Чи може бути пред'явлений позов до суду (судді), зокрема, про відшкодування шкоди при затягуванні розгляду справи чи вчиненні (або невчиненні) інших дій при розгляді справи?

Відповідно до положень ст. ст. 126 і 129 Конституції України судді при здійснення правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється та що однією з основних засад судочинства є- забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Згідно із зазначеними конституційними положеннями рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішень до виконання тощо) можуть оскаржуватись в апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, оскільки таке оскарження порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції матеріальна і моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну шкоду відповідає не суд чи суддя, а держава.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі за позовом про відшкодування шкоди (у разі, якщо позов про відшкодування шкоди заявлений одночасно з вимогою про визнання дій (бездіяльності) неправомірними - то вони не можуть бути відповідачами й в адміністративній справі).

Тому заяви щодо неправильності процесуальних дій судді чи суду не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя, і суддя повинен відмовити у відкритті провадження за такою заявою на підставі п. 1 ч.2 ст. 122 ЦПК.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 1176 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Тобто, обов'язковою підставою деліктної відповідальності у разі постановлення незаконного рішення в цивільній справі, є наявність вини судді (суддів), підтвердженого обвинувальним вироком, що набрав законної сили.

Глава з. Підсудність цивільних справ Чи є порушення правил підсудності безумовною підставою для скасування судового рішення?

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Недотримання правила про підсудність тягне за собою відмову в розгляді справи шляхом постановлення ухвали про повернення заяви позивачеві (п. 4 ч. З ст. 121 ЦПК).

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності має велике значення, оскільки означає дотримання судами положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обгрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України "Про судоустрій України» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Саме тому, вперше в ЦПК запроваджена санкція за порушення судом правил підсудності при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Це може бути скасування такої ухвали суду першої інстанції судом апеляційної інстанції (п. 5 ст. 293 У ПК).

Крім того, порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності при розгляді справи є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд (п. 6ч. 1 ст. 311, п. 6 ч. 1 ст. 338 ЦПК).