2. Створення та розвиток системотехнічної складової

2.1. Загальні принципи та стратегії

Стратегічне планування та розробка інформаційної інфраструктури перш за все включає вирішення задач у ряді областей, які стосуються системотехнічної складової, зокрема в області технічних систем і прикладних систем.

В області технічних систем в першу чергу необхідно розробити довгострокову стратегію застосування:

1. обчислювальних засобів та їх компонентів:

• тип і конфігурацію ЕОМ та її периферії

• вид та масштаб створення мережі тощо

2. інших компонентів технічних засобів:

• волоконний чи мідний кабель, магнітна, електронна чи оптична пам'ять

2. архітектури технічних систем:

• паралельні чи векторні ЕОМ, архітектура мережі, розподіленої обробки даних, телекомунікації і т. ін.

Таким чином стратегічне планування технічних систем охоплює управління компонентами, технологією та архітектурою.

В області розробки прикладних систем до найважливіших задач відноситься прийняття рішень щодо:

1. ступеня автоматизації інформаційних процесів

2. характеру та масштабів участі людини в роботі цих систем

3. ступеня інтеграції, тобто масштабах внутрішньосистемного зв'язку між окремими сферами діяльності підприємства.

Технічні та прикладні системи підпорядковані концептуальним розробкам, які стосуються всієї організації збору, обробки, зберігання та передачі інформації. До складу цих розробок входять також стратегічні правила та визначення меж збору та зберігання внутрішньої та зовнішньої інформації, організація зв'язків між підприємствами та використання можливостей отримання даних із зовнішніх систем та банків даних.

До основних стратегічних рішень відносяться і прийняття рішення про ступінь автоматизації та масштаби впровадження ІТ на підприємстві.

І, зрештою, необхідно прийняти рішення щодо стратегії планування інформаційної інфраструктури. В залежності від інтенсивності впровадження в життя прийнятих рішень щодо інформаційної інфраструктури можна виділити такі категорії стратегій:

1. агресивна стратегія. Сутність її полягає у:

• постійному вдосконаленні системних концепцій,

• впровадженні новітніх технологій,

• постійному прагненні до прогресу.

В результаті агресивної стратегії в області інформації та комунікації завжди досягається новітній рівень розвитку.

2. помірна стратегія, яка вимагає, як і попередня, загального прагнення просуватися уперед та урахування нових досягнень. Але вона характеризується позицією очікування при їх впровадженні. Зазвичай, нові досягнення впроваджуються лише після того, коли вони позитивно зарекомендували себе на практиці.

3. стратегія запізнення, для якої не притаманне прагнення до прогресу, а навпаки новації впроваджуються лише після того, як вони стали загальним стандартом.

4. Оборонна стратегія притримується головним чином традиційних технологій.

V. деструктивна стратегія. Для неї характерне не тільки пасивна, щодо нових навичок, а і активна захисна позиція по відношенню до раніше прийнятих рішень.