Остаточний варіант плану

Відповідно до нового варіанту плану, головний удар завдавала 4-а англійська армія генерала Роулінсона. Вона мала прорвати оборону німців на фронті у 25 км і, наступаючи у напрямку Бапом-Валансьєн, розбити їх . Підтримка її дій із заходу покладалося на 3-ю англійську армію генерала Алленбі. 6-я французька армія генерала Файоля повинна прорвати оборону супротивника на обидвох сторонах р. Сомми . Після виходу на оперативний простір передбачалося введення у бій кавалерійських дивізій обох союзних армій, а також, для розгрому німців у районі Нуайон, підключення 10-ї французької армії генерала Мішле. Таким чином, у остаточному варіанті прорив передбачалося здійснити силами двох армій (4-ї англійської та 6-ї французької), які до початку операції мали у своєму складі: 32 піхотних та 6 кавалерійських дивізій, 2189 гармат, 1160 мінометів і 350 літаків. Незважаючи на майже подвійне скорочення сил і засобів, що спочатку призначалися для наступу, і значне звуження ділянки прориву (до 40 км), далекосяжність мети операції не зазнала змін. Вона, як і було передбачено раніше, мала проводитися у двох напрямках, які розходяться, що свідчило про наявність у союзників розбіжностей у поглядах на її цілі.

Недоліки плану

Проведення операції ускладнювалося важкістю організації взаємодії військ, які повинні були діяти за розбіжним напрямами (французи-на схід, англійці-на північ), а також несприятливими для наступу умовами на горбистій місцевості. Велика кількість лісів і ярів, звивиста і болотиста Сомма сковували маневр і ускладнювали керування атакуючими сполуками. Проте французи розраховували, що наступ на стику з англійцями дозволить їм підштовхувати останніх "діяти із бажаною енергією ", а перевага над супротивником в силах і засобах забезпечать подолання негативного географічного чинника і успіх операції.

Позиції оборони німців

На смузі, наміченої союзниками для прориву, оборонялася 2-а німецька армія генерала фон Белова. Її оборона зміцнювалася близько двох років, і була глибоко ешелонована, і ретельно пристосована до місцевості. Вона складалася з трьох основних і однієї проміжної позиції. Перша позиція прикривалася з фронту двома смугами дротяних загороджень, мала глибину до 1 км і включала три лінії суцільних траншей, систему опорних пунктів, розвинену мережу ходів сполучення і укриттів, у тому числі і з бетону. Друга позиція також мала 1-2 лінії траншей і систему опорних пунктів. Між першою і другою позиціями проходила проміжна позиція. Остання позиція була підготовлена лише на окремих найбільш важливих напрямках(за північним берегом Сомми і вздовж шосе Альбер-Бапом) . Загальна глибина оборони досягала 7-8 км. Піхотна дивізія оборонялася на ділянці від 4 до 8 км. Оборона дивізій і корпусів будувалася на міцному утриманні першої позиції за допомогою вогню, контратак і контрударів з глибини. Корпусні резерви 2-ї німецької армії розміщувалися у районі третьої позиції.

Підготовка операції

загальний вигляд фронту в районі р. Сомма напередодні битви

Всього в смузі наступу англійців та французів до початку операції знаходилося вісім німецьких дивізій, 672 гармати, 300 мінометів і 114 літаків. Союзники перевершували німців у піхоті більш ніж у 4,6, в артилерії-в 2,7 і в авіації майже в 3 рази. Свій наступ вони готували близько п'яти місяців з небаченим до цього розмахом. На смузі наступу від тилу до фронту було прокладено до 250 км звичайних і 500 км вузькоколійних залізничних колій, обладнано 6 аеродромів, споруджено 150 бетонованих майданчиків для артилерії особливої потужності, побудована водопровідна мережа, розгорнуто 13 евакогоспіталів. Французи заготовили до 6 млн 75-мм снарядів і 2 млн снарядів для важкої артилерії. Загальні запаси снарядів для траншейних мінометів склали 400 тисяч. Ретельною була і тактична підготовка. Призначені для участі в операції війська були підготовані у спеціальних навчальних таборах. Вони навчалися веденню методичної атаки, відпрацьовували прийоми ближнього бою, порядок взаємодії. Німецький генеральний штаб знав про підготовку операції, проте зменшував можливості союзників по її проведення. Його начальник, генерал Е. Фалькенгайн, вважав, що англійці не здатні самі вести великий наступ, а французи так виснажені під Верденом, що не зможуть взяти в ньому активну участь. Артилерійська підготовка операції розпочалася 24 червня і тривала 7 днів. Вона була надзвичайно потужної і мала характер послідовної руйнації німецької оборони на всю глибину впливу артилерійського вогню. Тільки французька артилерія витратила за цей час 2,5 млн снарядів, для перевезення яких було використано 37 товарних поїздів по 30 вагонів у кожному. Німецьке командування розпочало спішно посилювати 2-у армію піхотою (3 дивізії) і важкою артилерією (30 батарей), але змінити ситуацію на свою користь вже не змогло.