- •1. Предмет, мета та задачі дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •Тема 1. Сутність і особливості інформаційного менеджменту
- •1. Інформаційний менеджмент: деякі трактування та визначення
- •2. Обов'язки інформаційного менеджера в організації
- •3. Вимоги до особистісних та професійних якостей
- •4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня інформаційного менеджера
- •5. Положення інформаційного менеджменту в організаційній структурі підприємства
- •Тема 2. Міжнародні стандарти управління підприємством
- •1. Історія розвитку стандартів управління
- •2. Стандарт mrp
- •2. Стандарт mrp- II
- •4. Тенденції розвитку стандартів управління
- •Тема 3. Онови реінжинірингу бізнес-процесів
- •1. Сутність процесної організації управління
- •Хто є власником і клієнтом бізнес-процесу?
- •2. Поняття реінжинірингу бізнес-процесів і його зв’язок новими інформаційними технологіями
- •Відмінності між удосконаленням і реінжинірингом бізнесу
- •Нові іт, що змінюють правила роботи компаній
- •3. Моделювання бізнес-процесів у середовищі bPwin
- •Метод опису процесів idef0
- •Метод опису процесів dfd – Data Flow Diagramming
- •Метод опису процесів idef3
- •Тема 4. Методологія та засоби моделювання інформаційної системи - aris
- •Aris – загальна характеристика
- •2. Сутність методології моделювання aris
- •Рівень визначення вимог
- •Рівень проектної специфікації
- •Рівень опису реалізації/виконання
- •Опис вимог Спеціфікація проекту Виконання
- •3.Імітаційне моделювання в aris
- •4.Вартісний аналіз в aris
- •5. Aris та корпоративні іс
- •6.Використання aris
- •Тема 5: інформаційні ресурси як економічна категорія
- •Енергетичні ресурси - носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія тощо.
- •Тема 6. Загальна характеристика інформаційних ресурсів україни
- •1.Основні положення державної політики щодо формування системи національних інформаційних ресурсів
- •Принципи формування та вимоги до змісту національних ресурсів
- •2. Склад державних інформаційних ресурсів
- •3. Недержавні ресурси
- •4. Управління державними інформаційними ресурсами
- •5. Фактичний стан справ у формуванні державних інформаційних ресурсів України
- •Тема 7: формування інформаційних ресурсів об’єкта
- •1. Інформація – стратегічний ресурс фірми
- •2. Джерела стратегічної інформації
- •3. Канали отримання інформації
- •4. Вимоги до системи управління інформаційними ресурсами організації
- •Тема 8. Основи інформаційної логістики
- •1.1. Сутність логістики
- •1.2. Сутність інформаційної логістики
- •1.3. Цілі та задачі логістичної інформаційної системи
- •Тема 9. Документообіг на підприемстві
- •1. Цілі впровадження систем документообігу
- •2. Вимоги до систем документообігу
- •3. Порівняння сучасних систем документообігу
- •4. Опис системи Optima-WorkFlow
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Функціональні можливості
- •4.2.2. Модуль "Редактор маршрутних схем"
- •4.2.3. Модуль "Монітор підключень до системи"
- •4.2.4. Сервіс "Менеджер ресурсів"
- •4.2.5. Модуль "Клієнт системи документообігу"
- •4.2.6. Модуль "Диспетчер технологічних процесів"
- •4.2.7. Модуль "Автоматичні обробники"
- •Тема 10. Правові аспекти комплексної захищеності інформаційних ресурсів
- •1. Загальна характеристика комплексної захищеності інформаційних ресурсів
- •2. Правова специфіка сфери інформатизації
- •3. Законодавство з питань інформатизації
- •3.1 Законодавство про інтелектуальну власність
- •3.2. Законодавство про інформаційні ресурси
- •3.3. Захист інформації й інформаційних систем
- •2.4. Правопорушення в сфері інформатизації
- •Тема 11. Технологічна і технічна захищеність інформаційних ресурсів
- •Технологічна захищеність інформаційних ресурсів
- •1.1. Формування технологічної захищеності інформаційних ресурсів
- •1.2. Міжнародні стандарти
- •1.2.1.Гарантії якості й стандартизація
- •1.2.2. Забезпечення інформаційного супроводу життєвого циклу продукції
- •2. Технічна захищеність інформаційних ресурсів
- •2.1. Інформаційна безпека
- •2.2. Правопорушення в галузі технічної захищеності систем
- •2.3. Побудова раціонального захисту
- •Випромінювання
- •Крадіжка
- •Недбалість
- •Неточна або застаріла інформація
- •Перевантаження
- •Додаток2 законодавство україни у сфері інтелектуальної власності
- •Тема 13. Розробка стратегії розвитку інформаційної інфраструктури об’єкта
- •Поняття інформаційної інфраструктури, вимоги до неї та принципи побудови
- •2. Створення та розвиток системотехнічної складової
- •2.1. Загальні принципи та стратегії
- •Оборонна стратегія притримується головним чином традиційних технологій.
