань. Інформаційна взаємодія дозволяє отримати нове знання за значно менших витрат порівняно з витратами праці, енергії, часу на його первинне генерування;
інформаційні ресурси не можуть існувати без матеріального носія (пам'ять людини, машини, iншi фiзичнi носії, наприклад, папір);
інформаційні ресурси можуть передаватись у просторі у вигляді різних фізичних носіїв, в різних формах електромагнітного поля, різними каналами зв'язку практично на будь-які вiдстанi.
2. Класифікація інформаційних ресурсів
Класифiкацiю та характеристику IР можна здійснити по різному. Це залежить від мети та практичної направленості такої класифiкацiї. Перш за все доцільно розділяти інформаційні ресурси за такими рівнозначними ознаками:
форма власності власника IР;
форма надання IР;
ступінь готовності до використання;
приналежність
значимість;
призначення
На рисунку 3.1 наведена укрупнена схема класифікації інформаційних ресурсів.
(1) За формою власності можна виділити: державні; недержавні (комунальні, приватні) та IР змішаної форми власності. Власник інформаційних ресурсів – суб'єкт (фізична або юридична особа), що здійснює володіння і користування ІР і, що реалізовує повноваження розпорядження в межах норм законодавчого права.
Відповідно, державні ресурси є об'єктом права державної власності; комунальні ресурси - об'єктом права комунальної власності; приватні ресурси - об'єктом права приватної власності.
(2) За формою надання виділяють: автоматизовані IР; на традиційних носіях; на мікроносіях.
Враховуючи бурхливий темп процесу комп'ютеризації та інформатизації всіх сфер діяльності, особливо виділимо наступний вид автоматизованих ІР: електронні інформаційні ресурси – це інформаційні ресурси, представлені в електронній формі або у вигляді, готовому для оперування ними в машино-технічних системах, засобах і пристроях. Так, наприклад, електронними інформаційними ресурсами є програмне та інформаційне забезпечення ЕОМ, дані та інша інформація, що циркулює в управлінських автоматизованих інформаційних системах в електронному вигляді і використовується для рішення конкретних задач. Під це визначення попадають також аудіо - і відеозаписи на будь-якому носієві, а також сукупність сигналів радіо - і телеефіру. Слід зазначити, що інформаційний ресурс може перетворюватися з електронного в неелектронний і навпаки.
В свою чергу кожна з виділених за цією ознакою груп може бути охарактеризована за іншими ознаками: формою власності власника; правом володіння та розпорядження. Наприклад, державні автоматизовані ІР.
(3) За ступенем готовності до використання розрізняють наступні види: актуальні, потенційні ІР [2].
Актуальний інформаційний ресурс – це сукупність інформації або знань, підготовлена для ефективного використання в конкретній сфері державної, продуктивної або суспільної діяльності.
Потенційний інформаційний ресурс – сукупність інформації або знань, що вимагає додаткових витрат (часу, аналізу, наукових досліджень тощо) на їх перетворення в актуальний інформаційний ресурс. Наприклад, національні бібліотечні науково-технічні фонди містять величезний обсяг інформаційних ресурсів, які можна використати у виробничій сфері (інформаційний ресурс виробництва), в науковій сфері, у сфері освіти і т.д. Однак, це – потенційний ресурс, тому що в ряді випадків треба виконати ще досить великий обсяг інформаційно-аналітичної роботи, пов’язаної з систематизацією, узагальненням інформації, що міститься в багатьох, в тому числі різномовних джерелах, і надання їй виду, зручного для вирішення конкретної соціальної або інженерної задачі, формування аналітичного огляду стану робіт в тій або іншій предметній сфері тощо.
Рисунок 3.1 – Укрупнена схема класифікації інформаційних ресурсів
Аналогічна ситуація має місце і у сфері прийняття рішень, в тому числі на державному рівні. Наприклад, для прийняття політичного рішення про ставлення України до якихось подій в світі, необхідна інформація, розосереджена в інформаційних джерелах різного рівня, в тому числі закордонних. Однак, для прийняття такого рішення необхідно цю інформацію зібрати воєдино, систематизувати, узагальнити, структурувати, розібратися в характері суперечливості інформації про ці події, отриманої з різних джерел (якщо вона має місце), порівняти поточну інформацію з передісторією, виявити і проаналізувати тенденції розвитку подій, розкрити глибинні причинно-наслідкові, часові, просторові та інші залежності в їх розвитку, – зрештою привести всю доступну інформацію, що є в розпорядженні, до вигляду, що дозволяє ефективно вирішити задачу адекватної оцінки поточної ситуації і прийняття грамотного рішення. По суті, необхідно провести інформаційно-аналітичну роботу по формуванню інформаційного ресурсу конкретної задачі, пов’язаної з прийняттям рішення.
