Чи можливо в процесі розгляду однієї й тієї ж справи повторно звернутись із заявою про забезпечення позову, якщо за попередньою заявою в її задоволенні було відмовлено?

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, або ж заява залишена без розгляду може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини або обгрунтовано необхідність вжиття таких заходів іншими доводами. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду з того ж питання.

Чи може суд розглянути заяву про забезпечення позову у справах, які знаходяться на експертизі та зупинені провадженням?

Перш за все слід зазначити, що не по всім справам, по яким призначені експертизи, провадження зупиняються та справа направляється на експертизу. В такому разі перешкод для розгляду заяви про забезпечення позову немає (заява розглядається в судовому засіданні одноособово без виклику відповідача при'доведеності всіх передбачених законом підстав для забезпечення позову) та з виконанням частин 5 і 7 ст. 153 ЦПК. Якщо ж при призначенні експертизи провадження у справі зупинено, то розгляд заяви про забезпечення позову неможливий, оскільки в такому разі термін «зупинення провадження » означає заборону вчиняти по справі будь-які процесуальні дії. Згідно зі ст. 204 ЦПК суд постановляє ухвалу про відновлення провадження у справі лише після усунення обставин, що викликали зупинення провадження (тобто надходження до суду висновку експертизи по суті чи про неможливість дати висновок) і лише після цього можливо розглянути заяву про забезпечення позову.

Чи можливо забезпечити заяву, подану в порядку окремого провадження, за аналогією із забезпеченням позову?

По-перше, новий ЦПК не містить можливості застосування процесуальної аналогії, оскільки ч. 7 ст. 8 ЦПК вказує лише на можливість застосування матеріально-правової аналогії (ЛуспеникДД. Процесуальна аналогія в цивіль ному судочинстві: де-юре та де-факто (постановка проблеми) //Адвокат. - 2006. ~ №2.~ С. 12-17).

Забезпечувати заяви в окремому провадженні процесуальним законом не передбачено. Це пов'язано, з тим, що в окремому провадженні не вирішується спір про право, тому все те, що пов'язано з позовом, у тому числі й питання забезпечення позову, у цьому виді судового провадження не вирішується.

Чи можливо забезпечити скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, зокрема зупиненням виконавчого провадження?

Вважаємо, що суд може вжити заходи забезпечення скарги, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу, тобто розгляду конкретної справи і в даному випадку це вже буде судово-виконавча справа.

Проте слід дуже обережно підходити до обрання видів забезпечення скарги і, наприклад, не можна забороняти державному виконавцю вчиняти якійсь виконавчі дії чи зупиняти виконавче провадження.

Так, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.06.2007 р. задоволена заява АТЗТ "Техінвест" про забезпечення скарги цього товариства на неправомірні дії державних виконавців Дзержинського відділу державної виконавчої служби. Суд до вирішення скарги по суті заборонив державним виконавцям виконувати рішення цього ж суду від 19.10.2006 р. про стягнення з товариства на користь Г. боргу в сумі 5450,85 грн.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від26.07.2007 р. ухвала суду першої інстанції скасована і відмовлено в задоволенні заяви товариства про забезпечення розгляду скарги на дії державного виконавця, оскільки оскарженням дій державного виконавця не можна зупиняти виконання рішення суду, що набрало законної сили і в силу ст. 14 ЦПК є обов'язковим для виконання. Районний суд фактично взяв на себе повноваження суду касаційної інстанції щодо зупинення виконання рішення суду (ч. 1 ст. 328 ЦПК) (Архів апеляційного суду Харківської області. - Ухвала від 26.07.2007р. у справі за № 22-Ц-3732).

Іншою ухвалою Дзержинського районного судум. Харкова від 4.10.2006 р. та 20.11.2006 р. забезпечено та додатково забезпечено скаргу Б.В.Є. про визнання неправомірними дій ДВС у Жовтневому районі м. Харкова та постанов державних виконавців цього ДВС, заінтересована особа -З.С.П., шляхом зупинення дії постанови про поновлення виконавчого провадження, про арешт майна боржника, зупинено виконавче провадження за іншим виконавчим листом, зупинено стягнення витрат по виконавчому збору, зобов'язано забезпечити доступ заявниці до квартири.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2.03.2007 р. ухвали районного суду залишено без змін, оскільки це потрібно для забезпечення можливості виконання рішення суду (Ухвала апеляційного суду Харківської області у справі № 22 ц 665 за 2007рік).

Вважаємо, що судові рішення в останній справі не відповідають вимогам закону. У ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає oбoв'язкoвoмv зупиненню, якщо боржником оспорюється виконавчий напис нотаріуса у судовому порядку (п. 4); у випадку зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право (п. 6); подання до суду позову про виключення майна з акту опису й арешту (п. 7).

Про такі ж подібні види забезпечення позову йдеться в пунктах 5, 6 ст. 152 ЦПК.

Тобто, при застосуванні або закону про виконавче провадження, або ст. 152 ЦПК наступають ті ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

Незважаючи на подібність положень, на нашу думку, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст. 152 ЦПК різні, так як, по-перше, при застосуванні закону проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК тимчасово втрачається правова сила того рішення, що зупинено.

Також є суттєвою різниця в тому, як проходить ця процедура: за законом - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду (ст. 36 закону про виконавче провадження), за правилами ЦПК - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії неправомірними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти (ч. 2 ст. 387 ЦПК).

Деякі суди кваліфікували прохання про зупинення виконавчого провадження як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, що оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ст. 152 ЦПК), деякі суди розглядали клопотання про зупинення виконавчого провадження як вид забезпечення позову, так як ч. 2 ст. 152 ЦПК вказує на відкритий перелік видів забезпечення позову в рамках єдиної судово-виконавчої справи, так яквиконання рішення - це стадія цивільного процесу, або як забороною вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК) або ж зобов'язували державного виконавця зупинити виконавче провадження.

Вважаємо, що таке вирішення питання невірне. Зупинення виконавчого провадження за законом і зупинення виконання за правилами ЦПК (пункти 2, 5, 6 ст. 152 ЦПК) - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах. Частина 2 ст. 152 ЦПК, як відкритий перелік, не дає підстав вважати зупинення виконавчого провадження як вид забезпечення позову.