Чи можна в попередньому судовому засіданні надати сторонам у справі про розлучення строк для примирення, якщо відповідач буде заперечувати проти задоволення позову?

Ні не можна, оскільки перелік дій, які проводяться в попередньому судовому засіданні чітко визначені, в основному, ч. 6 ст. 130 ЦПК. їх мета - забезпечити правильне і швидке вирішення справи. Підстави для відкладення попереднього судового засідання, визначені законом, нами аналізувались вище.

Якщо відповідач заперечує проти розлучення і є підставидля надання сторонам строку для примирення з підстав, зазначених ст. ст. 111, 112 СК України (вони змінені у порівнянні з минулим КпІПС), суд відкладає розгляд справи і надає строк для примирення, що врегульовано ч. 5 ст. 191 ЦПК. Проте це можливе лише в стадії судового розгляду, а не при проведенні попереднього судового засідання.

На жаль, при цьому будуть порушуватися строки розгляду справи, оскільки статті 201, 202 ЦПК не дають право зупинити провадження у справі. Проте це об'єктивні причини порушення строку розгляду справи, ініційовані законом.

Як співвідносяться положення п. 9 ч. 6 ст. 130 цпк та ст. 156 цпк щодо подвійного визначення дати судового засідання?

Як уже раніше зазначалось, проведення попереднього судового засідання і проведення підготовчих дій до судового розгляду - це різні поняття. За ст. 129 ЦПК встановлений строк для проведення попереднього судового засідання, в якому повинні бути лише визначені процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду. А самі підготовчі дії вчиняються судом і після цього строку. Тобто підготовка справи до судового розгляду закінчується не постановленням ухвали попереднього судового засідання, а закінченням всіх процесуальних дій, визначених цією ухвалою, про які всі учасники процесу повинні знати. Лише після цього постановляється ухвала про призначення справи до судового розгляду (ст. 156 ЦПК) і призначається дата судового засідання. Зазначена дата судового засідання може бути призначена ухвалою попереднього судового засідання (п. 9 ч. 6 ст. 130 ЦПК) у тому випадку, якщо ніякі підготовчі дії не призначаються, наприклад, у справі про розлучення тощо.

Чи повинен суд окремо постановляти ухвалу про необхідні дії, які слід провести до судового розгляду, чи можливо про зазначені дїі вказати в ухвалі попереднього судового засідання?

Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, зазначається в ухвалі попереднього судового засідання і окремо ухвала про необхідність проведення цих дій не постановляється. Про зазначене йдеться в ч. 10 ст. 130 ЦПК. Деякі вчені дійсно пропонують постановляти дві ухвали, проте вказане, на нашу думку, не відповідає положенням ЦПК.

Які особливості ухвалення рішення суду в попередньому судовому засіданні? у чому особливості визнання відповідачем позову? Чи може суд не прийняти визнання відповідачем позову і в яких випадках?

У відповідності до ч. 4 ст. 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні може бути ухвалене рішення по суті спору.

Визнання відповідачем позову є розпорядчою дією сторони у справі, є одностороннім волевиявленням відповідача, направленим на врегулювання спору. На відміну від відмови позивача від позову, визнання відповідачем позову, навіть при його прийнятті судом, не тягне за собою закриття провадження у справі, а, навпаки, є наслідком вирішення спору по суті з ухваленням рішення про задоволення позову. Визнання позову не звільняє відповідача від сплати судових витрат.

Ухвалення рішення можливе на цій стадії процесу, як і на стадії судового розгляду, лише при безспірному визнанні відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (а не сторін), воно направлене на спрощення цивільного процесу. Таким чином, визнання відповідачем позову, якщо воно судом прийнято, тобто відповідає закону і не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, достатньо для задоволення позову і суд може обмежитись в рішенні лише вказівкою саме на зазначене диспозитивне розпорядження відповідача (із зазначенням про контроль суду цього визнання), без дослідження інших доказів та з'ясування обставин справи і без зазначення їх в рішенні.

До ухвалення судового рішення при визнанні відповідачем позову, суд зобов'язаний роз'яснити йому наслідки відповідних процесуальних дій (задоволення позову тощо), а якщо від нього у судовому засіданні бере участь його представник, то з'ясувати, чи не обмежений він у повноваженнях на вчинення такої дії.

Суд повинен відрізняти визнання відповідачем позову від визнання ним обставин позову, що згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК лише звільняє позивача від доведення цієї обставини. Зокрема, у разі визнання позову ухвалюється рішення на користь позивача, яке може бути оскаржене до вищестоящого суду. Визнання обставини позову ще не означає, що у судовому засіданні по суті спору буде ухвалене рішення суду проти того, хто визнав обставину, оскільки, по-перше, сторона може не довести інші обставини позову, якщо вони є обов'язковими, по-друге, згідно зі ст. 178 ЦПК сторона в ході розгляду справи по суті може відмовитися від визнання в попередньому судовому засіданні обставини позову у разі наявності для цього підстав.