Різновиди передстартових і стартових реакцій

№ з/п	Стан організмузалежно від ступеня збудливості нерво-вої системи	Фізіологічні характеристики та їх механізми
1.	Стан бойової готовності	Оптимальний стан збудження ЦНС. Створення рухової домінанти в крові великого мозку, підвищення працездатності. Надмірне збудження нервової системи.
2.	Передстартова лихоманка	Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Погіршується здатність до диференціювання умовних подразників. Іррадіація процесу по структурах головного мозку. Рухи стають некоординованими, зменшується коефіцієнт корисної дії. Вегетативні зміни дуже великі. Надниркові залози виділяють надто багато адреналіну, в крові збільшується кількість глюкози. Має місце дискординація функцій соматичних і вегетативних систем. Погіршується результат.
3.	Передстартова апатія	Передстартове збудження сильне і тривале. У ЦНС розвивається гальмівний процес, з'являється депресія. Передстартова апатія є зовнішнім виявом розвитку в корі великого мозку позамежного гальмування, яке розвивається в результаті надмірного посилення збудливого процесу. В крові спостерігається підвищений процент молочної кислоти. Зменшується активність окислювальних ферментів.

Стартова апатія характеризується переважанням гальмівних процесів у ЦНС. Наступає фаза охоронного гальмування, в період якої пригнічується діяльність вегетативних систем. У спортсменів спостерігається гнітючий стан, невпевненість у своїх силах, боязнь. Звичайно, такий стан буває у спортсменів низької кваліфікації. Мотивом виникнення апатії може бути зустріч із сильним суперником, раптова зміна часу старту, боязнь старих незалікованих травм.

Вивчаючи характеристику передстартових станів, необхідно пов'язати цей матеріал з типами ВНД за І.П.Павловим. Аналізуючи викладений матеріал, видно, що на характер передстартових реакцій дуже впливають особливості перебігу кіркових нервових процесів. Пізнання цих фізіологічних механізмів допоможе тренеру регулювати ці стани і відповідними діями забезпечити найбільш вдалий виступ спортсменів.

Процес регуляції передстартових станів організму складний. Існує цілий ряд методичних прийомів, які застосовуються протягом року й запобігають у певний момент сильним проявам стартових реакцій. Одним з основних способів регуляції передстартових станів безпосередньо перед змаганням є розминка.

4.2. Робочий стан

Цей етап спортивної діяльності характеризується безпосередньою підготовкою і виконанням вправ змагань. Якими сприятливими та значними не були б передстартові зміни, вони не забезпечують того ступеня працездатності, який необхідно спортсмену в умовах змагань. Висока функціональна готовність організму спортсмена досягається виконанням комплексу загальнопідготовчих і спеціальних вправ, який називається розминкою.

Розминка – готує організм до переведення на робочий стан, підвищуючи до оптимального рівня збудливість і лабільність нервових клітин, опорно-рухового апарату й вегетативних систем, що забезпечують м'язову діяльність. Розминка складається з двох частин: загальної і спеціальної. Необхідно чітко уявляти призначення кожної з частин розминки і ступінь їхньої дії на

організм (табл. 11).

Загальна розминка спрямована на підготовку опорно-рухового апарату, підвищення лабільності ЦНС і нервово-м'язового апарату, підвищення обміну речовин, діяльність органів кровообігу і дихання.

Спеціальна розминка спрямована на підвищення працездатності ланок рухового апарату, які братимуть участь у роботі (списометальник додатково розминає плечовий і ліктьовий суглоби та ін.). Крім цього, в розминку вводяться імітаційні вправи і пробні спроби. Це створює у ЦНС рухову програму дій на майбутні дії змагань.

Вправи спеціальної розминки за своєю структурою, темпом, ритмом, величиною м'язових зусиль повинні відповідати змаганням. Це сприяє підвищенню лабільності нервових центрів, що у свою чергу створює сприятливі умови для утворення нових і вдосконалення вже наявних рухових навичок.

Велике значення має розминка у видах витривапості. Вона сприяє мобілізації кровообігу й дихання, виходу депонувальної крові та її перерозподілу до органів, які працюють. Підвищення температури тіла сприяє інтенсивній дисоціації кисню, знижує в'язкість м'язів, що запобігає травматизму.

Фізіологічні зміни, що наступили, в процесі розминки не зникають відразу після її закінчення. Ці наслідкові явища треба правильно використовувати для визначення паузи відпочинку між розминкою і початком діяльності змагання. Встановлено, що цей інтервал залежить від майбутньої роботи і коливається від 2 до 12-15 хвилин. Розминка не повинна викликати втоми.

Таблиця 12.