
- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
Глава XX реалізація права
§ 1. Форми реалізації норм права
Хоча прийняття законів й інших нормативно-правових актів досить важливо, що вирішує значення має здійснення в нашому житті, на практиці загальнообов'язкових вимог, що втримуються в них. Сформульовані в законах й інших нормативно-правових актах норми тільки тоді стають "живими", коли вони втілюються в дійсності, реалізуються у свідомих-вольових учинках (діях) людей.
Що ж являє собою реалізація права й у яких формах вона проявляється? Існує величезна наукова й навчальна література, присвячена розгляду даних питань. Сама реалізація, як й її форми, розуміється далеко не завжди однаково.
В одних випадках говорять про реалізації права як про певен, строго обумовленому процесіі здійснення правових приписань, як про втілення цих приписань у поводженні людей. Досить типово при цьому визначення, відповідно до якого реалізація є "таке поводження суб'єктів права, у якому втілюються приписання правових норм (правомірне поводження), практична діяльність людей по здійсненню прав і виконанню юридичних обов'язків". Іншими словами, реалізація права розглядається як втілення у вчинках людей тих вимог, які в загальній формі виражені в нормах права, як конкретний прояв процесу правового регулювання1, Це найбільш устояне й розповсюджене подання про реалізації права.
В інших випадках реалізація права розглядається не тільки як процес або зовнішній прояв процесу правового регулювання, але й у якості його кінцевого результату. У даному аспекті реалізація права визначається як досягнення повної відповідності між вимогами норм зробити певні вчинки або втриматися від їхнього здійснення й сумою фактично, що пішли дій,2.
Существует різна класифікація форм реалізації права. Найпоширенішийо їхній підрозділ залежно від характеру правотворческих дій суб'єктів права.
По цьому критерій^-критерієві-критерію-ознаці-критерії звичайно виділяють чотири основних форми реалізації права: здійснення (використання), виконання, дотримання, застосування. Розглянемо коротко кожну із цих форм реалізації права.
Здійснення (використання) прав, або правомочий, виражається в активній реалізації можливостей, надаваних суб'єктам різних суспільних відносин нормами права. У межах даної форми реалізації права відбувається здійснення суб'єктивних прав учасниками регульованих за допомогою права суспільних відносин.
Приклад - здійснення громадянами Росії своїх конституційних прав на об'єднання, включаючи право створювати професійні союзи для захисту своїх інтересів (ст. 30 Конституції Російської Федерації); право збиратися мирно, без зброї, проводити зборів, мітинги й демонстрації, ходи й пікетування (ст. 31); право мати майно у власності, володіти, користуватися й розпоряджатися їм як одноосібно, так і разом з іншими особами (ст. 35); право брати участь у керуванні справами держави як безпосередньо, так і через своїх представників (ч. 1 ст. 32).
Мова йде також про реалізації правомочий державними й іншими органами й організаціями, які є учасниками правовий відносин. Діючи у відповідності зі своїми уставами, положеннями або іншими актами, що визначають їхній правовий статус, вони безперешкодно здійснюють свої функції, а тим самим і властиві їм правочину.
У юридичній літературі цілком обґрунтовано вказується на те, що є значне розходження в здійсненні прав громадянами й використанні правомочий державними органами й посадовими особами.
Аксиоматичен той факт, що використання або не використання суб'єктивних прав громадянами є сугубо добровільною справою. Ніхто не може примушувати їх до використання ними своїх прав і ніхто не може нести ніякої відповідальності за не використання цих прав.
По-іншому обстоит справа зі здійсненням правомочий державними органами й посадовими особами. Тут здійснення є не тільки правом, але й обов'язком цих органів і посадових осіб. Наприклад, відповідно до Конституції Росії й. спеціальним законом Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації має не тільки правочин, але й обов'язок виступати. у якості вищого судового органа з дозволу економічних суперечок й інших справ, розглянутих арбітражними судами, здійснювати в передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за їхньою діяльністю, а також давати роз'яснення з питань судової практики (ст. 127 Конституції).
Виконання як форма реалізації права являє собою не що інше, як реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єктом права покладених на нього зобов'язань. Виконання зобов'язань виражається в здійсненні фізичною або юридичною особою дій, передбачених нормою права. Дії, пов'язані з виконанням зобов'язань, можуть передбачатися також у договорах й в індивідуальних актах, видаваних у процесі правозастосування.
Як приклад зобов'язань, що втримуються в нормах права, можуть служити, зокрема, конституційні обов'язки громадян. Вони втримуються в текстах самих конституцій, а також інших конституційних актів. Це обов'язок дотримувати діючого законодавства, вчасно й у повному обсязі сплачувати податки, нести військову службу. У Конституції Російської Федерації це також обов'язок зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств (ст. 58). У Конституції Японії - це необхідність для всіх відповідно до закону "забезпечити проходження обов'язкового навчання дітьми, що перебувають на їхньому забезпеченні" (ст. 26).
Виконання зобов'язань шляхом здійснення певних дій у ряді випадків прирівнюється до утримання від здійснення тих або інших дій. Виконання незалежно від того, якої шляхом воно досягається - шляхом активних дій або ж утримання від них, шляхом бездіяльності, завжди пов'язане з перетворенням у життя зобов'язуючих приписань,
На відміну від цієї форми реалізації права дотримання норм права зв'язано тільки з реалізацією заборонних норм, Іноді дотримання норм права розглядають лише як дотримання обов'язків. Однак зміст вкладається завжди той самий: утримання від здійснення дій, що перебувають під забороною, заборонених нормами права.
Соціальна роль і призначення даної форми реалізації права укладаються в тім, щоб не допустити здійснення дій, які б заподіяли шкода не тільки суспільству й державі, але й особистості. Дотримання обов'язків завжди має не активний, а пасивний характер. Реалізація даної форми досягається не в чинність здійснення активних дій суб'єктів права, а завдяки утриманню від здійснення заборонених законом дій,
Однієї з найважливіших форм реалізації норм права є застосування, що розглядається в наступному параграфі.