Як поступити суду, якщо у заяві про видачу судового наказу містяться різні вимоги, за одними з них передбачено видачу судового наказу, а за інгиими - ні?

При вирішенні цього питання слід виходити з того, які загальні положення ЦПК можуть бути застосовані до наказного провадження.

Якщо заява про видачу судового наказу містить пов'язані між собою позовні вимоги, серед яких є й така, за якою може бути видано судовий наказ (ст. 96 ЦПК), суд на підставі пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 100 ЦПК відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Якщо ж заявлені вимоги не є невід'ємними, то суд постановляє два процесуальні документи: ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині тих вимог, що не передбачено ст. 96 ЦПК, та видає судовий наказ щодо тих вимог, які передбачені зазначеною статтею Кодексу. Таким чином слід поступити, наприклад, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати (п. 2 ч. 1 ст. 96 ЦПК) і моральної шкоди.

Яку процесуальну дію слід вчинити суду при поданні заяви про видачу судового наказу без сплати судового збору?

Дане питання виникло через те, що за змістом ст. 98 ЦПК не зазначається, що через недодання до заяви про видачу судового наказу документу про сплату судового збору цю заяву можна залишити без руху для усунення цього недоліку, як наприклад чітко зазначено щодо позовної заяви -ч. 1ст. 121 ЦПК. Разом з тим, також і зі змісту ст. 100 ЦПК, яка вказує на підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вбачається, що через неподання дозаяви документу про сплату судового збору неможливо відмовити у прийнятті заяви.

Проте ч. 1 ст. 99 ЦПК передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір.

Вирішувати дану недосконалість ЦПК, на нашу думку, слід виходячи із загальних положень щодо змісту цивільної процесуальної форми, диспозитивно-дозвільним методом регулювання цивільного судочинства та доступності правосуддя та системного аналізу правових норм.

Таким чином, якщо перелік підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, то при недоданні до такої заяви документу про сплату судового збору потрібно застосовувати положення ст. 121 ЦПК.

Чи поширюються пільги, встановлені законодавством при сплаті судового збору, при зверненні до суду з позовом, до процедури наказного провадження? Чи можливо звільнити заявника від сплати судового збору або відстрочити чи розстрочити його сплату?

При розгляді справ наказного провадження важливим є чітке визначення того, які загальні положення ЦПК можуть бути застосовані до цієї процедури, а які, відповідно, не можуть застосовуватись у зв'язку з особливостями цього виду провадження.

Щодо пільг, встановлених ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" (до прийняття закону про судовий збір - ч. 2 ст. 79 ЦПК, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК), то вони у повній мірі застосовуються і при пред'явленні заяв про видачу судового наказу. Зокрема, від сплати судового збору звільняються при поданні заяви про видачу судового наказу за вимогами про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (п. 1 ст. 96 ЦПК), звільняється й прокурор тощо.

На нашу думку, не викликає заперечення, що у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК суд, враховуючи майновий стан заявника, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а якщо це зроблено до ухвалення рішення (видачі судового наказу), то при видачі судового наказу стягнути цей збір з боржника. У разі, якщо суд ухвалою відмовить у задоволенні вказаного клопотання заявника і залишить заяву про видачу судового наказу без руху для сплати судового збору, така ухвала судді може бути оскаржена до апеляційного суду згідно з п. 9 ст. 293 ЦПК.

Чи потрібно сплачувати за подання заяви про видачу судового наказу витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи? Чи можливо вимагати стягнення з боржника, наприклад, витрат на правову допомогу?

Дане спірне питання виникло у зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 99 ЦПК передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

При цьому про необхідність сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не зазначено.

Разом з тим, регулювання інституту судових витрат передбачено загальними положеннями ЦПК, які повинні бути застосованими до процедури наказного провадження, оскільки, зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 103 ЦПК визначено, що у судовому наказу зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ст. 79 ЦПК до судових витрат, крім судового збору, відносяться й витрати, пов'язані з розглядом справи, серед яких зазначено витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" передбачено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення для наказного провадження в розмірі 15 гривень.

У ст. 81 ЦПК дано визначення витрат на інформаційно-технічне забезпечення і в цій же статті наведено випадки, коли ці витрати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи або взагалі не підлягають оплаті.

Таким чином, з урахуванням наведеного та системного тлумачення процесуальних норм вбачається, що при подачі заяви про видачу судового наказу повинні бути сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення (якщо не звільнено законом) і при ненаданні документу про його оплату застосовуються положення ст. 121 ЦПК.

Разом з тим, згідно з п. 2 ч. З ст. 81 ЦПК у разі заявлення вимоги про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати, вихідної допомоги (те, що входить до структури зарплати), витрати з інформаційно-технічного забезпечення при зверненні з заявою заявником не сплачуються, а покладаються на боржника при видачі судового наказу. Також, у силу ч. 5 ст. 81 ЦПК звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення прокурор, який звертається до суду із заявою про видачу судового наказу у випадках представництва інтересів держави або громадянина.

Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п. 2 ч. З ст. 79 ЦПК). Якщо заявником у заяві про видачу судового наказу наведено обґрунтованість їх розміру та додано оригінал документу про їх сплату (або завірена копія), то ці витрати стягуються з боржника на його користь згідно зі ст. 84 та ч. 1 ст., 88 ЦПК.