2. Склад державних інформаційних ресурсів

До державних інформаційних ресурсів відносяться ті, що знаходяться у власності держави. Тобто, це сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах), які створені, придбані, накопичені за рахунок коштів державного бюджету. У це поняття включаються наступні види інформаційних ресурсів:

1. створені за рахунок або із залученням коштів державного бюджету, коштів бюджетів органів місцевого самоврядування або коштів позабюджетних державних фондів;

2. що знаходяться в оперативному управлінні державних установ, казенних і державних підприємств, а також некомерційних організацій, створених з державною участю;

3. що знаходяться в господарському веденні акціонерних товариств з державним контрольним пакетом.

Можна виділити наступні основні категорії державних інформаційних ресурсів України:

• інформаційні ресурси бібліотечної мережі;

• інформаційні ресурси архівних установ України;

• державна система науково-технічної та економічної інформації;

• інформаційні ресурси державної системи статистики;

• державна система правової інформації;

• інформаційні ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування;

• інформаційні ресурси галузей матеріального виробництва;

• інформація про природні ресурси, явища та процеси;

• інформаційні ресурси соціальної сфери;

• інформаційні ресурси сфери фінансів та зовнішньоекономічної діяльності.

Інформаційні ресурси в кожній з виділених категорій можуть, в свою чергу, відноситися до однієї з наступних груп:

1. ресурси, призначені для “зовнішніх” споживачів (тобто суб'єктів, не пов'язаних безпосередньо з їх формуванням);

2. ресурси, призначені для “внутрішнього” використання організаціями, що їх сформували.

Характерним прикладом першої групи ресурсів є каталоги бібліотек, бази законодавчих та нормативно-довідкових документів, інформаційні масиви, що містять адресні дані, відомості про роботу підприємств, органів влади, транспорту, зв'язку тощо.

До інформаційних ресурсів другої групи можна віднести, зокрема, інформаційні файли різних інформаційних систем, автоматизованих систем управління підприємством і управління виробництвом. Це, наприклад, різні картотеки, комплекти документації, прейскуранти, калькуляції та інші робочі документи. “Вбудовані” інформаційні ресурси формуються також в органах влади і управління різних рівнів, організаціях соціальної сфери, установах культури, освіти, організаціях, пов'язаних з охороною здоров'я, житлово-комунальним та побутовим обслуговуванням населення.

Як уже зазначалося, інформаційні ресурси України є одним з найважливіших складових державної інформаційної політики, мета якої полягає у створенні умов та механізмів формування, розвитку та ефективного використання інформаційних ресурсів у всіх сферах людської діяльності. Основним об'єктом державної інформаційної політики є інформаційні ресурси, що відносяться до першої з розглянутих груп. Однак значна частина ресурсів другої групи також представляють значний суспільний інтерес у зв'язку з тим, що можуть бути джерелом інформації для інших організацій та підприємств (звичайно пов'язаних між собою технологічно), а також для громадян (ресурси органів влади та управління, організацій соціальної сфери тощо).

Стратегія формування системи ресурсів органів державної влади полягає в систематизації та інтеграції зазначених ресурсів з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.

Реалізація державної політики у сфері державних ресурсів полягає у розв'язанні таких завдань:

• створення та ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, зокрема реєстрація та облік державних ресурсів, формування і забезпечення доступності інформації про склад, розміщення і умови використання ресурсів;

• систематизація, забезпечення доступу до наявних державних ресурсів та їх актуалізація;

• формування та забезпечення ефективного використання державних ресурсів органами державної влади;

• вдосконалення нормативно-правової бази, зокрема визначення порядку і умов користування, оплати робіт, пов'язаних з формуванням, використанням, та захистом державних ресурсів;

• координація діяльності органів державної влади і недержавних структур у сфері формування, використання та захисту державних ресурсів.

Слід сприяти залученню недержавних структур для надання інформаційних послуг з використанням державних ресурсів.

Зазначимо, що задачі формування, накопичення, поширення і комерційного використання національних інформаційних ресурсів відносяться до задач загальнодержавного значення