- •Поняття й основні ознаки права
- •Проблеми права
- •Глава II сутність права
- •§ 3. Теоретичне й практичне значення категорії "сутність права"
- •Глава III функції права
- •§ 1. Поняття функцій права
- •§ 2. Система функцій права
- •§ 3. Коротка характеристика основних власне-юридичних функцій права
- •§ 4. Основні соціальні функції права
- •§ 5. Не основні власне-юридичні функції права
- •§ 6. Не основні соціальні функції права. Інформаційна функція права
- •§ 7. Функції правових норм
- •Глава IV принципи права
- •§ 1. Поняття принципу права
- •§ 2. Класифікація принципів права
- •§ 3. Коротка характеристика загальновизнаних (загальних) принципів права, закріплених і діючих у правовій системі Росії
- •Глава V право в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми: поняття й класифікація
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 2. Право й економічні норми
- •§ 3. Право й політичні норми
- •§ 4. Право й корпоративні норми
- •§ 5. Право й звичай
- •§ 6. Право й релігійні норми
- •§ 7. Взаємозв'язок права й моралі
- •8. Професійна етика юриста
- •§ 9. Норми мови й лінгвістична культура юриста
- •§ 10. Право, технічні й інші норми
- •Глава VI правове життя
- •§ 1. Правове життя: постановка проблеми, поняття, ознаки, види
- •§ 2. Співвідношення поняття "правове життя" з іншими, схожими поняттями
- •§ 3. Правові акти як основна форма прояву правового життя
- •§ 4. Суперечливість сучасного російського правового життя й шляхи її впорядкування
- •Глава VII правові системи сучасності
- •§ 1. Правові системи й критерії їхньої класифікації. Правові родини
- •§ 2. Англосаксонська правова родина
- •§ 3. Романо-германская правова родина
- •§ 4. Правова система Німеччини
- •§ 5. Правова система Франції
- •§ 6. Мусульманське право
- •Глава VIII порівняльне дослідження міжнародного й національного (внутрішньодержавного) права
- •§ 1. Відносно самостійний характер міжнародного права й національних правових систем
- •§ 2. Загальне й особливе в міжнародного права й національних правових систем
- •§ 3. Характер взаємозв'язку й взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права
- •§ 4. Міжнародне право й право сучасної Росії
- •Глава IX форми вираження, або джерела, права
- •§ 1. Поняття форм, або джерел, права
- •§ 2. Основні види джерел права в сучасних державах Джерела права різних правових систем
- •§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації Основні принципи системи джерел права в Російській Федерації
- •§ 4. Інші джерела російського права Договори нормативного змісту
- •§ 5. Межі дії нормативних правових актів й інших джерел права
- •Глава X правотворчество
- •§ 1. Природа й призначення правотворчества
- •§ 2. Види правотворчества
- •§ 3. Забезпечення правотворческой діяльності
- •Глава XI законодавча техніка
- •§ 1. Сутність законотворчості й поняття законодавчої техніки
- •§ 2. Ознаки закону і його структура
- •§ 3. Правова норма й стаття закону
- •§ 4. Логіка, стиль і мова закону
- •Глава XII рецепція права
- •§ 1. Поняття рецепції права
- •§ 2. Про сутності явища, називаного "рецепцією римського права в Західній Європі в Середні століття"
- •Глава XIII норми права
- •§ 1. Поняття й ознаки правових норм
- •§ 2. Соціальне буття правових норм
- •§ 4. Види правових норм
- •Глава XIV система права
- •§ 1. Поняття й структурні елементи системи права
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі й інститути
- •§ 3. Система права й система законодавства: співвідношення й взаємозв'язок
- •§ 4. Загальна характеристика галузей права. Функціональні міжгалузеві зв'язки
- •Глава XV система законодавства
- •§ 1. Поняття системи законодавства, її структура й внутрішньоструктурні зв'язки
- •§ 2. Ієрархічна структура законодавства
- •§ 3. Федеративна структура системи законодавства
- •§ 4. Галузева структура системи законодавства
- •Глава XVI систематизація законодавства
- •§ 1. Поняття систематизації законодавства
- •§ 2. Облік нормативних актів
- •§ 3. Інкорпорація законодавства
- •§ 4. Консолідація законодавства
- •§ 5. Кодифікація законодавства
- •Глава XVII публічне й приватне право
- •§ 1. Природа публічного й приватного права
- •§ 2. Динаміка співвідношення публічного й приватного права
- •Глава XVIII правові відносини
- •§ 1. Поняття "відношення" і його основні значення
- •§ 2. Загальна характеристика правових суспільних відносин
- •§ 3. Правове відношення і юридична норма
- •§ 4. Правове відношення і його сторони
- •§ 5, Види правовий відносин
- •§ 6. Поняття правового відношення
- •Глава XIX юридичні факти
- •§ 1. Поняття юридичного факту
- •§ 2. Історія питання
- •§ 3. Класифікація юридичних фактів
- •§ 4. Види юридичних фактів
- •§ 5. Функції юридичних фактів
- •§ 6. Складні юридичні факти й фактичні склади
- •§ 7. Конкретизація юридичних фактів
- •§ 8. Проблема вибору юридичних фактів
- •§ 9. Юридичні факти й соціальні ситуації
- •§ 10. Спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів
- •§ 11. Більші фактичні системи
- •§ 12. Установлення й доведення юридичних фактів
- •§13. Фіксація й посвідчення юридичних фактів
- •Глава XX реалізація права
- •§ 1. Форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття й особливості застосування права
- •§ 3. Основні елементи й стадії правозастосовного процесу
- •§ 4. Акти застосування права
- •§ 5. Правозастосування при пробілах у праві
- •Глава XXI тлумачення права
- •§ 1. Поняття, необхідність і загальна характеристика тлумачення права
- •§ 2. Способи тлумачення
- •§ 3. Результат тлумачення. Види тлумачення по обсязі
- •§ 4, Види тлумачення по суб'єктах
Глава IX форми вираження, або джерела, права
§ 1. Поняття форм, або джерел, права
Норми позитивного права встановлюються в особливою, певною конституцією або законом порядку, іменованому правотворчеством.