- •2.2. Вибір апаратних засобів
- •Класифікація комп'ютерів за продуктивністю
- •Класифікація комп'ютерів за вартістю
- •Сегмент ринку %
- •2.3. Вибір програмних засобів
- •2.4. Вибір фірм-постачальників апаратних та пз
- •1. Наскільки фірма є надійною?
- •2. Яка компетенція фірми у вирішенні технічних та інших питань?
- •Тема 14. Управління процесом створення/розвитку іс на підприємстві
- •1. Організаційні підходи до створення іс
- •2. Принципи побудови ефективної іс
- •1. Основою для впровадження нової інформаційної системи на підприємстві повинна бути економічна необхідність, а не, наприклад, поява нових технологій
- •2. Обсяг фінансування нової інформаційної системи повинен визначатися міркуваннями фінансової вигоди
- •3. Нова інформаційна система повинна мати просту і гнучку структуру
- •3. Планування у середовищі інформаційної системи
- •4. Розробка стратегії інформатизації
- •Процедура управління змінами плану.
- •5. Аналіз діяльності підприємства
- •6. Реорганізація діяльності підприємства
- •Реінжиніринг бізнес-процесів
- •7. Вибір та впровадження систем
- •Проектування власними силами.
- •Придбання готової іс у вітчизняних розробників.
- •Придбання готової системи у відомих постачальників європейського та світового рівня.
- •Перш за все потрібно правильно організувати проект.
- •Перш ніж приступити до впровадження системи необхідно продумати організаційну структуру і бізнес-процеси.
- •Забезпечте створення необхідної технічної інфраструктури (системо-технічної складової інформаційної інфраструктури).
- •Переконайтесь що система відповідає основним потребам усіх користувачів.
- •Управляйте змінами з урахуванням думок (точок зору) своїх співробітників.
- •8. Експлуатація системи
- •Тема 14: концепція управління інформаційною інфраструктурою підприємства
- •1. Історія розвитку
- •2. Система управління інформаційними технологіями
- •3. Створення системи управління інформаційними технологіями на підприємстві
- •4. Вигоди
- •5. Стандарти і методики
- •6. It Governance в Україні
- •7. Висновки
- •Тема 15. Огляд стандартів інформаційної індустрії
- •1. Види стандартів та їх класифікація
- •2. Міжнародні стандарти іт-індустрії
- •Регламентації процесів підприємства
- •Порядку розробки і документування іс і пз
- •Якості програмних засобів
- •1.3. Національні стандарти іт-індустрії
- •3. Стан справ в україні щодо використання передового досвіду створення ефективної інформаційної інфраструктури підприємства
1.2. Міжнародні стандарти
1.2.1.Гарантії якості й стандартизація
Якість продукції - необхідна умова успіху будь-якого бізнесу. Споживач завжди хоче бути впевненим, що одержуваний ним продукт є якісним, це саме собою зрозуміло. Однак і виробник, якщо він сумлінний бізнесмен, теж хоче, щоб його товар був якісним і він міг цим товаром пишатися, а слава про якість його продукції сприяла б реалізації, зростанню доходів й успішному існуванню бізнесу в умовах конкуренції. Проблема гарантій якості давно займає ділових людей в усьому світі.
Будь-яка діяльність й у сфері інформатизації повинна бути забезпечена гарантіями якості її продуктів: послуг, програм, машин, елементів, комплексів і т.д. Системи, мережі, комплекси, їх модулі й елементи, технології, персонал - усі ці складові в сукупності й по частинах повинні гарантувати якість роботи й виробленої продукції. Ці гарантії згодом стали забезпечуватися не тільки прямими сертифікатами, але й непрямими характеристиками: організацією виробництва, застосовуваними технологіями й умовами діяльності підприємства.
Так, на підприємстві-виробникові повинні постійно задовольнятися певні умови виробництва, виконання яких виключало б виготовлення неякісної продукції й, навпаки, надійно гарантувало її якість. Ознайомлення споживача із цими умовами дозволяє йому бути впевненим у погодженій якості виробленої постачальником продукції як при укладанні договору на поставку продукції, так і при її застосуванні. Для цього постачальник повинен бути готовий у будь-який час і з необхідною повнотою представити споживачеві ті засоби, які забезпечують необхідну, заявлену або погоджену якість його продукції.
