4. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки

Безпека гідродинамічних об'єктів (ГДНО) залежить від трьох складових:

1 – це сам проект, його адекватність навколишньому середовищу, тобто ступінь урахування природних і антропогенних факторів, які впливають на вибір матеріалів конструкцій і технічних рішень;

2 – якість будівництва;

3 – управління і експлуатація, які передбачають проведення постійного контролю за поведінкою і станом ГДНО.

Всі гідродинамічно небезпечні об’єкти повинні бути охоплені системою технолого-економічного моніторингу з питань безпеки; забезпечені відпрацьованими документами з питань безпеки, попередження і ліквідації наслідків аварії.

До таких документів відносяться:

• паспорт безпеки;

• план дій при назвичайних ситуаціях;

• план матеріально-технічного забезпечення рятувальних і відновлювальних робіт;

• інструкції черговому персоналу і т.н.

До мір, що здатні зменшити вірогідність виникнення повеней, разом з різноманітними протипаводковими заходами відносяться також прогнозування повеней, регулювання землекористування на заплавах, водозаборах, також забезпечення безпеки самих гідротехнічних споруд.

При проектуванні ГДНО треба дотримуватись вимог інженерно-технічних заходів цивільної оборони, що викладені в СНИП-2-01-51-90, а також «Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно-небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження», що затверджені головною радою по вивченню продуктивних сил України і начальником штаба Цивільної оборони України, 1995 р. та інших документів.

Система контролю і нагляду за ГДПО.

З метою забезпечення справного стану, безаварійної роботи ГДНО, систематичного візуального спостереження за станом споруд, проведення вимірювань за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури (КВА), обробки і аналізу даних спостереження і вимірювань, виявлення дефектів, пошкоджень чи аварійного стану споруд, розробки і здійснення заходів безпечної експлуатації, виконання ремонтно-відновлювальних робіт, забезпечення охорони навколишнього середовища створюється служба експлуатації гідровузла (об’єкта).

Гідротехнічні споруди І, II і III класів капітальності, як правило оснащуються КВА для проведення натурних спостережень.

Контроль виконується шляхом систематичного огляду, обробки результатів вимірювань КВА, створення спеціальних комісій для обстеження і визначення об’єму ремонтних робіт і реконструкції споруд чи їх елементів.

Ручний і автоматизований контроль, що застосовується в теперішній час, дозволяє забезпечити оцінку та прогноз стану споруди в дискретному режимі, що визначається можливостями контролюючого персоналу.

Об’єкти Дніпровського каскаду оснащені автоматичними засобами контролю. Така система забезпечення безпеки гідротехнічних споруд (СЗБ ГТС) дозволяє проводити безперервну оцінку стану споруди з будь-якою технічно можливою швидкістю. Автоматизована обробка всіх даних, порівняння їх з гранично допустимими значеннями і графічна інтерпретація результатів спостережень дозволяє попередити розвиток негативних процесів і, як наслідок, аварійних ситуацій на гідротехнічних спорудах.

Контроль за ґрунтовими водопідйомними спорудами зводиться до спостережень за деформаціями, станом кріплень та облицювань, за фільтрацією через споруду і її основу та на ділянці берегових примикань.

При спостереженнях за деформаціями ґрунтових споруд звертають увагу на можливі розмиви, осадки, просадки, зсуви, тріщини, стан примикань і місцеві деформації. Особливо відповідальним є спостереження за фільтрацією з точки зору стійкості і міцності окремих елементів ґрунтових гребель. В місцях зосередженої фільтрації влаштовують невеликі канавки для відведення та вимірювання витрати води, що профільтрувалась. Для фіксування відкладень, що виносяться з тіла споруди, за канавкою влаштовується невеликий відстійник. Крім того, визначають швидкість фільтрації, використовуючи різні способи та індикатори, хімічну суфозію за

допомогою хімічного аналізу води, механічну суфозію за наявністю піщаних та глинистих частинок у фільтраті.

Види контролю за станом ґрунтових споруд і їх періодичність

Щоденний контроль включає щоденні спостереження за технічним станом споруд, їх частин і елементів методом зовнішнього огляду.

Періодичний контроль включає сезонні огляди для оцінки стану підводних і надводних частин споруд. При цьому проводиться фіксація дефектів і деформацій, визначення об’ємів необхідних ремонтних робіт, аналіз змін стану споруд в порівнянні з попереднім оглядом. За результатами контролю складається акт.

