Лекція № 6 тема пожежі у природних екосистемах та біологічні небезпеки план

1. Пожежі у природних екосистемах, їх вражаючі фактори, види, прояви та наслідки

2. Біологічні небезпеки

Основні поняття: природна екосистема, пожежа, природна пожежа, вражаючі фактори природної пожежі, ліквідація природної пожежі.

1. Пожежі у природних екосистемах, їх вражаючі фактори, види, прояви та наслідки

Природні пожежі  неконтрольований процес горіння, за якого гинуть люди та нищаться матеріальні цінності. Основними типами пожеж є ландшафтні, лісові та степові.

У більшості регіонів України ліси неспроможні витримати зростаючого потоку відпочивальників, оскільки їхня площа значно менша від науково обґрунтованих норм. Така ситуація найхарактерніша для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.

Під лісовою пожежею розуміють неконтрольоване горіння рослинності, яке розповсюджується по лісовій території. Масовими прийнято називати такі лісові пожежі, які виникають в різних місцях одночасно або за короткий проміжок часу на значній території лісу. Масові лісові пожежі наносять великі збитки народному господарству і особистому майну громадян.

При лісових пожежах вогонь знищує дерева та кущі, заготівельну лісову продукцію, будівлі та споруди. Ослаблені пожежами насадження стають вогнищами розповсюдження шкідливих захворювань, що призводить до загибелі не тільки уражених вогнем, але і сусідніх з ними насаджень. В результаті пожеж знижуються захисні, водоохоронні та інші корисні властивості лісу, знищується цінна фауна, порушується планове ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Лісові пожежі виникають з різних причин. До 80% лісових пожеж виникає через недотримання населенням заходів протипожежної безпеки у місцях роботи і відпочинку, а також в результаті використання на роботі в лісі несправної в протипожежному відношенні техніки. Лісові пожежі виникають від блискавок під час грози, а також від самозагоряння торфу - вічного супутника лісів - за несприятливих метеорологічних умов (висока температура, тривала відсутність дощів). И залежності від того, в яких елементах лісу розповсюджується вогонь, пожежі поділяються на низові (наземні), підземні (торфяні) і верхові (горішні). В І залежності від швидкості руху краю пожежі та висоти полум'я пожежі можуть І бути слабкими, середньої сили і сильними. Найбільш поширені низові пожежі.

При низових пожежах вогонь розповсюджується тільки по фунті, обпікаючи і нижні частини стовбурів дерев та пнів. Низові пожежі розділяються на побіжні та І стійкі. При низових побіжних пожежах горить опале листя, суха трава, пні, сушняк тощо. Така пожежа розповсюджується з великою швидкістю, обходячи місця І з підвищеною вологістю, тому частина площі залишається незачепленою вогнем. Побіжні пожежі частіше трапляються весною, коли просихає лише верхній наземний шар. При низовій стійкій пожежі вогонь «заглиблюється», прогоряє І підстилка, сильно обгоряють корені та кора дерев, повністю згоряє підлісок. Стійкі пожежі розвиваються, як правило, починаючи з середини літа, коли просихає підстилка. При низовій побіжній пожежі переважає полум'яний тип горіння, при В стійкій - безполум'яний. У більшості випадків низова стійка пожежа є другою і стадією побіжної пожежі.

При підземних пожежах горить торф, який залягає підлісовими масивами. Торф згоряє або частково, до вологих шарів, в яких горіння продовжуватися не може, або повністю, на всю глибину до мінерального шару ґрунту. При цьому оголюються та обгоряють корені дерев, внаслідок чого останні гинуть. Підземні пожежі в лісах самі по собі виникають вкрай рідко. Виникнення та розповсюдження їх, звичайно, пов'язано з низовими лісовими пожежами, при яких вогонь заглиблюється у шар торфу окремими осередками на найбільш підсохлих дільницях, найбільше біля стовбурів дерев, а потім поступово розповсюджується у сторони. Горіння при підземних пожежах безполум'яне. Підземні пожежі виникають в основному у другій половині літа. Число пожеж зростає у засушливі роки, коли є достатньо просохлі торфяні шари, які залягають під лісом.

Верхові (горішні) пожежі характеризуються тим, що вогонь охоплює кроїш дерев, при цьому згорають листя, хвоя, дрібні, а іноді великі гілки. При таких пожежах полум'я розповсюджується як по ґрунту, так і по кронах дерев. Найчастіше верхові пожежі спостерігаються в гірських лісах при розповсюдженні вогню у гору по крутих схилах. У значній мірі виникненню верхових пожеж сприяє сильний вітер.

