1. Придбання готової іс у вітчизняних розробників.

На сьогодні на ринку з’явилися готові ІС з досить солідним списком впроваджень, про що свідчить остання виставка "Управління підприємством: методи, технології рішення", що проходить щорічно восени в м. Києві. Але їх якість не є достатньою, більшість з них реалізують рішення окремих задач, використовують дешеві настільні СУБД, що удосконалені до мережевого варіанту. Як правило не використовують в своїх проектах великі, надійні та серйозні СУБД типу ORACLE, INEORMIX, SYBASE.

Це означає, що фірми розробники ще не мають достатнього досвіду впровадження та експлуатації з декількома десятками, або сотнями АРМ, що забезпечують високу надійність рішення задач, розробки що пропонуються невисокого рівня якості.

2. Придбання готової системи у відомих постачальників європейського та світового рівня.

Це такі системи, наприклад, як: SАP R2/R3, BAAN ІV, ORACLE та ін. Вони користуються великою популярністю на заході і мають по декілька тисяч впроваджень у всьому світі на підприємствах різних галузей

Позитивні якості цих систем:

• автоматизація усіх інформаційних процесів підприємства, функціональна повнота;

• націленість на підвищення ефективності функціонування підприємства, використання сучасних методик та систем показників;

• відповідність міжнародним стандартам управління та фінансової звітності.

Недоліки цих систем:

• Їх теоретичність і відповідно необхідність перебудови виробничих і економічних бізнес-процесів під вимоги системи;

• велика кількість(до кількох тисяч) параметрів, що настроюються. Це вимагає високої кваліфікації обслуговуючого персоналу;

• недостатній досвід їх використання в Україні;

• велика вартість в яку входить плата за послуги консалтингових фірм “Великої шістки” ціна системи може сягати мільйонів $;

• великі терміни впровадження -- повна реалізація може займати декілька років.

Універсальність таких систем полягає в тому, що розробники не мають змоги врахувати індивідуальні вимоги великої кількості клієнтів. Але спільні для більшості підприємств функції реалізовані і складають її ядро(базову систему).

Основою адаптованої системи є система яка включає:

• ППП для рішення задач управління

• засоби комплексування задач в потрібні конфігурації

• засоби взаємодії (поєднання) з іншими системами та ін.

Аналіз закордонного досвіду показує що співвідношення вартість/ефективність при впровадженні MRP/ERP система може коливатись у межах 2-0,25. Основним фактором що впливає на це співвідношення є якість організації процесу автоматизації.

Існують наступні основні стратегії впровадження систем:

1. "Паралельна стратегія" - коли одночасно працюють стара і нова системи і їх вихідні документи порівнюються. Якщо вони узгоджуються здійснюється перехід на нову систему.

2. "Стрибок" - перехід на нову систему. Ця стратегія приваблива (скорочуються витрати та час впровадження), але не рекомендується, оскільки в реальному житті передбачити все неможливо і такий підхід може паралізувати систему управління.

3. "Пілотний проект" - Ця стратегія застосовується найчастіше. "Пілотний проект" це стратегія "стрибка", але застосована до обмеженої кількості процесів. Галузь застосування стратегії - невеликий участок діяльності. Такий підхід знижує ризик і є найнадійнішим. Практично всі підприємства застосовують цей підхід.

4. "Вузьке місце" - План впровадження виконується лише для "вузького місця" і для людей, що там працюють. (Вузьке місце - частина виробничого процесу, яка першочергово і найбільше потребує реорганізації). Точність даних підвищується тільки для виробів у цьому "вузькому місці", перепідготовка тільки для осіб, що там працюють, аналіз ефект-затрати робиться тільки для нього і т. д.

Компанії, які збираються впровадити систему управління ресурсами (ERP - систему) зазвичай мають на меті наступне: система повинна як найскоріше почати функціонувати, тобто бути впровадженою у встановлені терміни та в межах бюджету.

Багато хто взагалі не наважується впроваджувати такі системи, оскільки побоюються, що вони не будуть ефективними або з причини, що користувачі не будуть її використовувати, або співробітники, що знаються на ній можуть звільнитись і система стане непрацездатною.Такі побоювання мають резон, бо дуже часто на практиці проекти з впровадження подібних систем зазнають поразки або навіть коли усе в порядку, зазвичай, мають місце відхилення від встановленого терміну початку промислової експлуатації і порушуються межі виділеного бюджету.

Запобігти такій ситуації можна якщо керуватись наступними методами, які можуть, за умови їх правильного використання, звести, ризик до мінімуму [PCWeek/RE’98 Квинтин Андерсон ”Наиболее эффективные методы внедрения систем управления”].