Питання та завдання для самоконтролю

1. В чому суть ризику на підприємстві?

2. Що означає ймовірність події?

3. Як інтерпретувати отримані значення математичного очікування випадкової величини?

4. Як інтерпретувати отримані значення абсолютного відхилення і дисперсії?

5. Як інтерпретувати отримані значення середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації?

6. В чому суть принципу практичної впевненості та які його кількісні інтервали у вигляді «правила трьох сигм»?

7. Яка суть та кількісні інтервали принципу розумного ризику?

8. В чому суть інфляційного очікування?

9. Які показники використовуються при оцінці інфляційного очікування?

10. Суть та вигляд «рівняння обміну»?

11. Які є методи страхування цін від змін кон’юнктури ринку?

Тема 13. Державне регулювання процесів ціноутворення в Україні

Мета заняття: Зрозуміти, для чого потрібне державне регулювання процесів ціноутворення і засвоїти методи якими воно здійснюється в Україні та в інших країнах світу.

План

1. Організація контролю за оцінками з боку держави.

2. Методи державного регулювання цін в Україні.

3. Досвід регулювання цін у країнах світу.

Література

1. 11 [с. 238-239]; 15 [с. 31-33]; 36 [с. 80-83];

2. 11 [с. 239-245]; 15 [с. 33-36]; 36 [с. 83-131];

3. 11 [с. 245-258]; 15 [с. 36-41]; 36 [с. 131-143];

Тест 13. Державне регулювання процесів ціноутворення в Україні

Абсолютно вільного ціноутворення не може бути. Причини:

1. Діють об’єктивні економічні закони, що обмежують ціни.

2. В умовах ринкової економіки діє система саморегулювання цін.

3. В будь-якій державі (чи з розвиненою ринковою економікою, чи з адміністративно-командною системою) державні органи впливають на процеси ціноутворення.

Залежно від ступеня регулювання в Україні діють різні ціни:

1. фіксовані;

2. регульовані;

3. вільні;

4. індикативні.

Вплив держави на ціни має антикризовий характер.

Держава впливає на ціни не лише через систему ціноутворення, але і через ставки оподаткування, відсоткових ставок за кредити, розміри орендної плати, зменшення окремих витрат підприємств, а також через антимонопольне регулювання.

Мета державного регулювання цін:

1. Забезпечення певного співвідношення між монополією та конкуренцією.

2. Стримування інфляційного підвищення цін.

3. Соціальний захист населення.

4. Формування нового попиту на товари.

5. Запобігання споживанню соціально шкідливих товарів.

Регулювання цін може бути прямим (встановлення певних правил ціноутворення через нормативні акти) і непрямим (через механізм економічного впливу на виробничу та комерційну діяльність підприємства).

Методи впливу держави на ціни поділяються на економічні і адміністративно-правові.

Адміністративні методи регулювання цін проводяться на основі методів:

1. встановлення фіксованих цін та тарифів;

2. встановлення граничних цін та тарифів;

3. встановлення граничних коефіцієнтів зміни цін;

4. встановлення граничного рівня рентабельності;

5. встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

Економічні методи регулювання цін здійснюються через політики:

1. фінансову;

2. податкову;

3. кредитну;

4. митну;

5. бюджетну.

До економічних методів регулювання належать:

1. Насичення ринку споживчими товарами.

2. Надання податкових пільг.

3. Система кредитування підприємств.

4. Суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства.

5. Державна інвестиційна політика.

6. Виважена імпортно-експортна та митна політика.

7. Державні замовлення.

Інституції контролю за додержанням державної дисципліни ціни в Україні є двох видів:

1. інституції, які опосередковано контролюють процес ціноутворення;

2. інституції, які створені для здійснення безпосереднього контролю за цінами.

До першої категорії контролюючих органів належать:

1. Державний комітет статистики.

2. Державна податкова адміністрація.

3. Антимонопольний комітет.

Безпосередній контроль за цінами в Україні здійснює:

1. Державна інспекція з контролю за цінами.

2. Департамент з питання адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, який є у складі державної податкової адміністрації.

3. Профспілки.

4. Спілки споживачів.

5. Інші громадські організації.

Державне регулювання цін є у багатьох країнах світу, наприклад, у США, Франції, Німеччині, Данії, Швеції, Іспанії, Греції. Фінляндії, Японії та ін. В цих країнах на заміну вільному ринку розрізнених товаровиробників прийшов організований ринок, що об'єднав у єдину господарську систему країни різні економічні уклади, створивши економіку змішаного типу.

В цих країнах створена правова основа державного регулювання цін у вигляді виданих законів, наказів, постанов.

Систематично виходить статистична інформація про ціни, їх рівень і динаміку.

Зазвичай використовуються певні правила ціноутворення у вигляді загальних принципів, методів і нормативів. Встановлення цін сфери контролюючого державного ціноутворення складає від 10 до 30% загального обсягу виготовленої продукції.