Розрізняють верхові стійкі та верхові побіжні пожежі. При стійкій верховій пожежі вогонь розповсюджується по кронах дерев в міру руху краю низової пожежі. При цьому згорає підстилка, підлісок, вогонь охоплює стовбури і крони дерев. Таку пожежу також називають повальною - після неї залишаються лише обвуглені затишки стовбурів.

При верховій побіжній пожежі, яка виникає тільки при сильному вітрі, вогонь розповсюджується по схилі «стрибками», інколи значно випереджаючи фронт низової пожежі. Таке розповсюдження вогню пояснюється тим що тепло від крон, які горять, піднімаючись за вітром, лише частково попадає на сусідні крони, і його недостатньо для підігріву крон та підготовки до займання. Підігрів стається в основному за рахунок тепла від низової пожежі. Під дією вітру це тепло підігріває крони передніх дерев на значній відстані, потім стається спалах крон.

При русі вогню по кронах вітер розносить іскри, гілки, які горять, що створює нові осередки низових пожеж за декілька десятків, а іноді й сотень метрів попереду основного осередку. Під час стрибка полум'я розповсюджується по кронах з швидкістю 15-20 км/год. Однак швидкість розповсюдження самої пожеж: менша, оскільки після стрибка стається затримка горіння, поки низовий вогонь не пройде ділянку, на якій крони вже згоріти.

Дуже небезпечними є торф'яні пожежі. Швидкість розповсюдження пожежі низька, але небезпека полягає в характері спалаху. Торф'яні поклади можуть бути дуже глибокими і при їх спалах відбуваються підземні пожежі, які можуть бути непомітними і небезпечними для людей. Такі пожежі можуть горіти дуже довго та їх усунення не завжди можливе. В цілях безпеки, в районах торф'яних покладів, слід знаходитися групою і обережно пересуватися, перевіряючи ґрунт палицею. Визначити пожежу можна по диму і високій температурі ґрунту. Під час пожежі необхідно уникати торф'яних боліт.

Правила безпеки під час пожежі:

• остерігатись відкритого полум’я і диму, які поширюються в напрямку вітру;

• найбезпечнішим місцем під час природної пожежі є поверхня землі і приземний шар повітря;

• долати територію пожежі найкраще перпендикулярно до напрямку вітру, плазуючи або пригинаючись до землі;

• для захисту дихальних шляхів слід закрити ніс і рот вологою тканиною, одягом.

Причинами виникнення пожеж в природних екосистемах є необережне поводження з вогнем дітей та дорослих, спалювання сміття поблизу житлових будинків і на території, прилеглій до лісових масивів, іскри з вихлопних труб автотранспорту, блискавки, самозаймання промасленого обтирального матеріалу, ефект фокусування сонячних променів на склі та консервних бляшанках, залишених людьми на природі.

Причиною 90% пожеж в природних екосистемах є діяльність людини. Тому, відпочиваючи на природі, дотримуйтесь таких правил:

• не кидайте сірників, що горять і недопалків;

• не розводьте багаття та не спалюйте сміття в пожежонебезпечні періоди;

• розпалюйте вогнище тільки на очищеному до шару ґрунту майданчику;

• покидаючи місце відпочинку, загасіть вогнище водою або закидайте землею до повного припинення горіння або тління;

• не залишайте в лісі промаслений і просочений бензином обтиральний матеріал;

• не залишайте склотару, розбите скло та консервні бляшанки в місцях відпочинку (фокусуючи сонячні промені вони можуть стати джерелом пожежі);

• пожежу, що починається, загасіть водою, гілками листяних дерев або закидайте землею.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі в лісі:

• не панікуйте та не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а перетніть смугу вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;

• з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно до напрямку розповсюдження вогню;

• якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтеся мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі (воно менш задимлене), рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

• гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи його гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологою землею та затоптуючи ногами. Будьте обережні в місцях горіння високих дерев – вони можуть впасти та травмувати вас;

• під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу;

• особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж. Враховуючи, що там можуть утворюватися глибокі вирви, пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину вигорілого шару;

• вийшовши з осередку пожежі, повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Головними заходами боротьби з лісовими пожежами є: збивання краю вогню; засипання його землею; заливання водою (хімікатами); створення мінералізованих протипожежних смуг; пускання зустрічного вогню.

Степові (польові) пожежі гасять так само, як і лісові. Гасіння підземних пожеж здійснюється здебільшого двома способами. Відповідно до першого способу навколо торф’яної пожежі на відстані 8-10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. Згідно з другим  влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.