У зв'язку із цим на виробництві створюються системи управління якістю продукції, в основі яких різноманітні стандарти якості, починаючи з міжнародних і закінчуючи внутрішніми стандартами підприємства. Відповідність систем якості вимогам певного рівня підтверджується сертифікатом тієї організації, що має ліцензію на сертифікацію відповідного рівня.
В Україні діє державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО, роботи в якій визначають 149 органів із сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальних лабораторії (центрів).
Законодавчу базу державної системи сертифікації складають:
Декрет Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97р. № 333/97 - ВР;
Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 11.06.97 р. № 333/97-ВР;
Закон України «Про захист прав споживачів » від 12.05.91 р. №1024-XII - ВВР;
Відповідно до Указу Президента України від 22.01.2000 року № 89/2000 «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємства » та доручення Кабінетом Міністрів України від 26.01.2000 року розроблені: Проект Закону України «Про підтвердження відповідності », «Про акредитацію органів з оцінки відповідності ».
Організаційну основу системи сертифікації УкрСЕПРО становлять державні стандарти України:
ДСТУ 3410-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;
ДСТУ 3411-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації;
ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;
ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;
ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок проведення;
ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи;
ДСТУ 3416-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації;
ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується;
ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації;
ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення;
ДСТУ 3420-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації;
ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис;
ДСТУ 3957-2000. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції.
У свою чергу, споживач продукції теж повинен керуватися вимогами тих самих стандартів, що й виробник, тільки в частині, що стосується експлуатації й застосування одержуваних ним виробів, для того щоб зі своєї сторони гарантувати якість продукту на цій стадії. У іншому випадку постачальник зможе відкинути претензії споживача до якості його продукту по невідповідності стандартам умов експлуатації виробів на території споживача. Так створилася база для широкого розвитку системи стандартів. З розширенням і поглибленням міжнародного подолу праці такі стандарти виникли як інструмент міжнародних організацій і міжнародного права.
Для здійснення розвитку системи міжнародних стандартів і сертифікації фірм на їх основі виникли відповідні міжнародні організації, зокрема досить впливова International Standardization Organization (ISO), стандарти якої широко застосовуються в практиці європейських організацій. Цією організацією в 1987 р. представлена й уведена в дію група стандартів, яка вперше відбила на рівні міжнародного співробітництва вимоги до гарантії якості продукції, тобто вимоги до систем управління якістю на підприємствах. Це стандарти серії ISO 9000.
У прийнятті якихось норм, що гарантують якість, немає нічого незвичайного, такі гарантії при поставках продукції були потрібні завжди споживачам від постачальника. Просто в цей час такі гарантії набули особливого значення. При загостренні конкуренції в споживача розширюється коло можливих постачальників, його починає цікавити не стільки якість виробів або послуг у конкретній партії продукції, скільки здатність постачальника забезпечити стабільність якості. Для цього в постачальника повинні бути засоби, що забезпечують управління якістю, які визнавалися б і споживачем як основа гарантії якості продукції.
Слід зазначити, що під продукцією розуміється результат діяльності або процесів; вона може включати до свого складу послуги, обладнання, матеріали що переробляються, програмне забезпечення або комбінації з них. Продукція може бути матеріальною або нематеріальною. Останнє припускає як продукцію, наприклад, інформацію, які-небудь нові поняття ("ноу-хау") або комбінації з них.
За минулі роки до складу серії ISO 9000 уведені нові стандарти, а також створені стандарти серії ISO 10000. При цьому були переглянуті стандарти колишньої серії ISO 8402 :1986 "Якість. Словник", а також перші стандарти серії ISO 9000. Нові версії всіх цих стандартів прийняті, зведені воєдино й офіційно видані в 1994 р. Всі стандарти, що входять до складу серії 8402:1994, 9000 й 10000, одержали офіційне визначення "сімейство ISO 9000". Під індексом ISO 10011 прийняті й уведені три стандарти як регулюючі норми в частині перевірки систем управління якістю (табл. 1). Тут звертають на себе увагу вимоги до експертів-аудиторів, які можуть залучатися для оцінки систем якості на підприємствах.
Таблиця 1. ISO 10011 - Керівні положення з перевірки систем якості
Індекс |
Найменування |
ISO 10011-1:1990 |
Керівні положення по перевірці систем якості - Частина 1 : Перевірка |
ISO 10011-2:1991 |
Керівні положення по перевірці систем якості - Частина 2: Кваліфікаційні критерії для експертів-аудиторів по перевірці систем якості |
ISO 10011-3:1991 |
Керівні положення по перевірці систем якості - Частина 3: Управління програмою перевірок |
У деяких комплексах інформаційних систем масштабу підприємства цей процес забезпечується автоматично відповідними вбудованими можливостями. Технічно це можливо, наприклад, в системах фірми Baan, у яких є необхідні модулі.