3. Характеристика основних процесів пам’яті.

Запам'ятовування, збереження, відтворення і за­бування є основними процесами пам'яті.

А) Запам'ятовування - процес пам'яті, внаслідок якого закріплю­ється новий матеріал шляхом пов'язування його з раніше набутим. Воно є закономірним продуктом дій суб'єкта щодо об'­єкта. Запам'ятовування буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам'ятовування. Виявляється за від­сутності усвідомленої мети запам'ятати певний матеріал. За таких умов людина не використовує прийомів запам'я­товування і їй здається, ніби матеріал запам'ятовується сам собою. Але дослідження показали, що цей процес па­м'яті завжди підпорядкований завданням діяльності. Вивчаючи умови продуктивності мимовільного запам'я­товування, вчені встановили: краще запам'ятовується той матеріал, з яким людина виконує певні дії. Так, якщо учасники дослідження групували пронумеровані малюн­ки за сюжетом, то краще запам'ятовувався сюжет, якщо за номерами, то числа.

Ефективність мимовільного запам'ятовування зале­жить і від зусиль, яких докладає людина для досягнення мети, і від її ставлення до матеріалу. Легкий текст запа­м'ятовується гірше, ніж текст середньої трудності. Мате­ріал, який викликає інтерес, запам'ятовується легко і швидко. Проте для міцного і повного засвоєння матеріалу мимовільного запам'ятовування ви­являється недостатньо.

Довільне запам'ятовування. Це складна цілеспря­мована розумова діяльність, підпорядкована певній мнемічній меті.

Однією з умов продуктивності довільного запам'ято­вування є чітке формулювання мети, завдання запам'я­тати. При цьому важливу роль відіграють мотиви, які спонукають до запам'ятовування (інтерес, почуття відпо­відальності). Мнемічне завдання повинно охоплю­вати і комплекс мнемічних дій, необхідних для його ви­конання, адже вони визначають спосіб оброблення мате­ріалу: групування за значенням і змістом, складання плану, зіставлення нового з уже відомим, класифікацію і систематизацію матеріалу та ін. На ефективність довіль­ного запам'ятовування позитивно впливає також урізно­манітнення способів заучування і повторення матеріалу, що також сприяє тривалому його збереженню.

Б) Збереження - процес пам'яті, що забезпечує утримування ре­зультатів запам'ятовування протягом тривалого часу.

Значною мірою збереження залежить від міцності за­пам'ятовування та використання матеріалу в діяльності. Чим частіше використовують матеріал, чим більше зна­чення він має для людини, тим довше він зберігається. Чим краще матеріал зберігається, тим легше відтворюється.

В) Відтворення - мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам'яті. В основі відтворення - актуалізація раніше закріпле­ного матеріалу шляхом переведення його з довготривалої пам'яті у короткочасну. При цьому відбувається його ре­конструкція, що залежить від обсягу матеріалу, часу збереження і міцності запам'ятовування.

Відтворення може відбуватися легше або важче, що є підставою для виокремлення його видів: впізнавання, власне відтворення і пригадування.

Впізнавання є відтворенням об'єкта в умовах повтор­ного сприймання. Воно пов'язує досвід зі сприйманням предметів і дає змогу правильно орієнтуватися у навко­лишньому світі. Під час впізнавання за допомогою мнемічних операцій відбувається зіставлення перцептивного об­разу з образом, який зберігається в пам'яті. Впізнавання буває різним за чіткістю і повнотою, може відбуватися як мимовільно, так і довільно. Швидкість і повнота його зале­жать від повноти і міцності запам'ятовування. За міцного запам'ятовування впізнавання може відбуватися як мит­тєвий мимовільний акт. Так, поглянувши на обличчя доб­ре знайомої людини, людина зразу встановлює, хто це. Але нерідко впізнавання буває неповним і тому невизначеним. Тоді воно відбувається як складний довільний процес. На­приклад, при сприйманні обличчя людини може виникну­ти відчуття знайомого, але встановити, хто це, зразу не вда­ється. Тоді намагаються пригадати, де доводилося зустрі­чатися з цією людиною, за яких обставин і т. ін.

Власне відтворення відбувається мимовільно або дові­льно без повторного сприймання об'єкта, який відтворю­ється.

За мимовільного відтворення людина не ставить собі за мету щось відтворити: минулі враження спливають, немов самі собою. Але вони не безпричинні, а пов'язані з навколиш­німи предметами, думками, діями, переживаннями людини.

За довільного відтворення людина ставить репродук­тивну мнемічну мету - щось відтворити - і спрямовує свою активність на пошук потрібного матеріалу. Він буде тим ефективнішим, чим менший проміжок часу між за­пам'ятовуванням і відтворенням.

Іноді відтворення супроводжується явищем ремінісцен­ції - відтворення, яке здійснюється через певний час після запам'ятовування, є повнішим, ніж зразу після нього. Це ха­рактерно для запам'ятовування великого за обсягом мате­ріалу. Найчастіше ремінісценція трапляється у дошкільни­ків і молодших школярів.

Пригадування є довільним відтворенням, пов'язаним із пошуком і добуванням із довготривалої пам'яті пот­рібних людині відомостей. Воно є тривалим процесом, під час розгортання якого людина не тільки відбирає необхід­ний матеріал, а й оцінює його, робить висновки. Успіш­ність пригадування залежить від точності усвідомлення змісту репродуктивного завдання і прийомів пригадуван­ня. Як один із різновидів відтворення іноді виділяють згадування (спогади) — локалізоване в часі та просторі відтворення образів минулого. Воно буває мимовільним і довільним. У спогадах людина передає не тільки факти, а й ставлення до них. Тому спогади змінюються у зв'язку з переусвідомленням людиною їхнього значення.

Г) Забування – мнемічий процес, внаслідок якого поступово втра­чається чіткість закріпленого в пам'яті матеріалу, зменшується йо­го обсяг, виникають помилки при відтворенні, стає неможливим відтворення, а потім і впізнавання.

Забувається насамперед те, що втратило актуальність, що людина перестала використовувати у своїй діяльнос­ті. Проте неможливість згадати якийсь матеріал ще не означає, що він втрачений назавжди. Відомо, що забутий матеріал відновлюється легше і швидше, ніж запам'ято­вується вперше. Темп забування залежить від обсягу матеріалу, його змісту, часу збереження його в пам'яті та інших причин. Основним засобом боротьби з ним є до­тримання ритмічності в роботі та відпочинку. Для змен­шення забування важливе значення має повторення мате­ріалу і постійне використання його в діяльності.