Потрібно зазначити, що інформаційний ресурс може бути потенційним для одних задач і актуальним для інших. Але важливою є та невід'ємна якість, яка характеризує інформаційний ресурс і визначає його саме як ресурс, – це його споживча цінність або корисність.
(4) За приналежністю IР можуть поділятись на: нацiональнi (наприклад, фонди бібліотеки НАН України ім. Вернадського); галузеві (інформаційні ресурси Державного комітету зв’язку та інформатизації України); ІР внутрішньофірмового користування; IР особистого користування; iншi.
Національні ресурси - ресурси незалежно від їх змісту, форми, часу та місця створення, форми власності, призначені для задоволення потреб громадянина, суспільства, держави. Національні ресурси включають державні, комунальні та приватні ресурси
(5) У свою чергу кожна з цих груп за значимістю може ще поділятись на стратегічні, тактичні та оперативні. Наприклад, національні стратегічні інформаційні ресурси – це ресурси, які створюються і використовуються для забезпечення стратегічних цілей держави. До складу стратегічних інформаційних ресурсів держави повинні входити світоглядні, культурологічні, історичні, правові та інші види гуманітарних, а також фундаментальних природничо-наукових знань, перетворених в легко доступну численним користувачам форму, в тому числі в електронну.
Тактичні інформаційні ресурси держави – включають прикладні науково-технічні, економічні, екологічні, демографічні та інші знання, перетворені в ресурс і необхідні для розв’язання в поточному періоді проблем економічного зростання і безпеки. Це також математичне і програмне забезпечення автоматизованих систем управління та інформаційних систем різного призначення.
Оперативні інформаційні ресурси – це ділова, комерційна та інша довідкова інформація, орієнтована на задоволення щоденних потреб в різних сферах діяльності.
(6) За призначенням (предметною областю) інформаційні ресурси діляться в залежності від того, для рішення яких задач вони притягуються. Наприклад, можна виділити інформаційні ресурси задач управління економікою, правові ІР, ресурси науково-технічної інформації, ресурси статистичної, політичної інформації тощо.
Особливим видом інформаційних ресурсів є інформаційні технології (ІТ), які, на відміну від виробничих, енергоутворюючих, відносяться до соціальних, знанняутворюючих технологій. Саме інформаційні технології є новим засобом перетворення знань в інформаційний ресурс суспільства, його новим рушійним чинником, засобом ефективного використання ІР.
Залежно від ступеню розвитку, можливостей та призначення, інформаційні технології можна розділити на три умовні рівні [5]:
зберігаючі,
раціоналізуючі,
будівничі (творчі).
Зберігаючі ІТ економлять працю, матеріальні, фінансові ресурси і час, але помітно не змінюють стану та рівня функціонування самого об'єкта - підприємства, установи або окремого працівника.
Раціоналізуючі ІТ відрізняються більшою складністю та різноманітністю функцій і охоплюють не тільки зв'язок, а і, певною мірою, стадії використання користувачем інформаційних повідомлень.
Будівничі технології відрізняються двома найбільш суттєвими особливостями комп'ютеризованих систем, що реалізують творчі (інтелектуальні) аспекти:
ці технології переробляють і використовують семантичну, змістовну інформацію;
вони охоплюють весь інформаційний цикл - від вироблення інформаційних ресурсів до закінчення їх використання з метою переведення об'єкта в новий цільовий стан.
На сьогодні, інформаційний ресурс став основним ресурсом людства, головною цінністю сучасної цивілізації. Але виникли і складні проблеми, що відносяться до ролі, механізму функціонування, соціальних наслідків використання інформаційного ресурсу.
Розвиток світових інформаційних ресурсів дозволив:
перетворити діяльність з надання інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;
сформувати світовий і внутрішньодержавний ринок інформаційних послуг;
утворити всілякі бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;
підвищити обґрунтованість і оперативність рішень, що приймаються в фірмах, банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.