Механізм мультиплікації автономних витрат.

Виникає питання — завдяки чому приріст автономних витрат володіє здатністю мультиплікативно (помножено) збільшувати рівноважний ВВП? Для отримання відповіді на це питання розглянемо числовий приклад. Хай в нашому прикладі гранична схильність до споживання складає 0,75, а гранична схильність до заощаджень — 0,25. За таких умов з кожної гривні наявного доходу, який отримують домогосподарства — 0,75 грн. спрямовується на споживання, а решта — 0,25 грн. заощаджується.

Щоб розкрити механізм дії мультиплікатора витрат, скористаємося таблицею 9.1, в якій припустімо, що зміни в економіці були започатковані збільшенням запланованих інвестицій на 100 млн. грн. В нашій таблиці цей результат відображає перший цикл економічного кругообігу. В процесі другого циклу збільшення інвестиційний витрат викличе в галузях, що виробляють інвестиційні товари, приріст доходу на 100 млн. грн. Виходячи з того, що , працівники цих галузей збільшать споживчі витрати на 75 млн. грн. . В процесі третього циклу збільшення працівниками галузей інвестиційного комплексу споживчих витрат викличе зростання доходу на 75 млн. грн. в галузях, що виробляють споживчі товари та послуги. Тому працівники останніх галузей збільшать споживчі витрати на 56,25 млн. грн. . І так цикл за циклом, як це показано в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Мультиплікативний вплив інвестицій на дохід

Цикл	Приріст доходу	Приріст витрат
1		100,00
2	100,00	75,00
3	75,00	56,25
. . .	. . .	. . .
Усього для невизначеної кількості циклів	400,00	400,00

Наведений в табл. 9.1 ланцюг перетворень приросту витрат у приріст доходу, а приросту доходу у приріст витрат відбувається у формі нескінченно спадної геометричної прогресії. Проте цей ланцюг має межу, оскільки з кожним циклом величина приросту витрат зменшується. Якщо скласти рядки, що наведені в табл. 9.1, для невизначеної кількості циклів економічного кругообігу, то у підсумку отримаємо приріст ВВП-доходу і запланованих сукупних витрат на суму 400 млн. грн. Отже, збільшення запланованих інвестицій на 100 млн. грн. викликало збільшення запланованих сукупних витрат і рівноважного ВВП в чотири рази. Це означає, що мультиплікатор витрат дорівнює 4.

Висновки, що зроблені на базі таблиці 9.1, мають математичне обгрунтування. Для цього спочатку зміни, що відбуваються в межах кожного циклу, виразимо алгебраїчно:

Перший цикл (збільшення запланованих інвестиції) =

Другий цикл (приріст споживання) =

Третій цикл (приріст споживання) = і т. д.

Підсумовуючи, запишемо формулу суми нескінченно спадної геометричної прогресії:

(9.15)

Поділимо обидві частини рівняння (9.15) на :

(9.16)

Тепер помножимо обидві частини рівняння (9.16) на с:

(9.17)

Якщо від рівняння (9.17) відняти рівняння (9.16), то отримаємо:

(9.18)

Звідси випливає відома нам формула мультиплікатора витрат:

Оскільки , то мультиплікатор витрат складає 4, а заплановані сукупні витрати і рівноважний ВВП дорівнюють 400 млн. грн. . Отже, дані, які наведені в табл. 9.1, підтверджуються математично.

Враховуючи результати аналізу, здійсненого на базі числового прикладу, відповімо на питання, завдяки чому приріст автономних витрат спричиняє мультиплікативний приріст рівноважного ВВП. Це обумовлюється тим, що збільшення автономних витрат породжує в економіці нескінченно спадний ланцюг індуційованих витрат на споживання. Завдяки здатності автономних витрат генерувати індуційовані витрати приріст запланованих сукупних витрат перевищує приріст автономних витрат на суму приросту індуційованих витрат.

У нашому числовому прикладі автономними видатками є заплановані інвестиції, а індуційованими — витрати на споживання. Тому збільшення запланованих сукупних витрат на 400 млн. грн. дорівнює приросту запланованих інвестицій на 100 млн. грн. плює приріст індуційованих споживчих витрат на 300 млн. грн. Отже, ефект мультиплікатора — це сума індуційованих витрат. Якщо б не діяв ефект мультиплікатора, то приріст запланованих інвестицій на 100 млн. грн. спричиняв би приріст запланованих сукупних витрат і рівноважного ВВП теж на 100 млн. грн.

Графічна інтерпретація ефекта мультиплікатора витрат представлена за допомогою моделі «кейнсіанський хрест» (див. рис. 9.3).

На рис 9.3 початково рівноважний ВВП складає _, автономні витрати дорівнюють . Звідси заплановані сукупні витрати дорівнюють сумі автономних та індуційованих витрат. Це можна записати таким чином: . Н нашому рисунку цю ситуацію відображає крива .

Тепер припустімо, що автономні витрати збільшилися від до . Це мультиплікативно збільшить заплановані сукупні витрати, що перемістить їх криву вгору в положення . Більшій величині запланованих сукупних витрат відповідає більший рівень рівноважного ВВП, який дорівнює У₂. заплановані сукупні витрати тепер будуть визначатися за формулою : . Їх збільшення відбулося в першу чергу за рахунок прирісту автономних витрат ( ). На рис 9.3 приріст автономних витрат відображає відстань по вертикалі між лініями і .

Рис. 9.3. Ефект мультиплікатора

Крім прирісту автономних витрат відбувся приріс індуційованих витрат від с·У₁ до с·У₂. Отже, збільшення запланованих сукупних витрат визначається так: + . На таку ж величину виріс рівноважний ВВП. Тому відрізок на вертикальній осі графіка дорівнює відрізку У₁ У_2. на його горизонтальній осі. Оскільки ∆У>∆Ē, то мультиплатор витрат, який є відношенням ∆У/∆Ē, більше за одиницю. Це означає також, що відрізок У₁ У₂ дорівнює добутку відстані по вертикалі між кривими і на мультиплікатор витрат.

Ще раз звернемо увагу на те, що пряма залежність мультиплікатора витрат від граничної схильності до споживання свідчить про його обернену залежність від граничної схильності до заощаджень. Тому, враховуючи, що , трансформуємо формулу (9.13) таким чином:

(9.19)

Формула (9.19) дає підстави зробити висновок, що мультиплікатор витрат залежить від рівня вилучень із економічного кругообігу. Мультиплікатор витрат, який визначається за формулами (9.13) і (9.19) називається простим, оскільки він враховує лише один канал вилучень — заощадження. Але, як ми знаємо із розділу 9.1, до вилучень із економічного кругообігу входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який враховує всі вилучення (заощадження, податки, імпорт), називається складним. У подальшому в міру розширення об’єкта макроекономіки від приватної закритої економіки до відкритої економіки ми будемо нарощувати кількість вилучень і ускладнювати мультиплікатор витрат.