Як оформлювати проведені (чи ті, що мають бути проведені) процесуальні дії суду в попередньому судовому засіданні — однією ухвалою чи про кожну дію окремою ухвалою?

Відповідно до ст. 156 ЦПК в ухвалі про призначення справи до розгляду суд зазначає, які підготовчі дії ним проведені.

Згідно з ч. 10 ст. 130 ЦПК про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу. Це ухвала попереднього судового засідання і в ній про ці дії лише зазначається, щоб сторонам було про це відомо.

Проведення окремих процесуальних дій, як-то: направлення судового доручення, призначення експертизи, забезпечення доказів, забезпечення позову тощо оформлюється окремою мотивованою ухвалою з дотриманням підстав, процедури, передбаченими окремими нормами ЦПК про ці дії.

Яким чином слід застосовувати положення ст. 131 ЦПК щодо можливості прийняття судом доказів, поданих з порушенням встановленого строку? За яких ситуацій такі докази можуть бути прийняті в судовому засіданні?

Деякі судді (зокрема, на лекціях в Академії суддів України) вважають, що з урахуванням обов'язку суду ухвалити по справі законне та обґрунтоване рішення і при цьому провести повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, суд зобов'язаний приймати від сторін докази, які мають значення для справи на будь-якій стадії процесу.

Дані висловлювання не відповідають вимогам закону.

Враховуючи конституційне положення про свободу сторін у наданні суду доказів та виходячи з положення про змагальність сторін, слід зробити висновок, що сторони мають право подавати суду докази до або під час попереднього судового засідання. Суд зобов'язаний при проведенні попереднього судового засідання (п. 4 ч. 6 ст. 130 ЦПК) визначити строк, протягом якого ці докази повинні буди надані. Зазначена норма направлена на дотримання розумного строку розгляду справи. Саме це нововведення ЦПК, в основному, направлено на усунення тяганини при розгляді справи, що допускаються як судом, так і учасниками процесу і наконцентрацію доказового матеріалу на цій стадії процесу, щоб можливо було вже в першому судовому засіданні, дослідивши їх, ухвалити рішення.

Таким чином, якщо суд здійснить свої інформаційні обов'язки в змагальному процесі: роз'яснить, які факти і яка із сторін повинна їх довести, визначить строк подання доказів, то, за загальним правилом, прийняття доказів після встановленого строку недопустимо. Повторимо, це загальне правило прийнятне, якщо суд всі свої обов'язки зі створенням змагального процесу виконав. Наприклад, якщо відповідач не з'явився в попереднє судове засідання і суд встановлює йому строк для надання доказів, то копію ухвали обов'язково слід йому направити і строк повинен бути реальним, інакше неможливо буде відмовити у прийнятті доказів на стадії судового розгляду чи при апеляційному перегляді справи.

Якщо докази подані після строку, встановленого судом, то особа повинна подати заяву про надання доказів з мотивуванням причини пропуску строку. Поважність причин пропуску з'ясовується в кожному конкретному випадку.

Якщо суд прийме докази, подані після встановленого строку без з'ясування поважності причин пропуску та без постановлення про це ухвали, тоді зустрічна сторона вправі в апеляційній скарзі посилатися на порушення судом норм процесуального права на порушення принципу правової певності та на скасування судового рішення.