Тема 2: Макроекономічні показники в системі національних рахунків План

1. Поняття національного виробництва.

2. Кругооборот національного виробництва.

3. Система національних рахунків.

4. Валовий національний продукт і методи його виміру.

5. Похідні показники обсягу національного виробництва.

1. Поняття національного виробництва

Національне виробництво являє собою безперервний рух індивідуальних, промислових, торгівельних, банківських та фінансових капіталів, кругообороти яких взаємно переплітаються, утворюючи єдиний ланцюг економічних відносин, що проявляються через ринок. Рух товарів і грошових потоків охоплює чотири основні сфери: виробництво, обмін, розподіл та споживання.

Виробництво – це процес створення економічних благ для задоволення потреб людей. Воно охоплює три сектори: первинний (сільське господарство, видобування корисних копалин, виробництво електроенергії); вторинний (подальшу обробку сировини та матеріалів) і третинний ( торгівлю, зв’язок, транспорт, послуги).

Перший та другий сектори об’єднуються у сферу матеріального виробництва. Розрізняють також реальний сектор, в якому створюються товари і послуги, та фінансовий (грошовий), який його обслуговує. Цей поділ в певній мірі умовний. Вони розрізняються за цілями, характерами операцій, технічними особливостями. Фінансовий сектор не має чітких кордонів: він охоплює рух грошових засобів, надання фінансових послуг, управління фінансовою діяльністю.

Обмін – процес руху матеріальних благ та послуг від одного учасника економічної діяльності до іншого. Він поєднує виробників і споживачів; через обмін формується система економічних відносин в умовах ринку.

Обмін може відбуватися різними способами: через бартер або гроші, бути вільним або строго регульованим. В любому випадку обмін повинен бути вигідним для його учасників і ефективним для суспільства.

Розподіл виявляє кількісні параметри ресурсів і результатів господарської діяльності, визначає розміри доходів, які отримують учасники економічної діяльності. Різниця в рівні доходів обумовлена відмінностями виконуваних операцій, формами власності на фактори виробництва.

Розподіл доходів за виробничими факторами (функціональний або первинний розподіл) не завжди справедливий з соціальної точки зору та недостатньо ефективний з економічної. Тому він доповнюється вторинним розподілом (перерозподілом) через систему податків, субсидій, страхових внесків і т.п. Первинний розподіл здійснюється через механізм ринку, а процес перерозподілу відбувається за активною участю держави.

Споживання – заключний акт господарської діяльності, кінцева мета виробництва. Домогосподарства пред’являють попит на споживчі товари, а підприємства (фірми) – на інвестиційні ресурси для оновлення та збільшення виробництва.

Споживання і витрати пов’язані з доходами. Одна частина доходу витрачається на поточне споживання, а інша відкладається у вигляді заощаджень.

Заощадження – доход, не витрачений на придбання товарів та послуг у межах поточного споживання, яке здійснюють домогосподарства та фірми. Розмір заощаджень обернено пропорційний розміру споживання, а джерелами є зростання виробництва (і доходів) або скорочення частки споживання в доходах.

Рівень споживання характеризують показники: середньої схильності до споживання, який визначається часткою доходу, витраченого на споживання; та граничної схильності до споживання, яка характеризує динаміку споживання приросту доходу.

З економічної точки зору заощадження являють ту частину національного доходу, яка призначена на накопичення та розширення відтворення.

Інвестиції – ресурси, які призначені для відновлення та збільшення виробництва. Інвестиції направляються у фінансові активи, на збільшення основного капіталу, поповнення. Розрізняють валові і чисті інвестиції. Валові включають витрати як на відшкодування, так і на приріст основного капіталу.

Амортизація – це інвестиційні витрати, які направляються на відшкодування зношених машин і обладнання, будов, споруд.

Чисті інвестиції – це ресурси для будівництва нових підприємств, створення нового обладнання, транспортних засобів і т.п., які можуть бути вираховані як різниця між валовими інвестиціями та амортизацією. Процес накопичення і являє собою інвестування з метою збільшення розмірів реального капіталу.