Правотворчество в Російській державі здійснюється повноважними федеральними й регіональними1 органами державної влади: законодавчими (представницькими) органами, органами виконавчої влади, а на місцевому рівні також — органами місцевого самоврядування. Вищим безпосереднім вираженням влади народу в Росії є референдум і вільні вибори (ч. 3 ст. 3 Конституції Російської Федерації).
Таким чином, тільки Конституцією, рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування й шляхом народного голосування (референдуму) можуть установлюватися, змінюватися й скасовуватися норми російського права2. Ці рішення правотворческих органів і референдуму закріплюють офіційний зміст правових норм й як би служать офіційною обов'язковою формою вираження норм права. Подібні офіційні форми вираження й закріплення правових норм у правовій теорії й практиці одержали назву джерел, або форм, права.
Аналогічні, хоча й істотно відмінні по своєму змісті й соціальних основах джерела (або форми офіційного вираження й закріплення корм) права існували в державах минулих епох й існують у сучасних закордонних державах.
В' радянської правової теорії значне місце займала дискусія про правильність термінів, що позначають відповідні поняття, — "джерело права" або "форма права". Одні вчені визнавали більше правильним уживання терміна "форма права" (А. Ф. Шебанов), інші — схилялися до терміна "юридичне формальне джерело права" (С. А- Голунский, С. Ф. Кечекьян, М. С. Строгович, С. Л. Зивс)3. Пропонувалося також відрізняти "джерело права в матеріальному змісті" (матеріальні умови життя й волю панівного класу) від джерела права "у формальному змісті", тобто від форми об'єктивного вираження й закріплення обов'язковості правових норм.
В теперішній час ці суперечки можна вважати перебореними, оскільки терміни "форма права" й "джерело права" уживаються при висвітленні даної теми в тому самому значенні — зовнішньої форми об'єктивації, вираження права1 або нормативної державної волі2, а не всі можливі значення понять "форма" або "джерело" стосовно до права.
Значення терміна "джерело права" у юридичному змісті варто розуміти тільки як специфічну форму вираження правових норм і додання їм значення обов'язковості3, Як відзначали радянські теоретики правий, термін "джерело права" спеціальний й умовний, але він є зручним у вживанні й до того ж традиційним5 для світової юриспруденції.
Термін "форма" або "форми" менш удалий для вираження названого явища або властивості права, тому що він набагато більше багатозначний (внутрішня й зовнішня форми, особливості мови законодавства, його систематизація й т.п.). Радянський теоретик правий Б. В. Шейндлин нарахував п'ять значень терміна "форма", застосовних до права6. А в ті роки не були ще відомі деякі сучасні аспекти широкого розуміння права. Не були розвинені тоді й дослідження про законодавчу техніку.
Таким чином, юридичними джерелами, або формами, права є офіційні форми вираження й закріплення (зміни або скасування) правових норм, що діють у даній державі.
Дане поняття джерела права необхідно відрізняти від поняття джерела, що породжує або об'єктивно зумовлююче виникнення правових норм (тобто причини виникнення правових норм). У такому контексті джерело — не "форма вираження", а корінь, джерело виникнення, зміцнення й розвитку тих або інших норм права або навіть цілих правових систем. Це поняття повинне розкриватися при характеристиці сутності, змісту права, як і будь-якого іншого суспільного явища. Подібне розуміння "соціальних джерел" права (матеріальних, соціально-психологічних, політичних, моральних) важливо для юриспруденції, але воно непорівнянно з поняттям юридичного джерела (форми) права, про яке мова йде при викладі даної теми.
Приведенное поняття юридичного джерела права і його відмінність від інших аспектів форми права, а також від "джерел" (причин) виникнення правових норм було досить розгорнуте й обґрунтовано в дореволюційної російської теорії права. Так, Н. М. Кор-кунов бачив значення поняття "джерело права" (у юридичному змісті. — Л. М.) насамперед у тім, що "... з його допомогою всякий може визначити наперед, з можливою точністю, при дотриманні яких обов'язкових правил він може бути забезпечений від домагання з боку інших... Саме ці форми объективирования юридичних норм, що служать визнанням їхньої обов'язковості... називаються джерелами вдачі'4. При цьому він відрізняв дане поняття джерела від "чинності, що творить право", тому що "законодавець мимоволі творить право", а крім того, від суб'єктивної правової свідомості й таких понять, як "природа речей", "справедливість", і навіть від "науки права", оскільки розуміння цих категорій різними людьми по-різному й саме по собі не може служити мірою загальобов'язковості2. Аналогічно пояснювали значення поняття "джерело (форма) права" Е. Н. Трубецькой, В. М. Хвостів3. Навпроти, Г. Ф. Шершеневич, визнаючи, що назва джерела права здавна носять ті форми, у яких виражаються норми права, віддавав перевагу терміну "форми права"4.