Чи вправі суд (суддя) зупинити або відкласти чи відстрочити виконання ухвали суду про забезпечення позову, яка виконується негайно, наприклад, у зв'язку з її оскарженням чи з інших поважних причин?

Відповідно до частин 9 і 10 ст. 153 ЦПК ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно, оскарження такої ухвали не зупиняє її виконання.

Крім цього, ст. 367 ЦПК також передбачено ряд випадків, коли суд в обов'язковому порядку допускає негайне виконання рішення суду.

У зв'язку з наведеним, не може бути зупинено виконання ухвали про забезпечення позову, як і рішення суду, які звернуті до негайного виконання, незалежно від причин.

Негайне виконання зазначених вище судових рішень передбачене імперативним приписом, яке не може бути змінене чи зупинене розсудом суду, що ухвалив таке судове рішення.

Відстрочка виконання ухвали суду про забезпечення позову за своєю юридичною природою рівнозначна зупиненню виконання судового рішення і тому з тих же мотивів не може бути судом застосована.

Які наступають правові наслідки у разі, якщо відповідач чи інші особи порушили встановлену судом заборону вчиняти певні діл і, незважаючи на таку заборону, прийняли відповідні рішення чи вчинили певні дії?

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК один з видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Наприклад, суд може заборонити відповідачу проводити дії, направлені на реконструкцію чи перепланування приміщення до вирішення спору про це приміщення.

Ухвала про такі заходи забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 12 ст. 153 ЦПК особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

У разі, якщо до відповідача чи інших осіб була доведена ухвала суду і вони, незважаючи на таку заборону, вчинили певні дії, то для них можуть наступити такі правові наслідки:

1) з винної особи можуть бути стягнуті збитки, завдані невиконанням ухвали суду про забезпечення позову;

2) за позовом заінтересованих осіб суд може визнати незаконними чи недійсними дії чи рішення;

3) за умисне невиконання службовою особою ухвали суду про забезпечення позову або перешкоджання її виконанню наступає кримінальна відповідальність у відповідності до ст. 382 КК.

У чому особливості відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову?

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦПК у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням збитків.

Таким чином, підставою виникнення права на відшкодування збитків є незаконні дії осіб, які просили про вжиття заходів забезпечення позову, завдані особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, саме фактом забезпечення позову, внаслідок чого особа позбавлена можливості користуватися, розпоряджатися своєю власністю, тобто при реальному виконанні ухвали суду.

Умови виникнення права на відшкодування збитків - це обставини, за наявності яких починають діяти підстави, тобто це є процесуальні судові акти, які містять в собі рішення про: 1) скасування заходів забезпечення позову як в порядку апеляційного провадження, так і судом, який розглядає справу (ч. З ст. 154 ЦПК), незалежно від того чи буде рішення на користь особи, яка просила забезпечити позов чи ні; 2) набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову; 3) набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК (незалежно від підстав, якою може бути й укладена мирова угода сторін); 4) набрання законної сили ухвалою про залишення заяви без розгляду з підстав, визначених ст. 207 ЦПК. Останні три умови діють незалежно від того, чи є в рішенні або ухвалі суду посилання на скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили (імперативна норма - ч. 6 ст. 154 ЦПК).

ЦПК не вказує на те, що право на відшкодування збитків має лише відповідач, як це було зазначено в ст. 158 ЦПК 1963 р. Тому особою, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, може бути як учасник цивільної справи, так і особа, яка не бере участі у справі.

Для задоволення позову про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, слід виходити із загальних положень щодо відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав (ст. 22 ЦК).

Відповідальність за збитки, завдані забезпеченням позову, потребують доказування за загальними правилами, визначеними нормами ЦПК про докази та доказування.

Стаття 155 ЦПК не передбачає можливості вирішити питання про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, одночасно з постановлениям зазначених вище ухвал чи рішення по суті спору. Тому цей спір розглядається окремо в загальному порядку пред'явлення позову, де відповідачем є особа, за заявою якої вживались заходи забезпечення позову.