Детальний контроль споруд комісією здійснюється два рази в рік, за результатами яких складаються акти обстежень.

Позачерговий контроль включає обстеження споруд, пов’язані з аварійними пошкодженнями, виконується спеціальними комісіями з залученням представників проектних та інших організацій. Результати контролю оформляють актами.

Крім постійних та періодичних обстежень контроль за станом споруди здійснюють: в період повені і сильних злив; за утворенням і таненням льоду (1 раз в тиждень); за укріпленням укосів (1 раз в квартал); за нівелюванням реперів (1 раз в рік).

Протягом всього терміну експлуатації водопропускних споруд нижній б’єф обстежується не менше одного разу в рік і після пропуску повені. При цьому обов’язково виконують зйомку рельєфу, ями розмиву та порівнюють фактичні рівні води в нижньому б’єфі з проектними.

Для підтримання ГТС в робочому стані здійснюється система планово-попереджувальних ремонтів, що передбачають догляд за спорудами, поточний і капітальний ремонти. Крім того, існує ще аварійний ремонт, тобто ремонт якого не передбачають. Поточний ремонт проводиться щорічно. Перелік робіт залежить від типу споруди, матеріалу, режиму роботи, умов експлуатації.

Об’єми ремонтних робіт і терміни їх проведення визначаються на підставі дефектних актів, які складаються спеціальними комісіями, що оглядають ГТС.

Капітальний ремонт ГТС здійснюється у відповідності до положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів. При цьому усуваються крупні пошкодження та руйнування гідровузлів, каналів, замінюються зношені конструкції. Капітальний ремонт може бути комплексним, що охоплює споруду чи її комплекс, або вибірковий, що передбачає ремонт чи заміну окремих конструкцій ГТС.

Аварійні роботи виконуються з моменту виявлення аварійного стану із застосуванням всіх заходів для зменшення об’єму аварії.

Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки

При проектуванні і будівництві об’єктів гідродинамічної небезпеки (гідровузлів) у каскаді повинні бути передбачені заходи, що забезпечують стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі у разі прориву розташованих вище вузлів, а також умов пропуску цієї хвилі через фронт цих споруд з урахуванням попередньої форсованої виробки водосховищ.

Створ напірного фронту гідровузла повинен вибиратися з урахуванням мінімально можливих руйнувань і збитків у нижньому б’єфі від проривної хвилі у разі його зруйнування.

На ГДНО (існуючих і проектованих) повинні бути прилади, що забезпечують видачу сигналів про катастрофічне підвищення рівня води в їх нижніх б’єфах, у разі прориву споруд напірного фронту, на відповідні пункти керування для подальшої їх передачі у систему оповіщення про небезпеку затоплення.

Безпека населення при катастрофічному затопленні забезпечується завчасним здійсненням заходів, спрямованих на його запобігання або обмеження його масштабів. Такі заходи передбачають:

• правильний вибір місця розміщення греблі і населених пунктів;

• обмеження будівництва житлових будинків та об'єктів економіки в місцях, що потрапляють в зону дії можливої хвилі прориву;

• обвалування населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

• створення надійних дренажних систем;

• проведення берегоукріплювальних робіт для запобігання зсувів і обвалень;

• облаштування гідроізоляції та спеціальних укріплень на будівлях і спорудах;

• насадження лісів з дерев із низьким стовбуром (тополі, вільхи та берези), здатних зменшити швидкість хвилі прориву.

У разі небезпеки прориву штучних гребель проводять заходи щодо регулювання стоку води:

• плановий скид води з водосховища в період весняного паводку;

• своєчасний спуск води.

Якщо існує небезпека прориву природного водоймища, вживають заходів щодо зміцнення стінок гребель.

З метою захисту населення при катастрофічних затопленнях, запобігання або максимального зменшення ступеня його ураження здійснюють комплекс організаційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів.

Основні заходи щодо захисту населення

• своєчасне оповіщення населення про загрозу катастрофічного затоплення і прийняття необхідних заходів для його захисту;

• самостійний вихід населення із зони можливого катастрофічного затоплення до підходу хвилі прориву;

• організація та проведення своєчасної евакуації населення у безпечні райони до підходу хвилі прориву;

• укриття населення на незатоплених частинах будинків та споруд, а також на підвищених ділянках місцевості;

• організація та проведення аварійно-рятувальних робіт в зоні затоплення;

• надання кваліфікованої та спеціалізованої допомоги потерпілим;

• проведення невідкладних робіт із забезпечення життєдіяльності населення.