2.4. Система травлення

Існує думка, ніби алкоголь корисний, оскільки він підвищує апетит. 1 дійсно, після вживання спиртних напоїв (пива, вина, горілки та ін.) виділення шлункового соку збільшується, і апетит у більшості випадків поліпшується. Однак, відбувається це лише спочатку, коли організм ще не переобтяжений алкогольною отрутою. За якістю шлунковий сік, виділення якого стимулюється алкоголем, відрізняється від нормального тим, що містить більше соляної кислоти й менше пепсину - ферменту, який бере участь у розщеплюванні харчових інгредієнтів (білків, жирів і вуглеводів). Змішаний з алкогольними напоями шлунковий сік утрачає травні властивості. Постійне вживання міцних напоїв подразнює слизову оболонку шлунка, що приводить до зменшення вироблення шлункового соку й зниження апетиту. Людина змушена збільшувати кількість і частоту вживання алкогольних напоїв для підвищення апетиту. При систематичному вживанні спиртних напоїв у людей з'являється відрижка, печія, вони переживають неприємні відчуття і біль у ділянці шлунка. Виникає гострий гастрит - запалення слизистої оболонки шлунка. Апетит зникає повністю. У хворого в роті з'являється неприємний присмак, язик обкладений сірим або коричневим нальотом, обличчя опухле, шкіра бліда, вранці спостерігається нудота й блювання з великою кількістю слизу в блювотних масах, іноді - пронос. Одночасно порушується координація рухів, бувають головні болі.

Тривале вживання спиртних напоїв поступово призводить до зниження секреції і кислотності. Виникає хронічне запалення шлунка - хронічний гастрит. При пияцтві та алкоголізмі в більшості випадків кислотність знижена або ж взагалі в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота.

Хронічний алкогольний гастрит виникає при систематичному вживанні спиртних напоїв упродовж декількох років. Для нього характерна ранкова блювота ще до сніданку, яка залежить від супутнього запалення горла. Хворого турбує відрижка повітрям або тухлим яйцем, гіркота в роті, нудота. Апетит поганий і для того, щоб його викликати, хворий вживає соління, маринади, а це підсилює запальний процес в шлунку. Якщо шлункові залози перестають виробляти соляну кислоту, то розвивається анацидний гастрит. При цьому в шлунку часто утворюються поліпи, які можуть переродитися в рак.

В осіб, які зловживають спиртним, надалі запальний процес поширюється і на слизову оболонку кишечника, що порушує травлення ще більшою мірою. Алкоголь, впливаючи на стінку тонкого кишечника, приводить до змін структури клітин, і вони втрачають здатність повноцінно всмоктувати поживні речовини й мінеральні компоненти. Закрепи й проноси стають постійними, що закінчується виснаженням організму алкоголіка. При цьому тривалий запальний процес у шлунково-кишковому тракті призводить до розвитку виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки. Ці розлади травлення і шлунково-кишкові хвороби приводять до різкого схуднення, швидкої стомлюваності навіть при нетривалій роботі. Разом з цим посилюється можливість порушення функцій підшлункової залози.

Дія спиртного на підшлункову залозу починається з подразнення епітелію дрібних панкреатичних протоків, внаслідок чого підвищується секреція, збільшується виділення підшлункового соку. Закупорка протоків залози слизовими пробками приводить до набухання і відмирання клітин. Як відомо, сік підшлункової залози багатий на ферменти, котрі розщеплюють білки, жири, вуглеводи. Тривале вживання алкоголю приводить до ураження залозистих клітин підшлункової залози, крововиливів у її паренхіму. Процес розщеплення білків, жирів і вуглеводів порушується. Настає самоперетравлювання тканин власними ферментами. Так виникає реальна небезпека для виникнення запалення підшлункової залози - панкреатиту. Найчастіше на панкреатит хворіють чоловіки молодого віку (25 - 45 років). Серед хворих на панкреатит близько 12% становлять п'яниці й алкоголіки. Алкогольний панкреатит швидше й частіше розвивається при вживанні сурогатів алкоголю.

Перші симптоми захворювання з'являються через декілька років зловживання спиртним. Хворі скаржаться на раптовий приступ різкого болю у верхній частині живота. Цей біль віддає у спину. Іноді він має оперізуючий характер. Відмічаються нудота, блювота, проноси. Зникає апетит. Перебіг алкогольного панкреатиту досить тяжкий, хвороба прогресує. При важкому перебігу хвороби часто приєднується жовтяниця, виразка дванадцятипалої кишки з кровотечами. Хворі, які страждають алкоголізмом, у 10 разів більше схильні до вірогідності захворіти цукровим діабетом, ніж непитущі, оскільки алкоголь руйнує підшлункову залозу - орган, що продукує інсулін. Грізним ускладненням хронічного панкреатиту є рак підшлункової залози.

Прогноз при алкогольному панкреатиті завжди серйозний, лікування малоефективне. Хворі втрачають працездатність, стають інвалідами.

При тривалому зловживанні спиртним неминуче страждає печінка. Наші далекі предки вважали, що печінка - найважливіший орган у людському організмі. І дійсно, цей орган є своєрідною «хімічною лабораторією», у якій відбуваються складні процеси життєдіяльності людини. Головна роль печінки в тому, що вона регулює в організмі три головні обміни - вуглеводів, білків і жирів. Крім того, вона постійно знешкоджує токсичні речовини, які надходять з шлунково-кишкового тракту; бере участь у формуванні імунітету (несприйнятливості до інфекційних захворювань). Печінка виробляє дуже важливий для організму фермент - алкогольдегідрогеназу. Саме в печінці під дією цього ферменту відбувається розщеплення основної маси алкоголю, що надходить до організму (швидкість окислення становить 100 мг за одну годину на 1 кг маси людини).

Під впливом алкоголю в печінці спочатку виникають малопомітні функціональні зміни, які поки майже нічим не виявляються. Тільки при мікроскопічному дослідженні можна визначити жирову дистрофію печінки. Якщо швидкість надходження алкоголю в клітини печінки вища за швидкість його розпаду, то відбувається накопичення алкоголю. Внаслідок цього порушується окислення жирів, збільшується синтез жирних кислот, підвищується вміст жиру в крові. Одночасно в печінкових клітинах знижується вміст тваринного крохмалю, накопичується жир. Це приводить до розвитку алкогольної жирової дистрофії печінки. При цьому орган збільшується в розмірі, ущільнюються і порушуються його функції.

З часом алкогольна дистрофія печінки переходить у хронічне запалення - алкогольний гепатит. Клітини зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і поступово гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин грубою, щільною сполучною тканиною - рубцями, які не беруть участі у функціях печінки. Таким чином, алкогольний гепатит переходить у важке, практично невиліковне захворювання - цироз печінки.

Для ранньої стадії захворювання характерні загальна слабкість, зниження працездатності, втрата апетиту, схуднення, здуття (метеоризм) живота. Згодом у черевній порожнині накопичується рідина (водянка), живіт збільшується. Температура і їла піднімається, шкіра стає жовтою, з'являються носові кровотечі, проноси. Зменшується виділення сечі, з'являється набряк нижніх кінцівок. У хворого випадає волосся, згладжуються сосочки язика («лакований язик»).

Внаслідок розростання сполучної тканини здавлюються вени печінки, що приводить до підвищення венозного тиску у венах стравоходу й шлунка. При розриві розширених вен виникають рясні кровотечі, інколи смертельні. Людина гине або від печінкової недостатності, або від кровотечі з вен стравоходу.